Постанова № 75629830, 26.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2018 р. Справа№ 910/20053/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018р. (повний текст складено 13.04.2018р.)

у справі №910/20053/17 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп"

до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер"

2) Національний банк України

3) Міністерство фінансів України

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що ним, як поручителем, виконано обов'язок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер" за кредитним договором №4Д14026И від 21.01.2014р., і сплачено борг в сумі 284 448 477,53 грн., з огляду на що відповідач у відповідності до умов договору поруки №4С13495Д/П від 04.11.2016р. та ст. 556 Цивільного кодексу України повинен передати позивачу оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018р. у справі №910/20053/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказував, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

За твердженнями скаржника, долученим до позовної заяви платіжним дорученням №1022 від 07.11.2016р. підтверджується повне виконання ним своїх зобов'язань за договором поруки, проте відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів невиконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором, зокрема, кредитного договору, розрахунку заборгованості за ним, забезпечувальні угоди. На думку апелянта, судом порушено положення ст. ст. 77,78, 79 ГПК України, зокрема щодо засобів доказування та достовірності доказів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018р. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 05.07.2018р.

04.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. оголошено перерву до 26.07.2018р.

25.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів та про витребування від Національного банку України копії рішення Правління НБУ №323-рш/БТ від 05.10.2016р., у зв'язку з відмовою НБУ надати копію рішення представнику заявника. Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не наведено неможливості його подання до суду першої інстанції.

Представники третіх осіб до судового засідання, що відбулось 26.07.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Утім ця обставина не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.11.16р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №4С13495Д/П (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер" (боржником) його зобов'язань за кредитними договорами №4С13495Д від 16.08.2013р., № 4С13496Д від 20.08.2013р., №4Д14026И від 21.01.2014р. (кредитні договори) з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Зі змісту пунктів 3, 4, 5 договору поруки випливає, що поручитель з умовами кредитних договорів ознайомлений та у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів. У цьому випадку, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу з зазначенням порушеного зобов'язання.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 28.12.2015р., укладеної сторонами (п. 17 договору поруки).

Матеріали справи містять підтвердження про накладення сторонами на договорі поруки електронних цифрових підписів та електронних печаток товариства.

З пояснень представника позивача випливало, що він, як поручитель, у безготівковому порядку сплатив на рахунок кредитора 284 448 477,53 грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення №1022 від 07.11.2016р. Позивач також стверджував, що повністю виконав зобов'язання за боржника і тому вправі вимагати від кредитора (відповідача у справі) передачі йому оригіналів документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, проте відповідач відмовляється надати позивачу відповідні документи, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відхиляючи доводи апелянта, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами договору поруки передбачено, що лише у випадку невиконання боржником кредитного договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу з зазначенням порушеного зобов'язання.

У пунктах 6, 7 договору сторони погодили, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору, а у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів оформлюється меморіальним ордером, у призначенні платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що виконання поручителем грошового зобов'язання, яке він доказує наданим платіжним дорученням, відбулося після прострочки боржника у забезпеченому порукою зобов'язанні і на вимогу кредитора.

В силу частини 1 статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не передбачено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Між тим, у відповідності до ст. 553 ЦК України та згідно з умовами договору, лише у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За приписами ч. 1 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Відповідно до п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором (ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Тож, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивач виконав грошове зобов'язання замість боржника; здійснив це достроково, без вимоги кредитора, що суперечить суті зобов'язання поруки.

Протиправна одностороння зміна зобов'язання позивачем, на переконання суду апеляційної інстанції, не викликає настання правових наслідків, встановлених частинами 1 та 2 статті 556 ЦК України та пунктами 8 та 10 договору поруки, а тому кредитор, який не передав поручителю належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, діяв правомірно і не може визнаватися винною особою, яка істотно порушила зобов'язання, установлені договором або законом.

Отже, висновок місцевого господарського суду, яким відмовлено позивачу у позові, є вірним, і доводи скаржника правомірності цього висновку не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018р. у справі №910/20053/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018р. у справі №910/20053/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20053/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 30.07.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Л.Г. Смірнова