Постанова № 75629826, 24.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. Справа№ 910/13508/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

За участю представників сторін:

від стягувача: не з'явився;

від боржника : не з'явився;

від ВДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 р.

у справі № 910/13508/15 (суддя: Пінчук В.І.)

за скаргою (стягувача) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " Геокс "

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

про стягнення 47 946 584,63 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю " Торгова Аграрна Компанія " 47 946 584,63 грн., з яких: 28 484 429,73 грн. основний борг за договором про постачання нафтопродуктів № 22/05/12 від 22.05.2012 р., 7397121,15 грн. компенсація витрат завданих інфляцією та 12065033,75 грн. - 3,5% місячних від простроченої суми.

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/13508/15 від 10.09.2015 р. позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " Геокс " 28 484 429,73 грн. основного боргу, 7 397 121,15 грн. збитки від інфляції, 73 080,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. зазначене рішення залишене без змін.

16.03.2016 р. на виконання зазначеного рішення від 10.09.2015 р. був виданий відповідний наказ.

04.10.2017 р. через канцелярію господарського суду м. Києва від стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Геокс " надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій останній просить суд визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скасувати постанову від 26.07.2017 р. у зведеному виконавчому провадженні № 53006053, а також скасувати постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: від 27.07.2017 р. про поновлення вчинення виконавчих дій та про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 52912596.

У зв'язку із направленням справи №910/13508/15 до Вищого господарського суду України для розгляду скарги ТОВ "Торговий дім "Геокс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 р. вирішення питання про розгляд скарги на дії ВДВС було відкладено до повернення справи до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2018 р. скарга товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Геокс " на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була призначена до розгляду у судовому засіданні на 05.04.2018 р.

Ухвалою Господарського суду від 05.04.2018 року у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 26.05.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі № 910/13508/15.

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт пропуску стягувачем строку для звернення зі скаргою спростовується матеріалами справи, оскільки 24.08.2017 р. представником стягувача в межах десятиденного строку оскарження направлено скаргу на дії начальника відділу до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Однак, оскільки скарга Департаментом розглянута не була, стягувачем було подано до суду першої інстанції скаргу на дії державного виконавця 04.10.2017 р., тобто після встановленого законодавством строку на адміністративне оскарження бездіяльності працівників відділу примусового виконання рішень, але в межах десятиденного строку на судове оскарження після адміністративного. Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалось правомірність чи неправомірність дій державного виконавця, а досліджувався строк на звернення зі скаргою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2018 матеріали оскарження №910/13508/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Головуючим суддею Сулімом В.В., заявлено самовідвід від розгляду матеріалів оскарження №910/13508/15 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути в зв'язку з тим, що близький родич судді приймав участь у розгляді даної справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року заяву про самовідвід судді Суліма В.В. у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 року у матеріалах оскарження № 910/13508/15 задоволено.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/13508/15 у зв'язку з задоволеною заявою про самовідвід судді Суліма В. В.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 31.05.2018 року, справу № 910/13508/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Кропивна Л. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі №910/13508/15 залишено без руху.

При цьому, Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом сплати суми судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" та призначено розгляд справи на 24.07.2018 р.

11.07.2018 р. боржником було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Геокс» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва без змін.

Боржник, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначає, що ні Закону України «Про виконавче провадження», ні ГПК України не передбачає можливості спершу оскаржити дії державного виконавця до начальника відділу або керівника органу ДВС, а у разі відмови - безпосередньо до суду.

У судове засідання 24.07.2018 р. представники стягувача та ВДВС не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання представники стягувача та ВДВС були повідомлені належним чином.

У судове засідання 24.07.2018 р. представник боржника не з'явився, однак 11.07.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» не має можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання у зв'язку з перебуванням його представника у відпустці з 14.07.2018 р. по 27.07.2018 р.

24.07.2018 р. колегія суддів у судовому засіданні ухвалила клопотання боржника про відкладення розгляду справи залишити без задоволення з наступних підстав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Колегія суддів зазначає, що наведені боржникам обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Боржник, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки боржник був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 24.07.2018р. за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду м. Києва № 910/13508/15 від 10.09.2015 р. позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" 28484429,73 грн. основного боргу, 7397121,15 грн. збитки від інфляції, 73080,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. зазначене рішення залишене без змін.

16.03.2016 р. на виконання вказаного рішення від 10.09.2015 р. був виданий відповідний наказ.

18.11.2016 р. на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 р. у справі № 910/13508/15 постановою від 18.11.2016 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 52912596.

В подальшому, виконавцем постановою від 29.11.2016 р. було об'єднано виконавчі провадження № 52912596, № 48912674 у зведене виконавче провадження № 53006053.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2017 р. заява боржника про відстрочку виконання рішення суду задоволена частково і виконання рішення відстрочене на 1 рік та 6 місяців.

Постановою державного виконавця від 13.07.2017 р. було зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 910/13508/15 від 16.03.2016 р. до 08.12.2018 р. у зв'язку з ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 р. № 910/13508/15 про відстрочку виконання рішення.

Постановами державного виконавця від 27.07.2017 р. було поновлено виконавче провадження ВП № 52912596 та повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувач, подаючи скаргу на дії державного виконавця, зазначає про те, що старшим державним виконавцем в порушення вимог ч. 5 ст. 35 Закону та постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 р. відновив виконавче провадження та в подальшому без винесення постанови про виведення виконавчого документа із зведеного виконавчого провадження виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в порушення вимог ст.ст. 18, 37 Закону.

Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 121-2 ГПК України, в редакції, чинній на момент подання скарги на дії ДВС до суду, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з ст. 339 ГПК України в редакції після 15.12.2017 р. сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно зі ст.ст. 113, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, встановлений у ст. 341 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 119 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, то господарському суду слід виходити саме з такого порядку.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому суд у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до чинного законодавства поважними причинами визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Як вбачається з скарги, скаржник дізнався про порушення його прав 15.08.2017 р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Тобто, станом на 15.08.2017 р. стягувач був обізнаний про прийняття постанов державними виконавцями, в той час як останній звернувся з відповідною скаргою до суду лише 04.10.2017 р., тобто з пропуском встановленого процесуальним законодавством десятиденного строку на подання відповідних скарг.

В той же час, стягувачем при поданні скарги на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було заявлено про поновлення такого процесуального строку, так як і не було наведено документально обґрунтованих обставин, які могли б бути підставою для відновлення пропущеного строку, оскільки можливість вчасного подання скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, мала суб'єктивний характер.

Окрім того, колегією суддів взято до уваги рішення від 03.04.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", у якому роз'яснено, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Посилання апелянта на те, що ним було дотримано строки подання скарги на дії державного виконавця у зв'язку з тим, що стягувачем було оскаржено дії державного виконавця спершу в порядку адміністративного оскарження до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а далі - безпосередньо до суду, є необґрунтованими, оскільки ні Закон України «Про виконавче провадження» та ГПК України не передбачає можливості оскарження дій державного виконавця в черговості - спершу до начальника відділу або керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, а у разі відмови - безпосередньо до суду.

Колегія суддів відзначає, що ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» надає альтернативу стягувачу для оскарження дій державного виконавця шляхом подання відповідної скарги або до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або ж безпосередньо до суду.

Однак, і Закон України «Про виконавче провадження», і ГПК України передбачають саме десятиденний строк звернення до суду, виключень з цих положень вказані норми не містять.

Таким чином, враховуючи неподання скаржником заяви про поновлення строку на подання скарги на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та не наведення документально обґрунтованих обставин, які могли б бути підставою для відновлення пропущеного строку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Геокс " на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваній ухвалі, а тому відсутні підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 р. у справі № 910/13508/15.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 року у справі № 910/13508/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 року у справі № 910/13508/15 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/13508/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 30.07.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко