Постанова № 75629719, 25.07.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2018 року Справа № 904/8958/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Абадей М.О.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

представник: ОСОБА_1, ордер №1982/005 від 10.07.2018, адвокат

відповідач - Приватне акціонерне товариство "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

представник: ОСОБА_2, довіреність №19/81 від 04.01.2018, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/8958/17 (суддя Манько Г.В., повне рішення складено 27.04.2018)

у справі

про стягнення 2149497, 35 грн

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та рішення господарського суду:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням клопотання від 20.11.2017, просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 1543395,45 грн - основного боргу, 220 562,03 грн - інфляційних втрат, 331 112,61 грн - пені, 54427,26 грн - 3% річних та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди майна №912 від 01.11.2016 в частині своєчасного та повного розрахунку, внаслідок чого утворилася заборгованість за актами виконаних робіт №34 від 18.07.2017, №38 від 18.08.2017, №39 від 18.08.2017 в сумі 1543395,45 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/8958/17 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено у повному обсязі. З урахуванням ухвал про виправлення описок від 17.05.2018 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" заборгованість - 1543395,45 грн, 220562, 03 грн - інфляційних втрат, 331112, 61 грн - пені, 54427, 26 грн - 3% річних, судовий збір - 32242, 46 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги – 800,00 грн.

Рішення суду мотивоване правомірністю заявлених позовних вимог, а також нормами ст. ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/8958/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Позивача відмовити в повному обсязі. Також апелянт заявив клопотання про витребування у Позивача доказів права власності на двигуни. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд зробив помилкові висновки щодо настання строку виконання зобов’язань та передчасно задовольнив позовні вимоги, оскільки на дату звернення із позовом були відсутні докази надання на адресу Відповідача актів виконаних робіт та рахунків на оплату;

- у зв’язку з відсутністю прострочення оплати позивач безпідставно нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати, а суд безпідставно задовольнив вказані позовні вимоги та не застосував п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 щодо порядку нарахування інфляційних втрат;

- Позивач невірно визначив період прострочення для нарахування пені, інфляційних та 3% річних, починаючи відлік від дати складання актів виконаних робіт, в той час як договором передбачено строк 30 календарних днів (з 01.01.2017 – 10 календарних днів), що можливо встановити відповідно до штемпеля Центру управління витрат, тому суд дійшов помилкового висновку щодо правильності здійснення Позивачем розрахунку;

- суд першої інстанції мав всі підстави для зменшення розміру неустойки, про що Відповідачем було заявлено клопотання, яке судом було проігноровано;

- суд неповно дослідив обставини справи, оскільки не з’ясував права власності Позивача на майно, що було предметом оренди та не зупинив провадження у справі у зв’язку з фактом проведення досудового розслідування, предметом якого є втручання у цілісність номерних знаків спірних двигунів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 (колегія суддів: головуючий Кощеєв І.М. (доповідач), судді Євстигнеєв О.С., Кузнецов В.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/8958/17, судове засідання призначено на 14.06.2018.

11.06.2018 від ТОВ «ДВС – Інвест» до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позиція Позивача обґрунтована наступним:

- акти були надані відповідно до умов договору на підставі спільних актів про зняття показів з лічильників і довідок про напрацювання двигунів;

- не надання рахунків не впливає на обов’язок з оплати, оскільки договір не містить таких умов та Відповідач мав всі необхідні реквізити для оплати;

- Відповідач фактично визнав суму боргу згідно наданого контррозрахунку;

- вважає розрахунки вірними згідно рекомендацій Верховного Суду України;

- заперечував проти зменшення розміру пені, бо правові підстави та обставини для цього відсутні.

13.06.2018 в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Дніпропетровському апеляційному господарському суді, у зв`язку з відпусткою члена колегії - судді Кузнецова В.О., розгляд справи № 904/8958/17 в судовому засіданні не відбувся.

У зв'язку із усуненням обставин, пов'язаних із відпусткою члена колегії – судді Кузнецова В.О. та неможливістю проведення судового засідання 14.06.2018, колегія суддів визначила іншу дату проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.06.2018 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, у зв’язку з виходом у відставку судді Євстигнеєва О.С.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Орєшкіной Е.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 дану справу прийнято вказаною колегією суддів до свого провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим кодексом.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.07.2018 відповідно до пункту 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого ОСОБА_4 суддів України від 26.11.2010 №30 (у редакції рішення ОСОБА_4 суддів України від 02.04.2015 №25) зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/8958/17, за результатами якого справу передано раніше визначеному судді - доповідачу Широбоковій Л.П. та визначено склад колегії суддів: суддя Кузнецов В.О., Орєшкіна Е.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018).

16.07.2018 у зв'язку з відпусткою судді Кузнецова В.О. по справі здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 16.07.2018. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.07.2018 на 10:00 годин.

Письмових заяв в строки, встановлені ст. ст. 38, 205 Господарського процесуального кодексу України щодо відводу колегії суддів не надходило.

У судовому засіданні 25.07.2018 повноважний представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Двс-Інвест" як орендодавцем (надалі – Позивач, орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" як орендарем (надалі – Відповідач, орендар) був укладений договір оренди майна №912 від 01.11.2016 (надалі – Договір), згідно умов якого Позивач зобов’язався передати, а Відповідач прийняти в строкове платне користування майно – двигуни внутрішнього згорання CUMMINS КТА-50С, які належать Позивачу, по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом. Відповідно до п. 9.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2016 строк дії договору – з моменту підписання сторонами до 28.02.2018, а в частині виконання фінансових зобов’язань – до повного їх виконання. До Договору були укладені додаткові угоди №1 від 30.12.2016 та №2 від 01.02.2017.

Відповідно до п. 1.2. Договору, в редакції змін, внесених Додатковою угодою №1 від 30.12.2016, строк оренди майна – листопад 2016 – грудень 2017.

Кількість переданого в оренду майна на 2017 рік – 15 двигунів (п. 1.3. Договору, в редакції Додаткової угоди №2 від 01.02.2017 року).

Відповідно до п. 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди №2 від 01.02.2017, орієнтована ціна Договору становить 32305852,80 грн, у тому числі ПДВ - 20 %.

Орендна плата за користування майном нараховується за весь період користування майном, який визначається датами підписання актів приймання – передачі (п. 3.2. Договору).

Згідно умов п. 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2016 орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Акти виконаних робіт надаються орендодавцем протягом 3-х робочих днів після закінчення звітного періоду. Оформлені орендодавцем акти виконаних робіт орендар погоджує, підписує та передає орендодавцю протягом 10 календарних днів від дати оформлення акту виконаних робіт. Якщо на 11 календарний день, за умов відсутності мотивованих заперечень до якості виконаних робіт, акти виконаних робіт не будуть передані орендодавцю, вони вважаються погодженими, підписаними та переданими до обліку.

Відповідно до п. 3.4. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2016 орендна плата за один мото/час складає 242,21 грн без НДС.

Звітний період встановлюється з 19 числа попереднього місяця по 18 число поточного місяця. Назва розрахункового місяця співпадає з назвою календарного місяця на який приходиться останній день розрахункового періоду (п.3.13. Договору).

Відповідно до п. 5.1. в разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендної плати в строк згідно п. 3.3. Договору орендатор сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення (не включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Як було встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 у справі №904/8521/17, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, що набрали чинності, на виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв в оренду п'ятнадцять двигунів марки CUMMINS КТА-50С з наступними заводськими номерами: 33115354, 33137880, 33158597, 33141611, 33122659, 33110691, 33104768, 33137080, 33129428, 33147815, 33120109, 3049291, 33152740, 33135574, 33140835, які введено в експлуатацію спільними актами сторін (в силу ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України ці обставини не підлягають доведенню знову у справі, що розглядається).

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем свого обов’язку по Договору з вчасної оплати за орендовані двигуни в спірні місяці, у нього утворилася перед Позивачем заборгованість, що і стало підставою для звернення із даним позовом.

Згідно заявлених позовних вимог, з урахуванням клопотання №400 від 20.11.2017 (а.с. 181, т.1), Позивач просив стягнути з Відповідача суму основного боргу 1543395,45 грн, інфляційні втрати – 220562,03 грн, пеню – 331112,61 грн, 3% річних – 54427,26 грн. Як зазначає Позивач, заборгованість утворилася внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов’язань по договору в частині своєчасної та повної оплати по актам виконаних робіт №34 від 18.07.2017, №38 від 18.08.2017 та №39 від 18.08.2017, строк оплати за якими відповідно настав 28.07.2017 та 28.08.2017.

Водночас, у розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних Позивачем включено періоди з 22.12.2016 до 03.10.2017 та з 22.12.2016 по 28.07. (28.08.)2017, коли прострочення не було.

У зведеному розрахунку Позивач наводить акти за період з 21.11.2016 по 18.09.2017, втім вказані акти згідно позовної заяви не були підставами позову.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не було використано право, надане йому зазначеною нормою, будь-яких заяв про зміну підстав позову у строки, визначені ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу, подано не було.

Тому, позовні вимоги розглядаються судом в межах заявлених предмета та підстав позову, бо відповідно до практики Європейського суду (справи «Aviakompaniya A.T.I., ZAT v. Ukraine» Sokurenko and Strygun v. Ukraine (nos. 29458/04 and 29465/04), Bazalt Impeks TOV v. Ukraine (no. 39051/07, 1 December 2011), Veritas v. Ukraine (no. 39157/02, 13 November 2008), вийшовши за межі своїх повноважень, чітко викладених у Господарському процесуальному кодексі, суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Отже, Позивач в установленому законом порядку не позбавлений права звернутися з вимогами, що не були підставами цього позову, в окремому позовному провадженні.

У позовному провадженні, яке розглядається, суд вивчає правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості, як зазначалось, за актами виконаних робіт №34 від 18.07.2017, №38 від 18.08.2017 та №39 від 18.08.2017 в межах нарахованих Позивачем суми основного боргу -1543395,45 грн, інфляційних втрат – 220562,03 грн, пені – 331112,61 грн, 3% річних – 54427,26 грн.

З характеру спірних відносин вбачається, що вони є відносинами оренди Тому, регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За користуванням майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, про виконання умов Договору сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт №34 від 18.07.2017 на суму 565899,44 грн, №38 від 18.08.2017 на суму 1126567,15 грн та №39 від 18.08.2017 на суму 382498,03 грн та виставлені рахунки на оплату (а.с. 117-125, т. 1).

Згідно п. 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2016 орендна плата мала бути перерахована орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Тобто, строк оплати за визначеними актами відповідно настав 28.07.2017 та 28.08.2017.

Відповідачем у визначені строки оплата у повному обсязі за актами виконаних робіт здійснена не була.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем:

за актом виконаних робіт №34 від 18.07.2017 на суму 565 899,44 грн оплата здійснена частково, а саме платіж в сумі 226 569,17 грн здійснений 11.08.2017 з простроченням 13 календарних днів, платіж в сумі 305 000,00 грн здійснений 15.08.2017 з простроченням 17 календарних днів). Отже, заборгованість за актом №34 від 18.07.2017 складає 34 330,27 грн;

за актом виконаних робіт №38 від 18.08.2017 на суму 1 126 567,15 грн оплата не здійснювалася. Заборгованість становить 1 126 567,15 грн;

за актом виконаних робіт №39 від 18.08.2017 на суму 382 498,03 грн оплата не здійснювалася. Заборгованість становить 382 498,03 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості по підписаним сторонами актам виконаних робіт складає 1 543 395, 45 грн, вірно визначена Позивачем та правомірно стягнута судом першої інстанції. Доказів сплати боргу на час розгляду справи в суді сторонами не надано, відповідачем не оспорюється вказаний факт.

При цьому, апеляційним судом відхиляється заперечення апелянта з приводу відсутності прострочення боржника з огляду на несвоєчасне отримання рахунків на оплату, оскільки умовами Договору, зокрема п.3.3., відстрочення оплати пов’язане з моментом підписання сторонами акту виконаних робіт, а не отримання Відповідачем рахунку на оплату. Тому, враховуючи, що зазначені акти виконаних робіт будь–якої іншої дати їх підписання з боку Відповідача, крім дати їх складання не містять, судом за дату підписання сторонами взяті до уваги дати складання актів.

Відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних щодо заборгованості, оплата якої прострочена.

З врахуванням індексу інфляції за серпень 2017 року– 99,9, вересень 2017 року - 100,2 інфляційні втрати щодо прострочення сплати боргу становитимуть:

за актом виконаних робіт №34 від 18.07.2017 на суму боргу 34 330,27 грн х 99,9 х 100,2 = 651,59 грн;

за актом виконаних робіт №38 від 18.08.2017 на суму боргу 1 126 567,15 грн х 100,2 = 22531,35 грн;

за актом виконаних робіт №39 від 18.08.2017 на суму боргу 382 498,03 грн х 100,2 = 7649,96 грн. Всього у сукупності по спірним актам - 30832,90 грн.

3% річних відповідно за період прострочення з 29.07.2017 по 03.10.2017 з врахуванням часткової оплати за актом №34 від 18.07.2017 складатимуть 854,48 грн, за актами №38 та №39 від 18.08.2017 за період прострочення з 29.07.2017 по 03.10.2017 – відповідно 3 333,40 грн та 1131,77 грн, а всього 3% річних становлять 5319,65 грн (розрахунок позивача, а.с.18 т.1).

Пеня із розрахунку 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, як визначено п.5.1. Договору, за період прострочення з 29.07.2017 по 03.10.2017 з врахуванням часткової оплати за актом №34 від 18.07.2017 становить 5 198,10 грн, за актами №38 та №39 від 18.08.2017 за період прострочення з 29.07.2017 по 03.10.2017 – відповідно 20278,21 грн та 6884,96 грн, а всього пеня становить 32361,27 грн (розрахунок позивача, а.с.17 т.1). Розмір облікової ставки НБУ у спірний період становив 12,5%, тому встановлений розмір пені – 0,05% не перевищує подвійної ставки НБУ та пеня вірно розрахована позивачем, виходячи з розміру, визначеного договором.

В решті вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 189 729,13 грн, 3% річних – 49 107,61 грн та пені – 298 751,34 грн заявлені позивачем безпідставно з огляду на таке. Як вбачається з наданих позивачем розрахунків суми позову (а.с. 12 -20, т.1) вказані нарахування ним здійснені по періодах, які в загальному підсумку складають період з 22.12.2016 по 03.10.2017 та в кожний з визначених позивачем періодів зазначені різні суми заборгованості. Втім, як встановлено судом вище, за спірними актами виконаних робіт, заборгованість за якими є предметом та підставами позову, заборгованість становить відповідно 34330,27 грн, 1 126 567,15 грн та 382 498,03 грн та періоди прострочення з 28.07.2017, 28.08.2017 до 03.10.2017 (заявлена позивачем дата). Тобто, позивачем безпідставно визначено інші періоди прострочення та суми боргу, і здійснені вказані нарахування. На а.с.21, 22 т.1 міститься зведений розрахунок ціни позову станом на 04.10.2017, в якому міститься посилання на 24 акти виконаних робіт, зокрема і на спірні акти №34, №38 та №39. Але, як встановлено судом вище, позовна заяв не містить таких підстав позову, як прострочення оплати за цими актами з викладенням обставин щодо такого прострочення, які повинні бути предметом судового розгляду, тому, як уже зазначив суд, в силу ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд не може самостійно визначати підстави позову та вказаний зведений розрахунок суд не приймає до уваги.

Суд першої інстанції на дані обставини не звернув уваги та помилково задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідачем заявлялось клопотання від 18.04.2018 про зменшення розміру штрафних санкції, обґрунтоване тим, що розмір неустойки є занадто великим та неспіврозмірним з виставленою до стягнення сумою боргу, необґрунтованістю наявності реальних збитків з боку Позивача внаслідок прострочення Відповідача (а.с. 165-166, т. 3).

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Дослідивши матеріали справи та врахувавши, що основний борг за спірними актами Відповідачем в сумі 1543395,45 грн досі не сплачений, сума боргу є значною, а розмір визначеної судом правомірної для нарахування неустойки у сумі 32361,27 грн відповідно співрозмірним; а також фінансовий стан Відповідача, який згідно звіту про фінансовий стан на 31.12.2016, протоколів загальних зборів №1 від 30.01.2017, №2 від 24.04.2017 є прибутковим; апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення неустойки та задоволення клопотання Відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості - 1543395,45 грн, інфляційних втрат - 30832,90 грн, пені – 32361,27 грн, 3% річних – 5319,65 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені слід відмовити як в необґрунтовано заявлених, бо, як зазначалось, Позивачем були включені у розрахунок періоди, за які прострочення не було, а також за актами, які не були підставами позову.

Судом першої інстанції зазначеного досліджено не було, внаслідок чого порушені норми процесуального права, бо суд вийшов за межі заявлених підстав позову та визнав встановленими недоведені обставини. Тому, рішення суду підлягає відповідній зміні.

Апелянтом в тексті апеляційної скарги, а також під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлялось клопотання про витребування у Позивача доказів права власності на передані в оренду двигуни. Відповідач вважає, що не дослідження зазначених доказів впливає на повноту дослідження судом обставин справи, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як зазначалось, предметом доказування у цій справі є обставини укладення Договору, приймання – передачі в оренду майна, факт користування ним та оплати за оренду. Визначення права власності не є предметом розгляду у справі №904/8958/17 та було встановлено господарськими судами у справах №№904/7880/17, 904/8521/17. Тому, відсутність у матеріалах справи №904/8958/17 доказів права власності Позивача на орендоване Відповідачем майно не впливає на повноту дослідження судом обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Відповідач не оспорював договір з цих підстав, та не навів суду доказів щодо власності інших осіб на спірні двигуни, чи спору про право на дане майно.

Відповідачем також заявлялось клопотання про зупинення розгляду справи до прийняття рішення по кримінальному провадженню №12018040760000340 від 16.02.2018 (а.с.37, т. 3), в задоволенні якого судом першої інстанції відмовлено ухвалою від 20.03.2018.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження №12018040760000340 було зареєстроване за результатами надходження заяви Відповідача до Тернівського ВП КВП про те, що в період з 31.03.2017 по 05.05.2017 невстановлена особа, шляхом механічного втручання в маркування ДВС, знищила заводський номер ДВС, який належить Відповідачу (а.с. 53, т.3).

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на відсутність об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення кримінального провадження №12018040760000340 та достатність доказів у справі, якими встановлені обставини справи, що входять до предмету доказування, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі та погоджується із висновком суду першої інстанції, викладеним у резолютивній частині ухвали суду від 20.03.2018, щодо відмови у задоволенні відповідного клопотання (а.с.153, т. 3).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Апеляційний суд також зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі №904/8958/17 за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 у справі №904/8958/17 остання задоволена частково. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 у справі №904/8958/17 про зупинення провадження у справі була скасована, справа передана для продовження розгляду до суду першої інстанції. Питання розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішувалося та було покладено на суд першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті.

Тому, судом першої інстанції за наслідками розгляду спору правомірно було стягнуто з Відповідача судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 800,00 грн (описка у рішенні виправлена ухвалою суду від 17.05.2018, а.с. 208, т.3).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/8958/17 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/8958/17 змінити в частині стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат та розподілу судового збору, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Поштовий буд. 1, офіс 431, код ЄДРПОУ 40032310) заборгованість - 1543395,45 грн (один мільйон п’ятсот сорок три тисячі триста дев’яносто п’ять грн 45 коп), інфляційні втрати - 30832,90 грн (тридцять тисяч вісімсот тридцять дві грн 90 коп), пеню – 32361,27 грн (тридцять дві тисячі триста шістдесят одну грн 27 коп), 3% річних – 5319,65 грн (п’ять тисяч триста дев’ятнадцять грн 65 коп), витрати по сплаті судового збору – 24178,64 грн (двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім грн 64 коп), про що видати наказ.

В решті позову відмовити”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Поштовий буд. 1, офіс 431, код ЄДРПОУ 40032310) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) судовий збір за розгляд апеляційної скарги – 12095,74 грн (дванадцять тисяч дев’яносто п’ять грн 74 коп), про що видати наказ.

Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 30.07.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд