Рішення № 75626772, 12.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 р. Справа№805/3885/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю секретаря судового засідання Аржанова А.С., представника відповідача Лещенка О.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 03 березня 2018 року №Ю-817-25 в частині суми боргу у розмірі 213291,81 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 03 березня 2018 року № Ю-817-25 в частині суми боргу 213291,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач без будь-яких законних підстав прийняв оскаржувану вимогу. Вважає, що на підприємство розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску з 14.04.2014р. до закінчення антитерористичної операції.

Виходячи з наведеного, позивач вважає вимогу від 03 березня 2018 року №Ю-817-25 протиправною та просить скасувати її в частині 213291,81 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в той самий день.

02.07.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 є недоцільним, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 р. № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність.

Також, представник відповідача зазначив, що під час формування ГУ ДФС у Донецькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2018 №Ю-817-25 платником не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс-мажору), щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, тому, контролюючим органом, прийнято спірну вимогу у відповідності до законодавства. Враховуючи наведене вважає, що позовні вимоги КП «Компанія «Вода Донбасу» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню

Представник позивача у судове засідання не з'явився, 09.07.2018 року надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 00191678, місцезнаходження юридичної особи: вулиця К.Лібкнехта, будинок 177а, місто Маріуполь, Донецька область, 87547, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 22-23) та перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, як платник єдиного внеску, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Торецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» є відокремленим підрозділом позивача, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи: 35580843, місцезнаходження ВП: вулиця Центральна, будинок 65, місто Торецьк, Донецької області, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 24). Перебуває на обліку у Торецькому відділенні Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, що підтверджується листом від 06.07.2018 року.

03 березня 2018 року Головне управління ДФС у Донецькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-817-25 у відношенні КП «Компанія «Вода Донбасу» на загальну суму 992985,26 грн., в тому числі: недоїмка з єдиного внеску - 992985,26 грн. В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 28 лютого 2018 року. (а.с. 7).

27.03.2018 року позивачем оскаржено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-817-25 у досудовому порядку. Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області № 15439/10/05-99-10-01 від 06.04.2018 року скаргу КП «Компанія «Вода Донбасу» залишено без розгляду (а.с. 10).

Позивач оскаржує вищевказану вимогу відповідача, в частині суми боргу у розмірі 213291,81 грн. як таку, що сформована з порушенням норм чинного законодавства.

Як встановлено судом, борг у розмірі 213291,81 грн. складається з нарахованої самостійно суми згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2018 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, з урахуванням положення Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу», останнє є платником єдиного внеску у розумінні Закону № 2464.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 12 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нарахованих самим платником.

На виконання вищевказаних норм закону відповідачем сформовано спірну вимогу, в якій Головне управління ДФС у Донецькій області вимагає від позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» п. 9-3 (у наступному пункт 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від обов'язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2017 року у справі № К/9901/2959/18 805/2492/15-а. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно втрати чинності вищевказаної норми в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки у спеціальному законодавстві - Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дана норма є діючою.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Дзержинськ (перейменовано в м. Торецьк) Донецької області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.

Разом з тим, 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Згідно з додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, м. Дзержинськ (перейменовано в м. Торецьк) віднесено до населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція.

Отже, сам факт перебування позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція і є підставою для звільнення його від обов'язків щодо сплати єдиного внеску у відповідності до Закону № 2464.

Статтею 10 Закону України № 1669-VII встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікати Торгово-промислової палати України від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4 (№1735), № 5268/05-4 (№ 1736), №5269/05-4 (№1713) про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача з 10 червня 2014 року без зазначення строку закінчення (а.с. 47-49).

Відповідно до заяви від 17.12.2015 року №2118, Дзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» зверталося із заявою до відповідного органу доходів і зборів щодо звільнення його від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску (а.с. 50).

Також, суд зазначає, що спірна вимога сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу 2 частини 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку сплати єдиного внеску починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № К/9901/188/17 812/505/17. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 03 березня 2018 року № Ю-817-25, в частині суми недоїмки у розмірі 213291,81 грн. за січень 2018 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 03 березня 2018 року №Ю-817-25 в частині суми боргу у розмірі 213291,81 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області від 03 березня 2018 року №Ю-817-25 про сплату боргу (недоїмки) в частині суми боргу за січень 2018 року у розмірі 213291,81 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: вулиця 130-й Таганрозької дивізії, будинок 114, місто Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (місцезнаходження: вулиця К.Лібкнехта, будинок 177а, місто Маріуполь, Донецька область, 87547, код ЄДРПОУ 00191678) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3199 (три тисячі сто дев'яносто дев'ять) гривень 38 копійок.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 12 липня 2018 року.

Повне судове рішення складено 23 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.