Рішення № 75626715, 01.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1502/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Я.) звернувся в суд з адміністративним позовом до Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – позивач, інспекція, Ковельська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року № 165694-03.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України від 24 грудня 2015 року №909-VIII змінено порядок оподаткування транспортним податком. Прийнявши цей закон, на думку позивача, Верховна рада України порушила підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України де зазначено, що податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності, вимоги якого передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З наведених підстав позивач вважає застосування до нього у 2016 році транспортного податку протиправним та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року № 165694-03.

Представник відповідача у письмових запереченнях від 08 листопада 2016 року №22308/03-06-10-013 (а.с.25), додаткових поясненнях від 22 листопада 2016 року (а.с.57-58) просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Закон України від 24 грудня 2015 року №909-VIII є чинним та у встановленому порядку не визнався неконституційним, а тому є обов’язковим до виконання у 2016 році. Хоча Великоосницькою сільською радою, на території якої зареєстрований позивач, не прийнято рішення про встановлення транспортного податку у 2016 році, в силу вимог підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, транспортний податок справляється за мінімальною ставкою. Крім того, середньоринкова вартість автомобіля позивача є більшою ніж 750 мінімальних заробітних плат, тому цей автомобіль є об’єктом оподаткування транспортним податком.

У відзиві на адміністративний позов від 04.07.2018, поданому на вимогу ухвали суду від 19.06.2018, представник відповідача підтримав заперечення проти позову, надані раніше та зазначив, що Ковельською ОДПІ засобами електрокомунікаційного зв’язку через інформаційну систему «Податковий блок» отримано з ДФС України перелік фізичних осіб платників транспортного податку на 2016 рік, відповідно до інформації Мінекономрозвитку, до якого було включено й ОСОБА_1

Разом з тим, суд констатує, що в порушення вимог ч.4 ст.162 КАС України до поданого відзиву не було долучено документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, натомість додано копію такого відзиву, що суперечить вимогам ч.3 ст.162 КАС України.

Інших заяв по суті справи учасниками подано не було, будь-яких ухвал з процесуальних питань судом не постановлялось.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1, 2015 року випуску, об’єм двигуна 4461 куб.см, тип палива – дизель, що підтверджується витягом з інформаційної бази «Податковий блок» (а.с.27).

Позивач зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою адресного бюро (а.с.50).

Як вбачається з листа Великоосницької сільської ради від 21 листопада 2016 року №241/01.13/2-16, рішенням сільської ради від 30 січня 2015 року №33/3 «Про місцеві податки і збори» затверджено Положення «Про транспортний податок». Зміни до вказаного положення у 2016 році не приймалися (а.с.53-55).

Матеріалами справи підтверджується, що Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області 28 липня 2016 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 165694-03 яким нарахувала позивачу 25 000,00 грн транспортного податку (а.с.7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

У відповідності до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на наведене, суд вважає, що підлягає встановленню правомірність віднесення контролюючими органами до об’єкту оподаткування транспортного засобу, що належить позивачу на праві власності.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.

Наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.

Обов’язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку саме податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення №165694-03 від 28.07.2016 було відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 вищевказані судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. При цьому Верховним Судом зроблено висновок, що відповідачем не виконаний свій обов’язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов’язання. Натомість, судом, в порушення принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, й, як наслідок, не надано належної оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10.05.2018 Волинським окружним адміністративним судом відповідно до ухвали від 19.06.2018 було зобов’язано відповідача надати отриману від Мінекономрозвитку України інформацію, яка стала підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року №165694-03.

Ковельською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області вимоги ухвали суду від 19.06.2018 виконано не було, витребуваної інформації не надано, про причини її неподання суд не повідомлено.

Згідно з ч.5 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконаний свій обов’язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов’язання, зокрема обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року № 165694-03 підлягає скасуванню як таке, що прийняте без наявних законних підстав, тобто протиправне.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи наявність підстав для повного задоволення адміністративного позову, до стягнення на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 551грн.20коп., сплачена останнім при зверненні до суду.

Керуючись статтями 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 28 липня 2016 року № 165694-03.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (44650, Волинська область, Маневицький р-н, с.Велика Осниця, вул.Молодіжна, 51, код НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (45408, Волинська область, місто Ковель, вул.Чубинського, 1, код 39497686) витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн.20коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя В. В. Дмитрук