Постанова № 75626622, 25.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/5259/17 Провадження № 22-ц/795/712/2018 Головуючий у I інстанції - Ковальова Т. Г. Доповідач - Лакіза Г. П.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Лакізи Г.П.,

суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.,

секретарі: Поклад Д.В., Позняк О.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ТОВ "Ніжинський хліб" Даниленко-Андрієнко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області в складі судді Ковальової Т.Г. від 23 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський хліб" про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

У С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Ніжинський хліб" про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якому просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в сумі 12233 грн. 90 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме за період з листопада 2014 року по 29 грудня 2017 року (день звернення до суду з позовом) в сумі 77757,30 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням принципів справедливості, норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

ОСОБА_2 зазначає, що відповідачем в період з листопада 2014 року по січень 2017 року порушувалися вимоги ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 96, 97 КЗпП України, ст. 6 Закону України "Про оплату праці", що було встановлено 29.09.2017 Управлінням держпраці у Чернігівській області. ОСОБА_2 вважає, що внаслідок незастосування відповідачем міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), їй була недорахована та не виплачена заробітна плата в сумі 12233,90 грн. Період затримки розрахунку становить 589 робочих днів, її середньоденний заробіток за два останні місяці роботи складає 139 грн. 35 коп., а тому розмір компенсації середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні складає 77757 грн. 30 коп.

В поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Ніжинський хліб" просить залишити рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2018 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Товариство вважає, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, є обґрунтованим та законним і відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначають, що сума 12233,90 грн., яку просить стягнути позивач, ним жодним чином не обґрунтована, розрахунку цієї суми не надано. Також звертають увагу на те, що повний розрахунок з ОСОБА_2 при звільненні був проведений 26.06.2017, з вимогою про проведення розрахунку вона до них жодного разу не зверталася.

Крім того, Товариство вказує, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні може стягуватися за період з дня звільнення, тобто з 27.06.2017, по день фактичного розрахунку і лише в тому випадку, якщо позивач доведе, що з ним дійсно не розрахувалися в день його звільнення, але в жодному разі середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не може стягуватися за період роботи працівника на підприємстві, про що просить ОСОБА_2

Також Товариство вважає, що наявні у матеріалах справи копія Акту перевірки Управлінням держпраці у Чернігівській області додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 29.09.2017 та копія Припису Управління держпраці у Чернігівській області від 29.09.2017 не є допустимими у розумінні ст. 78 ЦПК України. Ці документи складаються у двох примірниках, один примірник залишається у інспектора праці, а інший - у керівника суб'єкта відвідування. Невідомо, яким чином позивачем були отримані копії цих документів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ТОВ "Ніжинський хліб" Даниленко-Андрієнко М.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до такого висновку.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу у ВАТ "Ніжинський хліб" згідно з наказом №144к від 10.12.2007. Наказом №77-В/1 від 14.09.2010 ВАТ "Ніжинський хліб" було перейменовано у ПАТ "Ніжинський хліб".

Наказом від 07.11.2014 ОСОБА_2 звільнена з ПАТ "Ніжинський хліб" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, а 08.11.2014 прийнята на роботу тісторобом у ТОВ "Ніжинський хліб" (а.с.5-6).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинський хліб" зареєстроване з 30.10.2014; відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є вказана зареєстрована юридична особа, відсутні.

Отже, відсутні підстави для висновку про те, що ТОВ «Ніжинський хліб» є правонаступником ПАТ «Ніжинський хліб».

ОСОБА_2 була звільнена з ТОВ "Ніжинський хліб" за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за наказом №78-К від 26.06.2017 (а.с.5-6).

Суд апеляційної інстанції встановив, що розрахункові листки та відомості про виплату заробітної плати в ТОВ «Ніжинський хліб» збереглися лише з січня 2017 року (а.с.63-84), та дослідив розрахункові листки та відомості про виплату заробітної плати позивачу ОСОБА_2 за період з 01.01 2017 по 30.06.2017, згідно з якими ОСОБА_2 було нараховано до виплати та виплачено: за січень 2017 року - 2121,03 грн., за лютий 2017 - 2420,81 грн., за березень 2017 - 3027,62 грн., за квітень 2017 - 3030,35 грн., за травень 2017 - 3019,86 грн., за червень 2017 (по 26-е червня) - 2198, 93 грн.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно розрахункового листка за червень 2017 року та платіжної відомості №178 від 26.06.2017 вбачається, що розрахунок при звільненні з ОСОБА_2 проведено в день звільнення - 26.06.2017 (а.с.12). При цьому ОСОБА_2 виплачено нараховану їй заробітну плату у повному розмірі.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 зазначала, що посада, на якій вона працювала, належить до четвертого тарифного розряду, для якого згідно з п.5.6 розділу 5 Колективного договору на 2015-2019 роки встановлено міжрозрядний тарифний коефіцієнт - 1,35, а заробітна плата їй нараховувалася без врахування цього коефіцієнту, що є порушенням законодавства про оплату праці.

В процесі судового розгляду справи ОСОБА_2 також посилалась на те, що 26-29.09.2017 року Управлінням Держпраці у Чернігівській області було проведено перевірку ТОВ "Ніжинський хліб" з приводу додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої було складено Акт перевірки №25-02-015/0572.

В Акті, зокрема, зазначено, що під час перевірки встановлено порушення роботодавцем ст. 96 КЗпП України: всупереч п.5.6 Розділу 5 Колективного договору на 2015-2019 роки заробітна плата працівникам другого, третього, четвертого та п'ятого тарифних розрядів нараховувалась з 01.01.2015 по 31.12.2016 у розмірі мінімальної заробітної плати; в оплаті праці зазначених працівників тарифна сітка сформована без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів); що розрахункові листки на підприємстві надаються працівникам тільки за їх зверненням, в порушення вимог ст. 110 КЗпП України (а.с.21-29).

За результатами перевірки в.о. директора ТОВ "Ніжинський хліб" ОСОБА_5 було направлено припис №25-02-015/0572 від 29.09.2017 щодо усунення в строк до 18.10.2017 порушень трудового законодавства, виявлених при перевірці та зазначених а Акті перевірки №25-02-015/0572 від 29.09.2017 (а.с.30-31).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 12233,90 грн. та щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 77757,30 грн. необґрунтовані, не доведені жодним належним і допустимим доказом, оскільки за доводами представника відповідача з позивачем при звільненні розрахунки проведені вчасно, а позивачем не надано суду доказів на підтвердження її аргументів про несвоєчасність розрахунків або про звернення до відповідача із заявою про неповний розрахунок при звільненні.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Тому апеляційний суд не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Статтею 4 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Відповідно до статті 5 цього Закону, організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів (частина перша статті 14 цього Закону).

Згідно зі статтею 15 вказаного Закону форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Згідно з пунктом 5.6 розділу У Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський хліб», міжрозрядні тарифні коефіцієнти співвідношень мінімальних розмірів тарифних ставок, що вказані в додатку № 6 до Колективного договору, застосовуються при наявності фінансових можливостей підприємства (а.с.91).

Аналіз норм законодавства та положень колективного договору, укладеного у вказаному товаристві, дає підстави для висновку про те, що проведення коригування заробітної плати з врахуванням міжрозрядних тарифних коефіцієнтів співвідношень мінімальних розмірів тарифних ставок здійснюється з урахуванням фінансових можливостей підприємства та застосовуються згідно з рішенням, яке приймається виконавчим органом підприємства відповідно до повноважень, установлених його статутом.

Проте, судом першої інстанції не було досліджено зміст пунктом 5.6 розділу У Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ «Ніжинський хліб», не перевірено наявність у товариства фінансових можливостей для застосування в оплаті праці міжрозрядних тарифних коефіцієнтів, вказаних в Додатку №6 до Колективного договору, та не з'ясовано, які рішення прийнято виконавчим органом підприємства з даного питання.

Апеляційним судом також досліджено звіти про фінансові результати товариства (зокрема, звіт про сукупний дохід за I та II квартали 2015 року, за 9 місяців 2015 року, за 2015 рік, за I та II квартали 2016 року, за 9 місяців 2016 року, за 2016 рік); копії договорів позики (зворотної фінансової допомоги) від 18.02.2015, 26.05.2015, 18.01.2016, 01.04.2016, 14.09.2016, 16.11.2016, згідно яких товариство отримувало зворотну фінансову допомогу від інших товариств; оригінал довідки №66 від 20.07.2018 про збільшення фонду оплати праці у 2015-2016 роках; копію наказу №29/1-К від 01.04.2015 про акумулювання коштів від господарської діяльності; копію наказу №98/1-К від 25.09.2015 про продовження дії наказу №29/1-К від 01.04.2015; копію наказу № 49/1-К від 20.04.2016 про акумулювання коштів від господарської діяльності; копію наказу №6/1-К від 22.01.2017 про початок виплат доплат і надбавок.

З вказаних документів вбачається, що у 2015-2016 роках ТОВ "Ніжинський хліб" було збитковим, перебувало у скрутному фінансовому становищі, і через відсутність фінансових можливостей належним виконавчим органом товариство були видані накази не здійснювати виплати, передбачені, зокрема, у п.5.6 та в Додатку №6 до Колективного договору.

За таких обставин Акт перевірки №25-02-015/0572, проведеної Управлінням Держпраці у Чернігівській області 26-29.09.2017 року, в якому вказано, зокрема, про порушення ТОВ «Ніжинський хліб» вимог ст. 96 КЗпП України та п.5.6 Розділу 5 Колективного договору на 2015-2019 роки - нарахування заробітної плати працівникам другого, третього, четвертого та п'ятого тарифних розрядів у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 у розмірі мінімальної заробітної плати, без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), та припис №25-02-015/0572 від 29.09.2017 щодо усунення в строк до 18.10.2017 виявлених порушень трудового законодавства, не можуть бути підставою для проведення перерахунку заробітної плати позивача ОСОБА_2 із застосуванням між розрядного тарифного коефіцієнту 1,35.

Саме із зазначених вище підстав позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

ОСОБА_2 було звільнено з роботи 26.06.2017, цього ж дня з нею було проведено розрахунок при звільненні, а з позовом до суду ОСОБА_2 звернулася лише 29.12.2017.

Позивачем не надано доказів її звернення до роботодавця із заявами про надання їй детального розрахунку заробітної плати, видачі їй уточнюючих довідок, розрахункових листків тощо, у період з 26.06.2017 (дня її звільнення і проведення розрахунку) до 29.12.2017 (дати звернення до суду).

Отже, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом з пропуском тримісячного строку позовної давності, який не просила поновити та не надала доказів його пропуску з поважних причин..

Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови.

Оскільки на підставі досліджених апеляційним судом доказів встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, має бути ухвалене судове рішення про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск строку позовної давності.

Оскільки суд першої інстанції не перевірив належним чином, в якому ж розмірі позивачу виплачувалась заробітна плата, не встановив наявність чи відсутність підстав для застосування в оплаті праці позивача міжрозрядних тарифних коефіцієнтів, вказаних в пункті 5.6 Колективного договору та Додатку №6 до Колективного договору, та не встановив належним чином, чи дійсно з позивачем при звільненні був проведений повний розрахунок, але дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав та мотивів відмови в задоволенні позову.

Керуючись статтями 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2018 року змінити в частині підстав та мотивів відмови в задоволенні позову. В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 30 липня 2018 року.

Головуючий:Судді: