Ухвала суду № 75626215, 31.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/499/18

Справа № 677/1780/15-к Головуючий в 1-й інстанції Вознюк Р. В.

Категорія: ч.2 ст.121, ч.1 ст. 186 КК України Доповідач Болотін С. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області в складі :

головуючого-судді Болотіна С.М.,

суддів Вітюк І.В., Федорової Н.О.,

з участю секретаря Плюти В.С.,

прокурора Леськіва В.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження №12015240170000297 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Красилівського районного суду від 16 травня 2018 року,-

В с т а н о в и л а :

Вироком Красилівського районного суду від 16 травня 2018 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3,не працюючого, не одруженого, на утриманні осіб немає, військовозобов’язаного, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 186 КК України, та призначено покарання:

-за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 9 років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 186 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання ОСОБА_4 у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_5, 2 липня 1995 рокународження, уродженцята жителя ІНФОРМАЦІЯ_4,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, не одруженого, на утриманні осіб немає, військовозобов’язаного, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, та виправдано його на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_1 8567,58 грн. відшкодування матеріальної шкоди, та 300000 грн. відшкодування моральної шкоди, а всього 308567,58 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 процесуальні витрати по справі на користь держави (одержувач УК у Красилівському районі/24060300, код ЄДРПОУ 37972056, МФО 815013, балансовий рахунок 31115115700279, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області), в сумі 294, 62 грн.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 12.06.2015 року на особисті речі ОСОБА_4: фіолетову сорочку з маркуванням «Marcello», штани джинсові синього кольору з маркуванням «WinSyXin», куртку темно-синього кольору з маркуванням «FasnionFaDDion 48 Saz», кросівки чорного кольору із темно синіми та сірими вставками 42 розміру, куртку синього кольору (плащова) скасовано.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 12.06.2015 року на особисті речі ОСОБА_5: штани джинсові темно-синього кольору, кофту із смугами сірого, білого, рожевого та блакитного кольорів, пару туфель чорного кольору скасовано.

Обрано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взято їх під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалено рахувати з моменту взяття їх під варту.

Зараховано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в строк відбуття покарання попереднє їх ув’язнення з 08.06.2015 року по 02.09.2015 року включно, із розрахунку один день переднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст.72 КПК України в редакції Закону від 25.12.2015.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

За вироком суду,05.06.2015 року приблизно о 3 год. у м. Красилові по вулиці Грушевського, 61, біля торговельного центру «Престиж», між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_6 з іншого боку, виник словесний конфлікт, в ході якого, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_6, у ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, виник спільний умисел на побиття ОСОБА_6 і ОСОБА_5 наказав ОСОБА_4 увімкнути портативний програвач, що стало сигналом початку вчинення злочину.

Після цього, приблизно о 3 год. 30 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи біля торговельного центру «Престиж», реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи групою осіб, умисно почали наносити численні удари руками та ногами по різних частинах тіла та голови ОСОБА_6

Під час побиття ОСОБА_6 ОСОБА_4 побачив поруч із ОСОБА_6 мобільний телефон і зрозумівши, що він належить останньому, вирішив ним заволодіти, після чого відкрито викрав мобільний телефон марки «FLY», моделі TS107, вартістю 314, 02 грн. із картою пам’яті формату MicroSD ємністю 4 Гб, вартістю 60 грн., чим завдав ОСОБА_6 шкоди на загальну суму 374,02 грн.

Припинивши побиття ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пішли від вказаного місця до магазину «Фараон», який знаходиться по вул. Грушевського, 91, в м. Красилові.

Приблизно за 10 хв., повернувшись до місця, де вони попередньо наносили тілесні ушкодження для ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і побачивши, що ОСОБА_6 йде по вул. Грушевського, через площу Незалежності, наздогнали його на дорозі та навпроти центральної районної бібліотеки, яка знаходиться за адресою вул. Грушевського, 59, та діючи умисно, групою осіб, продовжили наносити численні удари руками та ногами по різних частинах тіла та голови ОСОБА_6, після чого втекли з місця події.

Своїми спільними, умисними протиправними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді численних переломів ребер зліва і справа по множинним лініям, ушкодження лівої легені, які супроводжувались лівобічним пневмогемотораксом, поширеною підшкірною емфіземою, гострою дихальною та легенево-серцевою недостатністю, саден, поширених підшкірних та внутрішньо-м’язових крововиливів в ділянках грудної клітини, як точки прикладення сили, які були загрозливими для життя в момент їх заподіяння, та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, та знаходяться у прямому причинному зв’язку з настанням смерті ОСОБА_6, яка наступила 06.06.2015 у реанімаційному відділенні Красилівської центральної районної лікарні.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинених групою осіб, що спричинили смерть потерпілого, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України та своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України.

ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразилися в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинених групою осіб, що спричинили смерть потерпілого, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та мають істотні суперечності. Стверджує, що тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, які знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням його смерті він не спричиняв. Вважає, що його провина під час досудового розслідування, з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами судом не доведена, в матеріалах провадження відсутні належні докази його вини у вчиненні злочину, а ті докази, на яких ґрунтується вирок суду, зокрема ряд судових експертиз, не доводять його вини у скоєні злочину та не можуть враховуватись судом. Це, на думку обвинуваченого, свідчить про упередженість суду і є підставою для скасування вироку та закриття провадження в справі.

При цьому вважає, що висновки суду, викладені у вироку щодо вирішення цивільного позову не відповідають вимогам закону. На його думку суд проігнорував вимоги матеріального закону, який регулює спірні правовідносини, не дав їм правової оцінки, невірно оцінив досліджені докази, що призвело до неправомірного стягнення коштів на користь потерпілої.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 в поданих апеляційних скаргах, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування норм матеріального права, не оспорюючи правильності кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 186 КК України, просять вирок суду в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України змінити. Пом’якшити в цій частині призначене покарання, призначивши таке нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин. На їх думку, підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_4 така кваліфікуюча ознака злочину, як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, оскільки суд, не дав належної правової оцінки висновкам судово-медичних експертиз та не встановив прямого причинного зв’язку між діями обвинувачених, спрямованих на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та смертю останнього.

При цьому, посилаються на невідповідність тяжкості призначеного покарання особі обвинуваченого, оскільки вважають, що судом при призначенні покарання не враховано пом’якшуючих покарання обставин, зокрема: щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та наміри обвинуваченого частково відшкодувати спричинену шкоду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_4 та їх захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які підтримали подані апеляційні скарги, з посиланням на зазначені в них доводи, прокурора та потерпілу ОСОБА_1, які просять апеляційні скарги сторони захисту відхилити, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторони захисту до задоволення не підлягають, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини провадження, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, при зазначених у вироку обставинах жодною стороною кримінального провадження не заперечується та не оспорюється, як не і оспорюється кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 186 КК України, в тому числі і у поданих апеляційних скаргах, а тому, апеляційним судом, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, не переглядається.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування, з’ясування обставин справи та перевірка їх доказами проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у провадженні не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Доводи апеляційних скарг сторони захисту про те, що досудове розслідування, з’ясування обставин провадження та перевірка їх доказами судом проведено упереджено, без з’ясування даних, які мають значення для встановлення істини у справі, є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в процесі апеляційного розгляду.

Зокрема, як в судовому засіданні, так і в процесі апеляційного розгляду ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не заперечували та ствердили обставини конфлікту у нічну пору 5 червня 2015 року поряд торгівельного центру «Престиж» в м. Красилові з потерпілим ОСОБА_6, спричинення останньому ряду тілесних ушкоджень, в тому числі внаслідок ударів ногами в життєвоважливі органи, однак викладали свою версію подій.

Показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка показала, що 5 червня 2015 року, тобто фактично відразу після побиття виявила потерпілого ОСОБА_6 в медичному закладі з значними видимими тілесними ушкодженнями. Ствердила, що наступного дня потерпілий помер.

Показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які ствердили обставини спільного розпивання потерпілим ОСОБА_6 алкогольних напоїв з обвинуваченими в розважальних закладах м. Красилова у вечірню пору 4 червня 2015 року, відсутність у обвинувачених видимих тілесних ушкоджень у цей період та їх наявність у ОСОБА_5 5 червня 2015 року, тобто наступного дня після конфлікту з потерпілим.

Показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які показали, що у нічну пору 5 червня 2015 року, неподалік готелю «Парадіз» в м. Красилові був виявлений потерпілий з численними тілесними ушкодженнями, тобто там, де обвинувачені продовжували побиття ОСОБА_6 Ствердили, що поряд потерпілого знаходилися двоє осіб, які побачивши наближення сторонніх людей, залишили місце пригоди.

Показаннями свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 та ОСОБА_34, які показали, що 5 червня 2015 року, у нічну пору, на одній із вулиць м. Красилова був виявлений потерпілий ОСОБА_6 із значними тілесними ушкодженнями, який швидкою допомогою був доставлений до медичного закладу і скаржився на побиття сторонніми особами. Ствердили, що внаслідок отриманих численних травм, 6 червня 2015 року ОСОБА_6 помер.

Крім того, факт вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 злочинів об’єктивно стверджується даними протоколів огляду місця події з фототаблицями, з яких вбачається, що неподалік торгівельного центру «Престиж» по вулиці Грушевського та її проїзній частині в м. Красилові виявлені плями бурого кольору, тобто саме в тих місцях, де зі слів обвинувачених вони нанесли численні тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 (а.п. 139-140, 224-229, т. 2).

Даними протоколу огляду трупа з фототаблицями стверджується, що ОСОБА_6 на момент огляду та розтину має значні видимі тілесні ушкодження (а.п. 200-206, т. 2).

Із змісту протоколів слідчих експериментів вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в присутності понятих та захисників, з застосуванням відеозйомки, що виключало можливість вчинення будь-якого тиску та примусу на них, в деталях вказали місце, спосіб та механізм нанесення потерпілому ОСОБА_35 численних тілесних ушкоджень у нічну пору 5 червня 2015 року, кожним зокрема (а.п. 84-87, 88-90, т. 2).

Даними висновку експерта № 127 від 16.06.2015 року стверджується, що механізм та локалізація виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень відповідає обставинам, зазначених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час проведення слідчих експериментів, тобто у потерпілого могли утворитись тілесні ушкодження у вигляді крововиливів та ран голови, в час та при обставинах на які вказують обвинувачені (а.п. 149-150, т. 2).

Як вбачається із даних висновку експерта № 83 від 10.06.2015 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани правої китиці в проекції 2-го пальця, яке могло виникнути від одноразової дії – удару твердого предмету, або при ударі об такий, тобто могло утворитися від нанесення удару кулаком руки (а.п. 148, т. 2).

Даними протоколу обшуку стверджується, що на одязі та взутті ОСОБА_5, в якому він перебував під час конфлікту з потерпілим виявлені плями бурого кольору (а.п. 136-137, т. 2).

Із даних висновків експертів № 411 від 10.06.2015 року, № 14 від 12.06.2015 року з додатками вбачається, що кров ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з ізосерологічною системою АВ0, кров ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0, кров ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з ізосерологічною системою АВ0 (а.п. 152-153, 162, 163-163, 169, т. 2).

Змістом висновку експерта № 415 від 03.08.2015 року та № 4141 від 15.07.2015 року з додатками стверджується, що кров людини виявлена на місці вчинення злочину, на кофті та джинсових штанах вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 може належати, як потерпілому ОСОБА_6, так і обвинуваченому ОСОБА_5 (а.п. 171-172, 174-175, т. 2).

Проаналізувавши висновки експертів в сукупності з іншими дослідженими доказами, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виявленні на одязі обвинуваченого ОСОБА_5 сліди крові, належать саме потерпілому ОСОБА_6, оскільки саме в цьому одязі перебував ОСОБА_5 в момент вчинення злочину та спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, що супроводжувалось значною кровотечею. При цьому, як стверджується показаннями цілого ряду свідків будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 напередодні вчинення злочину не було.

Із змісту лікарського свідоцтва про смерть № 887 від 6 червня 2014 року вбачається, що причиною смерті потерпілого ОСОБА_6 є закрита травма грудної клітини (а.п. 199, т. 2).

Даними висновку експерта № 95 від 24.07.2015 року стверджується, що причиною смерті ОСОБА_6 є закрита травма грудної клітини, яка виразилась множинними двобічними переломами ребер, розривом лівої легені та ускладнилась розвитком травматичного шоку.

При цьому, ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини: множинних двобічних переломів ребер (2,3,4,5,8,10 ребер по задні лопатковій лінії зліва, 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12 ребер по передній середньо-ключичній лінії зліва, 2,3,4,5,6 ребер по білягрудинній лінії зліва, 2,3,4,5,6,7,8 ребер по середньо- ключичній лінії справа, 2,3,4,5 ребер справа по білягрудинній лінії, саден та крововиливів в проекції переломів, розриву тканини лівої легені, які виникли від неодноразової (не менше ніж 30) дії – ударів твердих тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути руки, ноги сторонніх людей або будь-який інший аналогічний предмет, могли утворитись в строк та за обставин встановлених органами досудового розслідування, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що призвели до розвитку небезпечного для життя стану – травматичного шоку, та знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті.

Тілесні ушкодження у вигляді ран лобно-тім’яної ділянки голови, саден правого та лівого колінного суглобу виникли від неодноразової (не менше ніж 4) дії твердих тупих предметів чи при ударі об такі, могли утворитись в строк та за обставин встановлених органами досудового розслідування, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, та в прямому причинному зв’язку з настанням смерті не перебувають.

В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, останній міг знаходитись як в вертикальному, так і в горизонтальному, чи близькому до них положень.

Не виключається можливість самостійного пересування потерпілого ОСОБА_6, після спричинення йому тілесних ушкоджень.

На тілі потерпілого відобразились сліди від травмуючого предмета, що може бути частиною підошвенної поверхні взуття тощо (а.п. 159-161, т. 2).

Даними висновку експерта № 66-мк від 10.07.2015 року стверджується, що на грудній клітці ОСОБА_6 виявлені чотири окремі, темно-бурі підшкірні крововиливи, які могли утворитись від одноразової чи дворазової дії як одного і того ж самого, так і двох різних, якогось твердого, тупого травмуючого предмету чи знаряддя (а.п. 155-158, т. 2).

Даними висновку експерта № 01 від 25.08.2015 року повністю спростовуються твердження сторони захисту про отримання тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.п. 93-95, т. 2).

Даними актів стаціонарних висновків судово-психіатричного експерта №№ 457 та 458 від 29.07.2015 року стверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4, психічним захворюванням не страждають, не страждали такими і на період вчинення інкримінованих їм злочинів, а тому могли та можуть усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто відносно скоєного і на теперішній час їх можна вважати осудними (а.п. 48-50, 66-68, т. 2).

Про наявність умислу в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на спричинення ОСОБА_6 саме тяжких тілесних ушкоджень свідчить спосіб, характер та механізм заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількість, локалізація поранень, а саме численні нанесення ударів, в голову та тулуб потерпілого, тобто виключно в життєво важливі органи.

Про наявність умислу в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спрямованого на умисне спричинення потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, вказує також те, що останній із обвинуваченими фактично знайомий не був, злочинні дії обвинувачених продовжувалися на протязі значного часу, їх різниця у фізичній силі, відсутність можливості у потерпілого покликати на допомогу чи звернутися за такою. Обвинувачені жодних заходів щодо відвернення настання для потерпілого шкідливих наслідків, в тому числі виклику швидкої медичної допомоги не забезпечили.

При встановленні спрямованості умислу обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 колегія суддів враховує дані про інтенсивність нападу, що дії обвинувачених були спрямовані на умисне спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, про це свідчать дані щодо кількості, локалізації поранень, сили ударів і нанесення їх в область життєво важливих органів. Встановлені фактичні обставини провадження свідчать про те, що обвинувачені виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, – нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому (нанесли численні удари, з прикладанням значної сили виключно в життєво важливі органи).

Сукупність всіх встановлених судом першої інстанції обставин вчинення злочину, спосіб, кількість, характер і локалізація поранень, причини припинення злочинних дій, поведінка обвинувачених і потерпілого, що передувала події, їх різниця в фізичній силі та їх стосунки, вказують про цілеспрямовані, обдумані і умисні дії обвинувачених вчинені за попередньою змовою між собою спрямовані на спричинення ОСОБА_35 тяжких тілесних ушкоджень.

Зазначені вище обставини, повністю виключають спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті сторонніми особами або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в чому намагається переконати колегію суддів сторона захисту, оскільки їх дії носили свідомий, умисний, цілеспрямований характер.

З огляду на те, що обвинувачені діяли з умислом спрямованим на спричинення потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті

ОСОБА_35, для кваліфікації злочину як умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули смерть потерпілого

значення не має.

З аналогічних обставин жодним чином не звільняє обвинувачених від кримінальної відповідальності та не впливає на кваліфікацію злочинних дій, твердження сторони захисту про неналежну медичну допомогу потерпілому та звернення з цього приводу до Департаменту охорони здоров’я Хмельницької ОДА. Оскільки як встановлено судом, стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і стороною захисту не спростовано, дії обвинувачених були спрямовані саме на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що в даному випадку призвели до смерті ОСОБА_6

Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційних скарг сторони захисту про необґрунтованість порушення кримінального провадження та засудження ОСОБА_5 і ОСОБА_4

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об’єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації ні обвинуваченими, ні їх захисниками не надано.

Більше того, дані твердження сторони захисту були предметом дослідження місцевого суду та ним детально проаналізовані.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення злочинів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які покладені судом в основу обвинувального вироку, були отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

Колегія суддів відхиляє твердження обвинувачених та їх захисників в тій частині, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до вчинення злочинів не причетні, оскільки вони є не послідовними, суперечливими, не відповідають фактичним обставинам провадження та спростовуються дослідженими в судовому засіданні, вищенаведеними доказами.

В тому числі, їх же показаннями в процесі судового та апеляційних розглядів, де вони послідовно, будучи допитані не один раз, а також під час проведення слідчих експериментів, в присутності захисників та понятих, з застосуванням відеозйомки, що виключало вчинення на них будь-якого тиску та примусу, давали послідовні показання, якими в деталях викладали обставини вчинення злочинів, викрадення майна та спричинення потерпілому тілесних ушкоджень (а.п. 84-87, 88-90, т. 2).

ОСОБА_5 та ОСОБА_4, даючи викриваючі себе показання у вчиненні злочинів, повідомляли такі деталі, які могли бути відомі виключно особі, яка безпосередньо їх скоїла.

Більше того, на переконання колегії суддів, з огляду на те, що ці показання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_35, що потягнули його смерть, характеру та механізму спричинення тілесних ушкоджень, повністю узгоджуються з даними висновків лікаря судово-медичного експерта № 95 від 24.07.2015 року та № 127 від 16.06.2015 року, свідчить про їх достовірність, належність та допустимість (а.п. 149-150, 159-161, т. 2).

Наявні в матеріалах кримінального провадження судово-медичні дослідження, в тому числі трупа потерпілого ОСОБА_6, дали вичерпні відповіді щодо механізму, локалізації та способу спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, в тому числі щодо причин смерті останнього, що ставить під сумнів сторона захисту.

За таких обставин, допустимих даних, які б спростовували вищенаведені докази, в тому числі висновки судово-медичних експертиз, чи викликали сумніви у їх належності та були б підставою для призначення криміналістичних досліджень, на чому наполягає сторона захисту, колегія суддів не знаходить і вважає вказані клопотання такими, що до задоволення не підлягають.

При цьому, колегія суддів вважає, що ряд питань щодо встановлення механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, що ставить під сумнів сторона захисту носять юридичний характер і знаходяться поза межами знань фахівців у галузі медицини та вирішені судом при ухвалені вироку.

Як стверджується даними висновку лікаря судово-медичного експерта № 95 від 24.07.2015 року, для встановлення характеру та механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому проводився розтин ОСОБА_6, труп останнього був безпосереднім об’єктом дослідження експертів, а тому не дослідження, за твердженням сторони захисту, в процесі встановлення обставин провадження, причин смерті ОСОБА_6 ренгенівських знімків останнього та медичної документації, на чому наголошує сторона захисту жодним чином не змінює факту вчинення злочину, не впливає на кваліфікацію дій та не звільняє обвинувачених від кримінальної відповідальності.

Оголошена ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підозра, кваліфікація їх дій, з якою погодився суд, містить виклад фактичних обставин, в тому числі часу, місця, способу, мотиву та інших обставин вчинення злочинів, наскільки вони відомі стороні обвинувачення. Знайшли вони своє відображення і у вироку, тобто при його ухваленні суд повністю вирішив питання, зазначені в ст. 374 КПК України.

Тому, твердження сторони захисту, що органами досудового розслідування та судом не виконані вимоги ст. 91 КПК України не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями сторони захисту, що обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ґрунтується виключно на висновках судово-медичних експертиз. Оскільки, їх вина у вчиненні злочинів доведена на підставі вищенаведених, здобутих органами досудового розслідування, досліджених та перевірених судом доказах у їх сукупності, в тому числі даних протоколів слідчих дій, висновках експертів, які у своїй сукупності підтверджують обставини та висновки встановлені судом та спростовують твердження обвинувачених і їх захисників.

Ставлячи питання про скасування вироку, сторона захисту, конкретних фактів порушення прав та законних інтересів обвинувачених органами досудового розслідування та судом не навела, а виключно обмежилися перерахунком та декларуванням норм процесуального права. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 186 КК України.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України та визначив таке з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів та осіб обвинувачених.

Зокрема, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх особливості, особу кожного з них, зокрема характеристики, сімейний стан, роль кожного у вчиненні злочинів, спосіб та механізм позбавлення життя потерпілого, думку потерпілої, яка просила виключно суворо покарати обвинувачених, призначивши їм покарання в максимально можливому розмірі, та обтяжуючу покарання обставину.

Як стверджується матеріалами провадження вину у вчиненні злочинів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не визнали навіть під тиском зібраних у провадженні доказів, даних виявлення жалю, спроби виправити ситуацію у провадженні не встановлено, не вживали достатніх заходів для досягнення порозуміння з потерпілою.

Призначаючи обвинуваченим покарання місцевий суд врахував, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнані винним у вчиненні ряду злочинів, частина з яких є особливо тяжкими, враховував наслідки, що настали у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_6, спосіб та механізм позбавлення життя потерпілого, роль кожного, скоєння ними злочинів в стані алкогольного сп’яніння, що обтяжує їх покарання, те що збитки спричинені злочином не відшкодовані, за відсутності обставин, що пом’якшують покарання, прийшов до обґрунтованого висновку, що їм слід обрати покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження скоєння нових злочинів, лише у виді позбавлення волі, що при даних конкретних обставинах провадження та особах обвинувачених ґрунтується на вимогах закону.

А тому, колегія суддів не може погодитись з твердженнями сторони захисту про призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 явно несправедливого покарання внаслідок його суворості.

Те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 посередньо характеризуються за місцем проживання, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягалися, не спростовує встановлених судом обставин і висновків та не дає підстав вважати, що виправлення обвинувачених можливе при призначенні більш м’якого покарання.

При перевірці законності рішення суду першої інстанції в частині стягнення шкоди, місцевим судом були встановлені дійсні обставини провадження та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

До таких висновків суд дійшов на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які учасники кримінального провадження, в тому числі сторона захисту посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визначаючи розмір моральної шкоди, з врахуванням ступеня моральних страждань, порушення нормального способу життя потерпілої, порушенням одного із основних конституційних прав – права на здоров’я та життя, перенесеного потерпілою ОСОБА_1 стресу, яка втратила сина, часу необхідного для відновлення попереднього стану здоров’я, характеру, способу та виду тілесних ушкоджень, з врахуванням матеріального становища обвинувачених, які не працюють, беручи до уваги інфляційні процеси в державі, суд визначив в розмірі 300000 грн.

Зазначена сума моральної шкоди за своїм розміром, враховуючи наслідки злочину, фізичний та моральний стан потерпілої є достатньою сатисфакцією.

З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування вироку не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а :

Вирок Красилівського районного суду від 16 травня 2018 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою, – в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_36