Рішення № 75617891, 22.06.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/618/18

Справа № 760/15484/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретарів - Каліщук М.В., Пєтухової А., Слободянюк А.К.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Матвєєнка Д.О.,

представників третьої особи - Орлова О.С., Радей О.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №5 батальону №1 Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матвєєнка Дмитра Олеговича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

12.09.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки транспортного засобу 04.09.2016 за адресою вул. Гетьмана, 17 в м. Києві.

Також, просить скасувати постанови відповідача АР№ 287845 та АР№ 287847 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 04.09.2016 о 21 год. 30 хв. відповідачем за адресою м. Київ, вул. Гетьмана, 17, було винесено постанову АР№287845 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.. Зі змісту даної постанови слідує, що він - позивач, керуючи транспортним засобом, нібито порушив вимоги п. 9.5 ПДР, а при перевірці документів не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. а) п. 2.4 ПДР.

Вважає зазначену постанову незаконною, а дії відповідача протиправними з огляду на порушення ним норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

Так, зазначає, що інспектор в порушення вимог ст. 283 КУпАП розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, в той час як мав розглядати справу за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справи про адміністративне правопорушення. Розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу відповідач порушив його права, передбачені 268 КУпАП, зокрема права на захист, а також унеможливив виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.

Також, зазначає, що відповідач порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, не роз'яснивши йому права і обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не вирішив його клопотання, не дослідив докази, не заслухав осіб, які беруть участь у справі.

А тому, всі ці обставини в сукупності привели до притягнення до відповідальності особи, в діях якої відсутній склад адміністративного правопорушення.

В своїх поясненнях в судовому засіданні позивач також додав, що дійсно не пред'явив на вимогу відповідача поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, т.я. вважав дану вимогу незаконною з огляду на те, що відповідач не мав права вимагати у нього пред'явлення зазначеного документу, оскільки законом чітко передбачені випадки, коли інспектор може перевірити наявність у водія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме при складенні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. А, оскільки, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, як і не здійснювалось оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, то така вимога відповідача була не законною, а тому він і відмовився її виконувати.

Також, в судовому засіданні позивач зазначив, що викладені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності, т.я він під час руху не подавав жодних звукових сигналів, а лише подав сигнал перемиканням світла фар поліцейському автомобілю, який рухався в крайній лівій смузі при вільних правив з метою викання останнім вимог п. 11.2 ПДР. Оскільки, на його сигнал поліцейський автомобіль ніяк не відреагував, то він був змушений здійснити випередження по другій смузі руху, після чого відповідач за допомогою спеціальних проблискових маячків, звукового сигналу та гучномовця змусив його зупинитись в смузі руху маршрутних транспортних засобів, де і висловив незаконну вимогу пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Всі наведені вище обставини свідчать про протиправність дій інспектора та відсутність в його - позивача діях складу адміністративного правопорушення, а тому позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово був сповіщений судом про час та місце розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Департаменту патрульної поліції у своїх письмових запереченнях посилається на те, що вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню, т.я. позивач не заперечує, що не пред'явив інспектору поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є порушенням вимог п.п. 2.4.а ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, отже, посилання позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними.

Також, зазначає, що оскільки позивач був присутнім безпосередньо на місці вчинення правопорушення, то його посилання про неповідомлення його про час та місце розгляду справи теж є безпідставними.

Безпідставними також, на думку представника третьої особи, є і посилання позивача на те, що він був позбавлений можливості скористатися в повному обсязі своїми правами, оскільки сам позивач не заявив жодного клопотання, в тому числі і про необхідність виклику адвоката.

А тому, з огляду на те, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки доказів, які б мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було.

Аналогічні пояснення представник третьої особи надав і в судовому засіданні та з наведених вище підстав просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2016 інспектором роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Матвєєнком Д.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 287847, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425, 00 грн..

Відповідно до змісту вказаної постанови сутність адміністративного правопорушення допущеного ОСОБА_1 полягає у тому, що він 04.09.2016 року, о 20 год. 55 хв., керуючи автомобілем КІА, д.н.з. НОМЕР_1, в м. Києві по вул. Гетьмана, подав звуковий сигнал без необхідності в населеному пункті, чим порушив вимоги п. 9.5 ПДР, та при перевірці документів не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.4.А ПДР.

Розглядаючи питання щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови та встановлено судом, правопорушення, вчинення якого ставиться у вину позивача, було вчинено в м. Києві по вул. Гетьмана, 17, там же і була розглянута справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Як визначено ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема ст. ст. 124-1-126 цього кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, з урахуванням вище приведених норм права вбачається, що відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Ч. 2 ст. 276 КУпАП передбачає, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 126 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 25-рп/2015 від 26.05.2017 року, щодо роз'яснення положень ст. 276 КУпАП, зокрема поняття «за місцем вчинення правопорушення» «за місцем його вчинення», дане поняття визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-VІІІ від 14.06.2015 року, до ст. 222 КУпАП було внесено зміни, в частині того, що уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв». І дані положення Закону на момент винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 287847 не були визнані неконституційними, а тому, посилання позивача на те, що відповідач незаконно розглянув справу на місці вчинення правопорушення є безпідставними.

А тому, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП не було допущено порушення норм процесуального права щодо розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу, а тому вимоги позивача про визнання дій інспектора протиправними є безпідставними, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, у вину позивача ставиться порушення п.п. а) п. 2.4 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Відповідно до п.п. а) п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Пунктом 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, окрім іншого, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач, як уповноважена особа підрозділу Національної поліції на яку покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, мав право вимагати у позивача пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів лише у встановлених законом випадках.

Питання обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» п.21.2 ст. 21 якого, і передбачені випадки, при яких інспектор поліції має право вимагати, а водій зобов'язаний надати страховий поліс.

Так, п. 21.2 ст. 21 вищезазначеного Закону встановлено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Отже, з наведеного слідує, що законодавством встановлено вичерпні випадки, коли інспектор поліції має право вимагати у водія пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, серед яких складення протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався протокол про адміністративне правопорушення та не оформлювались матеріали дорожньо-транспортної пригоди.

При таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога відповідача пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була незаконною, а тому відмова позивача виконати дану вимогу поліцейського була обґрунтованою, і не може вставитись у вину вчинення адміністративного правопорушення, виходячи з положень ст. 9 КУпАП, якою передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження законності його дій при висуненні позивачу вимоги пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що є підставою для скасування постанови АР № 287847 від 04.09.2016, закриття провадження у справі по адміністративне правопорушення та задоволенню позову в цій частині.

Щодо вимог позивача про скасування постанови АР № 287845 від 04.09.2016, то в цій частині позов задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю предмету оскарження, т.я. з матеріалів справи, зокрема з резолюції заступника начальник УПП у м. Києві ДПП Євдокимова Д.А., яка міститься на копії заяви позивача про вибракування зазначеної постанови, постанова була вибракувана, тобто фактично не існує, а тому і не підлягає оскарженню.

Керуючись ст.ст. 126, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 19, 241-244, 286, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 /АДРЕСА_1/ до Інспектора роти №5 батальону №1 Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матвєєнка Дмитра Олеговича /03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9/, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України /Ідентифікаційний код 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3/, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії АР № 287847 від 04.09.2016, винесену інспектором роти №5 батальону № 1 Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Матвєєнком Дмитром Олеговичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у даній справі закрити за відсутності в діях водія складу адміністративного правопоріщення.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 липня 2018 року.

Суддя В.В.Лазаренко