Рішення № 75617334, 25.07.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2559/18

Справа №754/16008/17

РІШЕННЯ

Іменем України

25 липня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, поданої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району міста Києва про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулась позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 з позовом, вимоги якого було неодноразово уточнено під час розгляду справи, до відповідача Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району міста Києва (далі по тексту КНП КДЦ Деснянського району м.Києва) про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Шевчука О.П. від 14 грудня 2017 року відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, поданої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства Консультативно - діагностичного центру Деснянського району міста Києва про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної та матеріальної шкоди (а.с.151).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2018 року, справа за єдиним унікальним номером 754/16008/17-ц, номер провадження 2/754/2559/18, передана судді Скрипці О.І. у зв'язку зі звільненням судді Шевчука О.П.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що життя її малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетворилось на існування у пеклі страждань та злиднів завдяки протиправним діям директора КНП КДЦ Деснянського району м.Києва ОСОБА_7 та лікаря КНП ОСОБА_8 Останнім часом її син сумує. Погано спить ночами, не може як раніше насолоджуватись життям, як його однолітки, спокійно їсти, відпочивати, гуляти з друзями. Навіть його відмінні оцінки стали іншими. Він страждає від переживань, постійно знаходиться у стані стресу внаслідок навмисного створення жорстких ситуацій, створених деякими співробітниками КНП КДЦ Деснянського району м.Києва, насамперед директора КНП КДЦ ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які ганьблять честь, гідність та репутацію її дитини.

Так, 05.10.2017 року до матеріалів цивільної справи за позовом до КНП КДЦ Деснянського району м.Києва за розповсюдження 14.07.2016 року завідомо поклепницької інформації (справа № 754/14275/16-ц) лікарем КНП КДЦ ОСОБА_8 були долучені сфальшовані звернення від 28.09.2017 року до Київської міської психоневрологічної лікарні № 2, Київської міської психоневрологічної лікарні № 1, Ректора Київського національного університету ім.Т.Шевченка, начальника Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, Директору гімназії Києво-Могилянський Колегіум, начальника сектора ювенальної превенції Деснянського УП ГУНП м.Києва від начеб то співробітників трудового колективу КНП КДЦ Деснянського району м.Києва. У вказаних зверненнях містилась завідомо неправдива, поклепницька інформація, що спричинила страждання її (позивача) дітям.

Крім того, в жовтні 2017 року до начальника Деснянського УП ГУНП м.Києва та Департаменту Кіберполіції НП України було подано звернення, підписане співробітниками КНП КДЦ Деснянського району м.Києва про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ст.126, ч.1 ст.129, ч.2 ст.182, ч.3 ст.300, ч.2 ст.383, ст.384 КК України щодо притягнення її (позивача) до кримінальної відповідальності, в яких відповідачем також було поширено наклепницьку інформацію про те, що вона втягує у протиправну діяльність свого малолітнього сина.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що неправомірними діями відповідача було завдано матеріальної та моральної шкоди, позивач просить задовольнити її вимоги, а саме:

1)Визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м.Києва щодо розповсюдження завідомо поклепницької інформації протягом вересня-жовтня 2017 року, у тому числі у зверненнях до Уповноваженого при Президенті України по правам дитини, директора Гімназії Києво-Могилянський Колегіум, Міністерства освіти та науки України, головного лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні № 1, головного лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні № 2, ректора Київського національного університету ім.Т.Шевченка, начальника Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, начальника сектора ювенальної превенції Деснянського УП ГУНП у м.Києві, підписаних співробітниками КНП КДЦ Деснянського району м.Києва ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_17, враховуючи, що 06.11.2017 року за № 102/100-1601 вказані звернення у додатках були зареєстровані у Деснянській районній в м.Києві державній адміністрації з дорученням Уповноваженого при Президенті України по правам дитини;

2)Визнати наклепом письмові звернення до Уповноваженого при Президенті України по правам дитини, директора Гімназії Києво-Могилянський Колегіум, Міністерства освіти та науки України, головного лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні № 1, головного лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні № 2, ректора Київського національного університету ім.Т.Шевченка, начальника Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, начальника сектора ювенальної превенції Деснянського УП ГУНП у м.Києві, підписаних співробітниками КНП КДЦ Деснянського району м.Києва, що містять наступну інформацію, а саме:

а) «ОСОБА_3 знаходиться у нелюдських умовах, постійному психологічному знущанні та антисанітарії через його мати ОСОБА_1, яка веде злочинну діяльність»;

б) «неадекватну і небезпечну соціальну поведінку»;

в) «була звільнена за те, що свідомо завдала шкоди здоров'ю ОСОБА_10 - є судове рішення»;

г) «постійно скандалила з усіма співробітниками»;

ґ) «приходила на робоче місце систематично у стані наркотичного сп'яніння, вела себе неадекватно»;

д) «лізла у бійку із співробітниками та обписувала стіни лайливими словами»;

е) псувала дорогі речі та одяг співробітників»;

є) «незаконно збирала інформацію про працівників, їх дітей та створювала з використанням неповнолітніх дітей фейкові сайти з порнографічними коментарями, при чому у цю діяльність втягнула свою доньку ОСОБА_11, як визнавала сама ОСОБА_1 у присутності свідків»;

ж) «виставляла телефони та фотографії лікарів та відомих юристів на такі ж порносайти, їх контакти, телефони та адреси, про що було подано безліч заяв до правоохоронних органів - є рішення Кіберполіції щодо ОСОБА_1»;

е) «визнана судом такою, що завідомо розповсюджувала наклеп, псувала багатьом людям ділову репутацію, порочила честь і гідність не стільки співробітникам, а також працівникам правоохоронних органів та навіть суддям»;

є) «знущається з дітей завдяки психологічному тиску, заставляє приймати участь у брудних справах та давати завідомо неправдиві свідчення, що встановлено поліцією»;

ж) «злочинна поведінка загрожує психологічному стану та здоров'ю дітей, яка не виконує належним чином своїх батьківських обов'язків»;

з) «втягнула дітей у злочинну діяльність»;

и) «становить загрозу для своїх дітей та для суспільства»;

і) «дідусь ОСОБА_3 - ОСОБА_12 не може здійснювати опіку над дітьми».

3) Визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості, викладені у вищевказаному п.2 позовних вимог;

4) Зобов'язати КНП КДЦ Деснянського району м.Києва відкликати вищевказані звернення з розповсюдженими у них відомостями;

5) Зобов'язати КНП КДЦ Деснянського району м.Києва вибачитись у письмовому та усному вигляді перед ОСОБА_3 за спричинені страждання ;

6) Стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м.Києва моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.;

7) Стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м.Києва матеріальну шкоду в розмірі 77 000 грн.;

8) Визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м.Києва щодо збору інформації про ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;

9) Заборонити КНП КДЦ Деснянського району м.Києва збирати інформацію про ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;

10) Усі судові витрати покласти на КНП КДЦ Деснянського району м.Києва;

11) Визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м.Києва щодо розповсюдження завідомо неправдивої інформації у заявах до начальника Деснянського УП ГУНП м.Києва та Департаменту Кіберполіції НП України було подано звернення, підписане співробітниками КНП КДЦ Деснянського району м.Києва про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ст.126, ч.1 ст.129, ч.2 ст.182, ч.3 ст.300, ч.2 ст.383, ст.384 КК України щодо притягнення її (позивача) до кримінальної відповідальності від співробітників КНП КДЦ Деснянського району м.Києва, підписаних ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_17, про те, що ОСОБА_1 втягує у протиправну діяльність свого малолітнього сина (враховуючи, що вказані звернення були додані до матеріалів провадження № 754/1532/17 ОСОБА_8 16.11.2017 року по позову проти КНП КДЦ Деснянського району м.Києва та ОСОБА_8 за розповсюдження завідомо поклепницької інформації 13.07.2016 року );

12) Визнати наклепом інформацію про те, що ОСОБА_1 втягує у протиправну діяльність свого малолітнього сина, поширену у вищевказаному листі;

13) Визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність та репутацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості, викладені у вищевказаній заяві, а саме про те, що ОСОБА_1 втягує у протиправну діяльність свого малолітнього сина;

14) Зобов'язати КНП КДЦ Деснянського району м.Києва відізвати вищевказані відомості, вказані у п.п.11-13 позовних вимог;

15) Зобов'язати КНП КДЦ Деснянського району м.Києва припинити дії по розповсюдженню завідомо поклепницької інформації щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 19.03.2018 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Скрипки О.І. по даній справі необґрунтованою, передано заяву на розгляд іншому судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України та зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді Скрипки О.І.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Грегуля О.В. від 20.03.2018 року заяву ОСОБА_12 про відвід судді повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 21.03.2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 21.03.2018 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Скрипки О.І. по даній справі необґрунтованою, передано заяву на розгляд іншому судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України та зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді Скрипки О.І.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 11.04.2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 17.05.2018 року витребувано з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва оригінали звернень трудового колективу КНП КДЦ Деснянського району міста Києва протягом вересня-жовтня 2017 року до Уповноваженого при Президенті України по правам дитини, Директора Гімназії «Києво-Могилянський колегіум», Міністерство освіти і науки України, Головного лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні №1, Головного лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні №2, Ректора Київського Національного Університета ім.Т.Шевченка, Начальника Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, Начальника сектора ювенальної превенції Деснянського УА ГУНП у м.Києві, а також задоволено клопотання про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 21.06.2018 року витребувано зі Служби у справах дітей Деснянського району м.Києва належним чином завірену копію матеріалів перевірки, що здійснювалось по зверненню за №102/КО-1601 від 06.11.2017 року від Адміністрації Президента України Уповноваженого Президента України з прав дитини щодо розгляду звернення співробітників трудового колективу КНП «КДЦ» Деснянського району м.Києва від 30.10.2017 року 332-07/1943 про невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 25.07.2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про об'єднання справ в одне провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, поданої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району міста Києва про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 Постанови від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

За змістом частини 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Верховний суд України у пункті 18 Постанови Пленуму № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п.п. 24, 25 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Положеннями ст.277 ЦК України визначений загальний порядок доказування у такій категорії справ. Законодавцем було виключено з вказаної статті частину статті, яка покладала обов'язок на особу доказувати правдивість негативної інформації, поширеної такою особою.

Також, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Як вбачається з пункту 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд зазначає, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Також, відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

Так, згідно з частиною другою статті 6 Конвенції, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено ( пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Судом встановлено, що трудовий колектив КНП КДЦ Деснянського району м.Києва 28.09.2017 року з метою реалізації своїх прав на звернення, гарантованих статтею 40 Конституції України, зверталися до органів, що здійснюють захист прав дітей з метою захисту, на їх думку, особистих немайнових прав і законних інтересів малолітнього ОСОБА_3. Крім того, в жовтні 2017 року (на заявах дата відсутня) співробітники трудового колективу КНП КДЦ Деснянського району м.Києва звертались до правоохоронних органів з метою відновлення порушених, на їх думку, особистих немайнових прав і законних інтересів, порушених неправомірною поведінкою ОСОБА_1 (а.с.84-91, 207-212).

Відтак, зазначені звернення були предметом розгляду органів, уповноважених на їх розгляд, а тому такі дії не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації.

Наведене свідчіть про те, що в даному випадку відсутній повний склад правопорушення, на яке посилається позивач, а саме поширення інформації, що порушує особисті немайнові права або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Крім того, суд звертає увагу і на те, що за змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Зі змісту позову вбачається, що позивач висуває свої вимоги до відповідача КНП КДЦ Деснянського району м.Києва, як до юридичної особи, зазначаючи при цьому що її дитина страждає від переживань, постійно знаходиться у стані стресу внаслідок навмисного створення жорстких ситуацій, створених деякими співробітниками КНП КДЦ Деснянського району м.Києва, насамперед директора КНП КДЦ ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які ганьблять честь, гідність та репутацію її дитини, а також зазначає про те, що звернення є сфальшованими.

Дослідивши звернення, що є предметом судового споруд, суд вважає, що КНП КДЦ Деснянського району м.Києва є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки дані звернення підписані співробітниками трудового колективу, а не посадовими особами КНП КДЦ Деснянського району м.Києва. Будь-яких доказів того, що особи, які підписали дане звернення, були уповноважені діяти від імені відповідача, а не діяли за власною ініціативою (протокол зборів трудового колективу чи профкому КНП або рішення таких зборів, довіреність тощо), позивачем суду не надано.

На підставі вище викладеного, проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача з боку саме відповідача, завдання позивачу матеріальних збитків, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача. Позивачем не надано доказів та в судовому засіданні не було доведено наявність матеріальної чи моральної шкоди, протиправності діяння чи без діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, стороною позивача не було доведено того, що було порушено права та ділову репутацію, честь та гідність малолітньої особи, що воно порушене саме внаслідок дій відповідача і такі дії є протиправними, що відповідач вчинив діяння, яке порушило права позивача на ділову репутацію, честь та гідність, за захистом яких подано позов, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Наведене також виключає можливість задоволення позову.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.23, 201, 277, 297, 299 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, поданої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району міста Києва про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 01 серпня 2018 року.

Суддя: