Рішення № 75616077, 31.07.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Черняк В. Г.

Справа № 644/2474/18

Провадження № 2/644/1447/18

31.07.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року м. Харків.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді – Черняка В.Г.,

за участю:

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 (транспортне) страхове бюро України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України кошти у розмірі понесених витрат в розмірі 11010,93 грн., а також стягнути судові витрати.

В обгрунтування позову зазначає, що 22.12.2014 року сталась дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_3, що встановлено постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2014 року. В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль ВАЗ. Власник пошкодженого автомобіля звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди. 08.04.2015 року МТСБУ здійснило виплату в розмірі 10440,93 грн. також здійснило оплату за послуги аварійного комісара. Тепер позивач звернувся до суду про стягнення коштів в порядку регресу.

В судове засідання представник позивача не з’явився.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, в якій позов не визнала, просила суд застосувати позовну давність та розглянути справу без її участі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2014 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно даної постанови ОСОБА_3, 09.12.2014 року близько 15-50 керувала автомобілем НОМЕР_1, по вулиці Плеханівскій, в районі перехрестя з вулицею Енергетичною, невірно вибрала безпечну дистанцію, в наслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який, в свою чергу зіткнувся з автомобілем «Тойота» державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, чим заподіяно матеріальну шкоду.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд вважає встановленим факт того, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 09.12.2014 року за участю водії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбулася з вини водія ОСОБА_3

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів та іншим.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження.

Згідно звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 10739 від 30.01.2015 року, вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу складників складає 12529,12 грн.

Відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_2 (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно положень ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_2 (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідач на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

17.12.2014 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою про відшкодування шкоди завданої незастрахованим власником транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивачем 08.04.2015 року було виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 10440,93грн., а також позивачем понесені витрати на встановлення розміру збитків у розмірі 570 грн. на оплату послуг аварійного комісара.

Відповідно до положень ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_2 (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

ОСОБА_2 (транспортне) страхове бюро України зверталося з листом до відповідача про компенсування витрат за завдано шкоду в добровільному порядку. Але завданні витрати не були відшкодовані відповідачем.

Отже, суд приходить до висновку що позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування обгрунтований.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заявлено суду клопотання про застосування позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 38.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Страхову виплату ОСОБА_4 М.М. було здійснено 08.04.2015 року, отже з цього дня почався перебіг позовної давності для подання МТСБУ регресного позову.

Згідно відмітки поштового відділення на конверті, позов було направлено до суду 11.04.2018 року, тобто після закінчення строків позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування належить відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 76, 81, 82, 141, 206, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) до ОСОБА_3 (реєстрація місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Харківської області, враховуючи п. 15.5. Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий - суддя: В. Г. Черняк