Постанова № 75613118, 23.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/113/18 Головуючий у І інстанції Кириченко В. І.Провадження № 22-ц/780/2762/18 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 38 23.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів Матвієнко Ю.О., Суханової Є.М..

Секретар Шуляк Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Бендюгівської сільської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У січні 2018 року позивач звернувся до суду із зазначеним .

Свої вимоги обгрунтговуав тим , що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, померла баба позивача - ОСОБА_3, яка до дня смерті була зареєстрована в установленому законом порядку та проживала за адресою : АДРЕСА_1

Після її смерті відкрилася спадщина на будинок за адресою ; АДРЕСА_2 , а також на земельну частку (пай) члена розпайованого КСП в колективному майні.

За життя, 05 жовтня 1994 року, бабою було укладено заповіт, який посвідчений секретарем Бендюгівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 16 ( копія дублікату заповіту додається). За заповітом все майно де б воно не було, з чого б воно не складалося і все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, ОСОБА_3 заповіла своєму онукові - ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом ч. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

На думку позивача ,враховуючи що спадщина відкрилася до набрання чинності Цивільним кодексом України (2004 року) фактично позивачем не була прийнята, тому застосуванню підлягають норми ЦК України (2004 року).

Як зазначає ОСОБА_2 він є єдиним спадкоємцем спадкового майна, яке належало померлій бабі, згідно положень частини 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач визнає що у встановлений законом строк він не зміг потрапити до нотаріуса Кагарлицької районної державної контори, єдиного нотаріуса якою оформлялися спадкові права на той час, з метою подання заяви про прийняття спадщини та відповідно отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в зв'язку із створенням черги до нотаріуса іншими спадкоємцями, яка становила близько 50-60 осіб.

Звернувся до нотаріуса позивач тільки після закінчення встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу ОСОБА_4 позивачу 23 січня 2018 року відмовлено в прийнятті заяви про прийняття мною спадщини, в зв'язку з пропущенням строку встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для його продовження.

Крім того , позивач зазначає,що спадщина в установленому законом порядку відумерлою не визнана.

Згідно частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Строк позивачем пропущений з об'єктивних причин, які не залежать від волі позивача, а тому вони є поважними.

Позивач просив визнати причини пропуску шестимісячного строку встановленого для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_3 поважними та визначити позивачу додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини до трьох місяців.

Відповідач проти позову не заперечував ( а.с. 20) .

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду , ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимого задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив .

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України відповідач був своєчасно повідомлений про день та час розгляду справи на 23 липня 2018 року за адресою , яка була зазначена в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця місцезнаходження від відповідача не надходило. Заяв про причини неявки в судове засідання від відповідача до апеляційного суду не надходило, а тому вважати причини неявки відповідача до суду поважними , відсутні.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3 ( а.с. 8)

Після її смерті відкрилася спадщина будинок за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с. 12) .

За життя, 05 жовтня 1994 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Бендюгівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 16, яким все те майно де б воно не було, з чого воно не складалося і все те, що їй належатиме на день її смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповіла позивачу.( а.с. 11) .

Відповідно до ст.524 ЦК України ( 1963 року), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі статтею 524 ЦК УРСР майно переходить за правом спадкоємства у власність держави, якщо у померлого немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини.

Документом, що підтверджує право спадкоємства майна державою, є свідоцтво про право держави на спадщину, яке видається державною ноторіальною конторою відповідній державній податковій інспекції після закінчення 6 місяців з дня відкриття спадщини. Підставою переходу майна за правом спадкоємства у власність держави може бути і відповідне судове рішення, винесене за позовом державної податкової інспекції.

У випадку, коли спадкове майно неправомірно передане у власність осіб, які не мають права його успадковувати, а спадкоємців цього майна немає або вони не прийняли спадщину, державна податкова інспекція повинна пред'явити до суду позов про передачу вказаного майна державі за правом спадкоємства.( Про затвердження Інструкції про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів. Наказ № 20 від 08 червня 1993 року Міністерство фінансів України )

Відповідно до ст.525 ЦК України ( 1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст.548 ЦК України ( 1963 року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Відповідно до ст.549 ЦК України ( 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст.550 ЦК України ( 1963 року), строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 « Про судову практику у справах про спадкування» ,спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 закінчився 28 травня 1996 року , тобто до 1 січня 2004 року.

Позивач ОСОБА_2 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини( більше 22 років) не приймав спадщини за заповітом , так як не подав протягом вказаного строку державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини з причин наявності черги до державного нотаріуса у зв'язку з вчиненням інших нотаріальних дій іншими особами.

Позивач із вимогами продовжити йому строк на прийняття спадщини відповідно до ст.550 ЦК України ( 1963 року) не звертався .

Вимоги позивача ОСОБА_2 про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до положень ст.ст.1223 ч.1, 1272 ч.3, 1270 ч.1, ч.4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, є безпідставними , оскільки спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року і строк на її прийняття закінчився до 1 січня 2004 року . Висновок суду першої інстанції про застосування до даних правовідносин Цивільного кодексу Української РСР ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин) , яким не передбачено визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є обгрунтованим , а відтак і висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є вірним .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , колегія суддів ,-

П о с т а н о в и л а

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття .

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення , а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 03 серпня 2018 року

Головуючий

Судді