Постанова № 75609737, 26.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Харків

Справа № 641/8191/17

Провадження №22-ц/790/3469/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Осмоловської Тетяни Олексіївни від 08.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження та на незаконні дії державного виконавця за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 травня 2018 року (в складі судді Чайка І.В.), -

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Осмоловської Тетяни Олексіївни від 08.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження та на незаконні дії державного виконавця, в якій просила суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Осмоловської Т.О. щодо виправлення помилок у постанові про відкриття виконавчого провадження № 55083531 від 08 листопада 2017 року та супровідного листа до неї; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Осмоловської Т.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 55083531 від 08 листопада 2017 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 55083531 від 08 листопада 2017 року; зобов'язати старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Осмоловську Т.О. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 202/2359/2012, виданого 29 січня 2015 року; стягнути з ВДВС на її користь понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5120 гривень.

В обґрунтування скарги зазначала, що 30.09.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова було ухвалене рішення по цивільній справі № 2020/2359/2012 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до КП "Харківські теплові мережі", ОСОБА_1, третя особа: КП "Жилкомсервіс" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за яким позовні вимоги ОСОБА_3 задавлені частково та з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто 29478 грн. матеріальної шкоди, 1266 грн. - витрат за проведення експертизи, сплачений судовий збір у сумі 214,60 грн., 500 грн. за надання правової допомоги, а всього - 31458,60 грн. На виконання цього рішення 29.01.2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист. В 2016 році ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та ухвалою суду ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні вказаної заяви. 20.11.2017 року ОСОБА_1 у відділенні поштового зв'язку було отримано рекомендований лист, вкладенням до якого були постанова від 08.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 55083531 та супровідний лист до неї. У вказаній постанові зазначено, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом № 2020/2359/2012 виданого 29.01.2015 року.

ОСОБА_1 вказувала, що на момент видачі виконавчого документу чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, за яким встановлено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання протягом року. Отже на думку заявника строк пред'явлення виконавчого документу до виконання з урахуванням дати його видачі - 29.01.2015 року становить до 30.01.2016 року. Таким чином, заявник вказувала, що такими неправомірними діями державного виконавця були порушені її права. Також заявник зазначала, що у постанові про відкриття провадження державним виконавцем було допущено помилку у зазначенні адреси стягувача, та нехтуючи правилами діловодства здійснила виправлення помилки шляхом закреслення невірної адреси та написання вірної. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що в рішенні суду та у виданому на підставі нього виконавчого листа, не зазначено, що право стягувачів щодо стягнення суми з ОСОБА_1 є солідарним, що на думку заявника прямо порушує її право, оскільки її двічі притягнено до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.12.2017 року скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду.

Відповідно до постанови Апеляційного суду Харківської області від 23.03.2018 року, вищевказана ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова скасована та справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.04.2018 року вищевказану скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі .

Заявник в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги скарги підтримала та просила її задовольнити.

Державний виконавець подала до суду заяви про розгляд справи за її відсутністю та просила відмовити у задоволені вимог скаржника.

Крім того, державним виконавцем до суду подані письмові заперечення проти скарги, в яких вона зазначала про необґрунтованість та безпідставність вимог скарги та зазначала, що вона як державний виконавець при відкритті виконавчого провадження діяла у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, за Прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що виконавчі документи видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, тобто протягом трьох років. Таким чином, на думку державного виконавця вимоги скарги є безпідставними.

Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 травня 2018 року скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ в Харківській області - Осмоловської Т.О. від 08.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження та на незаконні дії державного виконавця - залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким її скаргу задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначала, що ОСОБА_3 пред'являючи виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошових коштів, стягувач ОСОБА_3 пропустив строк для його подання для виконання, а державний виконавець неправомірно прийняв його до виконання.

Крім того, апелянт вказує, що пред'явлений виконавчий лист не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить інформації про солідарне право стягувачів на стягнення заборгованості, що може призвести до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми з боржника ОСОБА_1

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження своїх вимог.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон)визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судовим розглядом встановлено, що постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ в Харківській області - Осмоловською Т.О. від 08.11.2017 року було відкрито виконавче провадження № ВП 55083531 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2020/2359/2012, виданого 29.01.2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суми матеріальної шкоди в розмірі 29478 грн. матеріальної шкоди, 1266 грн. - витрат за проведення експертизи, сплачений судовий збір у сумі 214,60 грн., 500 грн. за надання правової допомоги, а всього - 31458,60 грн.

Отже, як встановлено вище виконавчий документ був виданий 29.01.2015 року та виконавче провадження за вказаним документом відкрито 08.11.2017 року.

Згідно частини 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державний виконавець при прийнятті виконавчого документа перевіряє його на відповідність до вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено строки пред'явлення виконавчих листів до виконання, відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття..

При цьому згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який набрав чинності з 5 жовтня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» , строк пред'явлення виконавчого документу до виконання - 3 роки, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник необґрунтовано вказує про незаконність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження поза межами встановлених Законом строки.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Щодо оскарження дій державного виконавця, яким було допущено помилки в зазначені адреси стягувача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені вище порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» носять формальний характер, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження із невірно зазначеною адресою стягувача не є беззаперечно протиправним, стягувачем не оскаржені та не можуть фактично спричинити якісь негативні наслідки та порушити законні права або інтереси боржника.

Статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

13.11.2017 року державним виконавцем винесено відповідну постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, що прямо передбачено вищенаведеною нормою Закону.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 4 Закону (повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи), які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України встановлено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність скарги ОСОБА_1

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 липня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко