Постанова № 75609712, 26.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Харків

Справа № 615/586/18

Провадження № 22ц/790/3710/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Коваленко І.П.,

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» до ОСОБА_1, Фермерського господарства «Велес-В» про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди за заявою Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» про забезпечення позову за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» на ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року (в складі судді Логвінова А.О.),

постановив:

У січні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Фермерського господарства «Велес-В» про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, в якому просили визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між Фермерським господарством «ВЕЛЕС-В» та ОСОБА_1, зареєстрований 05.04.2018 року за № 25670421 та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 від 01.01.2006 року, зареєстрований 31.01.2008 року за № 040865500274 та визнати укладеною додаткову угоду від 01.10.2017 року до договору оренди землі від 01.01.2006 року.

Одночасно з позовною заявою Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та Фермерському господарству "Велас-В" вчиняти певні дії, а саме: обробляти земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, здійснювати на ній посіви сільськогосподарських культур, вчиняти дії відносно збору врожаю на земельній ділянці, площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та заборонити продаж або відчуження, передачу в оренду земельної ділянки, площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

В обґрунтування зазначеної заяви Приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя" посилалось на те, що 01.01.2006 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, який був зареєстрований 31.01.2008 року за № 040865500274 (далі по тексту Договір).

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на п'ять років.

26.05.2012 року до вказаного Договору укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії Договору на п'ять років, з врахуванням приписів статті 18 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній на момент укладання додаткової угоди, якою передбачено, що договір набуває чинності з дати його реєстрації, строк дії договору тривав до 11.12.2017 року.

На виконання приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" Приватне сільськогосподарським підприємством "Нове життя" направило орендодавцю ОСОБА_1 лист - повідомлення від 01.10.2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

Разом з тим, протягом місяця після закінчення строку дії Договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору та орендар продовжує використовувати спірну ділянку.

Також, Приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя" зазначало, що воно понесло затрати на незавершене виробництво, а отже саме воно має право завершити цикл виробництва.

З метою запобігання порушенню майнових прав і охоронюваних законом інтересів, Приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя" вважало за необхідне вжити заходів щодо забезпечення позову зазначеним в заяві шляхом.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року в задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим. Даний договір обумовлює право позивача користуватись спірною земельною ділянкою. Таким чином, безсумнівно, здійснення відповідачем дій, зокрема, щодо надання спірної земельної ділянки в користування іншим особам робить ускладненим виконання рішення суду у даній справі, оскільки по результатам її розгляду буде надано оцінку праву позивача на використання спірної земельної ділянки. У разі використання іншою особою цієї земельної ділянки буде ускладнено виконання рішення суду у даній справі, яке може підтвердити право позивача використовувати спірну земельну ділянку на підставі договору оренди землі.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя", суд першої інстанції виходив з того, що Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких заявник звернувся.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали справи не містять доказів чи обґрунтування доводів Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" про те, що виконання рішення у майбутньому може бути ускладнено чи відповідач буде ухилятись від виконання такого рішення.

Заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що ефективний захист, порушених чи оспорюваних його прав або інтересів буде ускладненим чи неможливим без вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам обробляти земельну ділянку, здійснювати на ній посів сільськогосподарських культур, вчиняти дії відносно збору врожаю на земельній ділянці, та заборона продажу або іншого відчуження, передачі в оренду земельної ділянки, та для їх поновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких заявник звернувся, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, а тому відповідна заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» - залишити без задоволення.

Ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31 липня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко