Постанова № 75609696, 26.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Харків

Справа № 638/14775/17

Провадження № 22-ц/790/3029/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2, про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2018 року (в складі судді Подус Г.С.), -

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якій просила суд, визнати виконавчий лист № 638/14775/17, виданий Дзержинським районним судом м. Харкова 05 лютого 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, таким що не підлягає виконанню повністю.

В обґрунтування заяви зазначала, що копію заочного рішення суду вона не отримувала, строк на апеляційне оскарження та строк на звернення із заявою про перегляд заочного рішення не закінчений, тому на думку заявника заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року не може вважатися таким, що набуло законної сили. Тому враховуючи, що виконавчий лист № 638/14775/17 виданий 05.02.2018 року на підставі наведеного рішення не підлягає виконанню, а постанова державного виконавця про відкриття провадження на його підставі є такою, що підлягає скасуванню.

В судове засідання боржник ОСОБА_1 не з'явилася.

Стягувач, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, однак до суду також не з'явилася.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити її заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що враховуючи, що копія заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2017 року на її адресу не направлялась, а направлялась на невірну адресу, тому вказане заочне рішення нею не отримувалось, строк на апеляційне оскарження та строк на звернення із заявою про перегляд заочного рішення не закінчений, тому вказане заочне рішення не може вважатись таким, що набуло законної сили.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням на ім'я ОСОБА_1 та підписом представника ОСОБА_2 в явочному аркуші.

ОСОБА_1 телефонограмою на адресу суду просила відкласти розгляд справи посилаючись на те, що вона знаходиться за межами України.

Враховуючи вищенаведене, те, що справа призначалась до розгляду неодноразово, будь-яких доказів знаходження ОСОБА_1 за межами України нею не надано, повістку про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 отримала завчасно, а саме 04.07.2018 р., колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено обставин, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 06.12.2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова винесено заочне рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки. 05.02.2018 року видано виконавчий лист № 638/14775/17 по стягненню з неї на користь ОСОБА_2 3 209 446 грн.

По даному виконавчому листу приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 55822099 постановою від 16 лютого 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо у боржника повністю або частково відсутній обов'язок у зв'язку з його припиненням.

ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів щодо добровільного виконання даного рішення, а також, що виконавчий лист видано помилково.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «ОСОБА_4 проти Італії»).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи заявника стосовно того, що копію заочного рішення суду вона не отримувала, строк на апеляційне оскарження та строк на звернення із заявою про перегляд заочного рішення не закінчений, тому на її думку заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року не може вважатися таким, що набуло законної сили, а виконавчий лист № 638/14775/17 виданий 05.02.2018 року на підставі наведеного рішення не підлягає виконанню, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки не є відповідно до ст. 432 ЦПК України підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а є підставою для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду.

За викладених обставин та відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 липня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко