Рішення № 75608429, 17.07.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2991/18

(2/199/1833/18)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Руденко В.В.,

при секретарі Куземі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпра цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 13 468,50 грн. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору № SA-000148 від 26 грудня 2014 року відповідач ОСОБА_1отримав кредитні кошти у розмірі 3900,00 грн. та зобов’язався сплатити проценти користування кредитом у розмірі 15% річних, та згідно п.п. 2.1.1 п. 2.1. розділу 2 Кредитного договору, повернути кредит Банку шляхом здійснення фіксованих платежів кожного місяця 17 числа починаючи з 17 березня 2015 року.

У порушення умов договору відповідач зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв’язку з чим станом на 19 квітня 2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 13468,50 грн., яку позивач, а також судові витрати просить стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином. Тому суд вважає можливим зі згоди представника позивача, провести заочний розгляд справ та постановити заочне рішення.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № SA-000148 від 26 грудня 2014 року відповідач ОСОБА_1отримав кредитні кошти у розмірі 3900,00 грн. та зобов’язався сплатити проценти користування кредитом у розмірі 15% річних, та згідно п.п. 2.1.1 п. 2.1. розділу 2 Кредитного договору, повернути кредит Банку шляхом здійснення фіксованих платежів кожного місяця 17 числа починаючи з 17 березня 2015 року.

Однак зазначені умови договору відповідач належним чином не виконав, в зв’язку з чим станом на 19.041.2018 року має заборгованість перед банком, яка складається з: заборгованість за кредитом – 3564,01 грн.; прострочена заборгованість по процентам – 1703,37 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту – 3123,63 грн.; пеня за прострочення сплати процентів – 822,62 грн.

За вимогами статей 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

У частині стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості ь за комісіями – 1872,00 грн.; пені за прострочення сплати комісії – 1482,87 грн. та штрафу – 900,00 грн. вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

На думку суду, умова п.2.5.1 кредитного договору, укладеного між сторонами, про сплату комісії за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому договір в цій частині є нікчемним. З огляду на нікчемність договору в частині сплати комісії, суд вважає безпідставними вимоги позивача і про стягнення пені за прострочення сплати комісії.

Крім того, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення штрафу з огляду на наступне.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 7.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

У той самий час, згідно з пунктом 7.2 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них – несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Належних, допустимих та достовірних доказів порушень відповідачем п.4.4-4.6 кредитного договору, за які передбачено сплату штрафу, позивачем суду не надано.

Тому, на підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 9213,63 грн., а саме: заборгованість за кредитом – 3564,01 грн.; прострочена заборгованість по процентам – 1703,37 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту – 3123,63 грн.; пеня за прострочення сплати процентів – 822,62 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141, 144,263-265,280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1(АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» (код ЄДРПОУ 38514375, м. Київ, пр. Науки, 30-а) заборгованість по кредитному договору № SA-000148 від 26 грудня 2014року, яка станом на 19.04.2018 року становить 9213,63 грн., а саме: заборгованість за кредитом – 3564,01 грн.; прострочена заборгованість по процентам – 1703,37 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту – 3123,63 грн.; пеня за прострочення сплати процентів – 822,62 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1762,00 грн., а всього 10975,63 ( десять тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять) гривень 63 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя