Ухвала суду № 75606688, 19.07.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3706/18

Пр. № 4-с/336/50/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю представника заявника – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, заінтересована особа – публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

В С Т А Н О В И В:

Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області щодо використання під час здійснення виконавчого провадження звіту щодо ринкової вартості нерухомого майна, складеного фізичною особою підприємцем ОСОБА_4

В заяві зазначила, що в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 51657301 про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості у сумі 500457 грн. 35 коп. 5 липня 2018 року боржник отримала повідомлення головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_3 про те, що в межах вказаного провадження здійснено оцінку належного ОСОБА_2 нерухомого майна – двокімнатної квартири АДРЕСА_1, до здійснення якої залучено суб’єкт оціночної діяльності – фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 Відповідно до вказаної оцінки початкова вартість цієї нерухомості, за якою її буде передано на реалізацію, становить 397393 грн. Не погоджуючись зі змістом висновку, позивач зазначає таке.

По-перше, він містить хибну інформацію про те, що оцінку здійснено в проміжок часу між 20 і 27 червня 2018 року. Проте ані в зазначений період, ані в будь-який день до початку цього строку або після його спливу оцінювач житло не оглядав, з відповідними запитами до боржника не звертався, а додана до звіту фотографія мешканки квартири ОСОБА_5 датована 15 червня 2018 року, тоді як постанову про залучення оцінювача до виконавчого провадження винесено лише 22 червня 2018 року. Між тим відповідно до п. 56 Національного стандарту оцінки № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, звіт про оцінку майна, який складається у повній формі, повинен містити поряд з іншими відомостями письмову заяву оцінювача про особистий огляд об’єкта оцінки, а у разі неможливості особистого огляду – відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки. Жодних таких пояснень в звіті немає.

Всупереч вимог п. 36 Національного стандарту № 1, за яким оцінювач повинен застосувати, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення, після чого отримані внаслідок застосування декількох підходів дані зіставляються, а неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу обґрунтовується в тексті звіту, такого підходу до цінки нерухомості оцінювачем здійснено не було.

Не дотримані автором звіту про оцінку майна і вимоги п. 53 Національного стандарту № 1, відповідно до якого оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об’єкт оцінки, проаналізувати існуючий стан використання об’єктів оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання, зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту, визначити правові обмеження щодо об’єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об’єкта оцінки, обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур і т. і.

Наводячи приклади об’яв про продаж аналогічного майна в мережі Інтернет, оцінювач безпідставно занизила цю середню ціну за відповідними формулами, так як автори вказаних об’яв при визначенні ціни продажу вже врахували особливості експлуатації певного майна, тому відрахування від наведених цін застосовується оцінювачем вдруге.

Таким, що наповнений некомпетентністю та незнавством автора, є і список використаної літератури, що містить посилання на джерела права, які втратили силу, застарілі методики, неналежні до предмету цієї оцінки інструкції, наукові труди іноземних авторів, чиї назви містять перекручені переклади.

Оскільки використання звіту, який виконаний з порушенням вимог Національного стандарту оцінки, містить неправдиві і необ’єктивні висновки, є неможливим, просить про визнання таким, що не підлягає використанню при визначенні стартової ціни під час проведення торгів з реалізації майна звіту про оцінку майна боржника, виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги скарги. Просить про її задоволення.

Заявник підтримала вимоги скарги.

Посадова особа відділу виконавчої служби, що вчинила дії з призначення оцінки майна і в чиєму провадженні знаходиться вказане виконавче провадження, - головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_3, а також представник заінтересованої особи – публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення скарги, - до суду не з’явилися, що в силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України зумовило розгляд скарги в їхню відсутність.

На рішення суду про можливість проведення судового розгляду без участі вказаних осіб не вплинуло звернення публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про відкладення засідання, оскільки наведене положення цивільного процесуального законодавства регламентує відсутність перешкод для розгляду скарги у разі неявки учасників справи незалежно від причин такої неявки; до того ж заява стягувача у виконавчому провадженні і не містила посилання про причини неявки його представника в судове засідання (а. с. 19-20).

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в справі фактичні дані, суд знаходить скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження № 51657301 про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості у сумі 500457 грн. 35 коп. Під час здійснення виконавчих дій головним державним виконавцем Коциняном М.О. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а. с. 4). 5 липня 2018 року боржник отримала повідомлення головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_3 про те, що в межах вказаного провадження здійснено оцінку арештованого майна (а. с. 4).

Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Примусове виконання рішень в Україні покладається в тому числі і на Державну виконавчу службу (ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”).

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень внормована Розділом УП ЦПК України, саме в русло оскарження дій виконавця спрямовує заявник свої вимоги.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що предметом цього судового розгляду є з’ясування, чи діяв державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законодавством України про виконавче провадження, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, а також, чи не порушено рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення право чи свободу учасника виконавчого провадження.

Підставою для задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця за змістом ст. 451 ЦПК України є сукупність таких складових, як встановлена судом неправомірність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця і порушення права сторони виконавчого провадження цими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Обов’язки державних виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, розв’язуючи цю скаргу, суд повинен перш за все встановити, чи відповідають вимогам законодавства прийняті державним виконавцем під час здійснення вказаного провадження рішення та виконавчі дії.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання.

Вказані положення закону узгоджуються з роз’ясненнями пункту 24 Постанови № 6 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до яких у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Як встановлено судом, державним виконавцем дотримано вказаний обов’язок і до участі у виконавчому провадженні залучено суб’єкт оціночної діяльності, що, як випливає з наведеної статті 57 Закону «Про виконавче провадження» і роз’яснень Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, є обов’язковим для проведення оцінки нерухомого майна.

Статус оцінювача підтверджується сертифікатом № 132/16 від 25.10.2016 року (а. с. 64).

Що стосується змісту звіту про оцінку майна, він готується відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національних стандартів з оцінки, Методики оцінки та нормативних актів Фонду державного майна України і його зміст крізь призму відповідності наведеним джерелам права не може бути підставою для оцінки рішень та дій державного виконавця щодо їхньої правомірності.

Згідно із ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Зазначена вимога закону, як встановлено судом, виконана державним виконавцем, який направив учасникам виконавчого провадження повідомлення про результати оцінки арештованого майна в той же день, що і отримав звіт про оцінку, а саме: 27 червня 2018 року (а. с. 4).

Вирішуючи скаргу на користь посадової особи державної виконавчої служби, суд не вбачає в її діях порушень вимог закону та посягань на право учасника виконавчого провадження.

Як випливає із змісту ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги, а відповідно до ч. 2 цієї статті у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає неправомірними рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оскільки законом встановлений спосіб поновлення права особи шляхом визнання дій виконавця неправомірними, не вбачаючи в діях виконавця при здійсненні виконавчого провадження ознак неправомірного посягання на права заявника, суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 447-451, 260, 352-355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали буде складено 30 липня 2018 року.

Суддя О.В. Щаслива