Постанова № 75603421, 25.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 685/1663/17

Провадження № 22-ц/792/1143/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П’єнти І.В.,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.,

з участю: позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Андрейчик О.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №685/1663/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року (суддя Вознюк Р.В., повний текст судового рішення складено 16 травня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними та скасування наказів, стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним вище позовом та збільшивши позовні вимоги, зазначав, що він працював на посаді інженера комп'ютерних систем Теофіпольського РЕМ ПАТ «Хмельницькобленерго» з 01 жовтня 2013 року. На підставі наказу №313-к від 05 серпня 2014 року був відсторонений від виконання посадових обов'язків на період проведення кримінального провадження. Відсторонення від роботи суперечить вимогам ст. 46 КЗпП України і за цей період втратив у заробітній платі. Відповідно до наказу №724-к від 17 жовтня 2017 року, а пізніше відповідно до наказу №734-к від 23 жовтня 2017 року звільнений з роботи за прогул. Вважає звільнення незаконним, оскільки прогул не вчиняв. Ним була подана відповідачеві заява про надання відпустки без збереження заробітної плати з 18 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року. За станом здоров'я 18 вересня 2017 року звертався до лікаря, що підтверджується довідкою медичного закладу. Звільнений з роботи у період тимчасової непрацездатності.

Тому, позивач просив поновити його на роботі на посаді інженера комп'ютерних систем Теофіпольського району електричних мереж ПАТ «Хмельницькобленерго», стягнути з відповідача середній заробіток за час його вимушеного прогулу по день поновлення на роботі і різницю у заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов'язків за суміщення посад за період з 05 серпня 2014 року по день звільнення, визнати незаконними і скасувати накази №313-к від 05 серпня 2014 року про відсторонення від виконання посадових обов'язків, №734-к від 23 жовтня 2017 року про звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року в позові відмовлено.

ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та направити справу до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Посилається на незаконність судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не дав належної оцінки наданим ним доказам на підтвердження поважності причин відсутності на роботі 18 вересня 2017 року. Крім того, він був позбавлений можливості довести обставини, на які посилався, оскільки суд відмовив у допиті дружини в якості свідка. Суд не врахував, що відсутність попередження про застосування дисциплінарного стягнення є грубим порушенням норм матеріального права.

У відзиві відповідач посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги і просить відмовити у її задоволенні, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду при оскарженні наказу №313-к від 05 серпня 2014 року і відсутні підстави для скасування наказу №734-к від 23 жовтня 2017 року та поновлення на роботі.

Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача визнала її необґрунтованою у повному обсязі.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, аргументи, зазначені відповідачем у відзиві, приймаються до уваги з таких підстав.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 з 01 жовтня 2013 року працював на посаді інженера комп'ютерних систем Теофіпольського РЕМ ПАТ «Хмельницькобленерго» (тепер АТ «Хмельницькобленерго».

Відповідно до наказу ПАТ «Хмельницькобленерго» №313-к від 05 серпня 2014 року позивач був відсторонений від виконання посадових обов'язків на період проведення відносно нього кримінального провадження за фактом вчинення злочину.

З цим наказом ОСОБА_4 ознайомлений у день його видання.

Відомостей про закінчення відносно нього кримінального провадження позивач роботодавцю не надав.

18 вересня 2017 року ОСОБА_4 був відсутній на роботі протягом усього робочого часу.

У цей же день ним на адресу роботодавця рекомендованим поштовим відправленням надіслано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 18 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року.

Зазначена заява була отримана відповідачем 19 вересня 2017 року.

Відпустка з 18 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року роботодавцем ОСОБА_4 не надавалась.

Після отримання згоди первинної профспілкової організації Теофіпольского РЕМ на звільнення ОСОБА_4 на підставі наказу ПАТ «Хмельницькобленерго» від 17 жовтня 2017 року №724-к позивач звільнений із займаної посади за прогул 18 вересня 2017 року без поважних причин.

У зв'язку з перебуванням ОСОБА_4 з 09 жовтня 2017 року по 20 жовтня 2017 року на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Теофіпольської центральної районної лікарні, наказом №732-к від 20 жовтня 2017 року наказ про звільнення ОСОБА_4 скасовано. Питання про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності вирішено розглянути після виходу його на роботу.

Згідно з наказом №734-к від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звільнений із займаної посади 23 жовтня 2017 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул 18 вересня 2017 року без поважних причин.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

При ухваленні рішення про відмову в позові суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення його від роботи не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку для звернення до суду за захистом порушених трудових прав та відсутності підстав для скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі. Дисциплінарне стягнення накладено у межах визначеного законом строку. Поважності причини відсутності ОСОБА_4 на роботі 18 вересня 2017 року не встановлено.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи і відповідають вимогам закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України з працівниками, що є членами первинної профспілкової організації, розірвати трудовий договір з підстав, передбачених п.п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства), 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, можна лише за попередньою згодою профспілки.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» надано роз'яснення, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 148 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

При з'ясуванні правомірності звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підлягає встановленню відсутність на роботі працівника більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини.

За змістом ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з ч. 1, ч. 3 і ч. 4 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Факт відсутності на роботі 18 вересня 2017 року не заперечується ОСОБА_4 і підтверджується наявним у матеріалах справи актом Теофіпольського РЕМ від 18 вересня 2017 року і службовою запискою директора Теофіпольського РЕМ Борболюка В.М.

Із матеріалів справи слідує, що ПАТ «Хмельницькобленерго», дотримуючись зазначених вимог закону, 21 вересня 2017 року надіслало позивачеві рекомендованого листа із пропозицією надати письмові пояснення про причини його відсутності на роботі 18 вересня 2017 року.

Станом на 13 жовтня 2017 року пояснень від ОСОБА_4 не надійшло, про що складено відповідний акт.

Як вбачається із змісту протоколу №11 профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Теофіпольського РЕМ, 17 жовтня 2017 року профспілковою організацією було надано згоду на звільнення позивача із займаної посади з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Дисциплінарне стягнення застосовано відповідачем з дотриманням порядку і строків, визначених у ст. 148 і ст. 149 КЗпП України.

Суд підставно не прийняв до уваги надані ОСОБА_4 докази поважності причин невиходу на роботу 18 вересня 2017 року.

Надіслання ним 18 вересня 2017 року поштою заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати не є безумовною підставою для надання такого виду відпустки.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати надається за згодою роботодавця.

Зважаючи на відсутність підтвердження роботодавця про надання відпустки без збереження заробітної плати та видачі відповідного наказу, ОСОБА_4 не мав підстав бути відсутнім на роботі.

Довідка Теофіпольського центру ПМСД від 18 вересня 2017 року про перебування ОСОБА_4 у лікарні 18 вересня 2017 року підтверджує факт перебування позивача у цей день з 08 год. до 13 год. у лікувальному закладі та огляду лікарем із встановленням діагнозу «залишкові явища ГРВІ», проте не підтверджує факту лікування позивача, його непрацездатності, чи іншої поважної причини його відсутності на роботі протягом робочого дня після 13 год.

З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо поважності причини відсутності на роботі у зв'язку з поданням заяви про надання відпустки і відвідуванням медичного закладу.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на відсутність попередження ПАТ «Хмельницькобленерго» про накладення на нього дисциплінарного стягнення як на порушення вимог закону підлягають відхиленню, оскільки трудовим законодавством не передбачено попередження роботодавцем працівника про накладення дисциплінарного стягнення.

Встановивши дотримання відповідачем вищевказаних вимог трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність виданого відповідачем наказу про звільнення позивача та відсутність підстав для його скасування і поновлення на роботі.

На підставі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до п. 4 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Оскільки ОСОБА_4 не наведено аргументів і не надано доказів на підтвердження неможливості звернення до суду протягом трьох місяців після видання наказу №313-к від 05 серпня 2014 року, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку та задоволення вимоги позивача про скасування наказу, яким його відсторонено від виконання посадових обов'язків.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на позбавлення можливості довести обставини справи у зв'язку з відхиленням клопотання про допит дружини в якості свідка, оскільки відповідно до запису фіксування судового засідання технічними засобами таке клопотання ОСОБА_4 у суді першої інстанції не заявлялося.

Вимога позивача в апеляційній скарзі про надіслання справи до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю не ґрунтується на законі, оскільки справа була передана на розгляд до Красилівського районного суду на підставі ч. 3 ст. 25, п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення питання.

Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2018 року.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ І.В. П’єнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай