Постанова № 75602845, 26.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Харків

справа № 638/19588/16-ц

провадження № 22-ц/790/3501/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Сбербанк» про захист прав споживача, визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочинуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року (в складі судді Подус Г.С.),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства «Сбербанк» про захист прав споживача, визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину, в якому просив визнати недійсним Договір банківського вкладу (депозиту) № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника від 04.12.2013 року; застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши сторони у первісний стан; зобов'язати ПАТ «СБЕРБАНК» видати належні ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 105 000 доларів США за Договором банківського вкладу (депозиту) № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника від 04.12.2013 року та прийняти від нього все, одержане ним від ПАТ «СБЕРБАНК» на виконання Договору банківського вкладу (депозиту) № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника від 04.12.2013 року та зобов'язати ОСОБА_1 повернути ПАТ «СБЕРБАНК» все, одержане ним на виконання Договору банківського вкладу (депозиту) № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника від 04.12.2013 року.

В обгрунтування позову вказував, що 04.12.2013 року між ним та ПАТ «СБЕРБАНК» - на дату укладання Договору - ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) (надалі - Договір) № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника серії СР № 001457 на суму 105 000,00 доларів США (надалі - Ощадний сертифікат) строком отримання (розміщення Вкладу) 367 днів до 06.12.2014 року із сплатою процентної ставки в розмірі 8,5 % річних.

Платіжним дорученням № 99528952 від 04.12.2013 року ним внесені кошти на депозит в сумі 105 000,00 доларів США.

У відповідності до п.1.1. Договору Банк приймає від вкладника грошові кошти (надалі - Вклад), перераховані Вкладником з його поточного рахунку № 26203017047166, відкритого в Банку, (надалі - Рахунок) на рахунок Банку №33306048047166, та видає Вкладнику відповідний неемісійний цінний папір в документарній формі - ощадний (депозитний) сертифікат на предявника, загальні характеристики якого зазначені в п.п. 1.2.-1.6. цього договору (надалі-Сертифікат) і зобовязується виплатити Вкладникові або особі, що придбала або якій було вручено Сертифікат на договірних умовах номінальну вартість Сертифікату (суму вкладу, яка зазначена на бланку такого Сертифікату) та нараховані проценти за Сертифікатом, на умовах та в порядку, передбаченому цим Договром.

Крім того, позивач посилався на п. 1.7. Договору, яким передбачено, що погашення Сертифікату (сплата номінальної вартості такого Сертифікату) та сплата процентів за ним відбувається у валюті, в якій сертифікат було випущено. При цьому погашений Сертифікат вилучається Банком.

Відповідно до пункту 2.3. Договору в разі предявлення Сертифікату для дострокового погашення Банк в строк, зазначений у заяві на дострокове погашення, при умові, що він (строк) складає не менше, ніж два робочих дні від дня подання такої заяви, перераховує суму номінальної вартості Сертифіката та проценти за ним, які виплачуються в розмірі базової (мінімальної) процентної ставки за вкладом (депозитом) на вимогу для фізичних осіб, яка діє в Банку на день такої сплати, на поточний рахунок Предявника Сертифіката, відкритий у Банку. Будь-які обмеження на виплату вартості Сертифіката при достроковому погашенні, Договором не передбачаються. Таким чином, умовами Договору закріплений обов'язок Відповідача на повернення Позивачу суми вкладу в доларах США, Договір не містить жодних застережень чи обмежень, які б давали підстави для сумнівів щодо можливості повернення коштів Позивача у валюті вкладу.

27.05.2014 року він звернувся до відповідача із заявою про дострокове погашення Ощадного сертифікату. Одночасно Відповідач повідомив Позивача про те, що грошові кошти у іноземній валюті, отримані від дострокового погашення ощадного (депозитного) сертифікату, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України із подальшим зарахуванням гривневого еквіваленту від продажу такої іноземної валюти на поточний рахунок Позивача в національній валюті, відкритий у Банку, кошти з якого можуть бути видані йому або перераховані за його розпорядженням на інший рахунок не раніше, ніж через п'ять робочих днів після їх зарахування. Крім того, відповідач запропонував йому підписати заяву установленої форми, де зазначається, що він ознайомлений із змістом Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516 та змістом Постанови про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб у межах України, затвердженої Правлінням Національного банку України від 16.09.2013 року № 365. Мотивуючи свої дії неможливістю повернення депозиту у валюті вкладу - доларах США, через дію повернення Постанови Правління Національного банку України від 16.09.2013 року № 365, Відповідач здійснив повернення вкладу у гривні.

Таким чином, зазначав позивач, лише звернувшись до відповідача із заявою про дострокове розірвання Договору, він з'ясував, що умови такого Договору щодо повернення вкладу в доларах США були неможливі для виконання з боку відповідача та суперечили законодавству України. Попри це, Відповідач, як оферент публічного договору, не привів Договір у відповідність до вимог законодавства, що призвело до введення Позивача в оману щодо повернення вкладу в доларах США.

Також, ОСОБА_1 вказував, що відповідачу, як банківській установі, що володіє банківською ліцензією, на час укладення Договору банківського вкладу (депозиту), було достеменно відомо про існування постанови Правління Національного банку України від 16.09.2013 року № 365 та неможливість виконати п.1.7 та 2.3. Договору обумовленим сторонами правочину способом. Попри це, відповідач зі своєї сторони підписав договір банківського вкладу (депозиту) встановленої в його банку на той час форми, маючи умисел на заволодіння його валютними ресурсами, без наміру виконання своїх зобов'язань за договором вкладу належним чином. В той самий час, укладаючи угоду він діяв під впливом обману, вважаючи, що зможе у будь-який час отримати внесені ним кошти у валюті вкладу, як це випливає із тексту Договору.

Позивач також посилавсяна те, що він не має юридичної освіти, не був та не є спеціалістом в галузі банківського права чи економіки, тобто не володіє спеціальними знаннями, послуговуючись лише загальноприйнятими нормами банківського обслуговування, консультаціями працівників банку та текстом договорів. Виходячи з того, що договорами банківського вкладу (п.1.7.) прямо передбачено, що погашення сертифікату (оплата номінальної вартості такого сертифікату) та оплата процентів за ним відбувається у валюті, в якій сертифікат було випущено, а договори не зазначають особливого порядку виплати коштів за вкладом при достроковому розірванні (предявленні до погашення Сертифіката), однією із основних характеристик банківського вкладу ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» із видачею ощадного сертифіката (продукції) в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», щодо якої його введено в оману є порядок виплати коштів при достроковому погашенні вкладу.

Якби відповідач попередив його про таку основну характеристику пропонованої банківської послуги - неможливість отримання вкладу в іноземній валюті, та повернення вкладу в нестійкій до девальвації гривні, то він би не уклав договори банківського вкладу із видачею ощадного сертифіката, оскільки укладенням договору із обмеженнями на отримання своїх коштів у валюті вкладу не задовольнялась, основна його мета - захист належних йому коштів від девальвації.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «СБЕРБАНК» - Оганезов О.А. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі всіма доданими до договору документами та не заперечував проти умов, які були зазначені в договорі. Також зазначив, що ОСОБА_1 не діяв під впливом обману.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Сбербанк» про захист прав споживача, визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину - відмовлено.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся на це рішення суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не було досліджено та не надано належної правової оцінки тесту Договору. Суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки факту того, що відповідачу на час укладання договору було достовірно відомо, що він не зможе виконати умови договору, не прийнято до уваги, що відповідач свідомо відобразив у договорі положення, виконання яких суперечило Постанові Правління НБУ від 16.09.2013 року № 365, яка діяла на момент вчинення правочину.

Апелянт вказував, що відповідачем його було введено в оману стосовно істотних умов договору, а саме обман у даному випадку полягає у тому, що відповідач достовірно знав про неможливість повернення валюти по депозитним сертифікатам на момент укладання спірного договору, але не змінив у договорі пункти 1.7 та 2.3.

25 липня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області надійшов відзив ПАТ «Сбербанк»на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому вказують, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів того факту, що при укладенні спірного договору він діяв під впливом обману з боку відповідача, що банк намагався ввести його в оману, тобто у даному випадку відсутні передбачені у статті 230 ЦК України підстави для визнання договору недійсним.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 04 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії", правонаступником прав та обов'язків якого відповідно до змін до Статуту є відповідач - ПАТ "СБЕРБАНК", було укладено договори банківських вкладів (депозиту) № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника серії СР № 001456 на суму 105 000,00 доларів США (надалі - Ощадний сертифікат) строком отримання (розміщення Вкладу) 367 днів до 06.12.2014 року із сплатою процентної ставки в розмірі 8,5 % річних.

Платіжним дорученням № 99528952 від 04.12.2013 року ним внесені кошти на депозит в сумі 105 000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 1.1 Договору приймає від Вкладника грошові кошти, перераховані Вкладником з його поточного рахунку, відкритого в Банку, на рахунок Банку, та видає Вкладнику відповідний неемісійний цінний папір в документарні формі - ощадний (депозитний) сертифікат на пред'явника, і зобов'язується виплатити Вкладникові або особі, що придбала або якій було вручено Сертифікат на договірних умовах номінальну вартість Сертифікату (суму вкладу, яка зазначена на бланку такого Сертифікату) та нараховані проценти за Сертифікатом, на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором. Погашення Сертифікату (сплата номінальної вартості такого Сертифікату) та сплата процентів за ним відбувається у валюті, в якій Сертифікат було випущено (п.1.7 Договору).У разі пред'явлення Сертифікату для дострокового погашення Банк в строк, зазначений в заяві на дострокове погашення, при умові, що він (строк) складає не менше ніж два робочі дні від дня подання такої заяви, перераховує суму номінальної вартості Сертифіката та проценти за ним, які виплачуються в розмірі базової (мінімальної) процентної ставки за вкладом (депозитом) на вимогу для фізичних осіб, яка діє в Банку на день такої сплати, на поточний рахунок Пред'явника Сертифіката, відкритий в Банку (п.2.3 Договору).

Крім того, у пункті 5.1 Договору визначено, що все інше, що не передбачено цим договором визначено в Умовах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», затверджених наказом Голови Правління Банку № 37 від 16 січня 2012 року, з усіма змінами та доповненнями, що відбулись протягом дії договору. Умови є невід'ємною частиною цього Договору і розміщуються на офіційному сайті Банку та/або інформаційних стендах, розташованих у доступних для Вкладника місцях в операційному та/або касовому залах Банку.

На виконання Договору сторони склали акт прийому - передачі за яким відповідач передав, а позивач отримав ощадний сертифікат серії СР № 001457, який випущено 04.12.2013 року на суму 105000 доларів США і за змістом якого позивач погоджується, що обслуговування та погашення сертифікату здійснюється з урахуванням правил, встановлених законодавством України та Умовами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», що діють на дату здійснення дій, пов'язаних з обслуговуванням та /або погашенням Сертифікату.

27.05.2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про дострокове погашення належного йому ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника СР № 001457. У вказані заяві зазначено, що позивач ознайомлений зі змістом Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516 та змістом постанови про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб у межах України, затвердженої Правлінням Національного банку України від 16.09.2013 року № 365. Крім того, у заяві зазначено, що позивачу відомо про те,що грошові кошти у іноземній валюті, отримані від дострокового погашення сертифікату, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України із подальшим зарахуванням гривневого еквіваленту від продажу іноземної валюти на його поточний рахунок в національній валюті.

Відповідачем 27.05.2014 року було достроково погашено вказаний Сертифікат, зокрема, було зараховано на рахунок позивача гривневий еквівалент суми вкладу за курсом гривні до долара США 11,7.

Відповідач при достроковому погашенні сертифікату за спірним договором діяв відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» № 365, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за № 1592/24124, якою передбачено, що надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку. Зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України, передбачених законодавством України, на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) не дозволяється. Уповноважений банк зобов'язаний здійснити продаж таких надходжень на міжбанківському валютному ринку України та зарахувати гривневий еквівалент від продажу іноземної валюти на поточний рахунок в національній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента).

Враховуючи, що кошти на рахунок позивача, який пред'явив ощадний (депозитний) сертифікат за спірним Договором, номінований в іноземній валюті до погашення, мали бути зараховані не з рахунку позивача, а з рахунку, який йому не належав, відповідач зобов'язаний був здійснити продаж таких надходжень на міжбанківському валютному ринку України та зарахувати гривневий еквівалент від продажу іноземної валюти на поточний рахунок в національній валюті.

Згідно частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Положеннями частин 1, 3 статті 203 ЦК України регламентовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Поняття «нечесна підприємницька практика» означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19, частини 2 статті 19 Закону «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У статті 230 ЦК України визначені такі правові наслідки вчинення правочину під впливом обману: Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Так, відповідно до роз'яснень, які були надані судам у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання апелянта на той факт, що його було введено в оману стосовно істотних умов договору, судова колегія до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності обману з боку відповідача при укладанні спірного договору.

Документи банку, якими він керувався при наданні банківських послуг, а також нормативно правові акти, на які позивач послався, є загальнодоступними нормативними актами. Підписуючи спірний договір, ОСОБА_1 з позиції стороннього спостерігача, діючи розумно і розсудливо мав можливість як самостійно, маючи доступ до правової допомоги, належним чином передбачити правові наслідки від дострокового розірвання спірного договору банківського вкладу (депозиту). Крім того, на день укладення договору у позивача не було заяв стосовно того, що йому не зрозумілі умови договору або заперечень стосовно його умов.

Також, у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Проаналізувавши подану сторонами сукупність доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що всупереч вимогами статей 12, 81 ЦПК позивач не надав належних та допустимих доказів, які у сукупності давали б підстави для кваліфікації недійсності спірного договору за статтею 230 ЦК України, оскільки не доведено умислу відповідача на уведення позивача в оману.

Посилання позивача на бажання відповідача заволодіти його валютними ресурсами через укладення спірного договору, обсяг яких у відповідача на його думку зменшувався, як на обставину, що вказує на умисел відповідача увести позивача в оману, також обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією судів, оскільки ґрунтується тільки на припущеннях позивача, які не підтверджено належними та допустимими доказами.

Крім того, обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Обставини дострокового погашення відповідачем ощадного сертифікату за спірним договором із застосуванням вимог постанови Національного банку України № 365 від 16.09.2013 року, самі по собі не можуть свідчити про наявність умислу відповідача на момент укладення спірного договору ввести позивача в оману і не повертати після його укладення суму вкладу на умовах, визначених пунктом 1.7 договору. Такі обставини є питаннями, пов'язаними з виконанням спірного договору, а не його укладенням, а тому посилання позивача на них як на підставу позовних вимог, є необґрунтованим.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначав, що не включення положень постанови Національного банку України №365 від 16.09.2013 року в умови спірного договору не є доказом свідомого приховування відповідачем його змісту від позивача з метою заволодіння його валютними ресурсами, а також не є доказом порушення свободи формування волі позивача на укладення спірного договору. Вказана постанова Національного банку України не є нормативним актом з обмеженим доступом чи нормативним актом локальної дії, навпаки вона є відкритим та загальнодоступним нормативним актом, зміст якої відповідач не зобов'язаний був довести до відома позивача обов'язково у письмовій формі.

Укладаючи спірний договір, предметом якого були не національна, а іноземна валюта, позивач брав на себе свідомі ризики, які пов'язані із застосуванням державним регулятором в особі Національного банку України повноважень з валютного регулювання та валютного контролю, у тому числі пов'язаних із установленням порядку проведення обов'язкового продажу та розміру надходжень в іноземній валюті.

Посилання позивача на наявність порушень його прав як споживача визначених статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема на порушення його свободи волевиявлення та/або висловленого ним волевиявлення при реалізації продукції, на порушення принципу рівності сторін договору, обмеження його права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію також не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним з підстав, визначених статтею 230 ЦК України. Позивач не довів, що його було обмежено у доступі до інформації про його права та обов'язки, не надав доказів, що був обмежений у часі на прийняття рішення про укладення спірного правочину, та ознайомлення з його умовами.

Твердження позивача про порушення принципу рівності сторін спірного договору є необґрунтованим, оскільки указане порушення у розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів» може мати місце, якщо є істотний дисбаланс у самих договірних відносинах, тобто у правах і обов'язках сторін, який враховуючи зміст спірного договору відсутній у відносинах його сторін.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог, твердження позивача про умисел відповідача на введення його в оману ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31 липня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко