Ухвала суду № 7559448, 23.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

23 вересня 2009 року Справа № А38/93-08(А17/280-06)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя Юхименко О.В.,

суддя Кожан М.П.,

суддя Мірошниченко М.В.,

при секретарі Красота А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної

Державної податкової інспекції Дніпропетровської області ,

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008р.

у справі № А38/93-08 (А17/280-06)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Сардонікс-Вугілля »,

вул. Полтавська, 129, м. Павлоград, 51400;

до відповідача Західно-Донбаської обєднаної

Державної податкової інспекції Дніпропетровської області ,

вул. Верстатобудівників, 14 А, м. Павлоград, 51415;

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення;

встановили: Товариством з обмеженою відповідальністю «Сардонікс-Вугілля» подано позов до Західно-Донбаської обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.06.2006р. № 0001492342/0.

Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Бишевська Н.А.) своєю постановою від 27.03.2008р. у справі № А38/93-08 (А17/280-06) позов задовольнив.

Рішення суду мотивоване тим, що виходячи з предмету діяльності підприємства, обумовленого його статутними документами, суті укладених ним договорів купівлі вугілля та послуг з організації і перевезення вантажів, операції з оплати залізничного тарифу здійснені Позивачем в межах власної господарської діяльності.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі, Західно-Донбаська обєднана державна податкова інспекції в Дніпропетровській області, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до наданих органу держподаткінспекції на перевірку накладних, товарно-транспортних накладних, що видавались Позивачем покупцям вугілля, в графі «номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця» транспортні послуги окремим рядком не виставлялись. Доказів включення транспортних витрат до ціни продукції не наведено.

Тобто, факт використання транспортних послуг у власній господарській діяльності Позивача не підтверджений, вартість таких послуг не може бути віднесена ним на валові витрати.

Просить постанову господарського суду Дніпропетровської області скасувати і ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009р. № 655 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Кожан М.П., Мірошниченко М.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю « Сардонікс-Вугілля » , Позивач, скаргу не оспорив. Заперечень на апеляційну скаргу не надав. Представника для участі в судовому засіданні не направив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку.

Сутність спору: В період з 26.04.2006р. по 22.05.2006р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції була проведена комплексна виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сардонікс-Вугілля», код за ЄДРПОУ 23372224, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р.

За результатами перевірки складений Акт від 29.05.2006р. № 194-23-23372224.

Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено, що в порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. ( 334/94-ВР ), Товариством завищено валові витрати за 1 квартал 2005р. в сумі 7.251,51 грн., 2005 рік в сумі 22.087,69 грн.

Протягом перевіреного періоду Товариством було одержано залізничних послуг в І кварталі 2005р. на суму 65.534,51 грн. при цьому виставлено для оплати покупцям 58.283 грн., різниця складає 7.251,51 грн.; в 4 кварталі 2005р. на суму 102.617,49 грн. при цьому виставлено для оплати покупцям 80.529,80 грн., різниця складає 22.087,69 грн.

Фактично Позивачем одержано залізничних послуг в перевіреному періоді на суму 168.152,00 грн., виставлено для оплати покупцям 138.812,80 грн.

Різниця складає суму 29.339,20 грн.

Отже, за висновком фахівців держподаткінспекції, придбані залізничні послуги, які не були віднесені до вартості реалізованого товару, не можна розцінювати як придбання їх для використання у власній господарській діяльності, а тому різниця в сплачених та реалізованих залізничних послугах безпідставно віднесена до складу валових витрат.

На підставі Акта перевірки, керівником Західно-Донбаської ОДПІ 13.06.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492342/0 .

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) , відповідно до пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону (2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю « Сардонікс-Вугілля » визначено суму податкового зобовязання за платежем 3011021000, податок на прибуток, у розмірі 9.344,55 грн. У тому числі 7.334,00 грн. основного платежу та 2.010,55 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було предметом позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

За позицією фахівців держподаткінспекції, про що зазначено вище, придбані залізничні послуги, які не були компенсовані внаслідок реалізації товару, не можна розцінювати як придбані для використання у власній господарській діяльності. Тому різниця в сплачених та реалізованих послугах безпідставно віднесена до складу валових витрат.

Так, за змістом пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону (334/94-ВР) визначена під терміном господарської діяльності будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, пункт 5.1 повязує віднесення до складу валових витрат із призначенням таких витрат для використання у господарській діяльності. Отже, Законом встановлено необхідність понесення витрат саме у звязку з отриманням прибутку для віднесення таких витрат до складу валових.

Саме такої позиції дотримуються органи податкової служби.

При цьому, органи податкової служби наполягають на структурному аналізі статті 5 Закону (334/94-ВР), визначаючи, що пункт 5.1 Закону встановлює загальну вимогу до ведення податкового обліку щодо витрат, повязаних чи не повязаних із отриманням прибутку, а наступні пункти статті 5 встановлюють інші вимоги вже до переліку витрат, обмежених вимогами пункту 5.1.

Разом з тим, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття «доход» (який визначається пунктом 1.21 статті 1 та підпунктом 4.1.1 Закону (334/94-ВР), а не поняття «прибуток» (який визначено статтею 3 Закону (334/94-ВР).

Терміни, що використовуються в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999р. за N 397/3690, мають таке значення:

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Отже, виходячи з цих визначень:

Доходи Витрати = Прибуток. (перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати)

Доходи Витрати = Збиток.

Таким чином, поняття «доходи» не є тотожним поняттю «прибуток».

А наявність збитків не є підтвердженням відсутності «доходу».

Крім того, у відповідності з підпунктом 5.2.1 Закону (334/94-ВР), до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, обмеження щодо повязаності витрат з отриманням прибутку, які фактично встановлені у пункті 5.1 статті 5 Закону (334/94-ВР), втрачають актуальність.

Більше того, термін «у звязку з», що вживається у підпункті 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дозволяє застосовувати цю норму до широкого переліку витрат, оскільки повязаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва є не так фактом, що підлягає встановленню, як елементом аргументації, або оціночною категорією.

Відповідно до вимог пункту 5.11 статті 5 Закону (334/94-ВР) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у пунктах 5.3 5.7 тієї ж статті 5 Закону.

Такого перевіркою виявлено не було.

Згідно до фактичних обставин справи Позивачем за договорами з ПП «ТКФ «Спецмегапостач», ТОВ «ТГЛ «Ліга-Вест», МПП «АВЕК», ПП «Віст Плюс» придбано вугілля на умовах оплати за поставлене вугілля, а також оплати транспортних витрат.

Крім того, відповідно до договорів з МПП «Металгруп», ПП «Мегаполіс», ПП Покришка І.В., ТЕП «Югінтертранс», ТОВ «НВК», ПП «Асфодел» надані послуги з перевезення вантажу (вугілля) та послуги, повязані з організацією такого перевезення, зокрема, по використанню залізничних кодів, по відправленню вантажів, по експедируванню експортно-імпортних і транзитних вантажів та інші, зазначені в цих договорах.

За умовами вищевказаних договорів розрахунки за перевезення вантажу залізничним транспортом (транспортні витрати) та розрахунки за надані послуги, повязані з таким перевезенням, здійснюються Позивачем з урахуванням приписів Статуту залізниць України, Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999р.

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, і зазначаються в перевізних документах ( квитанціях про приймання вантажу до перевезення, залізничних накладних ). Витрати, повязані з додатковими операціями, повязаними з перевезенням вантажів залізничним транспортом в склад плати за перевезення не включаються. Розрахунки за роботи та послуги, повязані з перевезенням вантажів, провадяться як за тарифами, врегульованими державою, так і за вільними тарифами, визначеними за домовленістю сторін.

Факт надання додаткових послуг по організації перевезення вантажів підтверджений актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складеними та підписаними Позивачем та його контрагентами.

В силу ж статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, стаття 9 цього Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Акти здачі-приймання виконаних робіт, які досліджувались судом першої інстанції, за оцінкою колегії, відповідають наведеним вище вимогам.

Фактичне надання послуг та їх спрямованість підтверджуються розрахунками за надані послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними документами, та податковими накладними, які були надані в ході перевірки у повному обсязі.

Відповідно, за наведених обставин відсутні і підстави для визначення податкового зобовязання з податку на прибуток.

Окрім викладеного, формування валових витрат виключно з документообігу ДПІ не доводиться.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної Державної податкової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008р. у справі № А38/93-08 (А17/280-06) залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 15.01.2010р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя М.П.Кожан

Суддя М.В.Мірошниченко