Рішення № 75593384, 24.07.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3251/18

Провадження №2-а/442/112/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді – Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання – Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора сектору реагування патрульної поліції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серія БР № 571236 від 14.05.2018, –

за участю представників:

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора сектору реагування патрульної поліції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серія БР № 571236 від 14.05.2018, в якій просить визнати дії Інспектора сектору реагування патрульної поліції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 протиправними; скасувати постанову серії БР № 2571236 по справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2018; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити; стягнути з витрати на правову допомогу з Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області у розмір 1 800,00 грн. Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 14.05.2018р. о 22:25 год. позивач керував транспортним засобом марки Shkoda Oktavia, реєстраційний номер RZ 8690F, в напрямку м. Трускавця по вул. Трускавецькій. Вказує, що рух по даному відрізку дороги обмежений дорожнім знаком, а саме обгін заборонено, проте його дія, у відповідності до п. 3.25 „Правил дорожнього руху”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (надалі - ПДР) закінчується в місці перехрещення доріг, а саме з другорядною дорогою вул. Холмська. Зазначає, що по вул. Трускавецькій попереду рухався патрульний автомобіль поліції з дуже низькою швидкістю, орієнтовно 30 км/год., подекуди то збільшуючи її, то здійснюючи гальмування, а така поведінка працівників поліції видалась йому дуже дивною, патрульний автомобіль гальмував до швидкості 20 км/год., даючи йому можливість об’їхати його, а як тільки він починав маневр, автомобіль працівників поліції збільшував швидкість. Наголошує, що розуміючи, що відбувається провокація, позивач почекав, коли завершиться дія знаку про заборону обгону, усвідомлюючи що здійснює випередження (об’їзд), а не обгін, включивши попереджувальний сигнал лівого повороту, та виконавши всі передумови визначені ПДР, позивач здійснив маневр, об’їхавши автомобіль патрульної поліції. Вказує, що маневр відбувся по вул. Трускавецькій за державною виправною колонією. Як тільки його маневр було завершено, патрульна поліція, включивши проблисковий сигнал, наказала йому зупинитись, а на його прохання пояснити причини зупинки, отримав відповідь, що здійснив обгін в зоні дії знаку, на його відповідь, що дія знаку вже давно завершилась, інспектор повідомив що вважає інакше, і що позивач все прочитає в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності. У постанові було зазначено, що позивач порушив п. 3.25 ПДР, а саме здійснив обгін на вул. Трускавецькій, 91, навпроти військової частини в зоні дії знаку, за що передбачено відповідальність визначену ч. 1 ст. 122 КУпАП. Наголошує, що намагався пояснити інспектору, що він сам собі суперечить, адже адреса маневру, що наведена у постанові (вул. Трускавецька, 97), знаходиться за межами перехрестя з вул. Холмською, що свідчить про те, що зона дії знаку завершилась. Більш того наголошує, що в постанові вказано, що маневр було здійснено навпроти військової частини за виправною колонією, а на карті чітко видно, по колонія знаходиться за перехрестям: вул. Холмською, за адресою вул. Трускавецька 77. Вказує, що інспектор складав постанову, ігноруючи будь-які його заяви та клопотання, у тому числі клопотання про додатковий час на те, щоб зателефонувати адвокату та скористатись гарантованою йому законом правовою допомогою. Таким чином, позивач вважає, що дану постанову винесено з порушенням норм чинного законодавства, за відсутності будь-якого складу адміністративного правопорушення, а тому вона є такою, що підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання не з’явилися.

Позивач подав заяву, у якій просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, заперечення проти позову не подавав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” від 23.12.2005 № 14 встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Вчинення правопорушення, за яке особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності має бути підтверджено доказами, з яких будуть вбачатися достовірні обставини, які мають значення для вирішення справи. Однак, з матеріалів справи не вбачається достатніх належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що 14.05.2018 о 22 год. 25 хв. Інспектором сектору реагування патрульної поліції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 виявлено, що у м. Дрогобичі по вул. Трускавецькій, 97 навпроти військової частини водій автомобіля марки Shkoda Oktavia, номерний знай RZ 8690F, порушив вимоги дорожнього знаку 3.25 „Обгін заборонено”, здійснив обгін в зоні дії знаку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, про що поліцейським було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 571236 від 14.05.2018 з накладенням адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 255 гривень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України „Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України „Про Національну поліцію” визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України „Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов’язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху, ПДР), учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Відповідно до пп. „в” п. 8.4 ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 3.25 „Обгін заборонено” забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких*, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год). Поодинокими вважаються одиночні транспортні засоби, автопоїзди, а також буксируючий транспортний засіб у зчепленні з буксированим.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов’язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне зЙ’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно абз. 9 п. 3.43 розділу 33 Правил дорожнього руху зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 – від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, – до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено обгін автомобіля у м. Дрогобичі по вул. Трускавецькій, 97 навпроти військової частини, що згідно скан-копій проїзної частини знаходиться після перехрестя, тобто за межами дії знаку „Обгін заборонено”.

Згідно ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, – протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

А тому суд приходить до висновку про необхідність скасувати постанову серії БР № 2571236 по справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2018; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В частині вимог щодо визнання дій відповідача протиправними слід відмовити, так як за змістом ст. 286 КАС України при розгляді справ, зазначеної категорії суд не наділений відповідними повноваженнями.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги у розмірі 1 800 грн 00 к., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; 3) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України гарантовано свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його представником – ОСОБА_3 укладено Договір про надання правової допомоги № 16/05/1 від 16.05.2018, який діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Представник позивача є фахівцем у галузі права, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1455 від 17.12.2008.

Так, відповідно до пункту 1.1 Договору позивач доручив, а його представник приймає замовлення по захисту інтересів позивача в справі про оскарження постанови серія БР № 2571236 від 14.05.2018 в справі про адміністративне правопорушення шляхом направлення/подання, запитів, заяв (в тому числі позовних), клопотань, листів, відзивів тощо, представлення інтересів в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, органах державної влади, судових та правоохоронних органах, а також вчинення інших дій, необхідних для виконання предмету Договору.

Тобто, метою та першочерговим завданням підписання вказаного Договору був захист інтересів позивача у конкретній справі, пов’язаний із порушенням його права.

Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 зазначеного Договору сторони узгодили, що загальна вартість надаваних Виконавцем послуг за цим договором визначається Актами наданих послуг. Оплата послуг Виконавця є погодинною та встановлюється у розмірі 400 грн. за 1 год. роботи Виконавця. Підставою для оплати є виставлений рахунок. Оплата здійснюється в готівковому вигляді протягом 10 банківських днів з моменту підписання ОСОБА_4 наданих послуг та підтверджується підписаним ОСОБА_4 проведених розрахунків.

На підтвердження витрат позивача, пов’язаних із наданням правничої допомоги останнім надано до суду ОСОБА_4 наданих послуг № 1 до Договору про надання правової допомоги № 16/05/1 від 16.05.2018, згідно якого на виконання вимог Договору, Виконавець надав Замовнику наступні послуги: консультування Замовника на предмет звернення (про оскарження постанови серія БР № 2571236 від 14.05.2018р. в справі про адміністративне правопорушення), що включає аналіз представлених документів (0,5 год.) а також підготовка позовної заяв про скасування постанови з усіма додатками та подання її до суду (4 год.).Вартість однієї години роботи Виконавця, становить 400, 00 (чотириста гривень нуль копійок) гривень. Загальна вартість наданих послуг становить 1 800,00 гри. (одна тисяча вісімсот гривень нуль копійок).

А також надано акт проведених розрахунків № 1 до Договору про надання правової допомоги № 16/05/1 від 16.05.2018, згідно якого Сторони підтверджують оплату Замовником послуг Виконавця, визначених ОСОБА_4 наданих послуг № 1 від 05.06.2018, а саме сплату 1 800,00 (одна тисяча вісімсот гривень нуль копійок) грн; розрахунки проведені у повному обсязі у готівковому вигляді; даний ОСОБА_4 проведених розрахунків є підтвердженням виконання Замовником фінансових зобов’язань, та відсутність у сторін будь-яких взаємних претензій щодо послуг визначених Актами наданих послуг № 1 від 05.06.2018.

Таким чином, суд вважає, що надання правничої допомоги, її межі, обсяги і вартість підтверджені належними і допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням викладеного, слід дійти до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу частково у розмірі 900 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області.

Для постановлення окремої ухвали згідно ст. 249 КАС України необхідно встановити закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги яких порушено. Оскільки суду не надано належних та допустимих доказів провокаційної поведінки відповідача, то в частині вимог про постановлення окремої ухвали щодо притягнення Інспектора сектору реагування патрульної поліції Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 72-77, 241-247, 249, 286 КАС України, суд –

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову серії БР № 2571236 по справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2018, винесену Інспектором сектору реагування патрульної поліції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2, в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 255 грн.

Справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 900 (дев’ятсот) грн витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову – відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП 28832004395.

Відповідач: Інспектор сектору реагування патрульної поліції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2, місце перебування службової особи: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Стрийська, 22; ІПН 40108833.

Суддя Ю.С. Кучаковський