Постанова № 75591809, 26.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5777/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Градовського Ю.М., Крусяна А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання незаконними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі -ТОВ "Дунайська імпортна компанія", позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Одеська митниця ДФС, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000033/2 від 06.06.2017 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00080 від 06.06.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості заявленого ним до декларування товару та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості були надані відповідні обов'язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, але вони не були визнані відповідачем достатніми.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16лютого 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000033/2 від 06.06.2017 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00080 від 06.06.2017 року.

Стягнуто з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" судовий збір у розмірі 3200,00 грн.

В апеляційній скарзі, Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду від 16 лютого 2018 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування скарги апелянт послався на те, що судом не було надано належної оцінки тому факту, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Також апелянт зазначав про те, що декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а тому зазначені вище обставини стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, на думку апелянта, видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів відповідає положенням ч.6 ст. 54, ч. 1,2,3 ст. 256 МК, а тому відсутні підстави для її скасування.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що під час здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості заявлених товариством до декларування товарів за МД № UA500060/2017/007641, а саме щодо товару абрикоси та персики, відповідачем встановлено наявність в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, розбіжностей. Крім того, відповідач дійшов висновку, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Також судом встановлено, що відповідачем вказано, що: 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вона не включалася до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, проте у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 2) до митного оформлення надано лист від «Masiv Avto» SRL від 03.06.2017 року та рахунок фактуру від «Masiv Avto» SRL від 03.06.2017 року, проте у наданих транспортних документах наведене підприємство не значиться; 3) в зовнішньоекономічному договорі від 27.04.2017 року № 336/17 зазначено, що плата за товар здійснюється на умовах 100% оплати зі сторони покупця та на підставі відправленого покупцю інвойсу, проте згідно поданого інвойсу від 03.06.2017 року № 007 вартість товарів становить 8844,28 Євро, що не відповідає сумі попередньої оплати вказаної у довідці банку від 24.05.2017 року № 1700524ІІВ1090556500 Євро, тобто, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар; 4) вага вказана в інвойсі від 03.06.2017 року № 007 відрізняється від ваги вказаної у пакувальному листі від 03.06.2017 року № 07.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З огляду на неподання товариством додаткових документів, витребуваних відповідачем, та не надання роз'яснень встановленим розбіжностям, на підставі ч.1 ст.55 МК України, останнім було здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та визначено її: за ціною подібних (аналогічних) товарів по товару № 2 0,7365 США/кг (МД від 31.05.2017 року № UA500060/2017/007096), за резервним методом по товару № 30,85 США/кг (МД від 02.06.2017 року № UA408150/2017/005996), про що прийнято відповідне рішення № UA500060/2017/000033/2 від 06.06.2017 року (а.с.13-14).

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00080 від 06.06.2017 року (а.с.15-16).

Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною договору, у зв'язку з чим рішення та картка відмови, прийняті Одеською митницею ДФС, є протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких колегія суддів зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування сумнівів щодо зазначеної позивачем митної вартості товару, митниця послалася на наявність розбіжностей в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість. Також, митним органом було зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Разом з цим, як встановлено судом, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

Крім того, оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товару за другорядними методами не зазначено, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих позивачем документів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача, як на підставу для невизнання заявленої Позивачем вартості декларуємого товару, на те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про такі складові митної вартості, як вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на таке .

Згідно пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Разом з цим, відповідно до п. 7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного позивачем з Фірмою FRUTOPOLIS S.A., який надавався відповідачу, обов'язок щодо пакування товару лежить на постачальнику.

Отже, згідно зовнішньоекономічного договору ціна поставляємого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Викладене підтверджується наданою позивачем калькуляцією від 03.06.2017 року до контракту № 336/17 від 27.04.2017 року, в якій чітко вказано, що вартість упаковки включена до ціни товару.

Щодо посилань відповідача про те, що до митного оформлення надано лист від «Masiv Avto» SRL від 03.06.2017 року та рахунок фактуру від «Masiv Avto» SRL від 03.06.2017 року, проте у наданих транспортних документах наведене підприємство не значиться, суд зазначає, що вказані відповідачем обставини жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару у спірному випадку, оскільки, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач до митного оформлення надав усі наявні у нього документи на перевезення вантажу та з цих документів чітко вбачається, вартість такого перевезення. У відповідача відсутні жодні зауваження до цих документів та останній не заперечує, що за цими документами можливо встановити вартість перевезення вантажу. Крім того, укладення перевізником договору з третіми особами з метою виконання умов договору перевезення з позивачем цілком відповідає змісту договору, що укладений позивачем з перевірником та який надавався відповідачу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо безпідставності посилань відповідача, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості товару, що декларується, на те, що сума оплати в наданій до митного банківській довідці відрізняється від суми зазначеної в інвойсі, оскільки з наданих товариством до митного оформлення документів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що ціна товару, що поставляється визначена ним в поданій митній декларації цілком відповідає ціні цього товару, яка визначена в комерційному інвойсі. Крім того, наданими позивачем банківською випискою та акту взаємозвірки з контрагентом підтверджується здійснення позивачем оплати за поставлену партію товару станом на момент подання заяви про її декларування.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем під час проведення митного контролю і митного оформлення товару було надано всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. На думку колегії суддів, подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України, а тому оскаржуване рішення Одеської митниці ДФС є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку колегії суддів відповідач не довів правомірність прийнятих ним картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, а апеляційна скарга не містить доводів щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 26.07.2018р.

Головуючий суддя Стас Л.В.Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.