Ухвала суду № 7559168, 05.10.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

05 жовтня 2009 року Справа № 2-а-3528/08

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя Юхименко О.В.,

суддя Баранник Н.П.,

суддя Мірошниченко М.В.,

при секретарі Красота А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Хліб»,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 07.07.2008р.

у справі № 2-а-3528/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Хліб»,

вул. Шинна, 18, м. Дніпропетровськ, 49107;

до відповідача Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Дніпропетровську,

пр. Кірова, 57, м. Дніпропетровськ, 49600;

про скасування акта, -

встановив: Відкритим акціонерним товариством «Хліб» подано позов до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2007р. № 0001228822/0/35186.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Олійник В.М.) своєю постановою від 07.07.2008р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними, не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Хліб», Позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту. З огляду на індивідуальність відповідальності, виключення з податкового кредиту сум податку, підтверджених податковими накладними з підстав виключення з кола платників податку постачальників товарів (робіт, послуг), є протиправним.

Крім того, жодним нормативним документом не встановлено дійової процедури щодо можливості учасників господарських відносин пересвідчуватися у статусі платника ПДВ.

Просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків, Відповідач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009р. № 706 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Баранник Н.П., Мірошниченко М.В.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору: Як встановлено судом першої інстанції, стосовно чого спір між сторонами відсутній, 18.09.2007р. уповноваженим фахівцем держподаткінспекції проведена невиїзна документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Хліб», код за ЄДРПОУ 00381545, з питання правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання транспортних послуг у Приватного підприємця ОСОБА_2 за період з 01.07.2006р. по 31.03.2007р.

За результатами перевірки складений Акт № 358-08-03/2-00381545.

В Акті перевірки вчинено записи про заниження податку на додану вартість на загальну суму 102.643,75 грн. Так, в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) до складу податкового кредиту було включено суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від постачальника, який не зареєстрований як платник податку. Свідоцтво ОСОБА_2 про реєстрацію платником податку на додану вартість анульовано 14.09.2004р. згідно до заяви Приватного підприємця про виключення з реєстру платників ПДВ.

На підставі Акту перевірки № 358-08-03/2-00381545, заступником начальника Спеціалізованої ДПІ 01.11.2007р. прийнято повідомлення-рішення № 0001228822/0/35186.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), Відкритому акціонерному товариству «Хліб» визначено суму податкового зобовязання за платежем 3014010100, податок на додану вартість, у розмірі 153.965,63 грн. В їх числі 102.643,75 грн. основного платежу та 51.321,88 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Скасування податкового повідомлення-рішення № 0001228822/0/35186 було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

За позицією заявника апеляційної скарги, єдиною підставою для н е включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових накладних як таких. Виключення з податкового кредиту сум податку, підтверджених податковими накладними, з підстав виключення з кола платників податку постачальників товарів (робіт, послуг), є протиправним.

Такі доводи колегія вважає помилковими в силу наступного.

З огляду на приписи п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Так, податкова накладна, у відповідності із Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Колегія суддів погоджується з позицією Позивача відносно вимог до формування даних податкової звітності - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Водночас:

право на нарахування податку та складання податкових накладних, пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР), надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону;

податкова накладна, пп. 7.2.3 Закону (168/97-ВР), складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

І, на кінець, податковим зобов'язанням, згідно з п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів. Отже, чинним законодавством встановлений певний взаємозвязок і між надходженням до бюджету податку на додану вартість.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками самі по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю.

Водночас, як достеменно встановлено судом першої інстанції, Свідоцтво ОСОБА_2 про реєстрацію платником податку на додану вартість анульовано 14.09.2004р. згідно до заяви Приватного підприємця.

С кладання податкових накладних особою, яка не зареєстрована як платник податку, є фактами встановленими.

Отже, слід визначити правову природу податкових накладних, складених особою, яка не зареєстрована платником ПДВ.

Загальне визначення терміна «документ» це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання i поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві.

Податкові накладні, про що зазначено вище, Законом (168/97-ВР) визначено як звітний податковий i одночасно розрахунковий документ.

Таким чином, йдеться про документ, що фіксує, відповідно до податкового законодавства, наявність певних юридичних фактів i надає платнику податку повноваження на вчинення певних дій (включення витрат на сплату ПДВ до податкового кредиту з правом наступного відшкодування).

У судових справах податкова накладна також є письмовим доказом.

На відміну від письмових договорів розрахункові та платіжні документи оформляють результати та процес виконання цих угод однією чи обома сторонами.

Отже, відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів, у яких йдеться про визнання недійсними правочинів (договорів), до подібних документів не можуть застосовуватися. Визнання таких документів недійсними можливо лише за умов i в порядку, визначених іншими нормативно-правовими актами.

Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, визначає додаткові вимоги, яких немає у Законі (168/97-ВР). Законом не передбачено i самої можливості визнавати податкові накладні недійсними (фіктивними).

Поняття фіктивної накладної було визначено ст. 15 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.98 р. № 857/98 (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 5 Порядку фактично встановлюється адміністративний (позасудовий) порядок визнання податкових накладних недійсними (фіктивними).

При буквальному тлумаченні пункту 5 Порядку можна дійти висновку, що такі повноваження мають відповідні податкові органи під час здійснення перевірок платників податків. Підставою для встановлення фіктивності є відсутність будь-яких відповідних повноважень у особи, яка видає певні податкові документи.

Це позбавляє таку особу права видавати податкові накладні згідно із Законом (168/97-ВР), а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних i позбавляють покупця права на податковий кредит.

За обставин, наведених вище, слід погодитись з висновками фахівців контролюючого органу про недійсність податкових накладних внаслідок відсутності факту реєстрації як платника ПДВ особи, що виписала таку накладну; та відсутності з боку покупця дій, спрямованих на перевірку того, чи зареєстрований контрагент як платник ПДВ.

Слід вказати, що у відповідності з пунктом 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 р. N 79, в чинній на той час редакції, для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднювала на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua):

дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі;

інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Отже, за встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Хліб» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2008р. у справі № 2-а-3528/08 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 11.01.2010р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя Н.П.Баранник

Суддя М.В.Мірошниченко