Рішення № 75589628, 23.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2977/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорноморський морський рибний порт” до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу від 12.06.2018 року № 734, направлення на проведення перевірки від 12.06.2018 року № 15/01-29-1264, визнання протиправними дії та зобов’язання утриматися від дій, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорноморський морський рибний порт” до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Держпраці в Одеській області щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» за заявою ОСОБА_3 від 14.05.2018 року та зобов’язати Головне управління Держпраці в Одеській області утриматися від здійснення будь яких дій, спрямованих на проведення заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» за заявою ОСОБА_3 від 14.05.2018 року;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 12.06.2018р. № 734;

визнати протиправним та скасувати направлення на проведення перевірки від 12.06.2018 року № 15/01-29-1264 Головного управління Держпраці в Одеській області.

Ухвалою від 22.06.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі.

05.07.2018 року (вх. № 19238/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

09.07.2018 року (вх. № 19614/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

11.07.2018 року (вх. № 19842/18) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

12.07.2018 року (вх. № 20181/18) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

17.07.2018 року (вх. № 20626/18) представником відповідача до канцелярії суду подані заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 18.07.2018 року судом було приєднано до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копію Статуту ТОВ «Чорноморський рибний порт», у зв’язку з чим було змінено назву позивача з ТОВ «Іллічівський морський рибний порт на ТОВ «Чорноморський морський рибний порт».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.06.2018 р. до позивача звернулися посадові особи Головного управління Держпраці в Одеській області, зазначені в направленні на проведення перевірки від 12.06.2018р. № 15/01-29-1264, щодо допущення до проведення позапланової перевірки. Позивачем було отримано копію направлення на проведення перевірки для ознайомлення та вирішення питання щодо можливості допущення або недопущення до проведення перевірки. Ознайомившись з направленням на проведення перевірки від 12.06.2018р. № 15/01-29-1264 та доданими до нього документами, позивач 14.06.2018р. відмовив органу державного нагляду у проведенні позапланової перевірки, та надав лист вих. №28/11-595 від 13.06.18р із зазначенням підстав для недопущення до перевірки. Позивач вважає, що дії відповідача, спрямовані на проведення позапланової перевірки і прийняті ним на виконання владних управлінських функцій рішення (розпорядчі документи) є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що наказ № 734 від 12.06.2018р. та направлення на перевірку № 15/01-29-1264 від 12.06.2018р. було видано на підставі та згідно Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Складений за результатами перевірки відповідає вимогам. ч.6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Щодо посилання позивача на невідповідність заяви ОСОБА_3, яка стала підставою для проведення перевірки відповідач зазначив, що чинним законодавством передбачено додавання документів, що підтверджують порушення щодо нього, лише у разі їх наявності, а зазначення часу та місця обставин, якими було спричинено шкоду правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави не є обов’язковим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, в тому числі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував, в тому числі, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорноморський морський рибний порт” Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що 12.06.2018р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято наказ № 734 «Про проведення планової перевірки», яким призначено проведення у період з 13.06.2018р. по 25.06.2018р. позапланової перевірки стосовно дотримання законодавства про працю у ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» (а.с. 29).

12.06.2018р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено направлення на проведення перевірки № 15/01-29-1264 (а.с. 43-44).

ТОВ “Чорноморський морський рибний порт”, вважаючи протиправними дії відповідача, спрямовані на проведення перевірки, протиправними не допустив посадових осіб останнього до проведення перевірки та листом від 13.06.2018р. (вих. № 28/11-595) повідомив, про наявність підстав для не допуску до проведення перевірки, передбачених ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (а.с. 11).

25.06.2018р. (вих. № 15/01-33-5785) на вказаний лист Головним управлінням Держпраці в Одеській області повідомлено позивача, про дотримання ним вимог щодо проведення перевірки та зазначено про необхідність допуску до її проведення (а.с. 28).

Не погоджуючись із зазначеною позицією відповідача, вважаючи, що документи про проведення перевірки, складені з порушенням вимог чинного законодавства, а перевірку призначено за відсутності визначених законом підстав для її проведення, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пп. 6 п. 4 вказаного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Головне управління Держпраці в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015р.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 38 Закону України “Про охорону праці” державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За змістом ст. 39 Закону України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

За правилами ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Так, Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління Держпраці в Одеській області №734 від 12.06.2018р. призначено проведення у період з 13.06.2018р. по 25.06.2018р. позапланової перевірки щодо дотримання законодавства про охорону та гігієну праці, додержання законодавства про працю у ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» (а.с.29).

З аналізу матеріалів справи вбачається, що у даному випадку позаплановий захід було визначено провести на підставі заяви ОСОБА_4 (а.с. 14), який звільнився з ТОВ “Чорноморський морський рибний порт” у 2011 році. У вказаній заяві йдеться про грубі порушення техніки безпеки та охорони праці.

Так, перевірку було призначено на підставі інформації про порушення вимог законодавства про працю, наданої фізичною особою, при цьому з приводу недотримання вимог законодавства, які безпосередньо прав вказаної особи не порушують і шкоди йому не спричинили.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 27.07.2010р. по 20.05.2011р. працював машиністом холодильних установок 4 розряду технічної служби холодильника ТОВ «Іллічівський морський рибний порт», 20.05.2011 р. він подав роботодавцю заяву про звільнення з посади за власним бажанням з 20.05.2011 р. та в подальшому наказом № 67-ок від 20.05.2011р. його було звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Зазначені обставини встановлені рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 30.11.2011р. у справі № 2-1408/11 та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04.04.2012р., що набрали законної сили, та з урахуванням приписів ч.4 ст. 78 КАС України не потребують доказування (а.с. 15-17).

Тобто заявник ОСОБА_4 не працює у ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» з 2011р. та не має доступу на територію підприємства, однак з вказаного періоду відповідачем неодноразово проводились планові та позапланові перевірки позивача, що не заперечувалось представником відповідача під час судового розгляду.

Згідно ст. 6 Закону №877-V під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Вищезазначена заява ОСОБА_4 надійшла до Головного управління Держпраці в Одеській області 15.05.2018р. (вх.Ч-1834/Д17), тобто в період (з 02.05.2018р. по 15.05.2018р.), коли відповідачем здійснювалось проведення позапланової перевірки, призначеної згідно наказу №429 від 26.04.2018р., якою було охоплено в тому числі питання, викладені у заяві ОСОБА_4, що вбачається, зокрема, зі змісту акта перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» від 15.05.2018 року №15/14.4/08-331 (а.с. 18-22).

Крім того, наказом Головного управління Держпраці в Одеській області про призначення перевірки від 12.06.2018р. №734 та виданим на його підставі направленням на проведення перевірки від 12.06.2018р. № 15/01-29-1264 передбачено проведення перевірки: «додержання законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці в TOB «Іллічівський морський рибний порт», що передбачає перевірку необмеженого переліку питань стосовно всіх виробничих підрозділів підприємства.

Водночас, як вбачається зі змісту погодження на проведення перевірки, наданого Міністерством соціальної політики України від 29.05.2018р. (вих. №10025/0/2-18/28) та погодження на проведення перевірки, наданого Державною службою з питань праці від 31.05.2018р. (вих. №2604/3/5зв-18), вказаними органами було погоджено проведення позапланової перевірки на підставі заяви ОСОБА_5 від 14.05.18р. в межах питань, зазначених у додатку до погодження Мінсоцполітики (критичний стан аміачних холодильних установок: не проводиться контроль витоку аміаку, не забезпечення роботодавцем працівників засобами індивідуального захисту, не створення санітарно-гігієнічних умов до виробничих приміщень, недостатнє освітлення цеху) (а.с. 36-38).

Питання перевірки в погодженнях стосуються лише одного виробничого підрозділу підприємства - цеху аміачних холодильних установок, в якому до звільнення (тобто до 2011 року) працював ОСОБА_6

Зазначене свідчить, що відповідач фактично вийшов за межі зазначених погоджень, поширюючи перевірку на всі виробничі підрозділи і сфери господарської діяльності ТОВ «Іллічівський морський рибний порт», безпідставно розширивши порівняно з погодженнями предмет перевірки, чим порушив вимоги ст.6 Закону №877-V, якою визначено, що під час позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №877-V у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Однак, направлення на проведення перевірки від 12.06.2018р. № 15/01-29-1264 не відповідає приписам ст.6 Закону №877-V, враховуючи, що останнє не містить питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланового заходу. В направленні на проведення перевірки від 12.06.2018р. № 15/01-29-1264 також відсутня інформація про здійснення попереднього заходу і строк його проведення, як того вимагає ч.3 ст. 7 Закону №877-V

Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Держпраці в Одеській області щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» за заявою ОСОБА_3 від 14.05.2018 року; направлення Головного управління Держпраці в Одеській області на проведення перевірки від 12.06.2018 року № 15/01-29-1264 та наказу від 12.06.2018р. № 734, в зв’язку з чим останні підлягають скасуванню.

Позовні вимоги щодо зобов’язання Головного управління Держпраці в Одеській області утриматися від здійснення будь яких дій, спрямованих на проведення заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» за заявою ОСОБА_3 від 14.05.2018 року суд вважає безпідставними та відмовляє в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р. №6-зп по справі 18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений у ч.1 ст.5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З аналізу ст.5 КАС України випливає висновок, що належним захистом порушеного права є звернута до суду процесуальна вимога щодо визнання протиправною певної (конкретної) дії або бездіяльності, зобов’язання відповідача вчинити певну (конкретну) дію, яка узгоджується із ч.2 ст.245 КАС України, що відповідає матеріально-правовому інтересу позивача, який останній вважає порушеним та на захист якого звертається до суду.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Обов'язковою умовою скасування рішення суб'єкта владних повноважень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч.1 ст. 19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що вимоги позивача про зобов’язання Головного управління Держпраці в Одеській області утриматися від здійснення будь яких дій, спрямованих на проведення заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» за заявою ОСОБА_3 від 14.05.2018 року, спрямовані на майбутнє, є передчасними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Також згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).

Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорноморський морський рибний порт” судового збору у розмірі 5286,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорноморський морський рибний порт” (місцезнаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1; код ЄДРПОУ 24544710) до Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправними та скасування наказу від 12.06.2018 року № 734, направлення на проведення перевірки від 12.06.2018 року № 15/01-29-1264, визнання протиправними дії та зобов’язання утриматися від дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держпраці в Одеській області щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» за заявою ОСОБА_3 від 14.05.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати направлення на проведення перевірки від 12.06.2018 року № 15/01-29-1264 Головного управління Держпраці в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 12.06.2018р. № 734.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорноморський морський рибний порт” (код ЄДРПОУ 24544710) судові витрати у розмірі 5286,00 грн. (п’ять тисяч двісті вісімдесят шість грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2018р.

Суддя О.М. Тарасишина

.