Ухвала суду № 75589610, 18.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/17/18 Справа № 404/7111/12 Головуючий у 1 й інстанції - Тюлюнова В. Г. Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

суддів Мазниця А.А., Джерелейко О.Є.

за участю прокурора Постаренко Д.В.

захисника Кайнога Є.В.

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши 18 липня 2018 року у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника-адвоката Кайноги Є.В., та прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_4 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115 КК України, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, який проживає по АДРЕСА_2 раніше не судимий,

визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 8 років 06 місяців позбавлення волі.

Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок погашення матеріальної шкоди 4992 гривні 70 копійок та моральної шкоди 50000 гривень , в решті позовних вимог відмовлено.

Питання щодо процесуальних судових витрат та речових доказів вирішено відповідно до вимог закону.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за таких обставин:

31.07.2012 року, приблизно о 16-20 годині., ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля льохів, розташованих між будинками № 4 і № 6 по Білоруському проїзду в м. Дніпродзержинську, де у останнього на ґрунті несподівано виниклих особистих неприязних стосунків стався словесний конфлікт з раніше малознайомим йому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Після словесного конфлікту ОСОБА_6 пішов, але через деякий час повернувся для подальшого з'ясування стосунків з ОСОБА_3, при цьому взявши з собою дерев'яну палицю, яка є меблевою стойкою, виготовленою заводським способом, відноситься до різновиду предметів господарчо-побутового призначення і холодною зброєю не є.

31.07.2012, приблизно о 16-40 годині, ОСОБА_3, побачивши ОСОБА_6, що утримує в руці дерев'яну палицю, підійшов до останнього і спробував забрати її, у зв'язку з чим між ними знову продовжився конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3, що знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистої неприязні до потерпілого несподівано виник прямий злочинний намір, спрямований на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій прямий злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, ОСОБА_3, знаходячись на проїжджій частині біля будинку №1 по Білоруському проїзду в м.Днепродзержинську, стоячи навпроти потерпілого, умисно завдав останньому одного удару коліном правої ноги в ліву частину грудної клітки, заподіявши ОСОБА_6 фізичний біль, після чого ОСОБА_3 і ОСОБА_6 впали на асфальтове покриття проїжджої частини, при цьому ОСОБА_3 впав на потерпілого, контактував своїм правим коліном з областю грудної клітки ОСОБА_6

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітки з саднами і синяками в області грудної клітки, крововиливами в м'які тканини грудної клітки, переломами ребер ліворуч - 3-6-го по передньо - паховій лінії, поперечним переломом тіла грудини на рівні 3-го міжреберного простору, переломом 4-го ребра справа по середньо-пахвовий лінія, забиття серце, забиття легені.

Після падіння ОСОБА_3 і ОСОБА_6 піднялися з асфальтового покриття проїжджої частини, ОСОБА_7, що при цьому знаходився на місці конфлікту, втрутившись, підбіг, вихопив з руки потерпілого палицю і викинув її, після чого ОСОБА_3 попрямував до припаркованого недалеко автомобіля "Лада 1300" г.н.з. НОМЕР_1, яким управляв того дня.

Після в цей же день в період часу з 16-45 год. по 16-55 год. ОСОБА_3, знаходячись біля автомобіля "Лада 1300" г.н.з. НОМЕР_1, припаркованого по Білоруському проїзду в м.Дніпродзержинську, будучи в стані алкогольного сп'яніння, побачив, що у напрямку до нього рухається ОСОБА_6, утримуючи в руці дерев'яну палицю, у зв'язку з чим у ОСОБА_3 на грунті особистої неприязні несподівано виник прямий злочинний намір, спрямований на спричинення смерті потерпілому. З метою реалізації цього злочинного наміру, ОСОБА_3 підняв із землі дві частини силікатної цеглини, які став утримувати в руках, усвідомлюючи, що від завдання ударів цеглиною в область голови може настати смерть потерпілого, передбачаючи такі наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_6 не менше двох ударів частиною силікатної цеглини в ліву частину голови, при цьому розуміючи, що завдає ударів, спрямованих на порушення функцій і анатомічної цілісності життєво важливого органу тіла людини.

Від отриманих ушкоджень ОСОБА_6 впав на асфальтове покриття проїжджої частини на спину, а ОСОБА_3 на автомобілі "Лада 1300" д.н.з. НОМЕР_2 з місця скоєння злочину скрився.

31.07.2012, приблизно о 17-00 годині. в результаті умисних злочинних дій ОСОБА_3 настала смерть потерпілого ОСОБА_6 в результаті сполученої тупої травми тіла (відкритої черепно- мозкової травми з ранами в лівій тім'яно-скроневій області і лівій вушній раковині, саднами в області лівої надбрівної дуги і правого лобового горба, переломом кісток черепа ліворуч, крововиливами в м'яких тканинах голови, що супроводжувалася крововиливами під м'які мозкові оболонки; тупої травми грудної клітки з саднами і синяками в області грудної клітки, крововиливами в м'які тканини грудної клітки, переломами ребер ліворуч - 3-6-го по передньо-пахвовій лінії, поперечним переломом тіла грудини на рівні 3 - го міжреберні простори, переломом 4-го ребра справа по середньо-пахвовій лінії, що супроводжувалася забиттям серця, забиттям легенів; садна в області верхніх кінцівок і шиї), яка привела до розвитку шоку. Виявлена сполучена тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, в даному випадку привела до смерті потерпілого ОСОБА_6 Ушкодження виникли прижиттєво, незадовго до настання смерті, про що свідчить характер ушкоджень і міра вираженості прижиттєвої реакції.

В апеляції:

- прокурор, просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого із-за м'якості, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України і призначити йому покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.

В обґрунтування прокурор зазначає, що суд не достатньо врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, а також характер суспільної небезпеки злочину. Вказує, що ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину не визнав повністю, ніяких заходів до відшкодування матеріальної та моральної шкоди не вжив, не має постійного місця роботи по місцю проживання характеризується посередньо.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок скасувати з огляду його односторонності і неповноти судового слідства та виправдати його по ч.1 ст.115 КК України, засудивши його, якщо буде вбачатися за те, що він перевищив межі необхідної оборони за ст. 118 КК України.

В обґрунтування зазначає, що він не вчиняв умисного вбивства, а лише захищався від нападу потерпілого, при цьому старався якомога менше спричинити потерпілому шкоди, шкодує в настанні тяжких наслідків, проте винним в умисному вбивстві ОСОБА_6 себе не визнає.

Звертає увагу, що вже був засуджений за ст. 118 КК України, після чого вирок апеляційним судом був скасований і справа на правлена на новий розгляд. І після того як вона розглядалася на протязі 3-х років 24.10.2017 року прокурор змінює обвинувачення , при цьому до цього прокурор стверджував, що конфлікту між ним і потерпілим не було і вони не падали на асфальт, ОСОБА_3 кинув камінь в ОСОБА_6, попав йому в грудну клітку і так утворилися тілесні пошкодження у тій області від одного кидка каміння.

В апеляції ОСОБА_3 вказує, що суд безпідставно віднісся критично до показів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, не прийнявши їх до уваги з підстав, що ОСОБА_9 є кумом, однак не врахував, що ОСОБА_9 давав покази ще до того як став його кумом, і показів своїх не міняв.

Зазначає в апеляції також, що судом першої інстанції не надано було доручення про проведення відтворення обставин події з ним та свідками. Вказує, що висновки суду суперечать обвинувальному акту, вийшовши за його межі, посилаючись на те, що судом взято до уваги покази свідка ОСОБА_7, з яким на слідстві не проводили відтворення обставин, так останній нічого не пам'ятав і не пам'ятає.

Вважає, що суд також безпідставно взяв за основу обвинувачення покази свідка ОСОБА_5 про обставини справи, які йому стали відомі зі слів інших людей. Обвинувальний висновок відносно тілесних ушкоджень в області голови ОСОБА_6 не відповідає висновку комісійної судово-медичної експертизи, при цьому на двох вилучених фрагментах цеглини крові не виявлено, тому, вважає неможливо говорити яким предметом наносилися удари і хто їх наносив в голову ОСОБА_6 також стверджує, що судом не встановлено яким чином потерпілий отримав тілесні ушкодження грудної клітки.

Зазначає також, що вирок постановлений на показах потерпілої, яка не була свідком події, а також на суперечливих медичних експертизах. Суд не надав оцінку показам свідків, які давали свідчення у судовому засіданні та не виконав вимоги зазначені в ухвалах Апеляційного суду Дніпропетровської області.

В своїй апеляції ОСОБА_3 також вказує що суд у вироку не зарахував йому знаходження під вартою з 31.07.2012 року по 22.07.1014 року із розрахунку один день за два дні позбавлення волі.

Адвокат Кайнога Е.В. в інтересах засудженого ОСОБА_3 в апеляції просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Захисник в апеляції зазначає, що ОСОБА_3 не вчиняв умисного вбивства, і весь час тільки захищався від нападів потерпілого. В обґрунтування своїх вимог адвокат вказує на аналогічні доводи викладені в апеляції засудженого ОСОБА_3 Звертає увагу, що згідно обвинувального висновку в голову ОСОБА_6 нанесено не менше двох ударів, а за висновком комісійної експертизи не менше п'яти ударів, ОСОБА_3 кинув один камінь в праву руку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Кайноги Є.В. та його підзахисного обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали як кожен окремо свою апеляційну скаргу так і доводи і вимоги апеляцій один одного, проти апеляції прокурора заперечували, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи в межах апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК України вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 67 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 62 Конституції України та п. 23 постанови Пленуму ВС України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов ПВС України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановленняя вироку» ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особою тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч 2 ст. 67 КПК України, кожен доказ не має наперед встановленої сили. При постанові вироку, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінальної справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожен доказ з точки зору належності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України. Це і було зроблено судом першої інстанції.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження щодо доводів апеляційних скарг адвоката Кайноги Є.В. та обвинуваченого ОСОБА_3 стосовно його невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.1 ст.115 КК УКраїни з посиланням на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту судового слідства є необґрунтованими.

Вивченням матеріалів кримінальної справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження органами досудового розслідування та судом обставин кримінальної справи.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину за ч.1 ст. 115 КК України підтверджується сукупністю доказів, які зібрані з додержанням вимог кримінально-процесуального закону та перевірених в ході розгляду кримінальної справи в суді.

Так встановлено, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. У зв'язку з чим, не має підстав вважати, що по справі допущена суттєва неповнота судового розгляду, яка викликає необхідність скасування вироку і направлення справи на новий розгляд чи перекваліфікації дій ОСОБА_3 на ст. 118 КК України.

Суд обґрунтовано визнав достовірними послідовні покази потерпілої та свідків, які вони давали як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні, які детально приведені в вироку суду, які узгоджуються з іншими матеріалами справи, в тому числі письмовими документами та висновками судово- медичних експертиз.

Таких порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість підсудного та на кваліфікацію його дій не виявлено.

Оцінюючи вищевказані докази по справі в їх сукупності щодо дій ОСОБА_3, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо їх належності, допустимості та достовірності, так як вони є достатніми для встановлення фактичних даних на підставі яких він прийшов до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення злочину за ч.1 ст.115 КК України.

Доводи в апеляціях сторони захисту, що ОСОБА_3 не вчиняв умисного вбивства, а лише захищався, ретельно перевірено судом першої інстанції.

Посилання адвоката і обвинуваченого, що судом не перевірено і не встановлені обставини події, та не надана оцінка показам свідків є безпідставним і спростовується змістом вироку, де суд ретельно перевірив усі доводи сторони захисту і надав відповідну оцінку з наведених у вироку мотивів показам усіх допитаних у суді свідків у сукупності з дослідженими у суді письмовими доказами, а саме з протоколом огляду місця події, висновками судово-медичних експертиз, протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 та протоколами відтворення обстановки і обставин події за участю свідків.

Є безпідставними і необґрунтованими доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, що ОСОБА_3 не наносив удари потерпілому ОСОБА_6 в область грудної клітини, оскільки вони спростовуються дослідженими у суді першої інстанції доказами, а саме протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 20.03.2013 року, де останній показав механізм спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. За висновком судово-медичної експертизи від 21.09.2012 року - пошкодження на передній поверхні грудної клітини ОСОБА_6 могли утворитися внаслідок однієї травматичної дії. За висновком додаткової судово-медичної експертизи від 22.04.2013 року - пошкодження на передній поверхні грудної клітини ОСОБА_6 могли утворитися від двох ударів коліном, потерпілий міг знаходитися в тому положенні, як вказував підсудний ОСОБА_3 при проведенні слідчого експерименту. За висновком додаткової судово-медичної експертизи від 19.08.2016 року - тілесні пошкодження у вигляді тупої травми грудної клітини могли утворитися внаслідок однієї травматичної дії в передню поверхню грудної клітини з подальшим падінням потерпілого з висоти свого росту на спину або на правий бік. Висновки вказаних експертиз підтверджуються і висновками комісійної судово-медичної експертизи від 29.12.2017 року і не суперечать як один одному так і іншим дослідженим судом доказам в їх сукупності.

Ствердження обвинуваченого ОСОБА_3 та його адвоката, що вказані експертизи є суперечливими є лише їх припущеннями і їх інші доводи з цього питання зводяться до переоцінки цих доказів.

Є безпідставними і необґрунтованими доводи ОСОБА_3 і його захисника про недоведеність вини ОСОБА_3 у вбивстві ОСОБА_6

Дані доводи судом першої інстанції ретельно перевірені, суд дійшов висновку при дослідженні усіх доказів в їх сукупності, що окрім підсудного ОСОБА_3 ніхто не міг спричинити ОСОБА_6 тілесні ушкодження в область голови і шиї, а також в область грудної клітини, посилаючись на покази свідків ОСОБА_7, згідно яких до начала конфлікту ОСОБА_3 з ОСОБА_6 у останнього ніяких тілесних ушкоджень не було до нього окрім нього і ОСОБА_3 ніхто не підходив. Аналогічні покази свідка ОСОБА_11, яка окрім того також зазначала, що бачила як ОСОБА_3 взяв камінь і кинув його, а потерпілий упав. За висновками експертиз від 19.08.2016 року - пошкодження на лівій і верхній поверхні голови і шиї могли виникнути внаслідок дії фрагмента цеглини, яка має плоскі поверхні і ребра, ОСОБА_6 не міг отримати виявлені тілесні ушкодження голови і шиї внаслідок падіння.

Достовірність показів потерпілої, свідків, в тому числі викладених в ході зазначених вище слідчих дій, підтверджуються об'єктивними даними, що містяться у документах, висновках експертиз та у протоколах огляду, слідчого експерименту, вилучення.

Доводи ОСОБА_3 та його захисника щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 в стані необхідної оборони при апеляційному перегляді не знайшли свого підтвердження. Вказані доводи ретельно перевірялися судом першої інстанції, який дійшов висновку, що окрім показів підсудного ОСОБА_3 такі доводи об'єктивно не підтверджуються, з чим погоджується і колегія суддів.

Щодо ствердження ОСОБА_3 в апеляції, що суд безпідставно віднісся критично до показів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, є необґрунтованим і таким, які зводиться до переоцінки показів вказаних свідків.

Судом першої інстанції обґрунтовано з наведених у вироку мотивів визначив підстави неприйняття до уваги покази вказаних свідків та протоколів відтворення обстановки і події за їх участю, так як вони знаходяться у дружніх стосунках з підсудним ОСОБА_3 і їх покази спростовуються дослідженими судом доказами в їх сукупності. З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки він є обґрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи.

Вина ОСОБА_3 повністю підтверджується сукупністю достатніх, на погляд судової колегії, доказів, які є достовірними та дозволяють суду об'єктивно встановити обставини вчинення злочину щодо потерпілого.

Приходячи до зазначених висновків, суд першої інстанції належним чином оцінив покази потерпілої, свідків, які як в ході судового так і досудового слідства давали покази, які є послідовними, логічними і такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів не находить причин сумніватися у правових висновках суду першої інстанції.

Ствердження в апеляції ОСОБА_3, що його дії повинні кваліфікуватися за ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищені ним меж необхідної оборони з посиланням на те, що ОСОБА_3 тільки захищався , спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами і встановленими ним обставинами.

Судом першої інстанції ретельно перевірені доводи сторони захисту з цього питання. Суд першої інстанції на підставі об'єктивно з'ясованих усіх обставин справи у їх сукупності, враховуючи знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, дійшов висновку про правильність кваліфікації дій підсудного ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд, оскільки він в повній мірі відповідає обставинам кримінального провадження, його правова кваліфікація відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в повному обсязі в судовому засіданні усіх доказах в їх сукупності, які не викликають сумнів щодо їх належності та допустимості.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів під час перевірки кримінального провадження не виявлено.

Щодо доводів і вимог прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції про порушення судом вимог кримінального закону при постанові вироку суду в частині невідповідності призначеного судом покарання, особі обвинуваченого ОСОБА_3 та тяжкості скоєного ним злочину, колегія суддів, вважає безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При обранні міри і розміру покарання суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується по місцю проживання посередньо, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має малолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав, яку суд врахував як обставину пом'якшуючу покарання, обставини скоєння злочину, знаходження потерпілого у стані алкогольного сп'яніння, який активно вступив в конфлікт з підсудним. Судом враховані як обтяжуюча обставина- вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

На переконання колегії суддів, покарання призначене ОСОБА_12 судом першої інстанції, при зазначеному, є в повній мірі справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав застосування до підсудного ОСОБА_12 положень ст.ст.69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

Ствердження прокурора, що суд мав обрати більш тяжче покарання враховуючи ті обставини, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин і не визнав свою вину, самі по собі не є підставою для призначення підсудному більш тяжкого покарання. Всі інші підстави на які посилається прокурор в апеляції судом першої інстанції враховані, та саме з їх урахуванням було призначено покарання обвинуваченому.

Тому, підстав для скасування вироку і призначення ОСОБА_12 більш суворого покарання за апеляційною скаргою прокурора колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, доводи підсудного ОСОБА_12 щодо не зарахування йому в строк покарання строк знаходження його під вартою з 31.07.2012 року по 22.07.2014 року із розрахунку день за два є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дії в часі.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, яка діяла до 20 червня 2017 року включно у редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року, зарахування попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання проводиться із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно вироку, суд першої інстанції не застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України до підсудного ОСОБА_3, тому колегія суддів вважає необхідним усунути цей недолік шляхом внесення відповідних змін до вироку.

З огляду на вище наведене, колегія суддів, вважає необхідним вирок в частині зарахування строку попереднього ув'язнення (тримання під вартою) змінити, зарахувавши ОСОБА_3 в строк покарання строк попереднього ув'язнення (тримання під вартою) з 31.07.2012 року по 22.07.2014 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляційні скарги прокурора та адвоката Кайнога Є.В. залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 373 УПК Украины (в ред.1960 года) та п.п.11,15 Розділу 9 Перехідних положень КПК України, коллегия судей,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково, а апеляційні скарги прокурора та адвоката Кайноги Є.В. - залишити без задоволення.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115 КК України, - змінити в частині зарахування строку попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання та доповнити:

На підставі ч.5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення (тримання під вартою) за період з 31 липня 2012 року по 22 липня 2014 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Кононенко О.М. Мазниця А.А. Джерелейко О.Є.