Рішення № 75589420, 30.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/1643/18

30 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника відповідача Гавриляка Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул.Стрийська, 35), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №362 від 20.12.2018 про виключення з реєстру платника єдиного податку позивача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням строків давності, зауважує, що відповідачем було порушено процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця за рішенням контролюючого органу, вважає, що оскільки ринковий збір сплачувала належно і в повному обсязі, відтак податковий борг був відсутній.

Відповідач свої заперечення, викладені у відзиві на повну заяву обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є правомірним з огляду за інформацію про наявність податкового боргу, що зазначена у інтегрованій картці платника податку.

У відповіді на відзив позивач не погодився з аргументами відповідача, зазначивши, що сам по собі відзив є копією оскаржуваного рішення, а інтегрована картка платника податку не є доказом того, що у позивача наявний податковий борг.

У судове засідання представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України суд ухвалив розглядати справу у відсутності уповноваженого представника позивача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у візиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши подані документи та матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка єдиного податку 20%, 2 група, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2.

20.12.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області було прийнято рішення № 362 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з 31.12.2017.

Підставою прийняття зазначеного рішення вказано наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку п.п.298.2.3. п.298.2. ст.298 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Зазначено, що сума податкової заборгованості по податках та платежах станом на 01.12.2017 становить 2534,91 гривень, в тому числі 2534,91грн. по ринковому збору.

Позивачкою було оскаржено рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області № 362 від 20.12.2017 в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України від 25.01.2018 було продовжено строк розгляду скарги до 22.03.2018. Рішенням ДФС України від 22.03.2018 № 4106/П/99-99-13-01-02-14 було залишено без змін рішення ГУ ДФС у Львівській області від 20.12.2017 № 362, а скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Рішення ДФС України отримане ОСОБА_2 11.04.2018.

Не погоджуючись із рішення відповідача №362 від 20.12.2018 про виключення з реєстру платника єдиного податку позивача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При прийнятті рішення суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Як видно з матеріалів справи, несплата позивачкою узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника.

Всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було, відповідно і акт перевірки останнім не складався.

Відтак, відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Тобто податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 340,00 грн.

Натомість, за позивачем станом на 31.12.2017 згідно з інтегрованою карткою платника податку обліковується заборгованість в сумі 2534,91грн, а відтак, в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було.

Крім того, суд бере до уваги аргументи позивача щодо порушення відповідачем строків притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.

Як було встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення була наявність боргу у позивачки у сумі 2534,91грн. по ринковому збору.

01.01.2011 у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України втратив чинність Указ Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору», відтак, ринковий збір як податковий платіж було скасовано.

Як убачається з матеріалів справи, остання податкова декларація у формі податкового розрахунку ринкового збору від 01.01.2011 була подана ОСОБА_2 до відповідача 06.01.2011.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно з п.6. Указу Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» (чинним на час існування правових відносин між сторонами щодо нарахування та сплати ринкового збору) кошти, отримані ринком від сплати ринкового збору, щомісяця до 20 числа перераховуються до відповідного місцевого бюджету. Відповідальність за нарахування ринкового збору та своєчасність сплати його до місцевого бюджету покладається на адміністрацію ринку.

Згідно із п.п. а п. 4.1.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на час існування правових відносин між сторонами щодо сплати до бюджету ринкового збору податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, перебіг строку щодо притягнення позивачки до відповідальності, навіть у випадку несплати задекларованої суми ринкового збору, мав би початися з 21.01.2011 і тривати 1095 днів, тобто до 20.01.2014.

Відповідно до ст.102 ПК України, якщо протягом зазначеного строку, встановленого п. 102.1. ст. 102 ПК України, контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів (податковий розрахунок ринкового збору, платіжні доручення), судом також встановлено, що позивачкою, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 впродовж 2007-2010 років належним чином та у повному обсязі було сплачено ринковій збір.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку з надіслання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 вимоги про сплату боргу та недотримання ним умов і порядку прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 20.12.2017 №362, факт відсутності презюмованого боргу та порушення, передбачених ПК України строків притягнення до відповідальності, суд дійшов висновку про протиправність вказаного рішення та наявність підстав для його скасування.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області від 20.12.2017 №362 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_2.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві)грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.07.2018.

Суддя Лунь З.І.