Рішення № 75589183, 27.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2018 року № 810/2688/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління поліції охорони в Київській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в м. Прип'ять за період з 27.04.1986 по 28.04.1986 без включення премії у розмірі 400,00 крб; зобов'язати відповідача включити у суму грошового забезпечення позивача за роботу в зоні відчуження в м. Прип'ять за період з 27.04.1986 по 28.04.1986 премію у розмірі 400,00 крб; зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження м. Прип'ять за період з 27.04.1986 по 28.04.1986 з урахуванням: грошового забезпечення за виконання робіт по ліквідації і наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 49,33 крб., збереженого середнього заробітку в розмірі 12,33 крб., премії у розмірі 400,00 крб. ( з урахуванням клопотанням позивача від 04.07.2018 вх. № 12184/18).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач, виконуючи роботу в зоні відчуження у період 27-28 квітня 1986 р., мав право на отримання премії за виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, яка відповідачем безпідставно не була нарахована та не була виплачена. Стверджує, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у видачі запитуваної довідки, оскільки такі дії породжують для позивача невизначеність щодо можливості в подальшому реалізувати своє право на отримання належного йому розміру пенсійного забезпечення. Зазначив, що підставою відмови у видачі довідки не може слугувати відсутність необхідних первинних документів щодо оплати праці позивача у період його перебування у зоні відчуження.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, зазначених у письмовому відзиві, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що якщо премія за виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не нараховувалась та не виплачувалась, то право на її включення до довідки про заробітну плату відсутнє.

Ухвалою суду від 05.06.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено судове засідання на 04.07.2018.

У судове засідання, призначене на 04.07.2018, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

04.07.2018 позивач подав до суду клопотання в якому просив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження (вх. № 12184/18).

Відповідач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у зв'язку з чим суд ухвалив на підставі статті 205 КАС України продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.12.2002 та вкладкою до нього № НОМЕР_2 (а.с. 9).

Зі змісту Довідки МСЕК серії КИО -І № 186132 убачається, що позивачу, з 20.12.2002 встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС(а.с. 11) .

Як зазначає у позовній заяві позивач, 22.04.2018 він звернувся до Управління поліції охорони в Київській області із заявою провести перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) з відображенням його в особовому рахунку, нарахувати, виплатити та включити в довідку про заробітну плату за роботу в зоні ЧАЕС за період з 27.02.2986 -28.04.1986 премію у розмірі 400,00 крб та надати довідку в Пенсійний фонд.

Листом від 05.05.2018 № М-95, відповідачем було надано позивачу довідку відповідно до маршрутного листа і особового рахунку. Крім того, у названому листі зазначено, що з даних особового рахунку по заробітній платі за 1986 р. надбавка за вислугу років позивачу не нараховувалася, тому даний вид розрахунку не зазначений у довідці, так як і одноразові винагороди, які зазначені в листі у сумі 400 крб (а.с. 13-14).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст..ст. 54 і Закону № 796-XII визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (п.1 Порядку).

Згідно з вимогами статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Як убачається пунктом 2.10 Порядку, подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Отже, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

При цьому, розмір отриманої заробітної плати зазначається у довідці має відповідати видається на підставі первинних документів.

Після аварії на ЧАЕС 26.04.1986 Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07.05.1986 № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10.06.1986 № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до вимог абз. 1 п. 1 наказу МВС СРСР від 17.05.1986 № 0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» ( далі - наказ № 0149) на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Згідно з вимогами абз. 2 п. 1 наказу № 0149 передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07.05.1986 № 524-156.

Суд зазначає, що вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07.05.1986 № 524-156.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23.09.1986 року № 136 с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних».

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Що стосується позовних вимог про нарахування, виплату та включення у довідку про грошове забезпечення за виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 49,33 крб., збереженого середнього заробітку в розмірі 12,33 крб., премії у розмірі 400,00 крб., суд зазначає, що вказані виплати не нараховувалися та не виплачувалися, відтак і відсутні підстави для включення їх в довідку.

Суд зазначає, що виплата премії за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, одноразової грошової винагороди не передбачена і могла мати місце відповідно до прийнятих у відомстві положень з питань преміювання.

Так, виплата одноразової винагороди у розмірі до 1000 руб. проводилася за рішенням голови урядової комісії з ліквідації аварії і лише тим працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт згідно розпорядження РС СРСР № 964 рс від 17.05.1986 року та не поширювалася на працівників органів внутрішніх справ розпоряженням РМ СРСР № 1031 рс від 23.05.1986 року.

Не була вона передбачена і розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1006-р від 25 листопада 1993 року, яким було дозволено МВС України перерахувати грошове забезпечення співробітників апарату МВС - учасників ЛНА на ЧАЕС, віднесених до категорії 1, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше, за період роботи в зоні ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.

Розпорядженням РМ СРСР № 964 рс від 17 травня 1986 року було передбачено виплату особам молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (до якого належав позивач) у розмірі 500 руб. лише в тому випадку, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації в у зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи у відповідних зонах небезпеки.

Таким чином, спірні виплати не були передбачені чинним на той час законодавством, та не мали обов'язкового характеру і могли здійснюватися за наявності відповідних рішень органів управління.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 справа № 377/522/16-а.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у видачі довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження із включенням спірних винагород є обґрунтованою.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази, які спростовують доводи позивача відповідач як суб'єкт владних повноважень до суду надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.