Ухвала суду № 75583646, 27.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/10720/18

Провадження №11-кп/772/898/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Романчук Р. В.

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого-судді Мішеніної С.В.

суддів: Ващук В.П., Рупака А.А.

зі секретарем Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, проживаючого по АДРЕСА_1, громадянину України, раніше судимого:

-24.03.1993 року Євпаторійським міським судом за ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 106, ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, звільнений 14.06.2000 року на підставі Закону України "Про амністію";

по даній справі засудженого 21.08.2001 року Верховним судом Автономної Республіки Крим за п.п. "а", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 86, з урахуванням положень ст. 42 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням

за участю сторін провадження:

прокурора : Олексюка В.І.

засудженого: ОСОБА_2

захисника: Богословського С.В.

в с т а н о в и в :

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2018 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відмовлено.

Непогоджуючись з рішенням суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2018 року та постановити нову.

Визнати порушення його прав, які передбачені у ст. 28 Конституції України та ст. 3 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод, звільнити умовно-достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким, оскільки зникли обгрунтовані пенологічні підстави його подальшого тримання в установі виконання покарань.

Визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановити проміжок часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії на підставі яких він має відбуватися.

Вимоги мотивовані тим, що суд першої інстанції відмовився застосувати вимоги Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, при винесені ухвали адже для їх застосування не обов"язково внесення змін до законів України.

Суд першої інстанції проігнорував факт, що інститут помилування не задовольняє вимог статті 3 Європейської конвенції в частині вимог існування реалістичної перспективи звільнення від відбування покарання.

Суд першої інстанції не застосував закон, який підлягає застосуванню Конституція України, Конвенцію, Рішення ЄСПЛ, а також застосував закон, який не підлягає застосуванню Кримінальний кодекс України, оскільки він суперечить нормам Конституції та міжнародного договору, які мали вищу юридичну силу.

Враховуючи пряму дію норм Конституції ч.2 ст. 8, на підставі ст. 28 Конституції засуджений має право на зменшення його довічного покарання та реалістичну перспективу звільнення у окресленому вище розумінні, а також право знати на яких критеріях та коли саме такий перегляд може бути здійснений.

Український порядок так само не вимагає мотивувати рішення про відмову у помилуванні та не вказує, що конкретно має зробити засуджений до довічного позбавлення волі для того, щоб його помилувати Указ Президента України « Про Положення про порядок здійснення помилування» від 21.04.2015 року».

Заслухавши доповідача, думку прокурора Олексюка В.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, засудженого ОСОБА_2, захисника Богословського С.В., які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили звільнити засудженого умовно-достроково від відбування покарання або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким, оглянувши матеріали особової справи засудженого, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання за вироком Верховного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2001 року, згідно якого він засуджений за п. п. "а", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України з урахуванням положень ст. 42 Кримінального кодексу України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.11.2001 року вирок Верховного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2001 року відносно ОСОБА_2 приведено у відповідність до Кримінального кодексу України 2001 року і в порядку ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України змінено, а саме, в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України відмінено, а провадження в цій частині на підставі п. 2 ст. 6 Кримінального процесуального кодексу України закрито. В іншій частині вирок залишено без змін.

Вирок Верховного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2001 року набрав законної сили та звернутий до виконання.

Початок строку покарання рахується з 24.12.2000 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції врахував та ретельно перевірив всі обставини, які мають значення для прийняття правильного судового рішення.

Статтею Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.

Можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким передбачені статтями 81, 82 Кримінального кодексу України відповідно та можуть застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким до засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України не передбачені.

При розгляді справи «Вінтер і інших проти Об'єднаного Королівства» 09.07.2013 в Європейському суді було обговорено питання законності застосування довічного ув'язнення в Договірних країнах, де Україна була згадана в числі 5 країн, в якій хоча законодавством і не передбачено умовно-дострокове звільнення при пожиттєвому ув'язненні, проте довічно засудженим дозволено клопотати перед Президентом про помилування, що не було визнано порушенням міжнародних норм.

В 32 інших Договірних країнах існує інший механізм перегляду покарання, призначеного довічно ув'язненим, інтегрований в рамках закону і на практиці, де здебільшого, мінімальних строк, за яким засуджений при відбутті довічного ув'язнення вправі звернутися за переглядом покарання. Цей строк, як і в Україні становить 20-25 років.

Таке право на помилування в Україні передбачено ст.87 КК України.

Правом помилування наділений лише Президент України стосовно індивідуально визначеної особи. При прийнятті рішення про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на строк не менше 25 років.

У підсумкових висновках стосовно довічного ув'язнення при розгляді справи «Вінтер і інших проти Об'єднаного Королівства» в Європейському суді було зазначено, що ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна тлумачитись в контексті перегляду покарання у виді довічного ув'язнення таким чином, щоб національна влада могла визнати, що в результаті відбування покарання засудженим був досягнутий такий прогрес і виправлення, в результаті якого тривале тримання засудженого в ізоляції не може бути виправданим нелогічними обставинами.

Суду не надано право оцінювати достатність чи недостатність даних для звільнення від довічного ув'язнення.

Судом першої інстанції роз'яснено засудженому ОСОБА_2, що відповідно до пунктів 2-5, 9 Положення «Про порядок здійснення помилування», затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015, помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років; повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань. Право клопотати про помилування має в тому числі особа, яка засуджена судом України і відбуває покарання в Україні. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом. У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання. Особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших суб'єктів про доцільність помилування.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

На виконання рішень Європейського суду держава повинна внести відповідні зміни до законодавства, провести реформи механізму перегляду покарання у виді довічного ув'язнення

До цього часу неузгодженості в Кримінальному кодексі України законодавчим органом не усунуті.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягає застосуванню з посиланням на Конституцію України, Конвенцію, Рішення ЄСПЛ, а застосував закон, який не підлягає застосуванню не спростовують висновки суду.

Таким чином, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України , суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2018 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням залишити без змін.

Судове рішення відповідно до ч.4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з дня проголошення.

Ухваала оскарженню не підлягає.

Судд:

С.В. Мішеніна В.П. Ващук А.А. Рупак

Згідно оригіналу

Суддя: