Постанова № 75583618, 31.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/452/18

Провадження № 22-ц/772/1625/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 рокуСправа № 148/452/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів: Зайцева А.Ю., Панасюка О.С.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 01 червня 2018 року у м. Тульчин під головуванням судді цього суду Саламахи О.В., дати складення повного тексту цього рішення не відомо,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного між сторонами у справі договору без номера від 26 липня 2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2 800 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Отримавши у користування кредитні кошти, ОСОБА_3 свої договірні зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2018 року у неї виникла заборгованість у розмірі 29 953 грн. 83 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 2 607 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 25 444 грн. 27 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1 402 грн. 56 коп.

У зв'язку із порушенням відповідачем грошових зобов'язань, позивач просив стягнути з неї на його користь вказані суми заборгованості.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (а.с. 84-86), посилаючись неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у м. Вінниці.

Враховуючи ціну пред'явленого позову та те, що цей позов не віднесено до категорії позовів, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, тому відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2011 року ОСОБА_3 підписано анкету-заяву від 26 липня 2011 року (а.с. 6), у якій зазначено, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають договір про надання банківських послуг. У цій заяві проставлено відмітку про те, що ОСОБА_3, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, виявила бажання оформити на своє ім'я зарплатну картку.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 26 липня 2011 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_3, станом на 31 січня 2018 року розмір заборгованості становить 29 953 грн.83 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 2 607 грн., заборгованість за процентами - 25 444 грн. 27 коп., заборгованість по судовим штрафам - 1 902 грн. 56 коп. (а.с. 5).

Суд першої інстанції, встановивши наведені обставини та керуючись ст. ст. 207, 526, 610, 626-628, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, що на підставі вказаного договору надання банківських послуг ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 2 800 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а отже й те, що ОСОБА_4 використовувала таку картку та кредитні кошти, що призвело до виникнення заявленого банком розміру заборгованості.

Подані банком до суду першої інстанції докази на підтвердження позовних вимог є суперечливими, оскільки анкета-заява, на яку позивач посилається, як на підставу укладення договору, за своїм змістом цієї обставини не підтверджує, а поданий позивачем розрахунок заборгованості також не можна взяти до уваги, як самостійний, тобто без доказів, які підтверджують підстави виниклих таких грошових зобов'язань. За таких обставин суд не міг встановити чи взагалі здійснювалось кредитування відповідача та на яких умовах.

Як зазначено у наведених вище правових нормах ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач же, звертаючись з позовною заявою, був зобов'язаний дотриматись при її поданні вимог щодо її форми та змісту, передбачених ст. 175 ЦПК України, положеннями якої, зокрема, передбачено, що вона повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Тобто, законодавець зобов'язує позивача лише щодо форми та змісту позовної заяви, а виклад обставин справи та зазначення доказів, які ці обставини підтверджують, позивач здійснює на власний розсуд. Разом із тим, відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України особа, яка звертається з позовною заявою, повинна враховувати обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись із позовом, банк на власний розсуд реалізував своє право на звернення до суду, зазначивши та надавши суду вказані вище докази на підтвердження заявлених позовних вимог. При цьому, позивач подав клопотання про розгляд справи без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи без участі представника банку (а.с. 39-40), чим висловив свій намір про розгляд справи на підставі наявних матеріалів.

22 березня 2018 року суд першої інстанції відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив розгляд справи на 20 квітня 2018 року. Копію ухвали було направлено ПАТ КБ «Приватбанк» засобами поштового зв'язку, яку цей банк отримав 05 квітня 2018 року (а.с. 47), однак, представник банку в судові засідання не з'являвся.

Таким чином, суд розглянув справу на підставі наявних доказів, чим дотримався принципу диспозитивної цивільного судочинства.

За наведених обставин, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред'явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові з підстав його недоведеності, та відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України не приймає нові докази, які скаржник надає на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки їх неподання до суду першої інстанції не зумовлено поважними причинами.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області 01 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : А.Ю. Зайцев

О.С. Панасюк

Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2018 року.