Постанова № 75582604, 19.07.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. Справа № 907/606/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМатущака О.І.

суддівБойко С.М.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Черватюк С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (адвокат, ордер ЗР №31006 від 03.07.2018)

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: не зявився.

розглянувши апеляційну скаргуПриватного підприємства АПК Унікор, м. Виноградів, Закарпатська область

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 20.10.2015 (у складі колегії суддів: головуючого судді Йосипчука О.С., суддів Васьковського О.В., Русняка В.С.)

за позовомUnimatik KFT Ніредьхаза, Угорщина

до відповідача 1Приватного підприємства АПК Унікор, м. Виноградів, Закарпатська область

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю СНК-груп, м. Ужгород, Закарпатська область

просолідарне стягнення 165 334 євро, що еквівалентно 3 779 063, 54 грн

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Закарпатської області Unimatik KFT Ніредьхаза, Угорщина подано позов ПП «АПК УНІКОР», м. Виноградів Закарпатської області, Україна та ТОВ «СНК-груп», м. Ужгород, Україна про солідарне стягнення 1653354 євро, що еквівалентно 3779063,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2011 між Unimatik KFT, Ніредьхаза, Угорщина (продавець) та ПП «АПК Унікор», м. Виноградів Закарпатської області, Україна (покупець) було укладено контракт №2011/08/03, з додатковими угодами (№1 від 20.10.2011, №2 від 24.10.2011, №3 від 17.04.2012, №5 від 20.07.2012, №6 від 01.08.2012), згідно умов якого продавець зобовязався продати та виконати монтаж робіт за місцем експлуатації товару, а покупець прийняти та оплатити товар та роботи на загальну суму 717849,10 євро. Позивачем на виконання умов контракту передано обумовлений товар, однак, відповідач 1 свої зобовязання щодо оплати його вартості виконав частково і, на дату звернення до суду, заборгував 165 334 євро, що еквівалентно 3779063,54 грн.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «АПК Унікор» на користь Unimatik KFT суму заборгованості в розмірі 165334 євро, що еквівалентно 3779063 грн. В задоволенні позовних вимог до відповідача 2 відмовлено. Стягнуто з «АПК Унікор» на користь Unimatik KFT судовий збір 73 080 грн. В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовлено.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини сторін, стосуються виконання зобовязань саме відповідачами, які випливають з умов контракту та договору, тому зміст правочинів в зазначеній частині, більш тісно повязаний з правом України.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням договору контракту відповідачем-1 в частині оплати за поставку товару у повному обсязі, а також відповідачем-1 не оплачено здійснення позивачем монтажних та пуско-налагоджувальних робіт обладнання, поставленому за контрактом №2011/08/03 від 10.08.2011 на узгоджену вартість 87680 євро.

В частині відмови у стягненні солідарно з відповідача 2 рішення суду обґрунтоване тим, що порука припинилася в силу п.4.1 договору поруки від 20.08.2012.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 апеляційну скаргу ПП «АПК Унікор» задоволено частково. Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.10.2015 у даній справі скасовано та припинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки таку справу необхідно розглядати у компетентному Угорщини.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 касаційну скаргу Unimatik KFT задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 скасовано. Справу направлено до Львівського апеляційного господарського суду на розгляд. При прийнятті постанови суд касаційної інстанції виходив з того, що розділ ХІІ Закону України «Про міжнародне приватне право» не встановлює заборону державним судам України приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді, а тому, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в господарських судах України на підставі п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 апеляційну скаргу приватного підприємства АПК Унікор прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

В подальшому ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 здійснено судовий запит до Міністерства юстиції Угорської Республіки про надання суду інформації стосовно змісту норм законодавства Угорської Республіки згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, які регламентують правовідносини стягнення заборгованості за отриманий товар у відносинах купівлі-продажу товару, поставки обладнання, а також проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у таких відносинах. Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі № 907/606/15 до отримання від компетентного органу відповіді на судовий запит з наданням запитуваної судом інформації.

У звязку з надходженням 16.08.2017 на адресу Львівського апеляційного господарського суду відповіді на вищенаведений запит, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 відкладено розгляд справи та зобов'язано відповідача 1 надати суду до 01.11.2017 переклад на офіційну мову запитуваної країни угорську відповідь на запит про надання правової допомоги та супровідний лист з додатками на 10 арк.

В подальшому відповідачем-1 подано клопотання б/н від 07.11.2017 про повторне звернення до компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням у звязку з тим, що судове доручення про надання правової допомоги виконано не в повному обсязі, а саме: не зазначено норми законодавства Угорської Республіки згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, які регламентують правовідносини з проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 повторно здійснено судовий запит до Міністерства юстиції Угорської Республіки про надання суду інформації стосовно змісту норм законодавства Угорської Республіки згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, які регламентують правовідносини щодо проведення зустрічних однорідних вимог. Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі № 907/606/15 до отримання від компетентного органу відповіді на судовий запит з наданням запитуваної судом інформації.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2018 поновлено провадження у справі у звязку з надходженням відповіді на вищезазначений запит.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 та від 05.07.2018 розгляд справи було відкладено та зобов'язано відповідача 1 надати суду переклад на офіційну мову запитуваної країни угорську відповідь на запит про надання правової допомоги та супровідний лист з додатками на 11 арк.

Відповідачем -1 вимоги ухвали суду не виконано, причини невиконання ухвали суду не повідомлено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи та відповіддю на запит (в перекладі на офіційну мову запитуваної країни угорську) від 24.07.2017 (вх..№ЛАГС 0104/5622/17 від 16.08.2017).

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ПП «АПК Унікор» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги тим, що даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді та за законодавством України. Апелянт зазначає, що не є стороною договору поруки, в якому передбачена можливість розгляду спорів у господарському суді Закарпатської області, відтак домовленості позивача та відповідача-2 щодо вибору суду та законодавства на ПП «АПК Унікор» не поширюються.

Крім цього, апелянт зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами. В пункті 6.1 контракту № 2011/08/03 від 10.08.2011 (сторонами якого є Unimatik KFT та ПП «АПК Унікор»), сторони визначили, що якість товару повинна відповідати законам та вимогам, державним стандартам і технічним умовам Угорщини та ЄС, таке покликання є чітким і воно відсилає до матеріального права іншої держави та не є неузгодженим. Крім того, відповідно до п.10.3 контракту сторони погодились на передачу будь-якого спору між ними за цим контрактом на розгляд суду по місцезнаходженню продавця. У спірному випадку, згідно контракту, продавцем виступає позивач, який є резидентом Угорщини. З огляду на положення контракту, сторони допустили та свідомо бажали, що спір між ними вирішуватиметься саме за матеріальним та процесуальним правом Угорщини.

Позивач та відповідач-2 відзивів на апеляційну скаргу не подали, участі уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

В судовому засіданні представником позивача викладено заперечення по суті апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом, 10.08.2011 між Unimatik KFT (продавець) та ПП «АПК Унікор» (покупець) було укладено контракт №2011/08/03 з додатковими угодами (№1 від 20.10.2011, №2 від 24.10.2011, №3 від 17.04.2012, №5 від 20.07.2012, №6 від 01.08.2012).

Відповідно до вказаного договору, продавець зобовязався продати та виконати монтаж робіт за місцем експлуатації товару, а покупець прийняти та оплатити товар та роботи на загальну суму 717849,10 євро, з яких сума 120 000 євро складає вартість монтажних робіт (п.2.4. контракту).

В подальшому, відповідно до протоколу погодження договірної вартості монтажних робіт по контракту від 02.04.2013 вартість проведених монтажних та пусконалагоджувальних робіт становить 87680 Євро.

Місце укладання контракту №2011/08/03 та додатків (№1 від 20.10.2011, №2 від 24.10.2011, №3 від 17.04.2012, №5 від 20.07.2012, №6 від 01.08.2012) м.Виноградів, Закарпатської області, Україна.

Умови та місце поставки товару м.Виноградів (DDU)

Відповідно до п.п. 3.1, 4.1. 4.3, 10.2, 10.3 контракту, строк виконання зобовязання по передачі товару від продавця до покупця сторонами договору обумовлено в термін до 10.10.2012р.

Покупець після кожної часткової поставки товару оплачує її вартість продавцю, відповідно виставленого інвойсу.

При наступних часткових поставках строк оплати товару здійснюється протягом 30 днів після видачі інвойсу.

Усі спірні питання, що випливають з даного контракту вирішуються сторонами шляхом переговорів, при неможливості їх врегулювання або порушенні його умов спір передається на розгляд в суд по місцю знаходження продавця.

При цьому, як правомірно звернув увагу суд першої інстанції, волевиявлення сторін стосовно вибору права, яке має бути застосовано при вирішенні спору, учасниками правовідносин за даним контрактом спеціально не обумовлено.

Крім цього, місцевим господарським судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобовязань за контрактом №2011/08/03 від 10.08.2011, 20.08.2012 між позивачем (кредитор) і ТОВ «СНК-груп» (поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач 2 у справі поручився солідарно нести відповідальність перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідача-1 за контрактом, в тому числі зобов'язань по оплаті отриманого товару.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3, 3.1, 4.1 договору передбачено, що кредитором за основним договором є Unimatik KFT, боржником за основним договором виступає ПП «АПК Унікор».

Предметом основного договору є купівля-продаж товару.

У разі порушення боржником зобовязання за основним договором поручитель зобовязується виконати за боржника зобовязання останнього у 10-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.

У разі невиконання боржником своїх зобовязань за основним договором у строк до 21.09.2012, кредитор має право протягом 10 днів звернутися з вимогою про виконання таких зобовязань до поручителя. У випадку, якщо така вимога у встановлений даним пунктом строк не буде предявлена, порука вважатиметься припиненою.

Згідно п. 5.3. договору сторони обумовили, що усі спори, повязані з цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку згідно з чинним законодавством у господарському суді Закарпатської області.

Враховуючи невиконання відповідачами зобовязання в частині оплати за поставлений товар та здійснення монтажних робіт, позивач звернувся з позовом до суду.

З огляду на зазначене, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару та виконання робіт.

Оцінка суду.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 4, ст. ст. 43, 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний звязок із приватноправовими відносинами.

Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої ст. 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, зокрема за договором купівлі-продажу такою стороною є продавець.

Як підтверджується матеріалами справи, між сторонами укладено контракт укладеного сторонами контракту № 2011/08/03 від 10.08.2011, продавцем за ним є Unimatik KFT, яке є іноземним субєктом господарювання і знаходиться в Республіці Угорщина.

Враховуючи вищезазначене, а також постанову Вищого господарського суду України від 27.04.2016, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом неправомірно застосовано законодавство України, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство Республіки Угорщина.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що судом першої інстанції застосовано законодавство, яке не підлягало застосуванню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково: стягнути з ПП «АПК Унікор» на користь Unimatik KFT суму заборгованості в розмірі 165334 євро, що еквівалентно 3779063 грн. В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до § 277 Цивільного кодексу Республіки Угорщина (в офіційному перекладі з угорської мови, який надано на судовий запит від 24.07.2017 (вх.№ЛАГС 0104/5622/17 від 16.08.2017) договір виконується згідно його змісту у визначений час та місце, за визначеною кількістю, якістю та асортиментом.

Згідно §§ 379, 380 Цивільного кодексу Республіки Угорщина встановлено, що згідно договору поставки перевізник зобовязаний доставити визначену річ й передати її у призначений час або період замовнику, а замовник зобовязаний її прийняти й оплатити.

Про якість, спосіб визначення якості та кількості речей, порядок визначення відповідності якості та кількості сторони домовляються наперед, і можуть посилатися на стандарти, технічні вимоги, інші умови, стандарти та детальні описи, відомі обом сторонам.

Як видно з договору-контракту, сторони домовилися, що покупець після кожної часткової поставки товару оплачує її вартість продавцю, відповідно виставленого інвойсу.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання контракту позивач в термін з 13.09.2011 по 21.08.2012 поставив відповідачу-1 за 16 інвойсами обладнання на загальну суму 717 849, 10 євро. При цьому місцевим господарським судом встановлено, що за поставлений товар боржник розрахувався частково внаслідок чого виник борг у розмірі 77 654 євро, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR, комерційними рахунками (інвойс) з вимогами оплатити поставлений товар у визначений термін, та узгодженими митними органами вантажно-митними деклараціями.

При цьому, необхідно зазначити, відповідач-1 у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу від 16.06.2016 зазначає, що у відповідача-1 відсутній борг за інвойсами PFOLA 0243418 та PFOLA 0243475.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно відповідачем-1 частково здійснено оплату по договору контракту на загальну суму 55 000 євро, що підтверджується платіжними дорученнями №2 07.11.2012 та №3 від 01.11.2012 (а.с.19, 26 т. 3)

Водночас колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що обєктивно не залежали від нього.

Апелянтом не зазначено причин неподання до суду першої інстанції зазначених платіжних доручень на підтвердження часткової оплати боргу.

При цьому апеляційна інстанція вважає за належне звернути увагу на те, що органи Державної виконавчої служби зобовязані врахувати стан розрахунків боржника під час виконання судового рішення у даній справі з урахуванням зазначених вище частково проведених відповідачем-1 розрахунків, які не враховані у оскаржуваному рішенні, зважаючи на зазначені вище обставини.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до §§ 389, 396, 402, 405, 407 Цивільного кодексу Республіки Угорщина на основі підприємницького договору підприємець зобовязується здійснити план, підготовку, обробку, переробку, монтаж, ремонт якої-небудь речі, а замовник зобовязаний прийняти послуги та оплатити їх.

При передачі послуг сторони спільно перевіряють якість виконання відповідно до необхідних професійних вимог.

При будівельно-монтажному договорі підприємець зобовязується виконати будівельно-монтажні роботи. а замовник оплатити їх.

Замовник зобовязаний перевірити якість виконання роботи під час прийому роботи, попередньо повідомивши про це підприємця (виконавця по договору). Помилки і недоліки виявлені під час перевірки, а також вимоги щодо гарантії, замовник повинен фіксувати в протоколі.

Прийом та передача робіт виконується у тестовому режимі. Випробний термін 30 днів. Вказівки щодо тестового запуску, виявлені помилки, недоліки та граничний термін їх виправлення повинні фіксуватися у протоколі.

Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем-1 підписано акт приймання-передачі монтажних та пуско-налагоджувальних робіт від 02.04.2013, що підтверджує здійснення позивачем монтажних та пуско-налагоджувальних робіт по обладнанню, поставленому за контрактом №2011/08/03 від 10.08.2011 на узгоджену вартість 87680 євро (згідно протоколу узгодження вартості монтажних робіт від 02.04.2013).

Щодо тверджень апелянта про те, що підписаний акт приймання-передачі монтажних робіт підписаний без проведення пробного запуску, що становить 30 днів, як це передбачено Цивільним кодексом Республіки Угорщина, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Дійсно, згідно цивільного законодавства республіки Угорщини, прийом та передача робіт виконується у тестовому режимі.

Водночас вищезазначеними нормами законодавства передбачено, що виявлені недоліки та помилки при прийнятті робіт повинні фіксуватися у протоколі.

Відповідачем-1 не надано доказів складення такого протоколу чи звернення до позивача про неналежне виконання монтажних робіт. Натомість позивачем подано акт приймання-передачі, згідно якого Unimatik KFT здійснено монтажні роботи, які виконані у повному обсязі відповідно до умов контракту, продавець та замовник не мають претензій один до одного; вартість виконаних робіт 87 680 євро.

З огляду на викладене, твердження відповідача-1, що зазначений акт не може бути доказом є безпідставними.

Щодо вимог про стягнення заборгованості солідарно з відповідача-2, то суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що такі є документально не підтвердженими, оскільки позивачем не надано суду доказів звернення з вимогою до поручителя про виконання своїх зобовязань за договором поруки, а відтак, з врахуванням п. 4.1. договору поруки, порука вважається припиненою.

Стосовно тверджень апелянта про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача-1 від 21.06.2016 про зарахування зустрічних вимог по стягненню з позивача штрафу по контракту №2012/06/01 від 01.06.2012, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З викладеного випливає, що зарахування стягнення грошових коштів за поставлений товар та штрафу як неустойки не є однорідними вимогами.

Попри зазначене, відповідач-1 стверджував, що згідно Цивільного кодексу Республіки Угорщина, зарахування вимог може бути як щодо однорідних вимог, так і неоднорідних.

З огляду на такі твердження апелянта та за його клопотанням, судом апеляційної інстанції було повторно зроблено запит до Республіки Угорщини щодо надання правової допомоги у правовідносинах зарахування зустрічних вимог.

Однак, незважаючи на гарантію щодо забезпечення перекладу вказаного запиту, відповідачем-1 не було виконано ухвалу суду щодо такого перекладу.

А відтак, з огляду на наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для врахування надісланої заяви відповідачем-1 щодо зарахування зустрічних вимог по стягненню з позивача штрафу по контракту №2012/06/01 від 01.06.2012.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково: стягнути з ПП «АПК Унікор» на користь Unimatik KFT суму заборгованості в розмірі 165334 євро, що еквівалентно 3779063 грн. В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищезазначеного, а також того, що рішення суду скасовано з підстав застосування закону, який не підлягав застосуванню, однак, при розгляді по суті позовних вимог, прийнято те саме рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про покладення судового збору за подання апеляційної скарги на апелянта (відповідача-1).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги), судовий збір за подання апеляційної скарги складав 110% від ціни позову, а тому сума судового збору у даній справі складає 80 388, 00 грн.

Враховуючи те, що апелянтом на момент подання апеляційної скарги було сплачено 8 038, 80 грн., ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2015 відстрочено сплату решта суми судового збору, то судовий збір у розмірі 72 349, 20 грн. необхідно стягнути з відповідача-1 в дохід державного бюджету України за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Щодо судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, необхідно зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 10 000 грн., при цьому ухвалою господарського суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 03.06.2015, позивачу відстрочено решта суми судового збору у розмірі (63 080 грн.) При цьому оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача-1 в дохід державного бюджету 73 080 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 10 000 грн. необхідно стягнути з відповідача-1 на користь позивача, судовий збір у розмірі 63 080 грн. з відповідача-1 в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства АПК Унікор задовольнити частково.

2.Рішення Господарського Закарпатської області від 20.10.2015 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства АПК Унікор (90300, України, Закарпатської області м.Виноградів, вул..Чапаєва, б.22Б код 37321236) на користь Unimatik KFT, 4400 Nyiregyhaza, Rajk Laszlo ut. 57, Hungary (реєстраційний номер 15-09-062425 у реєстрі Реєстраційного суду Ніредьгази) суму заборгованості в розмірі 165334 євро(сто шістдесят пять тисяч триста тридцять чотири), що еквівалентно 3779063 грн.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю СНК-груп відмовити.

3.Стягнути з Приватного підприємства АПК Унікор (90300, України, Закарпатської області м.Виноградів, вул..Чапаєва, б.22Б код 37321236) на користь Unimatik KFT, 4400 Nyiregyhaza, Rajk Laszlo ut. 57, Hungary (реєстраційний номер 15-09-062425 у реєстрі Реєстраційного суду Ніредьгази) 10 000 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Приватного підприємства АПК Унікор (90300, України, Закарпатської області м.Виноградів, вул..Чапаєва, б.22Б код 37321236) 63 080 грн. судового збору в дохід державного бюджету України за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Приватного підприємства АПК Унікор (90300, України, Закарпатської області м.Виноградів, вул..Чапаєва, б.22Б код 37321236) 72 349, 20 грн. судового збору в дохід державного бюджету України за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати накази на виконання постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Львівський апеляційний господарський суд до Верховного Суду (відповідно до п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 30.07.2018 р.

Головуючий суддяО.І. Матущак

СуддіС.М. Бойко

ОСОБА_1