Рішення № 75581598, 19.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018Справа № 910/4995/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Юг-М";До Державної фіскальної служби України; Простягнення 8 128,29 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача:не з'явився; Від відповідача: Мороз О.Г., довіреність від 30.05.2018 № 99-99-11-17/34

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Юг-М" звернулося до суду з позовом про стягнення з Державної фіскальної служби України 493 686,47 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, спричинених протиправними діями відповідача (неприйняття до реєстрації податкової накладної).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4995/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2018, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

29.05.2018 в підготовчому засіданні судом прийнято від представника відповідача відзив на позовну заяву та оголошено перерву до 19.06.2018.

У підготовчому засіданні 19.06.2018, отримавши від представника позивача письмові пояснення у справі та вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 10.07.2018.

У судовому засіданні 10.07.2018 представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю, посилаючись на те, що неправомірність дій відповідача, яка потягла за собою спричинення товариству збитків у вигляді упущеної вигоди, підтверджується судовими рішеннями, долученими до позову. Заявлена до стягнення упущена вигода 8 128,29 грн. являє собою проценти на суму в розмірі 517 319,34 грн. за період з 01.11.2017 по 25.12.2017, які міг би отримати позивач від обслуговуючої його банківської установи за договором про відкриття рахунку за умови належної поведінки відповідача та недопущення порушення ним вимог податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на відсутність причинно-наслідкового зв'язку в межах спірних правовідносин сторін, що унеможливлює стягнення з органу фіскальної служби заявленої суми збитків через відсутність одного з необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та провівши судові дебати, судом було оголошено перерву у засіданні до 19.07.2018.

19.07.2018 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Юг-М" в якості постачальника/продавця 09.08.2017 уклало з покупцем - Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" договір № 60194587 щодо поставки насіння соняшникового урожаю 2017 року.

Виконуючи умови укладеного договору, позивач здійснив поставку товару (насіння соняшникове урожаю 2017 року у кількості 240,65 тон) покупцеві за накладною від 10.10.2017 № 84 на суму 2 586 596,69 грн., у тому числі 431 099,45 грн. податку на додану вартість, товарно-транспортними накладними від 06.10.2017 № 44555407 та від 07.10.2017 № 44568442.

На виконання вимог податкового законодавства позивачем було складено податкову накладну від 10.10.2017 № 5 на суму 2 586 596,69 грн., у тому числі 431 099,45 грн. податку на додану вартість. Податкова накладна була направлена до органу доходів і зборів через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.10.2017.

11.10.2017 Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" перерахувало позивачеві 2 069 277,35 грн., що становить 80 % вартості товару за договором, відповідно до погоджених покупцем і постачальником умов оплати.

За результатами обробки податкової накладеної Державною фіскальною службою України її реєстрацію було зупинено через виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання товарів згідно з УКТ ЗЕД 1206.

Після цього позивач направив відповідачеві документи на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, проте комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації було відмовлено товариству у реєстрації податкової накладної № 5 від 10.10.2017 (рішення № 261379/33168649 від 01.11.2017).

Не погоджуючись діями та рішенням Державної фіскальної служби України позивач оскаржив їх у судовому порядку.

13.12.2017 постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/5298/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Юг-М" було задоволено, а саме: визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової накладною № 5 від 10.10.2017 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 261379/33168649 від 01.1.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 10.10.2017; зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Юг-М" № 5 від 10.10.2017 за датою її подання платником податку.

26.12.2017 відповідач зареєстрував податкову накладну № 5 від 10.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

27.12.2017 покупець товару за договором від 09.08.2017 № 60194587 - Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" перерахувало позивачеві 517 319,34 грн., тобто 20 % від вартості товару, які за умовами п. 6.1 договору поставки сплачуються після перевірки покупцем правильності реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач стверджує, що якби відповідач не вчинив протиправних дій з неприйняття до реєстрації (відмови у реєстрації) податкової накладної, підприємством б своєчасно отримало від контрагента повний розрахунок - грошові кошти в розмірі 517 319,34 грн. на свій рахунок у АТ "ОТП Банк" і на цю суму збільшився б залишок коштів на рахунку позивача, а банк би нарахував на цю суму позивачеві відповідні відсотки за умовами договору про відкриття рахунку.

За розрахунком позивача за період з 01.11.2017 по 26.12.2017 нарахування на суму 517 319,34 грн. становили б 8 128,29 грн., а саме: з 01.11.2017 по 02.11.2017 за ставкою 8,5 % річних та з 03.11.2017 по 26.12.2017 за ставкою 10,5 % річних, які тепер складають його упущену вигоду.

Наявність у позивача у спірний період договірних правовідносин з банківською установою, які передбачали нарахування відповідних відсотків на залишок коштів на рахунку підтверджується договором від 04.05.2017 № 700/001135/17 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг і додатковими угодами до нього від 31.10.2017 № 7, від 03.11.2017 № 8, від 30.11.2017 № 9.

Посилаючись на ч. 2 ст. 16, ч. 1, ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України та п. 17.1.11 ст. 17, п. 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України, а також ч. 1 ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо мирного володіння майном, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями щодо неприйняття до реєстрації податкової накладної та збитками позивача та, при цьому, вказує, на те, що договірні правовідносини позивача з банком не пов'язані з діями або бездіяльністю орану фіскальної служби.

Суд не вбачає остатніх підстав для задоволення заявлених позовних вимог зважаючи на таке.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків.

У ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. До збитків, серед іншого, відноситься упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

За загальними правилами для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Перші три елементи складу правопорушення розглядаються як об'єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на потерпілу особу. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб'єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов'язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й самий факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Проте, згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республіко Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналогічні положення про відшкодування шкоди містять у ст. 1174 та 1175 Цивільного кодексу України щодо дій та бездіяльності посадових осіб таких органів, а також рішень.

У п. 17.1.11 ст. 17 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Суд погоджується з позивачем відносно того, що факт протиправності дій відповідача щодо неприйняття 10.10.2017 податкової накладної № 5 від 10.10.2017 не потребує доказування в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зауважу, що в рамках спірних правовідносин та норм, на які посилається позивач, наявність вини державного органу не ставиться законодавцем у залежність для притягнення такого органу до цивільно-правової відповідальності.

Щодо решти елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків у вигляді упущеної вигоди та причинного зв'язку, суд зазначає наступне.

Поданий позивачем розрахунок упущеної вигоди є арифметично вірним, проте, позивач не довів суду того, що за звичайних умов ведення господарської діяльності грошові кошти в сумі 517 319,34 грн., які він розраховував отримати від свого контрагента, акумулювалися б ним на рахунку у визначений період з 01.11.2017 по 26.12.2017, не були б використані для поточної діяльності, були б збережені недоторканими. Позивач не надав достатніх підстав вважати, що у прийнятних для нього умов ведення підприємництва залишки коштів на його рахунках становлять понад мільйон гривень протягом часу, більшого ніж півтора місця.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

При зверненні до суду з цим позовом та після відкриття провадження у справі позивач не звертався до суду з клопотаннями про витребування доказів, на причини, які унеможливлюють подання певних фактичних даних не вказував.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність обставин понесення позивачем збитків у сумі 8 128,29 грн. У зв'язку з цим питання наявності причинного зв'язку судом не може не досліджуватися. Проте, суд вважає за належне зауважити, що доводи позивача про наявність причинного зв'язку у цій справі слід піддати обґрунтованому сумніву, адже зважаючи на приватно-правовий характер договірних правовідносин позивача з обслуговуючою його банківською установою та публічно-правовий характер правовідносин з відповідачем, недоотримання процентів на ймовірний залишок на рахунку в сумі 517 319,34 грн. не має прямого і безпосереднього та об'єктивно існуючого взаємозв'язку з протиправними діями відповідача. Так, до відзиву на позовну заяву відповідач подав документальне підтвердження того, що податкова накладна № 5 від 10.10.2017 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.10.2017 за наслідками розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Юг-М", а тому підстави вважати, що протиправна поведінка відповідача неодмінно породила розраховані позивачем збитки, у суду відсутні.

З огляду на висновки суду у цій справі, підстави вести мову порушення права позивача на мирне володіння майном також відсутні.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку з чим судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 26.07.2018.

Суддя О.В. Мандриченко