Рішення № 75581544, 30.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.2018 Справа № 905/924/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Фурсової С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок № 1; код ЄДРПОУ – 03361075) в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації (85301, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Шосейна, будинок №154; код ЄДРПОУ – 20316981)

до комунальної лікувально-профілактичної установи Селидівської центральної міської лікарні (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Московська, будинок №43; код ЄДРПОУ – 01991116)

про стягнення 8 067,42 гривень, -

без виклику представників сторін

С У Т Ь С П О Р У

До господарського суду Донецької області 16.05.2018 надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації просить стягнути з комунальної лікувально-профілактичної установи Селидівської центральної міської лікарні 8 067,42 гривень, з яких: 886,42 гривень 3% річних, 4 476,97 гривень інфляційних втрат, 2 704,03 гривень пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Типового договору розподілу природного газу №13-Б/ТР від 06.02.2017 в частині своєчасної оплати послуги з розподілу газу за січень-квітень, жовтень-грудень 2017 року, у зв’язку з чим позивачем нарахована пеня, інфляційні та річні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2018 року позовну заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації залишено без руху та надано п’ятиденний строк для усунення недоліків.

Позивач усунув у встановлений судом строк виявлені недоліки, надав відповідні докази суду.

Питання щодо визначення форми судочинства вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі згідно ст. 176 ГПК України.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.06.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

До господарського суду Донецької області 18.06.2018 надійшов відзив на позовну за змістом якого відповідач просить зменшити розмір позовних вимог у тому числі пені, у зв’язку із скрутним фінансовим становищем останнього.

Від позивача 22.06.2018 надійшла відповідь на відзив.

Від відповідача 20.07.2018 надійшли заперечення.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

06 лютого 2017 року між публічним акціонерним товариством «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації (далі по тексту – оператор ГРМ) та комунальною лікувально-профілактичною установою Селидівської центральної міської лікарні (далі по тексту – споживач) укладено Типовий договір розподілу природного газу №13-Б/ТР (далі по тексту – Договір), за умовами якого оператор ГРМ зобов’язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, код за ДК 021:2015-65210000-8 Розподіл газу, а споживач – прийняти зазначену послугу та сплати її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пунктів 6.3-6.5. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах оплати до 25 числа наступного місяця на підставі Акта виконаних робіт оператора ГРМ.

У разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Сторонами у пункті 8.1 Договору узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п.8.2. Договору у разі порушення споживачем строків оплати він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Цей договір укладено на невизначений термін. Згідно ч.3 ст.631 ЦК України сторони становили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з січня 2017 року (п.12.1. Договору).

Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками підприємств.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за позивач надав, а відповідач прийняв послуг:

у січні 2017 року на сумі 47 731,98 гривень;

у лютому 2017 року на суму 44 908,07 гривень;

у березні 2017 року на суму 34 395,65 гривень;

у квітні 2017 року на суму 3 191,41 гривень;

у жовтні 2017 року на суму 15 224,59 гривень;

у листопаді 2017 року на суму 36 515,94 гривень;

у грудні 2017 року на суму 42 753,28 гривень.

природній газ у 2014 році на загальну суму 129 452,40 гривень.

Відповідач несвоєчасно розрахувався за послуги з розподілу природного газу, так:

за січень 2017 року – 21.03.2017 в повному розмірі;

за лютий 2017 року – 21.03.2017 на суму 1 703,20 гривень, 23.06.2017 на суму 28 000,00 гривень, 30.06.2017 на суму 15 204,87 гривень;

за березень 2017 року – 30.06.2017 в повному обсязі;

за квітень 2017 року – 30.06.2017 в повному обсязі;

за жовтень 2017 року – 25.01.2018 в повному обсязі;

за листопад 2017 року – 25.01.2018 в повному обсязі;

за грудень 2017 року – не сплачено.

Спір у даній справі виник у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за вищевказаним Договором в частині своєчасної оплати.

Матеріали справи не містять доказів на спростування факту споживання відповідачем послуг та/або доказів їх своєчасної оплати у спірний період.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов’язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов’язаннями.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги з транспортування природного газу, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив своєчасну оплату вартості отриманих послуг, допустивши порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

Позивачем заявлено до стягнення 2 704,03 гривень пені за період з 25.11.2017 по 22.02.2018.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов’язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Згідно п.8.2. Договору у разі порушення споживачем строків оплати він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені за період з 25.11.2017 по 22.02.2018, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому заявлена сума пені 2 704,05 гривень підлягає стягненню в заявленому розмірі.

Також, позивачем заявлені до стягнення 3% річних за період з 25.02.2017 по 22.02.2018 в розмірі 886,42 гривень та інфляційні втрати за той самий період в розмірі 4 476,97 гривень.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За здійсненим господарським судом перерахунком, розмір 3% річних, що підлягає стягненню становить 886,45 гривень.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши поданий розрахунок інфляційних втрат, господарським судом встановлено, що позивачем не враховано вище вказані положення тому не вірно визначено періоди нарахування.

Так, інфляційні втрати підлягають стягненню:

за зобов’язаннями лютого 2017 року за період з 01.04.2017 по 31.05.2017 в розмірі 955,56 гривень;

за зобов’язаннями березня 2017 року за період з 01.05.2017 по 31.05.2017 в розмірі 447,14 гривень;

за зобов’язаннями жовтня 2017 року за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 в розмірі 152,25 гривень, а всього – 1 554,95 гривень.

Враховуючи наведене, господарський суд задовольняє позовні вимоги у визначеному розмірі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені відповідач посилається на скрутне фінансове становище викликане економічною та соціально-політичною ситуацією в країні, а також те, що лікарня є неприбутковою бюджетною установою заснованою на комунальній власності територіальної громади міста. Скрутне фінансове становище відповідача відображається і на несвоєчасній сплаті видатків по захищеним статтям (оплата праці, відрядження, відпускні та інше).

При цьому, відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано жодного письмового доказу.

Позивач з цього приводу своєї позиції не висловив.

Частина 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями пункту 1 ст. 233 Господарського кодексу України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання нормального функціонування лікарні з метою виконання функцій держави з охорони здоров’я.

При цьому судом прийнято до уваги доводи позивача щодо наявності збитків заподіяних несвоєчасним виконанням зобов’язань відповідачем, які полягають у неможливості позивача виконувати договори перед іншими контрагентами, зокрема, перед постачальником природного газу НАК «Нафтогаз України».

З наведених підстав, враховуючи інтереси сторін, господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 30%.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Посилання відповідача на те, що позивачем не виконано вимог пп.1 п.1 ст.164 ГПК України відхилені господарським судом, оскільки вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації до розгляду, суд дійшов висновку про те, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви шляхом надання суду належних доказів направлення позовної заяви з додатками відповідачу про що постановлено відповідну ухвалу.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 237, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації до комунальної лікувально-профілактичної установи Селидівської центральної міської лікарні про стягнення 8 067,42 гривень, з яких: 886,42 гривень 3% річних, 4 476,97 гривень інфляційних втрат, 2 704,03 гривень пені– задовольнити частково.

Стягнути з комунальної лікувально-профілактичної установи Селидівської центральної міської лікарні (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Московська, будинок №43; код ЄДРПОУ – 01991116) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації (85301, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Шосейна, будинок №154; на р/р 26002300245808 в ТВБВ №10004/0218 філії АТ «Ощадбанк», МФО 335106; код ЄДРПОУ – 20316981) 886,42 гривень 3% річних, 1 554,95 гривень інфляційних втрат, 2 704,03 гривень пені, 1 123,80 гривень судового збору.

В частині стягнення 2 922,02 гривень інфляційних втрат - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2018.

Позивач: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок №1; код ЄДРПОУ – 03361075) в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації (85301, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Шосейна, будинок №154; код ЄДРПОУ – 20316981)

Відповідач: комунальна лікувально-профілактична установа Селидівської центральної міської лікарні (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Московська, будинок №43; код ЄДРПОУ – 01991116)

Суддя С.М. Фурсова