Ухвала суду № 75580267, 27.07.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/5877/2012

н/п 2-п/640/54/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення заяви без розгляду

"27" липня 2018 р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Золотарьова Л.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі №2018/5877/2012 за позовом ПАТ "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся поштою до суду з заявою, яка надійшла до суду 19.04.2018, у якій просить: поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2012 у цивільній справі 2018/5877/2012; скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2012 та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку звернення з заявою про перегляд заочного рішення посилається на те, що він не отримував судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 22.06.2012, не ставив свій підпис на повідомленні про вручення, він взагалі не був обізнаний про пред'явлення до нього цього позову, існування судового спору та прийнятого рішення. Він не був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про рішення він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень. Він не отримував копію оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що матеріали справи №2018/5877/2012 у зв'язку з подачею ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 26.05.2017 були направлені 19.04.2018 до апеляційного суду Харківської області, і після розгляду апеляційним судом справа повернулася до суду першої інстанції в липні 2018 року, то до цього часу суд був позбавлений можливості розглянути заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, суд приходить до таких висновків.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2012 у справі 2018/5877/2012 позовні вимоги задоволені; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший український міжнародний банк"-заборгованість за кредитним договором №5305063 від 23.03.2007 року з додатковими угодами в загальному розмірі 4836654 (чотири мільйони вісімсот тридцять шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 75 коп., що включає: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 4001454,51 грн.; заборгованість за процентами - 629899,06 грн.; пеня - 205301,18 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший український міжнародний банк" - 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп. -судові витрати.

Станом на день винесення заочного рішення та отримання його копії відповідачем була чинною редакція Цивільного процесуального кодексу України, яка визначала, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії (стаття 228 ЦПК України).

15.12.2017 року набув чинності Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст .284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з вимогами ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Також, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 1989 року по справі "Юніон Аліметаріа Сандерс проти Іспанії", зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою. Норми, які регулюють строки подачі заяв, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Також, необхідно зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був повідомлений про судовий розгляд справи, призначений на 22.06.2012, про свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення (а.с. 46).

Заочне рішення суду від 22.06.2012 ОСОБА_1 отримав 11.07.2012, про що також свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення (а.с. 61).

Таким чином, твердження заявника про те, що йому не було відомо про розгляд справи 22.06.2012 та те, що він не отримував заочного рішення суду від 22.06.2012, спростовуються зворотними поштовими повідомленнями про вручення. При цьому, жодних доказів на підтвердження того, що у повідомленнях ОСОБА_1 не розписувався або кореспонденцію було вручено не уповноваженим особам, - заявником не надано. Більш того, вся кореспонденція направлялась за адресою: АДРЕСА_1, яка є адресою реєстрації місця проживання заявника та яка і на теперішній час вказана самим заявником в заяві.

Натомість отримавши рішення суду 11.07.2012, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення лише 12.04.2018, тобто майже через шість років.

Таким чином, вказані заявником причини поновлення строку для перегляду заочного рішення не є поважними.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

У п. 47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Враховуючи зазначене, оскільки заявником не надано доказів, які були об'єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд не вбачає поважних причин пропуску строку звернення до суду та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, тому клопотання заявника про поновлення строку на перегляд заочного рішення суду від 22.06.2012 задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 126, 127, 260, 284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для перегляду заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2012.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі №2018/5877/2012 за позовом ПАТ "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржено у встановленому порядку до Апеляційного суду Харківської області протягом 15 днів з дня її підписання.

Ухвала складена та підписана 27.07.2018 року.

Суддя -