Постанова № 75579619, 30.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження: 22-ц/796/5908/2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року м. Київ

Справа № 755/1167/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Павлишина П.О.

сторони: позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідач ОСОБА_3

розглянувши апеляційну Ружицького ОлександраАнтоновича, який діє на підставі ордеру в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену 29 березня 2018 року суддею Астаховою О.О. в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, у справі за заявою ОСОБА_5, поданої в особі представника ОСОБА_6 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації український банків від 13 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника звернувся до суду із заявою в якій просив поновити строк на подання вказаної заяви до суду та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 13 квітня 2012 року у справі №1055/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з неї на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 575 170,20 грн., та третейський збір в сумі 6151,70 грн.

Мотивуючи заяву тим, що заявник не була належним чином повідомлена про розгляд справи у третейському суді, участі у розгляді справи не приймала та не мала можливості надавати докази. Про існування означеного рішення третейського суду їй стало відомо лише 11 липня 2017 року під і час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа №2604/18925/12, виданого 19 грудня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва з примусового виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Крім того, даний спір не підлягав розгляду третейським судом, оскільки не підсудний третейському суду, у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року клопотання представника заявника ОСОБА_6 про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду та скасування рішення третейського суду- задоволено.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13 квітня 2012 року у справі №1055/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості - скасовано.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою представником ПАТ «Укрсоцбанк» - Ружицьким О.А. подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, яка постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає про те, що заяву про скасування рішення третейського суду була розглянута неповноважним судом, судом не досліджено питання коли саме заявник дізнався про чи повинен був дізнатися про прийняття рішення третейським судом, судом не досліджено з якою метою заявник отримав і на які цілі витратив кредитні кошти, оскільки на час ухвалення рішення Третейським судом заявник мав статус фізичної особи-підприємця, у зв'язку з чим неправильно визначив правові норми, що підтягаються застосуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Оскільки розгляд справи розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент прийняття рішення Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків - 13 квітня 2012 року Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), кредит надано в іноземній валюті.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13 квітня 2012 року по справі № 1051/11 позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 задоволено та стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 575 170,20 грн., та третейський збір в сумі 6151,70 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору кредиту №630/02-139 від 23 лютого 2008 року, укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункту суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» ч.1 ст. 6 доповнено п. 14 згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

За ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту , відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання так і під час виконання такого договору , відповідно до п.14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду , оскільки цим законом від 03.02.2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Задовольняючи заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25 травня 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди»справа не підвідомча третейському суду.

Статтею 458 ЦПК України визначений вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийняте рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Зазначений перелік підстав для скасування рішення третейського суду є вичерпним і закон не передбачає його розширеного тлумачення.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Оскільки ОСОБА_7 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за споживчим кредитом, а тому третейському суду, в силу положень п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», така справа не підвідомча.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, яка згідно зі ст. 417 ЦПК України є обов'язковою для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що справу розглянуто не повноваженим судом, то в цій частині, апеляційний суд вважає зазначити наступне.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 11 Розділу ХІІІ Перехідним положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції ЗУ №2147-VIII від 03.10.2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому за вимог п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 389-1 ЦПК України, в редакції чинній на момент подання заяви, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 454 ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом.

Враховуючи що Цивільний процесуальним кодексом України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, не передбачена можливість передачі справи за інстанційною підсудністю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розгляду заяви Дніпровським районним судом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що ухвала судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, підстави для її скасування - відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу РужицькогоОлександра Антоновича, який діє на підставі ордеру в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І.Шкоріна