Ухвала суду № 75579097, 19.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27149/18

Провадження № 2/761/6640/2018

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2018 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Савицький О.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Січ», ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колєсник Світлана Анатоліївна, про визнання недійсним застереження, що міститься в іпотечному договорі,

В С Т А Н О В И В:

17.07.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Січ», ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колєсник Світлана Анатоліївна, про визнання недійсним застереження, що міститься в іпотечному договорі.

Як вбачається, підставою звернення саме до Шевченківського районного м.Києва стало те, що, як зазначено у позовній заяві, один із відповідачів - Публічне акціонерне товариство «Банк Січ» знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 63, що територіально відноситься до дислокації Шевченківського району м.Києва.

Так, дійсно, за загальним правилом, визначеним ч.2 ст. 27 ЦПК України, позови юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч.15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Водночас, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Разом з тим, поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст. 114 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, можна дійти висновку, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.

Як вбачається зі змісту даної заяви, позивач просить визнати недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, де предметом іпотеки є нежилі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 що територіально відноситься до дислокації Дніпровського району м.Києва.

В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Січ», ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колєсник Світлана Анатоліївна, про визнання недійсним застереження, що міститься в іпотечному договорі, слід передати на розгляд Дніпровського районного суду м.Києва, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Січ», ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колєсник Світлана Анатоліївна, про визнання недійсним застереження, що міститься в іпотечному договорі, - передати на розгляд до Дніпровського районного суду м.Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: