Постанова № 75577360, 26.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«26» липня 2018 року м. Херсон

Справа № 766/795/17

Провадження № 22-ц/791/819/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П.суддів:Ігнатенко П. Я. Полікарпової О. М.секретарПрушинська О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Дорошинської В. Е. від 19 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_5 звернувся з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 28 серпня 2016 року він був прийнятий на роботу у відділ внутрішнього контролю головним диспетчером на контрольно-пропускному пункті ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод «Судмаш» (далі - ПАТ «ХЗ «Судмаш»), графік роботи доба через три доби, початок зміни о 7.30 год.

13 грудня 2016 року о 7.30 год. він прибув на зміну, близько 14.00 год. звернувся з заявою до відділу кадрів заводу про звільнення з займаної посади у зв'язку з невиплатою заробітної плати відповідачем за вересень-листопад 2016 року.

14 грудня 2016 року, прибувши на роботу для отримання наказу про звільнення, трудової книжки та розрахунку, він не зміг пройти на територію заводу, оскільки його не пропускав начальник відомчої безпеки відповідача ОСОБА_6

30 грудня 2016 року він отримав листом через пошту свою трудову книжку, в якій був запис, що згідно наказу № 164 від 13 грудня 2016 року його звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а не за ч. 3 ст. 38 КЗпП, яка вказана в його заяві від 13 грудня 2016 року.

Позивач вважає, що наказ відповідача про звільнення з займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України є необґрунтованим та незаконним.

Крім того, позивач зазначав, що незаконне звільнення та негативне відношення відповідача призвело до моральних страждань і переживань, по даний час він знаходиться у стресовому стані, у зв'язку з чим оцінює моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

У зв'язку з наведеним позивач просив суд, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, поновити строк на оскарження наказу ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» №157-а від 04 листопада 2016 року про оголошення йому догани, як пропущений з поважних причин; визнати незаконним наказ ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» №157-а від 04 листопада 2016 року про оголошення йому догани; визнати незаконним наказ ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» № 164 від 13 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_5 за п. 3 ст. 40 КЗпП; поновити його на посаді головного диспетчера на контрольно-пропускному пункті ПАТ «Херсонський завод «Судмаш», який є правонаступником ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури»; стягнути з ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; покласти на директора ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» як на посадову особу, винну у його незаконному звільненні обов'язок покрити шкоду заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу та моральної шкоди; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_5 строк на оскарження наказу Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» №157-а від 04 листопада 2016 року про оголошення догани ОСОБА_5.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» №157-а від 04 листопада 2016 року про оголошення догани ОСОБА_5.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» № 164 від 13 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_5 за п.3 ст. 40 КЗпП.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді головного диспетчера на контрольно-пропускному пункті Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш», який є правонаступником Державного підприємства «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 35 234,16 грн. за період з 14 грудня 2016 року по 19 березня 2018 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 640,00 грн та судовий збір на користь держави в розмірі 640,00 грн.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду ПАТ «Херсонський завод «Судмаш», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не надав суду доказів систематичності невиконання ОСОБА_5 своїх функціональних обов'язків є безпідставними і спростовуються наданими ним доказами, у тому числі залученими до апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Херсонський завод «Судмаш», ОСОБА_5, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду просив не брати до уваги долучені відповідачем до апеляційної скарги, документи як сфальсифіковані, апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення суду в частині стягнення заробітної плати скасувати, стягнути з відповідача - ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по день постановлення судового рішення апеляційним судом Херсонської області, в решті рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Херсонський міський суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, відповідно до наказу по ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» № 128 від 26 серпня 2016 року та запису у трудовій книжці ОСОБА_5 з 28 серпня 2016 року був прийнятий на посаду головного диспетчера на контрольно-пропускному пункті /а. с. 9, 35, 43 - 44/.

Відповідно до наказу ДП «Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури» №157а від 04 листопада 2016 року у зв'язку з систематичним невиконання своїх функціональних обов'язків головного диспетчера на контрольно-пропускному пункті ОСОБА_5 об'явлено догану /а. с. 46/.

Згідно акту від 04 листопада 2016 року, складеного працівниками підприємства, ОСОБА_5 ознайомлений з наказом про оголошення йому догани, від підпису відмовився /а. с. 47/.

Зі службової записки від 04 листопада 2016 року начальника відділу внутрішнього контролю ОСОБА_6 вбачається, що останній просив вжити заходи реагування до головного диспетчера КПП ОСОБА_5 у зв'язку з неодноразовим невиконанням ним своїх функціональних обов'язків, яке виразилося у не прибиранні ОСОБА_5 при здачі зміни приміщення КПП, вартового приміщення і прилеглої території /а. с. 45/.

13 грудня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до адміністрації з заявою про його звільнення з займаної посади відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 14 грудня 2016 року у зв'язку з невиплатою заробітної плати за вересень - листопад 2016 року /а. с. 10/.

Наказом № 164 від 13 грудня 2016 року ОСОБА_5 звільнено з посади головного диспетчера на КПП з 13 грудня 2016 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України /а. с. 52/.

На підставі п. 3ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Частиною 2 ст.147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч.1ст.147 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п.3, 4, 7, 8 ч.1ст.40 КЗпП України.

Згідно роз'яснень викладений у п. 23 зазначеної постанови, за передбаченими п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст.151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не зазначив винних дій позивача, не надав суду доказів, які б свідчили про вину в діях позивача і невиконання ним своїх функціональних обов'язків головного диспетчера на контрольно-пропускному пункті, письмові пояснення щодо невиконання ОСОБА_5 своїх функціональних обов'язків відповідачем не відбиралися, систематичність невиконання обов'язків не підтверджено. Тому суд вважав наявними підстави для визнання наказів про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_5 незаконними, поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, завданої позивачу, внаслідок його незаконного звільнення, яка полягає в душевних хвилюваннях, безпідставного позбавлення права на працю і отримання заробітку, та змушений був прикладати додаткові зусилля для організації життя свого та своєї сім'ї.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов повно з'ясувавши обставини справи та вирішивши спір відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно дійшов висновку про не доведеність та не підтвердження доказами систематичного невиконання ОСОБА_5 своїх функціональних обов'язків, підлягають відхиленню, як такі, що не ґрунтуються на нормах процесуального закону.

Так, відповідач посилається у скарзі на не взяття судом до уваги службових записок від 28 серпня 2016 року, 19 жовтня 2016 року, 26 жовтня 2016 року про відмову ОСОБА_5 від підпису про ознайомлення з посадовою інструкцією та не виконання ним своїх функціональних обов'язків: не здійснював обхід території заводу і не прибрав караульне приміщення і прилеглу територію при здачі зміни. Зазначені доповідні не були відповідачем надані до суду першої інстанції , не було посилання на них у відзиві заводу на позовну заяву і вони були залучені відповідачем до апеляційної скарги через півтора роки після надходження до суду позову ОСОБА_5 Їх достовірність та наявність вказаних у них фактів позивач не визнає і заперечує.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне не взяття до уваги судом невиконання позивачем функціональних обов'язків, яке зафіксовано наказом №157 - а від 04 листопада 2016 року і безпідставне поновлення йому строку на звернення до суду щодо оскарження вказаного наказу, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з його вчиненням систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перевіряючи законність звільнення працівника, а в даному випадку ОСОБА_5 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен перевірити підстави, законність, дотримання процедури накладення дисциплінарного стягнення, яке передувало прийняттю наказу про звільнення за систематичне невиконання працівником своїх обов'язків, тобто наказу № 157 - а від 04 листопада 2016 року.

Службова записка на ім'я в.о. директора заводу, складена начальником відділу внутрішнього контролю М.М. Власенко від 04 листопада 2016 р., як доказ невиконання позивачем своїх функціональних обов'язків до уваги колегією суддів не приймається у зв'язку з тим, що вона складена на підставі рапорту, ксерокопія якого надана відповідачем суду. В ньому зазначено, що головний диспетчер КПП ОСОБА_5 зміну з 02 листопада 2016 року по 03 листопада 2016 року здав, а головний диспетчер КПП ОСОБА_8 зміну прийняв. ОСОБА_8 зміну з 03 листопада 2016 року по 04 листопада 2016 року від ОСОБА_5 прийняв, свої зауваження виклав до запису «Зміну здав», «Зміну прийняв», «підписи». Запис щодо неприбраності КПП і прилеглої території, здійснено після підписів осіб, які здали - прийняли зміну. Позивач заперечує наявність вказаного зауваження на момент здачі ним зміни і прийняття зміни ОСОБА_8 та зазначає, що будь - які зауваження при здачі зміни викладаються у рапорті до підписів уповноважених осіб /а. с. 48/.

Тому, на думку колегії суддів, вказаний доказ не відповідає вимогам достовірності і обґрунтовано не взятий судом до уваги.

Крім того, слід зазначити, що у розділі ІІ «Функціональні обов'язки» Посадової інструкції головного диспетчера КПП і контролера КПП, серед яких п. 2.16 - прибирання караульного приміщення, постів і прилеглої території КПП при здачі зміни, не зазначено, що це є обов'язком головного диспетчера КПП, лише зазначено, що це функціональні обов'язки контролера КПП. Решта розділів інструкції містить вказівку, що вказані у них обов'язки розповсюджуються як на головного диспетчера КПП, так і контролера КПП /а. с. 184 - 186/.

Окрім того, відповідно до п. 3.1 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації і полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою установою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Службові записки від 04 листопада 2016 року, 13 грудня 2016 року не зареєстровані підприємством відповідно до Правил, тому, як належний доказ, до уваги колегією суддів не приймаються.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідно до пояснювальних записок економіста ОСОБА_9 та начальника виробництва ОСОБА_10 встановлено факт залишення 13 грудня 2016 р. ОСОБА_5 свого робочого місця в особистих цілях без попередження, внаслідок чого транспортний засіб тривалий час не міг покинути територію підприємства та допустив порушення позивачем п. п. 2.4, 8.1 Посадової інструкції до уваги колегією суддів не приймаються. В пояснювальній записці економіста ОСОБА_11 зазначено, що на контрольно - пропускному пункті був відсутній охоронець та не вказано прізвище цієї особи, ОСОБА_5 же працював на підприємстві головним диспетчером КПП. Крім того, в записці не зазначено рік цієї події та державний номер автомобіля, який не міг покинути територію підприємства. Відповідач не надав суду належних доказів, які підтверджують факт виїзду автомобіля 13 грудня 2016 року на зміні ОСОБА_5, відсутність саме в цей час на КПП ОСОБА_5

Як у позовній заяві, так і в апеляційному суді ОСОБА_5 пояснював, що 13 грудня 2016 року приблизно о 14.00 год., поставивши до відома начальника внутрішньої безпеки , він відносив до відділу кадрів свою заяву про звільнення і ця обставина підтверджується реєстрацією відповідачем вказаної заяви /а. с. 10/.

За вказаних вище обставин, колегія суддів вважає, що надані відповідачем докази на підтвердження систематичного не виконання ОСОБА_5 своїх службових обов'язків є недостатніми, які б у своїй сукупності дали змогу дійти висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 з посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень, звільнення та поновлення на роботі, суд обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням останнього та тривалий період: з січня 2017 року по 19 березня 2018 року перебування ОСОБА_5 у стані невизначеності, депресії, вимушених змін у його житті.

Письмові документи, додані ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» до апеляційної скарги колегією суддів не приймаються, оскільки, у порушення вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, скаржник не надав суду доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Інші доводи апеляційної скарги ПАТ «Херсонський завод «Судмаш» не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують, тому підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод «Судмаш» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Головуючий підписЛ. П. ВоронцоваСудді: підпис підписП. Я. Ігнатенко О. М. Полікарпова

Дата складання повного судового рішення 30 липня 2018 року.

З оригіналом згідно: Копія постанови оформлена 30 липня 2018 року Постанова набрала законної сили 26 липня 2018 року

Суддя Секретар судового засіданняЛ. П. Воронцова О. В. Прушинська