Постанова № 75573924, 24.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» липня 2018 року

м. Харків

справа № 639/4913/15-ц

провадження № 22-ц/790/3008/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

представника прокуратури Харківської області - Крупської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової Ірини Володимирівни, прокуратури Харківської області, Головного управління національної поліції в Харківській області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 березня 2018 року (постановлену суддею Бородіною О.В.),-

ВСТАНОВИЛА:

26 травня 2015 року ОСОБА_2 подано до суду першої інстанції позов до прокуратури Жовтневого району м. Харкова, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (а.с. 2-5, том 1).

17 січня 2018 року ОСОБА_2 подані доповнення та уточнення позовних вимог.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 02 березня 2018 року закрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В., прокуратури Харківської області, Головного управління національної поліції в Харківській області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, в частині вимог щодо судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. (а.с. 180, 181, том 3).

Не погодившись з вказаною ухвалою, 05 квітня 2018 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції вимог Конституції України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Суд необґрунтовано закрив провадження у справі, чим порушив порядок вирішення питання щодо підсудності справи, у якій одна із сторін є суддя, позбавив його доступу до правосуддя щодо стягнення моральної шкоди з судді.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 рокусправу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи (а.с. 84, 85 том 4).

В суді апеляційної інстанції представник прокуратури Харківської області - Крупська К.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Позивач ОСОБА_2, представник відповідача Головного управління національної поліції в Харківській області, Іванова І.В. та представник третьої особи - Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Іванова І.В. подала до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представник прокуратури Харківської області - Крупської К.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження в частині вимог щодо судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В., суд першої інстанції виходив з того, що розгляд позовних вимог, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді, пов'язаних з розглядом справи, не передбачений діючим цивільним процесуальним законодавством.

Колегією суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

11 грудня 2017 року ОСОБА_2 подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути солідарно з прокуратури Харківської області, Головного управління НП в Харківській області, судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. на його користь моральну шкоду в сумі 8 960,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року прийнято уточнену позовну заяву ОСОБА_2 Визначено у цивільній справі наступний склад відповідача: прокуратура Харківської області, ГУ НП в Харківській області, суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Іванова І.В. (а.с. 86).

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовної вимоги, пред'явленої ОСОБА_2 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. є оскарження її процесуальних дій, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Проте, колегія суддів вважає, що між ОСОБА_2 та судею Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. правовідносини, мова про які йде в ч. 2 ст. 124 Конституції України не виникли, тому даний спір не може бути підсудний судам загальної юрисдикції.

Даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені ОСОБА_2 дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

З правового аналізу даної норми вбачається, що суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» у розумінні положень ч. 1 ст. 2, п. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Дане положення є відтворенням положень ст.ст. 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій та судових рішень судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Як було зазначено вище, предметом позовних вимог ОСОБА_2 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. є виключно процесуальні дії останньої при здійсненні правосуддя.

Відповідно до Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду у визначенні чи застосуванні закону, здійснені оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися, щонайбільше, поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Застосування положення ч. 6 ст. 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність суду, зокрема такі, що не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті у разі їх незаконних дій або бездіяльності, і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

Вказана правова позиція відповідає змісту та вимогам ст.ст. 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо закриття провадження у справі в частині вимог до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Доводи апелянта стосовно того, що рішенням Вищої ради правосуддя від 05 червня 2018 року суддя Іванова І.В. звільнена з посади судді Жовтневого районного суду м. Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки підставою для стягнення з судді Іванової І.В. суми у відшкодування моральної шкоди є процесуальна діяльність при відправленні правосуддя при розгляді конкретної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення на підставі п.2 ч.1 ст. 389 ЦПК України.

Постанову складено «27» липня 2018 року.

Головуючий суддя: Судді:А.І. Колтунова Н.П. Пилипчук О.В. Маміна