Вирок № 75571354, 30.07.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/5296/15-к

Н.п. №1-кп/415/34/18

В И Р О К

Іменем України

30 липня 2018 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015130000000062 від 18.03.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, не є особою з інвалідністю, оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУМВС України в Луганській області, не судимого, учасника антитерористичної операції, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Лагунова Д.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників обвинуваченого Овчаренко О.В.

Гамова В.В.

Мєдвєдєва С.С.

У Х В А Л И В:

І. Формулювання обвинувачення, пред'явлене стороною обвинувачення під час судового провадження, згідно зміненого прокурором в порядку ст. 338 КПК України 01.06.2018 року обвинувального акту.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що:

Наказом начальника ГУМВС України у Луганській області № 178о/с від 30.06.2014, заступнику начальника Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області - начальнику міліції громадської безпеки ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - підполковник міліції.

Відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУМВС України у Луганській області № 389о/с від 17.11.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира з кадрового забезпечення батальйону патрульної служби (з охорони об'єктів) ГУМВС України у Луганській області, увільнивши від посади заступника начальника Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області - начальника міліції громадської безпеки.

27.02.2015 наказом начальника ГУМВС України у Луганській області № 66о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, Станично - Луганського РВ ГУМВС України у Луганській області.

Відповідно до ст. ст. 1, 10, 20 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_1, перебуваючи на займаній посаді був службовою особою та постійно виконував функції представника органу виконавчої влади, який має захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» №3781-ХII від 23.12.1993, ОСОБА_1 був працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов'язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 30 ст. 11 ЗУ «Про міліцію» - міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю.

На підставі Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014, ОСОБА_1 перебуваючи при виконанні службових обов'язків, був залучений до проведення антитерористичної операції на території Луганської області, знаходився в районі її проведення, а саме в період з 15.07.2014 по 06.04.2015 ОСОБА_1, згідно наказів начальника ГУМВС України у Луганській області, ніс службу з охорони громадського порядку, в тому числі і на блокпостах «Лисичанськ - Артемівськ», «Стара Краснянка», «Фільтраційний пункт м. Щастя» та «Половінкіно».

Під час виконання службових обов'язків, в період з 18.11.2014 по 06.04.2015, більш точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, за наступних обставин.

У зв'язку із залученням до охорони громадського порядку під час проведення антитерористичної операції на території Луганської області 15.07.2014 працівнику міліції ОСОБА_1 у Старобільському МВ ГУМВС України в Луганській області, на підставі п. 30 ст. 11 ЗУ «Про міліцію» та у порядку визначеному Інструкцією із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачою й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України № 141 від 27.03.2008, видано на постійне носіння табельну вогнепальну зброю - автомат Калашникова АК-74 калібром 5,45 мм. та 120 патронів калібром 5,45 мм. до нього.

В період з 18.11.2014 по 06.04.2015, більш точний час під час судового розгляду встановити не надалось можливим, під час несення служби з охорони громадського порядку на блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ», що був розташований на виїзді із м. Лисичанська на перехресті вул. Бахмутська м. Лисичанська та автошляху сполученням с. Малорязанцеве - с. Білогорівка Попаснянського району Луганської області, ОСОБА_1 виявив на території блокпосту необліковані бойові припаси - патрони калібром 5,45 мм. до автоматичної зброї в кількості 88 штук, що були залишені військовослужбовцями, які несли службу на вказаному блокпосту у другій половині 2014 року та вирішив їх привласнити і не повертати володільцю чи передати на облік до сектору озброєнь ГУМВС України в Луганській області. Вказаними бойовими припасами - патронами калібру 5,45 мм. в кількості 88 штук ОСОБА_1 незаконно розпорядився на власний розсуд, а саме спорядив додатково придбані ним магазини до автомату Калашникова та носив під час несення служби на блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ» та перебування у місті Лисичанську, в тому числі неодноразово незаконно приносив і зберігав за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_3.

06.04.2015 ОСОБА_1 в черговий раз незаконно перевіз привласнені ним бойові припаси - патрони калібром 5,45 мм. в кількості 88 штук за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3, де зберігав їх без передбаченого законом дозволу до 15.04.2015.

15.04.2015 під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, в ході проведення обшуку за місцем його мешкання, за адресою: АДРЕСА_3, виявлено та вилучено бойові припаси - патрони калібром 5,45 мм. у кількості 208 штук до автомату Калашникова АК-74, калібру 5,45 мм., із яких 120 патронів ОСОБА_1 отримав 15.07.2014 у Старобільському МВ ГУМВС України в Луганській області та які він отримав і зберігав у відповідності до ЗУ «Про міліцію» та у порядку визначеному Інструкцією із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачою й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України та 88 патронів калібру 5,45 мм., які він виявив на території блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ» у м. Лисичанську під час несення служби та привласнив.

Відповідно до висновку експерта № 184 від 26.05.2015 патрони вилучені 15.04.2015 під час обшуку квартири, де мешкає ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_3, в кількості 208 штук, є боєприпасами - 5,45 мм. проміжними патронами зразка 1974 року. Ці патрони призначені для стрільби із наступної військової стрілецької зброї: автомати АК-74; АКС-74; АКС-74У; ручний кулемет РПК-74, їх модифікації. Виготовлені патрони промисловим способом. Патрони до стрільби придатні і знаходяться в справному стані.

Крім того, Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна» визначено, що боєприпаси не можуть перебувати у власності громадян.

Пунктами 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчізняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, боєприпасів до зброї здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.

Відповідно до п. 30 ст. 11 ЗУ «Про міліцію» - міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю.

У зв'язку із залученням до охорони громадського порядку під час проведення антитерористичної операції на території Луганської області 15.07.2014 працівнику міліції ОСОБА_1 у Старобільському МВ ГУМВС України в Луганській області, на підставі п. 30 ст. 11 ЗУ «Про міліцію» та у порядку визначеному Інструкцією із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачою й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України № 141 від 27.03.2008, видано на постійне носіння табельну вогнепальну зброю - автомат Калашникова АК-74 калібром 5,45 мм. та 120 патронів калібром 5,45 мм. до нього.

Однак, у порушення вищевказаних вимог законодавства України, ОСОБА_1, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

В період з 18.11.2014 по 06.04.2015, більш точний час встановити не надалось можливим, під час несення служби з охорони громадського порядку на блокпосту «Лисичанск-Артемівськ», що був розташований на виїзді із м. Лисичанська на перехресті вул. Бахмутська м. Лисичанська та автошляху сполученням с. Малорязанцеве - с. Білогорівка Попаснянського району Луганської області, ОСОБА_1 виявив на території блокпосту необліковані бойові припаси - патрони калібром 5,45 мм. до автоматичної зброї в кількості 88 штук, що були залишені військовослужбовцями, які несли службу на вказаному блокпосту у другій половині 2014 року та вирішив їх привласнити і не повертати володільцю чи передати на облік до сектору озброєнь ГУМВС України в Луганській області. Вказаними бойовими припасами - патронами калібру 5,45 мм. в кількості 88 штук ОСОБА_1 незаконно розпорядився на власний розсуд, а саме спорядив додатково придбані ним магазини до автомату Калашникова та носив з собою під час несення служби на блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ» та перебування у місті Лисичанську, в тому числі неодноразово незаконно приносив і зберігав за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_3.

06.04.2015 ОСОБА_1 в черговий раз незаконно перевіз привласнені ним бойові припаси - патрони калібром 5,45 мм. в кількості 88 штук за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3, де зберігав їх без передбаченого законом дозволу до 15.04.2015.

15.04.2015 під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, в ході проведення обшуку за місцем його мешкання, за адресою: АДРЕСА_3, виявлено та вилучено бойові припаси - патрони калібром 5,45 мм. у кількості 208 штук до автомату Калашникова АК-74, калібру 5,45 мм., із яких 120 патронів ОСОБА_1 отримав 15.07.2014 у Старобільському МВ ГУМВС України в Луганській області та які він отримав і зберігав у відповідності до ЗУ «Про міліцію» та у порядку визначеному Інструкцією із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачою й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України та 88 патронів калібру 5,45 мм., які він виявив на території блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ» у м. Лисичанську під час несення служби та привласнив.

Відповідно до висновку експерта № 184 від 26.05.2015 патрони вилучені 15.04.2015 під час обшуку квартири, де мешкає ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_3, в кількості 208 штук є боєприпасами - 5,45 мм. проміжними патронами зразка 1974 року. Ці патрони призначені для стрільби із наступної військової стрілецької зброї: автомати АК-74; АКС-74; АКС-74У; ручний кулемет РПК-74, їх модифікації. Виготовлені патрони промисловим способом. Патрони до стрільби придатні і знаходяться в справному стані.

Таким чином, дії ОСОБА_1, прокурором кваліфіковані за ч. 1 ст. 262 КК України, як привласнення бойових припасів та за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

ІІ. Позиція обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, інкримінованих йому в провину прокурором, за обставин, викладених у зміненому 01.06.2018 року обвинувальному акті, не визнав. Суду пояснив, що всю зброю і боєприпаси, як табельну він отримав законно, як атестований працівник міліції відповідно до Закону України «Про міліцію», маючи дозвіл на носіння та зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів до неї. 15 липня 2014 року він, перебуваючи на посаді заступника начальника Краснодонського МВ ГУМВС в Луганської області, у черговій частині Старобільського РВ ГУМВС в Луганській області отримав на постійне зберігання автомат АК- 74 та 120 патронів до нього калібру 5,45( 4 магазина заряджених 30 патронами), а також штик-ніж, про що було зроблено запис в журналі видачі зброї у черговій частині Старобільського РВ ГУМВС, а у березні 2015 року 88 патронів, які він, як старший блокпосту, отримав на блок пост Лисичанськ-Артемівськ, знарядив для посилення боєкомплекту, оскільки була загроза прориву та нападу диверсійної розвідувальної групи незаконних збройних формувань. Відповідаючи на запитання прокурора зазначив, що ним, як старшим блокпоста Лисичанськ-Артемівськ отримувався цинк для посилення боєкомплектів у кількості 1080 штук, в результаті чого він посилив свій боєкомплект, а також з цією ж метою видавав патрони іншим співробітникам, що знаходились на блокпосту, які після зміни, повертали боєприпаси до цинку, а він був там постійно, оскільки після призначення у березні 2015 року був старшим блокпосту. Відомості про отримання на блокпості набоїв з цинку записувались до зошиту, однак не завжди, іноді патрони видавались так, без будь якої фіксації, чому цей зошит не виявили йому не відомо. Також на блокпосту була не облікована зброя та боєприпаси, які залишили добровольчі батальйони, зокрема і Луганськ-1, а також було не обліковане озброєння, яке безпосередньо привозили на блокпост керівництво ГУМВС, для посилення боєкомплектів. Не обліковані патрони були у відрах, вони стояли і біля вагончику, і у вагончиках, конкретного місця зберігання не було, за них ніхто не відповідав При отриманні ним у Старобільському РВ ГУМВС 4-х магазинів до АК, які там знаходились патрони, якого калібру та з якою кулею він не бачив і в журналі видачі ці відомості не відображалися. У березні 2015 року патрони у цинку знаходились насипом. Співробітники посилювали боєкомплект, а потім здавали їх назад у цинк, однак ніхто патрони не рахував і не висліджував, які саме патрони були повернуті до цинку, чи бронебійні, чи звичайні. До цього озброєння мали всі вільний доступ, оскільки всі довіряли один одному. 06.04.2015 року коли він знаходився на блок-посту о 07 годині ранку, йому зателефонував заступник начальника ГУМВСУ ОСОБА_6, та повідомив що, генерал ОСОБА_1, відправляє його до Станиці Луганської і на блокпост він повернеться через тиждень. На його запитання що робити з озброєнням, ОСОБА_6 сказав не турбуватися, оскільки там залишиться ОСОБА_7. По приїзду додому у нього заболіла спина і він звернувся до лікарні. Це був останній день його служби на блокпосту Лисичанськ - Артемівськ. Стосовно озброєння з ОСОБА_7 не спілкувався. Після цього ніхто патрони не рахував. Не робив цього і ОСОБА_8 при перевірці, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_7. На блокпості у них була написана розписка про отримання зброї та бойових припасів, що знаходились на блокпості без дати, на всякий випадок. Він писав розписку наприкінці 2014 року перед новим роком, оскільки після цього був направлений на службу на інший блок-пост, а потім у березні 2015 року, коли знову заступив на службу на блок-пост «Лисичанськ - Артемівськ». Відповідаючи на запитання захисту зазначив, що при отриманні боєприпасів він не звіряв тип і номери патронів та їх виробника, і ніхто такого не робив. Патрони використовувались лише для несення служби, оскільки ситуація була нестабільна. Що стосується обшуку у квартирі, то він добровільно надав співробітникам міліції мішок, що зберігався у нього у сейфі, в якому знаходились патрони у магазинах у кількості 208 штук, автомат Калашникова, ПМ та штик ніж, які він зберігав у себе вдома як табельну зброю та бойові припаси, видані йому за обставин, викладених вище, на постійне зберігання. Участі у обшуку він не приймав. Йому вручили копію протоколу. Співробітники міліції патрони які він їм надав перераховували, однак він в цьому участь не приймав. Поки він відповідав на питання слідчого Звєздіної, інші працівники міліції не знаходилися у колі його зору, однак стверджувати що в цей час вони обшукували інші кімнати він не може. Крім того, на питання суду відповів, що 17.11.2014 року його було призначено заступником командира з кадрового забезпечення батальйону патрульної служби. Крім старшого блокпосту Лисичанськ - Артемівськ, його направляли для несення служби також на блок-пости Стара Краснянка, Половінкіно, фільтраційний пункт м. Щастя. Для блокпосту Лисичанськ - Артемівськ, він отримав кулемет АК та цинк патронів у кількості 1080 штук, які спочатку лежали у пачках та за який він особисто відповідав. На інші блокпости він зброю не отримував. Зброю та боєприпаси, коли він був на вихідному, зберігав за місцем свого мешкання, оскільки вони були видані йому на постійне зберігання. На момент проведення обшуку він був на лікарняному, а тому зброя і боєприпаси знаходились у нього за місцем проживання. В присутності понятих він не робив ніяких зауважень з приводу обшуку. Копію протоколу отримав. Всі 208 патронів, які він надав співробітникам міліції, знаходились у магазинах у розгрузці, у сейфі, в тому числі і патрони, які він взяв з цинку для посилення боєкомплекту. Ніякого злочинного умислу він не мав, оскільки мав дозвіл на право носіння та зберігання зброї і бойових припасів, і взяв патрони з цинку, що були отримані ним під особисту відповідальність, тільки для посилення боєкомплекту і лише у разі нападу зі сторони незаконних збройних формувань мав би намір їх використати. Він лише захищав свою Батьківщину та свій народ. Про проведення перевірки ОСОБА_8 його не повідомляв, і особисто він майно, що знаходилось на блокпосту ОСОБА_7, який заступив на його місце, не передавав.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що на початку січня 2015 року він вступив у добровольчий батальйон «Луганськ 1» і його було відряджено для несення служби на блокпост «Лисичанськ - Артемівськ» як старшого зміни. Старші блокпосту змінювались щотижня, а змін було 4. При зміні старшого блокпосту оглядалось наявне озброєння, боєприпаси, спецзасоби, за результатами чого складався акт прийому передачі, який зберігався на блокпосту. Це відбувалося по суботам і кожного разу складалися акти. На початку березня 2015 року, точну дату сказати не може, як старшим блокпосту на службу заступив ОСОБА_1, до цього він останнього не знав і ніколи на блок-посту не бачив. У вагончику знаходились резервні 2 ящика з гранатами та 2 або 4 цинку з патронами для АК, що були насипом. Ці патрони ніхто ніколи не рахував, передавали так, проблем з патронами не було. Це був такий час, коли облік та рахунок патронів не вівся, оскільки йшли бойові дії і вірогідність прориву ДРГ була не маленька. Такого не було, щоб скільки отримав патронів, стільки і було. Боєкомплекти посилювали. Він також посилював свій боєкомплект за рахунок боєприпасів, які знаходив на блокпості, а також брав із цинку. У співробітників були не обліковані патрони. Коли з блокпосту виїхала 24 бригада, після них залишилося багато патронів. На блокпосту були не обліковані патрони, також патрони можливо було знайти і на землі. Ряд його колег розповідали йому про те, що на блокпост приїздило керівництво ГУМВС і для посилення боєкомплекту привозило патрони у відрах. Пам'ятає, що прийшла телеграма, що було порушено кримінальну справу і потрібно провести інвентаризацію. ОСОБА_1 терміново викликали до керівництва у місто Сєвєродонецьк, він склав рапорт і нічого йому (ОСОБА_7) не передавав, а потім приїхали представники УВБ з СБУ, які проводили обшук, за наслідками якого нестачі патронів не було, при цьому він впевнений, що патрони, які знаходились у цинку насипом, не перераховували. Службу на блокпості він проходив до червня 2015 року. ОСОБА_1 може охарактеризувати лише з позитивної сторони, оскільки під його керівництвом було налагоджена дисципліна та належним чином забезпечувались матеріально-технічні потреби блокпосту. Відповідаючи на питання свідок також зазначив, що коли він приймав блокпост після ОСОБА_1, він патрони в цинку не перераховував, оскільки їх було багато і такої необхідності не було. При перевірці представниками ГУМВС України в Луганській області у червні 2015 року, в його присутності патрони також не рахували. Посилений боєкомплект разом із патронами, які він брав із цинку, він також не залишав на блокпосту, а забирав до себе за місцем проживання. При прибутті на блокпост йому видавався автомат Калашникова та 120 патронів до нього, однак, як він вже зазначав, цей боєкомплект він посилював сам, про що ніде не відображав і нікому не доповідав. Про те, що він знаходив патрони, він також нікому не казав. Крім того, він брав ще патрони з цинку, оскільки ці патрони були визначені саме для посилення боєкомплектів і брав їх під свою відповідальність. При проведенні перевірки ГУМВС у червні 2015 року, він міг відлучитися ненадовго, однак цього б часу не вистачило, щоб перерахувати всі патрони, які знаходились у цинку, а в його присутності їх не рахували. По периметру блокпосту стояли розтяжки і вони іноді спрацьовували, а тому з метою профілактики співробітники, що знаходились на блокпосту стріляли в той бік. У вагончику перебували старший блок посту і 7-8 співробітників, які несли службу. Акт складався лише коли змінювався старший блокпосту, до ОСОБА_1 це було кожного тижня, а коли прийшов ОСОБА_1 він не змінювався до того часу, як його викликало керівництво.

Свідок ОСОБА_8, допитаний в судовому засіданні пояснив, що він займає посаду начальника сектору озброєння ГУНП в Луганській області. У 2015 році по запиту прокуратури Луганської області ним проводилась перевірка фактичної наявності озброєння та бойових припасів на блокпосту Лисичанськ - Артемівськ. Питання стосувалось резервного озброєння, яке отримував старший блокпосту на блокпост у випадку екстрених ситуацій. Йому невідомо коли ОСОБА_1, як старший блокпосту Лисичанськ-Артемівськ не вийшов на службу. По приїзду на блокпост, на той час старшим був ОСОБА_7. Крім нього (ОСОБА_8) ніхто більше участь при проведенні перевірки не приймав. Бойові припаси зберігались у вагончику, а зброя у спецукриттях. Його допускали до всіх приміщень. Патрони зберігались в магазинах, а частина в магазині біля кулемету. Він рахував патрони які були насипом, а також рахував пачки з патронами по 30 шт. в кожній, пачки були упаковані. Патронів було1080 штук. За результатами перевірки ніякої нестачі зброї та патронів не було, про що ним було складено акт. Задача стояла перевірити фактичну наявність зброї та бойових припасів, однак ОСОБА_1 про проведенні перевірки він не повідомляв. Це була перевірка фактичної наявності і керувався він наказом МВС № 233 від 1995 року, однак цим наказом проведення перевірки на блокпості не передбачено. Ким використовувався цей вагончик йому не відомо. Від ОСОБА_7 не надходило ніяких заяв та повідомлень про нестачу, коли він заступив на цей блокпост. ОСОБА_1 отримував зброю та боєприпаси на блокпост про що надав розписку і саме з переліком, зазначеному у розписці він звіряв наявність зброї та боєприпасів. Про проведення перевірки він повідомив заступнику начальника ГУМВС та письмово прокуратурі області. Не заперечував, що перевірка проводилась 25.06.2015 року, про що зазначено в акті перевірки. Йому не відомо, що на той час ОСОБА_1 було звільнено з ОВС. На блокпосту була розписка ОСОБА_1. Документів про те, що ОСОБА_7 прийняв блокпост не було. На блокпосту був ОСОБА_7, він скрізь ходив з ним і все йому (ОСОБА_8) показував. При проведенні перевірки він керувався наказом МВС № 233 від 1995 року - це настанова по службі озброєння, де зазначено що співробітники служби озброєння мають право здійснювати перевірки міськрайорганів і кімнат зберігання зброї, однак вагончик - це не кімната зберігання зброї, керувався цим наказом, так як інших не було. Акт він склав у вільній формі, так як у наказі №233 таких форм не має. Підставою для здійснення перевірки була резолюція його керівника - ОСОБА_9 на запиті прокуратури. Наказ керівник не виносив, члени комісії не визначалися. Інвентаризація озброєння згідно діючого законодавства на блокпості не проводилась, один раз проводилась перевірка. Акт перевірки він ніде не реєстрував. Про направлення його для перевірки на блокпост наказу про відрядження не було, хоча повинен був бути.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він протягом 2014-2015 років займав посаду заступника начальника відділу Старобільського РВ ГУМВС і в його обов'язки входила організація обліку зброї. Підтвердив, що дійсно 18 квітня 2015 року за його участю слідчим Парфьоновим проводився огляд книги видачі і приймання озброєння та спеціальних засобів у Старобільському РВ ГУМВС. Слідчого цікавила інформація чи отримував співробітник міліції на прізвище ОСОБА_1 зброю та бойові припаси. Під час огляду книги було виявлено один запис з прізвищем ОСОБА_1, про те, що 15 липня 2014 року останній отримав у черговій частині Старобільського РВ автомат Калашникова та 120 патронів до нього, що знаходились у 4-х магазинах по 30 шт. в кожному. Зброю та бойові припаси останньому були видані на підставі розпорядження керівництва ГУМВС. Згідно цього розпорядження зброя видавалась співробітникам ( з зазначенням їх ПІБ), що приїхали з тимчасово окупованих територій і несли службу на блокпостах, їх озброювали в першу чергу. Книга була прошита та пронумерована, ніякі зміни до неї не вносились. Слідчим в протоколі було все зазначено вірно та дослівно виписано з книги.

Свідок ОСОБА_11 допитаний в судовому засіданні як свідок зі сторони обвинувачення, суду пояснив, що точну дату він не пам'ятає, приблизно у лютому 2015 року він ніс службу на блокпосту Лисичанськ - Артемівськ, старшим блокпосту був ОСОБА_1, з яким раніше він знайомий не був. На блокпост вони заступали тижнями. ОСОБА_1 ніс службу з ПМ та автоматом. Йому (ОСОБА_11) також для несення служби на блокпосту у Сєвєродонецькому МВ ГУМВС було видано ПМ та автомат Калашникова з боєприпасами. В той час з урахуванням обстановки видавались також і додаткові патрони для посилення боєкомплекту. Було можливо, щоб у співробітника міліції було більше патронів ніж передбачено. Для всіх це було нормою. З управління на блокпост приїжджали та перевіряли, щоб у наявності була зброя. У ОСОБА_1 він також бачив посилений боєкомплект. У 2014 році всім співробітникам видавалась зброя на постійне зберігання і на той час ніхто нікого за це не сварив. Боєприпаси зберігались у кімнаті старших в ящиках, був резерв патронів на випадок нападу. Також на блокпосту були розтяжки, які іноді спрацьовували і їм доводилось стріляти.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що з вересня 2014 року протягом двох років він працював у батальйоні патрульної поліції і ніс службу на блокпосту Лисичанськ -Артемівськ. ОСОБА_1 був старшим, іноді їм доводилося чергувати разом. Всі співробітники були озброєні автоматами Калашникова та ПМ. Під час несення служби приїжджали представники з управління та перевіряли наявність озброєння та екіпіровку. На блокпості видавалися також додаткові боєприпаси. Іноді вони стріляли по «Зельонкє» і про використання патронів повідомляли старшого блокпосту.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що з серпня 2014 року він ніс службу на блокпосту Лисичанськ - Артемівськ. Точну дату не пам'ятає на блокпості також бачив ОСОБА_1, він деякий час був старшим блокпосту. У кожного з них було озброєння у виді ПМ та автомату. Йому також відомо, що у вагончику були цинки з патронами. Також були випадки, що патрони з цинків роздавали для посилення боєкомплекту при загостренні ситуації, потім патрони повертались назад.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він разом з ОСОБА_1 приймали участь у визволенні міста Лисичанська від незаконних збройних формувань у липні 2014 року. Після визволення міста він пішов працювати в ГУМВС, а ОСОБА_1 ніс службу на блокпостах. В той час йому (ОСОБА_14) було видано на постійне зберігання автомат Калашникова та патрони до нього. Надлишок патронів був у всіх, і у нього також, оскільки цього потребувала обстановка, необхідно було посилювати боєкомплект.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що з 21.05.2014 року він обіймав посаду заступника начальника ГУМВС в Луганській області і в його підпорядкування перебували старші блокпостів. ОСОБА_1 був старшим блокпосту Лисичанськ-Артемівськ, та інших. Він, як керівник, щотижня приїжджав на блокпост та перевіряв, щоб у співробітників, які несли службу, було достатньо зброї та боєприпасів. Звернувши увагу суду, зазначив, що всі на той час заходи проводились в активну фазу антитерористичної операції, у зв'язку з чим співробітники блокпостів забезпечувались повним озброєнням, як табельна, автоматична зброя, а також додатково на блокпости видавалась зброя та боєприпаси, гранати, кулемети та гранатомети для відбиття нападу сепаратистів та захисту територій. На кожному блокпості вони намагалися максимально озброїти співробітників автоматичною зброєю. Коли він приїжджав на блокпост Лисичанськ - Артемівськ він бачив ОСОБА_1, який ніс службу з автоматом.

Свідок ОСОБА_15, допитаний в судовому засідання суду пояснив, що він працює у службі внутрішньої безпеки і в його обов'язки входить виявлення злочинів, вчинених співробітниками внутрішніх справ. У березня 2015 року до нього звернувся громадянин на ім'я ОСОБА_39, та повідомив, що має інформацію про те, що співробітник міліції ОСОБА_1 займається незаконним збутом зброї. Назвати своє прізвище останній відмовився, мотивуючи тим, що його ніхто не захистить. Ним було встановлено, що дійсно співробітник міліції ОСОБА_1 існує, а після зібрання інформації про нього, доповів своєму керівникові, написавши рапорт, який було направлено до УСБУ. В силу своїх повноважень він виїжджав на блокпости з перевірками щодо належного екіпірування співробітників, на блокпосту Лисичанськ-Артемівськ, де старшим був ОСОБА_1 порушень виявлено не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок зі сторони захисту ОСОБА_16 суду пояснив, що з вересня 2014 року по грудень 2014 року та з березня 2015 року по квітнень 2015 року він разом з ОСОБА_1 несли службу на блокпосту Лисичанськ-Артемівськ. ОСОБА_1 був старшим зміни, а потім і старшим блокпосту. Для несення служби, йому як, внутрішньо переміщеній особі, у Сєвєродонецькому МВ ГУМВС видали автомат Калашникова. Він ознайомлений з Інструкцією про порядок зберігання зброї, однак тоді був такий час та обстановка, що зброю вони не здавали, а перебували з нею добами. Разом з ними несли службу і добровольчі батальйони «Луганськ-1» та 24 бригада, у них також було багато зброї та бойових припасів. На блокпосту були патрони, які зберігались у цинках, а також були патрони, які знаходились просто у відрах, вони залишились після добровольчих батальйонів і були не обліковані. Керівництво УВБ приїжджало на блокпост, робили перевірку і бачило ці патрони. Були випадки, коли само керівництво привозило на блокпост додаткові патрони для роздачі їх співробітникам та посилення боєкомплектів. Ці патрони їм видавали поштучно, а те, що залишалось вони потім здавали. Які саме патрони видавали, якого типу і року випуску та заводу виробника йому невідомо, їх ніхто не звіряв, і які повертали патрони назад до цинку ніхто цього не перевіряв. Факти посилення боєкомплектів в той час були частими. Також були випадки підняття їх по тривозі, тоді також їм видавались додаткові патрони для посилення боєкомплекту. Патрони використовувались також шляхом відстрілювання їх по «зельонкє», коли проводилась зачистка, вони виходили на місцевість і стріляли в сторону зелених насаджень у повітря. Чи потрібно було про це складати якісь документи і які саме йому не відомо. Дефіциту патронів на блокпосту взагалі не було, всі отримували на блокпосту додаткові патрони, а ті, що потім залишались здавали.

Допитаний в судовому свідок зі сторони захисту ОСОБА_17 суду пояснив, що з серпня 2014 року по грудень 2014 року, він разом з ОСОБА_1 несли службу на блокпосту Лисичанськ-Артемівськ. ОСОБА_1 був старшим блокпосту. Вони заступали на службу тижнями, а коли вони були відсутніми старшим блокпосту були інші особи, наприклад ОСОБА_40, ОСОБА_18. Йому, як внутрішньо переміщеній особі - співробітникові міліції, у Сєвєродонецькому МВ ГУМВС видали для несення служби ПМ, автомат Калашникова та 120 патронів до нього. Дана зброя та бойові припаси постійно знаходилася при ньому. В той час була плутанина, всі постійно ходили зі зброєю. У ОСОБА_1 він також бачив ПМ і АК, а також він постійно ходив в розгрузці з боєкомплектами. Крім виданої зброї на блокпосту також знаходилась зброя, гранати та патрони. Патрони взагалі були в надлишку. Крім них на блокпості знаходились добровольчі батальйони, які після себе залишили їм багато патронів, вони зберігались у відрах і їх ніхто не обліковував. Блокпост відвідували з перевірками представники УВБ та СБУ. При загостренні ситуації, коли вони заступали на блокпост, крім тієї зброї та боєприпасів, що у них були, їм додатково видавались патрони для посилення боєкомплекту. Його колеги використовували патрони, стріляючи по зеленим насадженням. Також на блокпосту проводились учбові тренування, ставилися мішені і по мішеням стріляли. Процедури списання цих патронів не було, додаткові патрони видавали просто поштучно, не звіряючи ні номера, ні їх серії. У вагончику, де він проживав, а також проживав ОСОБА_1 та інші, знаходились додаткові патрони, вони зберігались у ящиках, відрах насипом та були відкриті. Могло бути таке, що патрони з цинка та з відра могли бути перемішані. Якщо б проводились бойові дії на блокпосту, 120 патронів які їм видавались з АК, вистачило б хвилини на 3 бою. На блокпосту були необліковані патрони до ПМ та АК, вони знаходилися насипом у кожному вагончику, їх залишили військові, коли виїжджали, оскільки розуміли, що якщо будуть бойові дії, то патронів їм може не вистачити, а також, ці патрони привозило керівництво. До необлікованих патронів мали всі вільний доступ, за ними ніхто не слідкував.

Свідок ОСОБА_19, допитаний в суді як свідок захисту, суду пояснив, що він разом з ОСОБА_1 несли службу на блокпості Лисичанськ-Артемівськ з вересня 2014року по грудень 2014 року, а потім з січня по кінець лютого 2015 року на блокпосту Стара Краснянка. До цього він ОСОБА_1 не знав. ОСОБА_1 був старшим блокпосту Лисичанськ- Артемівськ, а він (ОСОБА_19) був старшим зміни. Для несення служби йому було видано ПМ та автомат Калашникова, яке знаходилось у них на постійному зберіганні. Також до АК видали 120 патронів. На блокпосту знаходились додаткові боєкомплекти. Додаткові патрони також зберігались у відрах. Особисто він патрони не відстрілював, однак його колеги стріляли, і як ці патрони списувались йому не відомо. Також на блокпосту знаходились добровольчі батальйони, Луганськ -1, 24 бригада, після них також залишались патрони. Їм на блокпосту видавались також додаткові патрони для посилення боєкомплекту, а після завершення зміни здавали. При ньому приїжджали представники СБУ та УВБ, вони ходили по вагончикам і бачили ці патрони, які стояли у всіх на виду, однак ніяких зауважень з цього приводу не було. В той час була така обстановка, але ніяких додаткових інструкцій, як діяти в той, чи іншій ситуації не було.

Свідок ОСОБА_20 допитаний в суді як свідок захисту, суду пояснив, що з вересня 2014 року по лютий 2015 року він ніс службу на блокпості Лисичанськ-Артемівськ. Спочатку ОСОБА_1 був старшим зміни, а потім старшим блокпосту, до цього він його не знав. Коли він приїхав з тимчасово окупованої території, йому було видано автомат Калашникова з бойовими припасами у кількості 120 патронів, на постійне зберігання. Він протягом декількох місяців зберігав його при собі та за місцем свого проживання на орендованій квартирі. В той час всі чекали бойових дій, а тому видавалось додаткові патрони, оскільки 120 патронів вистачило б на 2 хвилини бою. Додаткові патрони отримували поштучно, а якщо їх не використовували, повертали назад. Також на блокпосту були добровольчі батальйони, у них було багато зброї та бойових припасів, після їх ротацій залишались патрони. В той час всі думали лише як захистити своє життя та життя людей. З перевіркою приїжджали представники УВБ, вони бачили де і як зберігалися додаткові патрони, ніяких зауважень не було. Особисто він не використовував бойові припаси, оскільки був поваром, однак військові робили розтяжки які спрацьовували, і тоді їм - співробітникам міліції, доводилось стріляти. У вагончику зберігались додаткові патрони у ящиках, що видали ГУМВС, також патрони були у відрах. Взагалі ОСОБА_1 як старшого блокпосту може охарактеризувати лише з позитивної сторони, оскільки саме завдяки своїм господарським рисам, він належним чином забезпечував співробітникам їжею, вагончиками, залучаючи волонтерів, проводили світло, привозили ліжка, всі на блокпосту були як сім'я. У них була хоча маленька, но точка супротиву ворогу була. Це був крайній пост, і ще один був попереду, а коли його розбили, був період, що вони чекали наступу ворогу, і додаткові патрони були вкрай необхідні.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що 15 квітня 2015 року у вечірній час він приймав участь у якості понятого при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, під час якого, після оголошення ухвали суду, ОСОБА_1 добровільно видав співробітникам правоохоронних органів мішок, в якому знаходилися автомат Калашникова, пістолет, магазини з патронами до автомату. При цьому ОСОБА_1 пояснив, що не хоче травмувати дружину та дитину, а тому добровільно видає ці речі. Всі патрони були перелічені. Під час обшуку в квартирі ОСОБА_1 вів себе спокійно, нічого не говорив і зауважень не робив. Більше нічого з квартири не вилучалось. За результатами проведення обшуку було складено протокол, який він підписав. Копія протоколу була вручена ОСОБА_1 Співробітників правоохоронних органів, які проводили обшук він раніше не знав.

Свідок ОСОБА_22, суду пояснив, що в середині квітня 2015 року, точну дату він не пам'ятає, у вечірній час він приймав участь у якості понятого при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, під час якого, після оголошення ухвали суду, ОСОБА_1 добровільно видав співробітникам правоохоронних органів мішок, в якому знаходилися автомат Калашникова, пістолет, магазини з патронами до автомату. Всі патрони були перелічені. Під час обшуку в квартирі ОСОБА_1 вів себе спокійно, і зауважень не робив, а він (ОСОБА_22) постійно знаходився поруч зі слідчим. За результатами проведення обшуку було складено протокол, який він підписав. Копія протоколу була вручена ОСОБА_1 Співробітників правоохоронних органів, які проводили обшук він раніше не знав.

Свідок ОСОБА_23, яка є дружиною обвинуваченого, після роз'яснення прав, передбачених ст. 63 Конституції України, суду пояснила, що приблизно у липні 2014 року її чоловік, який займав посаду заступника начальника Краснодонського МВ ГУМВС виїхав з тимчасово окупованої території до міста Лисичанська. Він також приймав участь наприкінці липня 2014 року у визволенні міста Лисичанська від представників незаконних збройних формувань. Потім з вересня 2014 року ніс службу на блокпості, захищаючи Батьківщину. Під час несення служби він рідка бував вдома, а коли приїзжав, то автомат привозив з собою і зберігав вдома. У квітні 2015 року за місцем їх мешкання було проведено обшук, її чоловік добровільно надав слідчій, яка проводила обшук, мішок, в якому знаходився пістолет, автомат та патрони, які були його табельною зброєю, та яку він зберігав дома у сейфі, оскільки в цей час знаходився на лікарняному. У обшуку приймали участь 2 понятих. Слідча була поруч з ОСОБА_1, а поняті також були з ними. Патрони розложили на підлогу та перерахували.

Відповідно ч. 3 ст. 26 КПК України судом за клопотанням сторін кримінального провадження також були досліджені письмові докази, а саме:

- Витяг з кримінального провадження № 42015130000000062 (том 1 а.с.1), згідно якого вбачається, що підставою внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 263 КК України стали матеріали правоохоронних чи контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень;

-Рапорт ст. оперуповноваженого в ОВС УВБ в Луганській області на ім'я начальника УВБ в Луганській області ОСОБА_24 про отримання інформації згідно якої співробітник міліції ОСОБА_1 займається зберіганням та збутом вогнепальної зброї, який згідно супровідного листа було направлено заступнику начальника УСБ України в Луганській області (том І а.с. 17-18);

-Протокол обшуку, проведеного 15.04.2015 року в період часу з 08.10 до 13.20 на підставі ухвали слідчого судді від 10.04.2015 року двох гаражів першого та другого зліва у м. Лисичанську між домом 167 по вулиці Московська, кафе «Адріатік»,якими користувались ОСОБА_1 та ОСОБА_25, під час якого в присутності двох понятих було виявлено та вилучено дві гранати з запалом та фототаблиця до протоколу (том І а.с. 91-104);

-Протокол обшуку, проведеного 15 квітня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.04.2015 року (том І а.с.109), якою було задоволення клопотання слідчої ОСОБА_26, погоджене прокурором 10.04.2015 року (том І а.с. 106-108), згідно якого, в період часу з 18.20 до 19.30 в присутності понятих в квартирі за місцем проживання ОСОБА_1, останній добровільно видав вогнепальну зброю АК 47 НОМЕР_1, сім магазинів до нього з патронами калібру 5,45 мм у кількості 208 штук, ПМ «ВН3180», магазин до нього 8 патронами, 2 порожніх магазину до АК 47, штик ніж НОМЕР_2, яке було вилучено, упаковане в тканевий мішок з биркою і підписами понятих та слідчого і пояснювальним написом (том І а.с. 110-113), фото таблиця до нього (том І а.с. 114) та диск з фотозображенням до протоколу, який було відтворено в судовому засіданні (том І а.с. 115);

- Лист-відповідь ГУМВС України в Луганській області від 16.04.2015 року, наданий на виконання доручення начальником департаменту ВБ УВБ в Луганській області( том І а.с. 120-121),згідно якої ОСОБА_1 зі складу озброєння УМЗ ГУМВС України в Луганській області отримав 5,45 мм кулемет РПК-74 НОМЕР_3-1988р.в., 5,45 мм патрони АК 7Н6 зі звичайною кулею у кількості 1080 шт., жилет захисний «Панцир 3-95М» НОМЕР_4, бойовий шолом «PN-V-K2». Станом на 16.04.2015 року до складу озброєння УМЗ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_1 зброю, боєприпаси та інше військове майно не здавав (том І а.с. 122);

-Розписка, датована 15.09.2014 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав на блокпост «Лисичанськ - Артемівськ» 5,45 мм кулемет РПК-74 НОМЕР_3-1988р.в., 5,45 мм патрони АК у кількості 1080 шт., ремень письменний АК74,АКМ 74 одна шт., сумку брезентову для магазинів РПК-74-одна шт. (том І а.с. 123);

-Розписка, датована 06.11.2014 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав на тимчасове зберігання і носіння жилет захисний «Панцир 3-95М» НОМЕР_4, бойовий шолом «PN-V-K2» (том І а.с. 124);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 3736 від 18.11.2014 року, згідно якого у період з 18.11.2014 року ОСОБА_1 було визначено старшим з організації охорони громадського порядку на посту «Лисичанськ- Артемівськ» (том І а.с.126);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 4203 від 31.12.2014 року, згідно якого з 30.12.2014 року ОСОБА_1 було залучено до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку на контрольно-пропускному пункті «Стара Краснянка» (том І а.с.127);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 186 від 24.01.2015 року, згідно якого 24.01.2015 проведена заміна старшого за організацію несення служби на контрольно-пропускному пункті «Стара Краснянка» майора міліції ОСОБА_27 на підполковника міліції ОСОБА_1, заступника командира БПС ГУМВС України у Луганській області та залучено до служби у період з 24 по 31.01.2015 (том І а.с.128);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 323 від 08.02.2015 року, згідно якого 07.02.2015 проведена заміна старшого за організацію несення служби на контрольно-пропускному пункті «Стара Краснянка» майора міліції ОСОБА_27 на підполковника міліції ОСОБА_1, заступника командира БПС ГУМВС України у Луганській області та залучено до служби у період з 07 по 14.02.2015 (том І а.с.129);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 365 від 11.02.2015 року, згідно якого з 12.02.2015 року ОСОБА_1 було залучено до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку на контрольно-пропускному пункті «Фільтраційний пункт м. Щастя» (том І а.с.130);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 467 від 23.02.2015 року, згідно якого 21.02.2015 проведена заміна старшого за організацію несення служби на блокпості «Половінкіно» підполковника міліції ОСОБА_28 на підполковника міліції ОСОБА_1, заступника командира РПС з охорони об'єктів ГУМВС України у Луганській області та залучено до несення служби у період з 21 по 28.02.2015 (том І а.с.131);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 633 від 07.03.2015 року, згідно якого 08.03.2015 проведена заміна старшого за організацію несення служби на блокпості «Лисичанськ-Артемівськ» майора міліції ОСОБА_18 на підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого УБПТЛ ГУМВС України у Луганській області та залучено до несення служби у період з 08.03. по 14.03.2015 (том І а.с.132);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 123 о/с від 07.04.2015 року, згідно якого підполковника міліції ОСОБА_1 було призначено старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Кремінського районного відділу, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого УБПТЛ ГУМВС України у Луганській області (том І а.с.133);

-Відповідь управління кадрового забезпечення ГУМВС України у Луганській області від 15.04.2015 року, надана на запит слідчого від 15.04.2015 року (том І а.с.137), з якої вбачається, що у зв'язку захопленням адміністративної будівлі ГУМВС України у Луганській області незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР» разом з наявною документацією, особова справа ОСОБА_1 відсутня і надати послужний список на останнього не має можливості. З 07.04.2015 року і по теперішній час ОСОБА_1 на службу до Кремінського РВ ГУМВСУ не прибув, що унеможливлює надання відносно ОСОБА_1 службової характеристики(том І а.с. 138);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 389 о/с від 17.11.2014 року, згідно якого підполковника міліції ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника командира з кадрового забезпечення батальйону патрульної служби ( з охорони об'єктів) ГУМВСУ, увільнивши з посади заступника начальника міського відділу громадської безпеки Краснодонського міського відділу ГУМВС України у Луганській області (том І а.с.139);

-Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 66 о/с від 27.02.2015 року, згідно якого підполковника міліції ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого оперуповноваженого боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Станично-Луганського районного відділу, увільнивши з посади заступника командира з кадрового забезпечення батальйону патрульної служби ( з охорони об'єктів) ГУМВСУ (том І а.с.140);

-Відповідь Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області від 15.04.2015 року, надана на запит слідчого від 15.04.2015 року (том І а.с.142), з якої вбачається ,що ОСОБА_1 до Кремінського РВ не прибував, до виконання службових обов'язків не приступав і будь які дані відносно даного співробітника відсутні (том І а.с. 143);

-Відповідь Управління матеріального забезпечення ГУМВСУ від 23.04.2015 року, надана на запит слідчого прокуратури Луганської області ОСОБА_29 (том ІІ а.с.1-2), згідно якої вбачається, що:

- 15 липня 2014 року ОСОБА_1 для виконання службових обов'язків отримав у черговій частині Старобільського РВ ГУМВСУ у Луганській області: 5,45 мм автомат АК-74 НОМЕР_1-1986 року виготовлення ( в комплекті з автоматом: чотири магазини, одна сумка брезентова для магазинів АК-74, багнет - ніж НОМЕР_2); 5,45 мм патрони автоматні у кількості 120 штук, наручники НОМЕР_5, що також підтверджується витягом із книги видачі і приймання озброєння та спеціальних засобів (том ІІ а.с. 5-6). Станом на 23.04.2015 вказане військове майно до чергової частини не здано.

- Згідно з вимогами наказу МВС України від 20.11.2013 року № 1131 «Про затвердження норм належності озброєння, боєприпасів, спецзасобів та майна військового і спеціального призначення для органів та підрозділів внутрішніх справ» бойовий комплект на одну одиницю5,45 мм автомата АК-74 (АКС-74) складає: 246 патронів калібру 5,45 мм зі звичайною кулею та 54 патрони калібру 5,45 мм із трасуючою кулею. Всього 300 патронів.

- 15.09.2014 року ОСОБА_1 отримав зі складу озброєння УМЗ ГУМВСУ на внутрішній блокпост «Лисичанськ-Артемівськ» 5,45 мм кулемет РПК-74 НОМЕР_3-1988р.в., 5,45 мм патрони АК 7Н6 зі звичайною кулею у кількості 1080 шт. Станом на 23.04.2015 вказане військове майно до складу озброєння не здано.

- 06.11.2014 року ОСОБА_1 отримав зі складу озброєння УМЗ ГУМВСУ бронежилет «Панцир 3-95М» НОМЕР_4, бойовий шолом «PN-V-K2». Станом на 23.04.2015 вказане військове майно до складу озброєння не здано (том ІІ а.с. 3-4);

- Копія наказу МВС України від 20.11.2013 року № 1131 «Про затвердження норм належності озброєння, боєприпасів, спецзасобів та майна військового і спеціального призначення для органів та підрозділів внутрішніх справ», згідно якого вбачається, що бойовий комплект на одну одиницю5,45 мм автомата АК-74 (АКС-74) складає: 246 патронів калібру 5,45 мм зі звичайною кулею та 54 патрони калібру 5,45 мм із трасуючою кулею. Всього 300 патронів (том ІІ а.с. 9-10);

- Відповідь ГУМВС України у Луганській області від 29.04.2015 року, надана на запит слідчого Звєздіної Н.Л. від 27.04.2015 року (том ІІ а.с.47), згідно якої, вбачається, що інформація щодо використаних на внутрішньому блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ» автоматичних патронів калібру 5,45 мм та патронів АК 7н6 калібру 5,45 мм зі звичайною кулею, а також випадків їх втрат до ГУМВСУ не надходила. Згідно розписки ОСОБА_1 кількість отриманих ним на блокпост патронів АК 7н6 калібру 5,45мм складає 1080 штук. Автоматичні патрони не видавались, оскільки боєкомплекти отримуються працівниками, які залучаються до несення служби, в індивідуальному порядку. Відповідальним за отримання кулемета РПК-74 та 1080 шт. патронів АК 7н6 калібру 5,45мм, відповідно до особистої розписки від 15.09.2014 (том ІІ а.с. 50) був ОСОБА_1, який вказане озброєння документально не передавав та до озброєння ГУМВС України у Луганській області не здавав (том ІІ а.с. 49);

- Протокол огляду речей від 24.04.2015 року, під час проведення якого слідчий ОСОБА_29 провів огляд вилучених під час проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 ПМ НОМЕР_6-1962р. в. та набої до нього, 5,45 мм автомат АК-74№ НОМЕР_7-1986 року випуску, багнет - ніж до автомата та порожні магазини у кількості двох штук; напівповні магазини до АК-74 у кількості семи штук з патронами калібру 5,45 мм у кількості 208 штук (том ІІ а.с.123);

- Протокол огляду документів від 18.05.2015 року, під час проведення якого слідчий ОСОБА_29 в приміщенні Старобільського РВ ГУМВС за участю майора міліції ОСОБА_10 провів огляд книги видачі й приймання озброєння та спеціальних засобів тимчасового зберігання, яка прошита та пронумерована, скріплена штампом та підписом ОСОБА_10. В ході огляду встановлено, що на 5 аркуші 10 зворотної сторінці в першій графі міститься запис про те, що 15.07.2014 року о 10.00 зам. по О.Б. Краснодонський ГО, п/п міліції ОСОБА_1 отримав АК-74, 4 магазини, патрони 120 шт., підсумок 1, штик ніж 1-697, наручники у 32922-1, що скріплено підписом. Інших відомостей з приводу видачі та приймання озброєння та спеціальних засобів ОСОБА_1 не було (том ІІ а.с. 135);

- Висновок судової балістичної експертизи № 184 від 26.05.2015 року, проведеної на підставі постанови слідчого від 19.05.2015 року (том ІІ а.с.138-139), згідно якого патрони вилучені 15.04.2015 року під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_3,є боєприпасами - є 5,45-мм проміжними патронами зразка 1974 року. Ці патрони призначені для стрільби із наступної військової стрілецької зброї: автомати АК-74, АКС-74, АКС-74У, ручний кулемет РПК-74, їх модифікації. Виготовлені патрони промисловим способом. Патрони мають маркувальні позначення - «270 81» - 63 патрони -«270» - виробництва Луганського патронного заводу «81» - 1981 року виробництва; «270 93» - 90 патронів - «270» виробництва Луганського патронного заводу «93» - 1993 року виробництва; «270 03» - 25 патронів, «270» виробництва Луганського патронного заводу «03»-2003 року виробництва; «3 82» - 30 патронів - «3» виробництва Ульяновського патронного заводу «82»- 1982 року виробництва; 93 патрони з маркувальними позначеннями «270 81» та «3 82» є патронами із звичайними кулями 5,45 ПС (7Н6) маса патронів 10,5 грам. 115 патронів з маркувальними позначеннями «270 93» та «270 03» є патронами з бронебійними кулями 5,45 БС (7Н24) маса патронів 10,8 грам. Патрони для стрільби придатні і знаходяться в справному стані (том ІІ а.с. 143-145);

-Відповідь ГУМВС України у Луганській області від 27.06.2015 року, згідно змісту якої:

- 25 червня 2015 року начальником сектору озброєння УМЗ ГУМВС України у Луганській області здійснено перевірку фактичної наявності військового майна, яке зберігається на внутрішньому блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ», за результатами якої встановлена наявність 5,45 мм кулемет РПК-74, НОМЕР_3-1988 року виготовлення та 5,45 мм патрони АК (7Н6) зі звичайною кулею у кількості 1080 шт. Випадки втрат відсутні.

- У зв'язку з тим, що на озброєнні ГУМВСУ у Луганській області перебувають патрони різних виробників та років виготовлення, під час видачі озброєння ОСОБА_1 вказувався лише тип патронів: а саме: 5,45мм патрони АК (7Н10) з кулею ПП, 5,45 мм патрони АК (7Н6) зі звичайною кулею, 5,45 мм патрони АК (7ТЗ) із трасуючою кулею.

- Згідно витягу з наказу ГУМВС України у Луганській області від 18.11.2014 року № 3736 ОСОБА_1 з 18.11.2014 року ніс службу старшим із організації охорони громадського порядку на посту «Лисичанськ-Артемівськ». Згідно з витягом з наказу ГУМВС України у Луганській області від 31.12.2014 № 4203 ОСОБА_1 був залучений до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку на КПП «Стара Краснянка» з 30.12.2014 року.

- Надати інформацію щодо несення служби у період з травня 2014 року по теперішній час на внутрішньому блокпості «Лисичанск-Артемівськ» військовослужбовців ЗСУ або інших збройних формувань не надається можливим за її відсутністю у ГУМВС України у Луганській області (том ІІІ а.с.28-30);

- Витяг з наказу ГУМВС України в Луганській області № 687 від 14.03.2015 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено старшим з організації несення служби на блокпосту «Лисичанськ- Артемівськ» та залучено до несення служби з 14.03.2015 року (том ІІІ а.с.45);

- Акт (без номера) перевірки фактичної наявності зброї та боєприпасів, які зберігаються на внутрішньому блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ» станом на 25.06.2015 року, згідно якого начальник сектору озброєння управління матеріального забезпечення ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_8 здійснив перевірку фактичної наявності зброї та боєприпасів, які зберігаються на блокпосту «Лисичанськ- Артемівськ», під час якої встановив наявність 5,45 патронів АК (7Н6)зі звичайною кулею у кількості 1140 шт., 5,45мм патронів АК (7ТЗ) із трасуючою кулею у кількості 120 штук (том ІІІ а.с. 46);

- Протокол огляду документів від 03.07.2015 року в якому зазначено що, слідчий ОСОБА_29 провів огляд документів, вилучених під тимчасового доступу від 03.07.2015 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 01.07.2015 року, на внутрішньому блокпосту «Лисичанськ-Артеміськ», а саме: функціональних обов'язків старшого блокпосту, перелік речей та озброєння, акт прийому передачі майна, додатки до акту прийому передачі (перелік речей які знадяться на блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ», боєприпаси та зброя) від 08.04.2015 року, передача ОСОБА_1 ОСОБА_7, а також передача від ОСОБА_18 ОСОБА_30, та від ОСОБА_30 - ОСОБА_18 (том ІІІ а.с. 82);

- Додатки до протоколу огляду від 03.07.2015 року, а саме функціональні обов'язки старшого блокпосту, перелік речей та озброєння, акт прийому передачі майна, додатки до акту прийому передачі (перелік речей які знадяться на блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ», боєприпаси та зброя), (том ІІІ а.с. 83-88);

- Копія довідки № 36 Центру ПМСД № 1 згідно якої ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з загальним захворюванням та був звільнений від служби з 07 квітня 2015 року до 22 квітня 2015 року (том VІІІ а.с. 31).

- Копія посвідчення УЛГ № 065608 видане 17.10.2011 року та дійсне до 17.10.2015 року, згідно змісту якого вбачається, що майор міліції ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника міського відділення міліції мав право на зберігання та носіння табельної вогнепальної зброї (том VІІІ а.с.43).

Також в судовому засіданні оглянуті речові докази, які знаходились у тканевому мішку коричневого кольору, горловина якого була перев'язана ниткою, скріплена биркою з печаткою та підписом експерта, а саме: 5,45 мм патрони у кількості 188 штук, які знаходяться у 7 магазинах до автомату та 20 гільз від відстріляних патронів калібру 5,45 мм.

ІV. Оцінка Суду.

На підставі досліджених безпосередньо в судовому засіданні доказів, вирішуючи відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винний обвинувачений у його вчиненні суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

При цьому, склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно-небезпечне діяння як злочин.

Таким чином тільки сукупність усіх передбачених законом ознак складу (і ніякі інші обставини) може бути підставою кримінальної відповідальності, оскільки склад злочину є єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності: встановлення його ознак у конкретному суспільно небезпечному діянні особи є обов'язковим. Тільки за такі суспільно небезпечні діяння особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності і їй може бути призначене кримінальне покарання.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд керується стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Так, згідно зміненого, під час судового розгляду, прокурором, в порядку, передбаченого ст.338 КПК України обвинувального акту, та затвердженого 01.06.2018 року, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються стороною обвинувачення за ч. 1 ст. 262 КК України, як привласнення бойових припасів та за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння і зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 262 КК України може виявлятися у формі привласнення бойових припасів, яке відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» має місце при їх утриманні, неповерненню володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв'язку з виконанням службових обов'язків тощо, або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно.

Кримінальна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 263 КК України настає у разі носіння та зберігання бойових припасів особою, без передбаченого законом дозволу.

З суб'єктивної сторони злочини, передбачені ч. 1 ст. 262 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України характеризується лише прямим умислом, тобто особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

При цьому умисел є однією із форм вираження вини, як обов'язкової ознаки будь якого складу злочину, яка підлягає доказуванню, як на досудовому розслідуванні так і під час судового розгляду, шляхом аналізу всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів, адже кримінальна відповідальність особи можливо лише тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненому злочину, обов'язок по доказуванню якого, відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України покладається на орган державного обвинувачення.

На підтвердження провини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих прокурором в провину останньому злочинів за обставин, викладених у зміненому обвинувальному акту 01.06.2018 року та спростування доводів обвинуваченого, висловлених під час судового розгляду прокурор у судових дебатах посилається на: покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідків зі сторони захисту ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, та письмові докази, а саме на: протокол обшуку в квартирі обвинуваченого від 15.04.2015 року, лист ГУМВСУ від 23.04.2015 року, витяги з наказів про призначення ОСОБА_1 старшим зміни та старшим блокпосту Лисичанськ- Артемівськ, листи ГУМВС України у Луганській області від 15.04.2015 року про те, що останній після переведення його до Кремінського РВ на роботу не вийшов, лист ГУМВС відповідно до якого факт нестачі зброї та бойових припасів не виявлено на блокпосту Лисичанськ -Артемівськ, та розписку обвинуваченого про отримання ним на блокпост резерву патронів у кількості 1080 штук, протокол огляду зброї та бойових припасів, вилучених під час обшуку в квартирі обвинуваченого, протокол огляду книги видачі зброї та бойових припасів Старобільського МВ ГУМВС про отримання ОСОБА_1 120 патронів калібру 5,45 15.07.2014 року, висновок судової балістичної експертизи № 184 від 26.05.2015, лист ГУМВС від 27.06.2015 року та акт перевірки зброї від 25.06.2015 року щодо не виявлення факту нестачі зброї та бойових припасів на блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ», протокол огляду документів від 03.05.2015 року та додатки до нього в тому числі, як зазначає прокурор, акт прийому передачі від 08.04.2015 року про передачу зброї від ОСОБА_1 до ОСОБА_7, та речові докази.

Проте, суд, оцінюючи, в сукупності, пояснення обвинуваченого, пояснення свідків зі сторони обвинувачення та свідків зі сторони захисту, а також досліджені та оголошені в судовому засіданні докази, які були сприйняті безпосередньо судом, приходить до висновку, що докази, на які посилається прокурор, як на підставу доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 262 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України за обставин, викладених прокурором у зміненому 01.06.2018 року обвинувальному акті, як кожен окремо так і в сукупності - не доводять, наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу інкримінованих йому в провину прокурором злочинів і не є достатніми для визнання особи винуватою у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Вказані прокурором свідки не підтвердили ані наявності об'єктивної сторони інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, ані наявності прямого злочинного умислу ОСОБА_1 на привласнення бойових припасів, їх носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу.

При цьому покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_7, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення, повністю узгоджуються з показами обвинуваченого ОСОБА_1, не суперечать один одному та будь які сумніви в них відсутні.

Так, свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні зазначив, що під час несення служби на блок посту Лисичанськ - Артемівськ разом з ОСОБА_1 у період вересня -грудня 2014 року та березня-квітня 2015 року, крім зброї та патронів, виданих для несення служби, їм видавались додаткові патрони для посилення боєкомплекту. Зброю та патрони вони всупереч Інструкції про порядок зберігання зброї не здавали, а знаходилися з нею добами, оскільки на той час була загроза нападу зі сторони незаконних збройних формувань. Патронів було достатньо, вони зберігались у цинках насипом, а також у відрах. Керівництво УВБ приїжджало на блокпост, робили перевірку і бачило ці патрони. Були випадки, коли само керівництво привозило на блокпост додаткові патрони для роздачі їх співробітникам та посилення боєкомплектів. Які саме патрони видавали, якого типу, року випуску та заводу виробника йому невідомо, цього ніхто не злічав і які повертали патрони назад до цинку, ніхто цього не перевіряв. Патрони використовувались також шляхом відстрілювання їх по «зельонкє», коли проводилась зачистка, вони виходили на місцевість і стріляли в сторону зелених насаджень у повітря.

Свідок ОСОБА_17 також підтвердив суду, що видану йому автоматичну зброю та бойові припаси він не здавав, вони знаходилися при ньому постійно. З серпня 2014 року по грудень 2014 року, він разом з ОСОБА_1 несли службу на блокпосту Лисичанськ-Артемівськ. В той час була плутанина, всі постійно ходили зі зброєю. У ОСОБА_1 він також бачив ПМ і АК, а також він постійно ходив в розгрузці з боєкомплектами. Крім виданої зброї на блокпосту також знаходилась зброя, гранати та патрони. Патрони взагалі були в надлишку. Крім них на блокпості знаходились добровольчі батальйони, які після себе залишили нам багато патронів, вони зберігались у відрах їх ніхто не обліковував. Блокпост відвідували з перевірками представники УВБ та СБУ. Коли вони заступали на блокпост крім тієї зброї та боєприпасів що у них були, їм додатково видавались патрони для посилення боєкомплекту. Його колеги використовували патрони, стріляючи по зеленим насадженням. Також на блокпосту проводились учбові тренування, ставилися мішені і по мішеням стріляли. Процедури списання цих патронів не було, додаткові патрони видавали просто поштучно, не звіряючи ні їх тип, ні номера, ні їх серії. У вагончику, де він проживав, а також проживав ОСОБА_1 та інші знаходились додаткові патрони, вони зберігались у ящиках, відрах насипом та були відкриті. Могло бути таке, що патрони з цинка та з відра могли бути перемішані. Також крім резервних патронів та не облікованих, патрони привозило керівництво. До не облікованих патронів мали всі вільний доступ, за ними ніхто не слідкував.

Свідок ОСОБА_19, дав аналогічні пояснення, зазначивши, що у той період часу дотримуватися вимог Інструкції про порядок зберігання зброї було неможливо, і ніяких додаткових інструкцій, як діяти в той чи іншій ситуації не було.

Вищенаведені покази свідків та обвинуваченого також узгоджуються із показами свідка ОСОБА_20, згідно яких, він, виданий йому для служби на блокпосту автомат Калашникова з бойовими припасами у кількості 120 патронів, після закінчення змін не здавав, а протягом декількох місяців зберігав його при собі та за місцем свого проживання на орендованій квартирі. В той час всі чекали бойових дій, а тому видавались додаткові патрони, оскільки 120 патронів вистачило б на 2 хвилини бою. Додаткові патрони отримували поштучно, а якщо їх не використовували, повертали назад. Також на блокпосту були добровольчі батальйони, у них було багато зброї та бойових припасів, після їх ротацій залишались патрони. В той час всі думали лише як захистити своє життя та життя людей. З перевіркою приїжджали представники УВБ вони бачили де і як зберігалися додаткові патрони, ніяких зауважень не було. Також, останній підтвердив факти використання іншими співробітниками міліції патронів, а також наявність додаткових патронів у ящиках, що видали ГУМВС та у відрах. Був період, що вони чекали наступу ворогу, і додаткові патрони були вкрай необхідні,

та свідка ОСОБА_11 допитаного в судовому засіданні, як свідка зі сторони обвинувачення, який зазначив, що в той час з урахуванням обстановки, видавались також і додаткові патрони для посилення боєкомплекту. Було можливо, щоб у співробітника міліції було більше патронів ніж передбачено. Для всіх це було нормою. З управління на блокпост приїжджали та перевіряли, щоб зброї було достатньо. У ОСОБА_1 він також бачив посилений боєкомплект. У 2014 році всім співробітникам видавалась зброя на постійне зберігання і на той час ніхто нікого за це не сварив. Боєприпаси зберігались у кімнаті старших в ящиках, був резерв патронів на випадок нападу.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок, заявлений стороною обвинувачення, ОСОБА_6, який з 21.05.2014 року обіймав посаду заступника начальника ГУМВС в Луганській області підтвердив, що головною метою на той час було максимальне озброєння співробітників міліції, які несли службу на блокпостах. Звернувши увагу суду, зазначив, що всі на той час заходи проводились в активну фазу антитерористичної операції, у зв'язку з чим співробітники блокпостів забезпечувались повним озброєнням, як табельна, автоматична зброя, а також додатково на блокпости видавалась зброя та боєприпаси, гранати, кулемети та гранатомети для відбиття нападу сепаратистів та захисту територій.

Не свідчать про вину обвинуваченого в інкримінованих йому прокурором злочинних діяннях, покази свідка ОСОБА_7, навпаки, покази даного свідка узгоджуються з показами обвинуваченого і не суперечать показам вищезазначених свідків. Так, свідок ОСОБА_7 зазначив, що на початку березня 2015 року, старшим блокпосту на службу заступив раніше незнайомий йому ОСОБА_1 У вагончику знаходились резервні 2 ящика з гранатами та 2 або 4 цинку з патронами для АК, що були насипом. Ці патрони ніхто ніколи не рахував, передавали так, проблем з патронами не було. Це був такий час, коли облік та рахунок патронів не вівся, оскільки йшли бойові дії і вірогідність прориву ДРГ була не маленька. Такого не було, щоб скільки отримав патронів, стільки і було. Боєкомплекти посилювали. Він також посилював свій боєкомплект за рахунок боєприпасів, які знаходив на блокпості, а також брав із цинку. У співробітників були не обліковані патрони. Коли з блокпосту виїхала 24 бригада, після них залишилося багато патронів. На блокпосту були не обліковані патрони, також патрони можливо було знайти і на землі. Ряд його колег розповідали йому про те, що на блокпост приїздило керівництво ГУМВС і привозило патрони у відрах. Посилений боєкомплект разом із патронами, які він брав із цинку, він також не залишав на блокпосту, а забирав до себе за місцем проживання. При прибутті на блокпост йому видавався АК та 120 патронів до нього, однак як він вже зазначав, цей боєкомплект він посилював сам, про що ніде не відображав і нікому не доповідав. Про те що він знаходив патрони, він нікому не казав. Він також брав патрони з цинку, оскільки ці патрони були визначені саме для посилення боєкомплектів і брав їх під свою відповідальність. По периметру блокпосту стояли розтяжки і вони іноді спрацьовували, а тому з метою профілактики співробітники, що знаходились на блокпосту, стріляли в той бік.

Не доводять провини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому прокурором злочинів і письмові докази надані суду стороною обвинувачення.

Лист ГУМВС в Луганській області від 23.04.2015року та протокол огляду книги видачі зброї та бойових припасів лише підтверджують факт отримання ОСОБА_1 15.07.2014 року зброї та бойових припасів ( автомату АК-74 та 120 патронів до нього) у черговій частині Старобільського РВ ГУМВС, що не оспорюється обвинуваченим, однак не є належним доказом, який би підтверджував існування обставин, які підлягають доказуванню та наявність в діях останнього складу інкримінованих злочинних діянь. Тому і покази свідка ОСОБА_10, який підтвердив лише факт проведення слідчим ОСОБА_29, огляду книги видачі і приймання озброєння, на які в обвинувальній промові посилається прокурор, не може бути прийнятий судом, як доказ, який би свідчив про наявність вини ОСОБА_1 у привласненні бойових припасів, їх носінні та зберіганні без передбаченого законом дозволу.

При цьому суд констатує той факт, що відомості про виробника, серія, рік випуску та тип патронів, що були видані ОСОБА_1 у Старобільському РВ ГУМВС у книзі видачі зброї відсутні, що свідчить про неспроможність доводів прокурора, висловлених у судових дебатах, про те, що під час судового розгляду фактів видачі ОСОБА_1 бронебійних патронів не встановлено.

Крім того, висновок судової балістичної експертизи № 184 від 26.05.2015 року, лише доводить факт, який не спростовується стороною захисту, що патрони, добровільно видані ОСОБА_1 під час проведення обшуку квартири, є боєприпасами - проміжними патронами зразка 1974 року, що придатні для стрільби зі стрілецької зброї : АК-74, АКС-74,АКС-74У, ручий кулемет РПК-74,їх модифікації.

При цьому як вбачається з вищевказаного висновку експерта, що 208 патронів, виданих ОСОБА_1 під час обшуку в квартирі, виготовлені Луганським та Ульяновським заводами виробниками, різних років виготовлення.

Із них 93 патрони з маркувальними позначеннями «270 81» та «3 82» є патронами із звичайними кулями 5,45 ПС (7Н6) маса патронів 10,5 грам, а 115 патронів з маркувальними позначеннями «270 93» та «270 03» є патронами з бронебійними кулями 5,45 БС (7Н24) маса патронів 10,8 грам.

Дані обставини про таку кількість патронів з різними маркувальними позначеннями та різними типами, підтверджує покази обвинуваченого, що патрони, які видавалися із резервного цинку були перемішані, про що зазначав в судовому засіданні і свідок ОСОБА_17, та спростовує версію сторони обвинувачення щодо встановлення факту не отримання ОСОБА_1 бронебійних патронів до АК, оскільки вищенаведена кількість патронів зі звичайною кулею (93шт.) та бронебійною кулею (115шт.), свідчить про те, що видані у Старобільському РВ ГУМВС 120 патронів, не були одного типу.

Не міститься даних про тип патронів, їх серію, рік випуску та заводів виробника і в протоколі огляду зброї та бойових припасів, вилучених під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, хоча під час їх огляду в судовому засіданні у якості речових доказів було встановлено, що патрони містять маркувальні позначення.

При цьому, на вимогу сторони захисту під час проведення огляду речових доказів, надати суду з пред'явлених 188 патронів або відстріляних 20-ти, бойові припаси у кількості 88 штук, які на думку сторони обвинувачення, були привласненні ОСОБА_1, та які останній незаконно носив та зберігав без передбаченого законом дозволу, прокурор не зміг, у зв'язку з не встановленням їх ідентифікуючих ознак під час досудового розслідування.

Хоча протокол огляду предметів від 03.07.2015 року та додатки до нього є допустими доказом, оскільки огляд проведений відповідно до вимог КПК України, а документи вилучені на підставі ухвали слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України, суд вважає, їх неналежними, оскільки жодних обставин, які підлягають доказуванню останні не містять, а посилання прокурора як на доказ вини обвинуваченого на акт прийому передачі зброї та боєприпасів від ОСОБА_1 - ОСОБА_7 суд вважає неспроможними, оскільки досліджений в судовому засіданні перелік речей, які знаходяться на блокпосту, на який посилається прокурор (акт прийому - передачі) не містить прізвища особи, яка прийняла на зберігання речі, зазначені в переліку ні в графі «зміну прийняв», ні в будь якому іншому місці на зазначеному документі, а дата вказана в даному в переліку, зокрема місяць, не читається як цифра 04, оскільки виконана нерозбірливим почерком, і що підпис на переліку зроблений саме ОСОБА_7 прокурором в судовому засіданні не доведений.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 з 07.04.2015 року по 22.04.2015 року перебував на амбулаторному лікуванні з приводу загального захворювання і був звільнений від несення служби, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні довідкою, а тому 08.04.2015 року на блокпості Лисичанськ - Артемівськ обвинувачений не перебував і не передавав особисто ОСОБА_7 майно, що знаходилось на блокпості «Лисичанськ-Артемівськ».

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 терміново викликали до керівництва у місто Сєвєродонецьк, він склав рапорт і нічого йому (ОСОБА_7) не передавав, а свідок ОСОБА_8 зазначив, що при проведенні ним перевірки на блокпості «Лисичанськ-Артемівськ» станом на 25.06.2015 року, документів про те, що ОСОБА_7 прийняв блокпост не було.

Крім того, як зазначив обвинувачений, перелік речей, які знаходилися на блокпості, був виготовлений заздалегідь, на всякий випадок, дата в якому не ставилася, що також вбачається з інших переліків про здачу зміни ОСОБА_18 і прийняття зміни ОСОБА_31, а також здачу зміни ОСОБА_31 та прийняття зміни ОСОБА_18, дати на яких відсутні.

Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_8, який є співробітником поліції та начальником матеріального забезпечення ГУМВС України в Луганській області в тій частині, що він особисто перерахував поштучно усі патрони, що знаходились насипом на блокпосту у цинку, та акт перевірки фактичної наявності зброї та боєприпасів, які зберігаються на внутрішньому блокпосту «Лисичанськ-Артемівськ» без номеру, згідно якого останній здійснив перевірку фактичної наявності зброї та боєприпасів, які зберігаються на блокпосту «Лисичанськ- Артемівськ» за результатами якої, нестачі патронів чи зброї не було виявлено, оскільки покази ОСОБА_8 в цій частині, повністю спростовуються показами свідка ОСОБА_7, який будучи незацікавленою особою в результатах даного кримінального провадження, попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази та приведений судом до присяги, пояснив, що при перевірці представниками ГУМВС в його присутності патрони не рахували. При проведенні перевірки ГУМВС у червні 2015 року, він міг відлучитися ненадовго, однак цього б часу не вистачило, щоб перерахувати всі патрони, які знаходились у цинку насипом, а в його присутності їх не рахували. Також даний свідок зазначив, що після того, як він прийняв блокпост після ОСОБА_1, він патрони в цинку не перераховував, оскільки їх було багато і такої необхідності не було.

Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 зазначали про те, що патрони, які видавалися співробітникам міліції під час несення служби на блокпосту для посилення боєкомплекту відстрілювалися, оскільки по периметру блокпосту стояли розтяжки і вони іноді спрацьовували, а тому з метою профілактики співробітники, що знаходились на блокпосту стріляли в той бік. Патрони використовувались також шляхом відстрілювання їх по «зельонкє», коли проводилась зачистка, вони виходили на місцевість і стріляли в сторону зелених насаджень у повітря. Також на блокпосту проводились учбові тренування, ставилися мішені і по мішеням стріляли. Процедури списання цих патронів не було, додаткові патрони видавали просто поштучно, не звіряючи ні їх тип, ні номера, ні їх серії.

Покази даних свідків послідовні і узгоджуються один з одним, будь які протиріччя в них відсутні, і в цій частині ставлять під сумнів те, що з моменту видачи, а саме з 15.09.2014 року, ОСОБА_1 на блокпост «Лисичанськ-Артемівськ» для резерву 1080 патронів до дня проведення перевірки ОСОБА_8, тобто до 25.06.2015 року, за вказаних вище свідками обставин, їх кількість не змінилась.

При цьому, інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували проведення на даному блокпосту інвентаризації озброєння та спецзасобів, що є одним із основних заходів фактичного контролю за зберіганням матеріальних цінностей, створеною відповідно до наказу керівника комісією ГУМВС України в Луганській області, та документів (інвентаризаційного опису, акту за результатами проведення інвентаризації), які б підтверджували наявність на блокпості 1080 патронів аналогічного типу, як ті, що було отримано ОСОБА_1 на блокпост, стороною обвинувачення надано не було, а тому і версія обвинувачення, викладена в обвинувальному акті про те, що патрони, які були видані ОСОБА_1 під час проведення обшуку в квартирі у кількості 88 штук, що на думку прокурора він привласнив, шляхом виявлення на території блокпосту та які належали добровольчим батальйонам, що несли службу на даному блокпосту, суд вважає надуманою.

Крім того, суд вважає слушним зазначити, що стороною обвинувачення на підтвердження вищевказаної версії, викладеної у зміненому обвинувальному акті, жодного доказу, щодо встановлення володільця цих патронів, які нібито привласнив обвинувачений, надано не було.

Протокол обшуку в квартирі, за місцем проживання ОСОБА_1, від 15.04.2015 року, суд визнає допустимим доказом, оскільки обшук був проведений в присутності двох понятих на підставі ухвали слідчого судді, дослідженої в судовому засіданні та в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, фактів, які б свідчили про істотне порушення прав обвинуваченого під час проведення обшуку в судовому засіданні встановлено не було, а твердження захисника Мєдвєдєва С.С., що в протоколі відсутні зауваження ОСОБА_1, не може свідчити про його недопустимість. Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_21, які приймали участь в якості понятих в судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_1 після оголошення йому ухвали суду, добровільно надав слідчому зброю та бойові припаси, ніяких зауважень не робив, вів себе спокійно, при цьому як зазначила в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 патрони рахувала слідча ОСОБА_26, ОСОБА_23 знаходився поруч з нею та понятими.

Однак, на думку суду протокол обшуку в квартирі за місцем проживання обвинуваченого лише підтверджує факт того, що на вимогу слідчого ОСОБА_1 надав зброю та бойові припаси, які зберігав за місцем свого проживання у металевому сейфі на балконі у зв'язку з перебуванням на лікарняному, що не заперечується стороною захисту, та не підтверджує їх привласнення та незаконність носіння і зберігання ОСОБА_1

Досліджений за клопотанням захисника Мєдвєдєва С.С. протокол обшуку гаража, під час якого було вилучено дві гранати, є неналежним доказом оскільки згідно зміненого обвинувального акту зберігання і носіння бойових припасів, а саме гранат Ф-1 та РГД-5 в провину обвинуваченому ОСОБА_1 прокурором не інкримінується.

Оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунете обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, покази свідків ОСОБА_32, ОСОБА_33 ОСОБА_34, ОСОБА_25, ОСОБА_29, ОСОБА_5, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_9 суд не оцінює, оскільки останні були допитані за обвинуваченням, яке на даний час, після зміни прокурором обвинувального акту, ОСОБА_1 не висунуте.

Таким чином, оцінивши покази свідків зі сторони обвинувачення та зі сторони захисту, а також досліджені матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинувачення, інкриміноване прокурором в провину ОСОБА_1 та обставини викладені прокурором у зміненому обвинувальному акті від 01.06.2018 року базується лише на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, а вищенаведені докази, які були досліджені в судовому засіданні безпосередньо судом та встановлені в судовому засіданні на їх підставі обставини, повністю суперечать версії обвинувачення і є підставою для розумного сумніву в доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1

Покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 щодо наявності у кожного з них на постійному зберіганні, як під час несення служби так і під час відсутності на блокпості, вогнепальної автоматичної зброї, боєприпасів до неї та додаткових патронів, які останні отримували не у секторі озброєння, а на блокпості, не відображаючи їх кількість та тип в жодному документі, а більша кількість патронів у співробітників міліції, які несли службу на блокпості ніж кількість, видана їм офіційно у секторі озброєння для несення служби, на той час була нормою, а також покази ОСОБА_7, про те, що останній як старший блокпосту також посилював свій боєкомплект боєприпасами, які брав під свою відповідальність із цинку, нікого про це не повідомляючи і ніде не відображаючи, та які також як і ОСОБА_1 зберігав за місцем свого проживання та носив при собі на блокпості, а також враховуючи вимоги наказу МВС України від 20.11.2013 року № 1131 «Про затвердження норм належності озброєння, боєприпасів, спецзасобів та майна військового і спеціального призначення для органів та підрозділів внутрішніх справ», згідно якого бойовий комплект на одну одиницю 5,45 мм автомата АК-74 (АКС-74) складає: 246 патронів калібру 5,45 мм зі звичайною кулею та 54 патрони калібру 5,45 мм із трасуючою кулею, а всього 300 патронів, свідчать про вибірковість дій органу досудового розслідування, а також про те, що ОСОБА_1 у вказаний в обвинувальному акті прокурором період не порушував вимоги ст. ст. 10,11 ЗУ «Про міліцію», на які посилається прокурор, а будучи службовою особою - співробітником міліції, маючи дозвіл на носіння та зберігання табельної вогнепальної зброї та бойових припасів, діючи в умовах особливого періоду та антитерористичної операції, які унеможливлювали дотримання на той час вимог Інструкції із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачою й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України № 141 від 27.03.2008, про що неодноразово зазначили в судовому засіданні вищевказані свідки,постійно виконував функції представника влади, захищаючи життя, здоров'я, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, та ризикуючи своїм життям, захищав суверенітет та територіальну цілісність нашої Батьківщини, за що неодноразово нагороджувався грамотами та листом подяки, і не мав злочинного умислу на привласнення бойових припасів, їх носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу.

Крім того, суд констатує той факт, що прокурор у зміненому обвинувальному акті від 01.06.2018 року, інкримінуючи в провину обвинуваченому привласнення та носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, при викладені фактичних обставин кримінальних правопорушень, які він вважав встановленими та формулювання обвинувачення, та які відповідно до ст. 291 КПК України повинні бути зазначені в обвинувальному акті, не вказує що ОСОБА_1 взагалі мав умисел на вчинення зазначеним прокурором злочинних дій, який може бути лише прямий, і керуючись яким, вчинив відповідні, на думку прокурора, злочини.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним(справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Також, в рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» (п.65) зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презпумцій факту.

Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Про недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема у справах "Тельфнер проти Австрії" від 20 березня 2001 року, "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року, "Капо проти Бельгії" від 13.01.2005 року.

У справі " Барбера, Мєсєгуе і Джабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства" від 25 січня 1996 року).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Згідно ч.1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки такі самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 262 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України.

Сторона обвинувачення не довела в ході судового розгляду винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

А як визначив Європейський суд з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Суд, згідно ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з частиною 3 статті 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» є неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

А тому, дослідивши безпосередньо наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст.262 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, приходить до вмотивованого висновку, що в рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не здобуто жодних переконливих доказів, які б підтверджували пред'явлене йому прокурором обвинувачення за обставин, викладених у зміненому обвинувальному акті, і оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо наявності в діянні обвинуваченого складу інкримінованих в провину прокурором злочинів, суд вважає що обвинувачений ОСОБА_1 підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю прокурором, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК України.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1, обраний ухвалою Лисичанського міського суду від 13 березня 2017 року у виді особистої поруки депутата 7-го скликання Новодружеської міської ради Луганської області підлягає скасуванню.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до ст. 124 КПК України у зв'язку з ухваленням судом виправдувального вироку судові витрати у сумі 460 грн.80 коп. на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової балістичної експертизи № 184 від 26.05.2015 року слід компенсувати за рахунок держави.

Відповідно до статті 100 КПК речові докази:

- сім магазинів до АК з патронами калібру 5,45 мм у кількості 188 штук, які згідно постанови слідчого від 27.05.2015 року знаходяться на зберіганні в КЗЗ ЧЧУСБУ Луганської області - підлягають передачі до сектору озброєнь ГУНП в Луганській області;

-20 відстріляних гільз калібру 5,45х39мм, які згідно постанови слідчого від 27.05.2015 року знаходяться на зберіганні в КЗЗ ЧЧУСБУ Луганської області - підлягають знищенню;

- оригінал функціональних обов'язків старшого КПП, перелік речей та озброєння, які є на блокпості «Лисичанськ-Артемівськ», акт прийому передачі майна на блокпосту, додаток № 1до акту прийому-передачі (перелік речей, які знаходяться на блокпосту «Лисичанськ -Артемівськ», боєприпаси, зброя) передача ОСОБА_1 ОСОБА_7, додаток № 1 до акту прийому - передачі від ОСОБА_18 - ОСОБА_30, додаток № 1 до акту прийому- передачі від ОСОБА_30 - ОСОБА_18, які згідно постанови слідчого від 03.07.2015 року знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - підлягають збереженню в матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 370 - 371, 373 - 374, 376 КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні та виправдати за недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 262 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1, обраний ухвалою Лисичанського міського суду від 13 березня 2017 року, у виді особистої поруки депутата 7-го скликання Новодружеської міської ради Луганської області - скасувати.

Судові витрати у сумі 460 грн.80 коп. на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової балістичної експертизи № 184 від 26.05.2015 року - компенсувати за рахунок держави.

Відповідно до статті 100 КПК речові докази:

-сім магазинів до АК з патронами калібру 5,45 мм у кількості 188 штук, які згідно постанови слідчого від 27.05.2015 року знаходяться на зберіганні в КЗЗ ЧЧУСБУ Луганської області - передати до сектору озброєнь ГУНП в Луганській області;

-20 відстріляних гільз калібру 5,45х39мм, які згідно постанови слідчого від 27.05.2015 року знаходяться на зберіганні в КЗЗ ЧЧУСБУ Луганської області - знищити;

- оригінал функціональних обов'язків старшого КПП, перелік речей та озброєння, які є на блокпості «Лисичанськ-Артемівськ», акт прийому передачі майна на блокпосту, додаток № 1до акту прийому-передачі (перелік речей, які знаходяться на блокпосту «Лисичанськ -Артемівськ», боєприпаси, зброя) передача ОСОБА_1 ОСОБА_7, додаток № 1 до акту прийому - передачі від ОСОБА_18 - ОСОБА_30, додаток № 1 до акту прийому- передачі від ОСОБА_30 - ОСОБА_18, які згідно постанови слідчого від 03.07.2015 року знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова