Постанова № 75568500, 04.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/1182/17 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/783/997/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Ніткевича А.В., Крайник Н.П.

за участі секретаря: Куцика І.Б.

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про стягнення коштів ,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь 226800 грн., що були отримані за продажу квартири.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 (НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (НОМЕР_2, АДРЕСА_2) з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 (НОМЕР_3, АДРЕСА_2) про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 40000 (сорок тисяч) грн. боргу.

У решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 400 (чотириста) гривень сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що із попередньо договору купівлі-продажу вбачається, що жодного визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті не проводилось, відтак сума коштів заявлена у позовній заяві до стягнення є безпідставною та не обґрунтованою жодними належними розрахунками.

Вказує, що правило ч.5 ст.261 ЦК України є спеціальним стосовно ч.1 ст.261 ЦК України, тобто у випадках, коли в зобов'язанні визначено строк виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, хоч би на момент спливу строку виконання уповноважена особа не знала і не могла знати про порушення права.

На думку апелянта, враховуючи дату укладення договору купівлі-продажу квартири, вбачається, що перебіг позовної давності слід починати з 26 січня 2013 року а не з моменту пред'явлення вимоги про повернення коштів.

Також зазначає, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 лютого 2018 року скасувати На підставі норм ч.З, 4 ст.267 ЦК України, застосувати позовну давність до заявлених гр. ОСОБА_4 позовних вимог про стягнення коштів та ухвалити нове рішення котрим відмовити в задоволенні позову в повній мірі.

Заслухавши суддю-доповідача, поясненняпредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до копії довіреності від 16.08.2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. реєстровий №2251, наданої ОСОБА_4, якою остання уповноважила ОСОБА_2 володіти, користуватися і розпоряджатися усім її майном, укладати усі передбачені законом правочини (договори), продавати від її імені майно, проводити розрахунки

Згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 26.01.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Ю.Р. укладеного між ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_2 та ОСОБА_9, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_9 купила квартиру АДРЕСА_1. Продаж вчинено за домовленістю сторін за 176 000 грн., які повністю сплачені покупцем продавцю до підписання цього договору. Сторони договору стверджують, що вони повністю розрахувалися за продану квартиру та не мають жодних фінансових претензій щодо розрахунків.

Позивач надсилала на адресу відповідача вимогу про повернення коштів, отриманих за продану у 2013 році квартиру у розмірі 8500 доларів США, яку ОСОБА_2 отримала 14.12.2016 року, що підтверджується копією вимоги та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно копії розписки від 16.06.2016 року, ОСОБА_6 повернув ОСОБА_4 через адвоката ОСОБА_5 40000 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Підставами виникнення цивільних прав і обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно дост.238 ч.1 ЦПК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку від представляє.

За змістом ч. 1 ст. 1000 за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з ч.3 ст.244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч.3 ст.1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відтак, між сторонами виник спір про повернення коштів, який базується на правовідносинах, що випливають з договору між довірителем (позивачем) і повіреним (відповідачем).

Згідно п. 3 договору купівлі-продажу квартири від 26.01.2013 року продаж вчинено за домовленістю сторін за 176 000 грн., які повністю сплачені покупцем продавцю до підписання цього договору. Сторони договору стверджують, що вони повністю розрахувалися за продану квартиру та не мають жодних фінансових претензій щодо розрахунків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно у власність другої стороні, а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення грошових коштів за продаж квартири, яка належала позивачу на праві приватної власності позивач посилається на те, що отримані за договором купівлі-продажу квартири кошти її представник - ОСОБА_2 повернула лише частково.

Відповідно до ч.1 ст 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Однак, стороною відповідача не подано суду жодних доказів на підтвердження передачі у повному обсязі грошових коштів, отриманих від продажу квартири позивача у м.Львів.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором доручення, ненадання останньою жодних доказів на підтвердження передачі грошових коштів у повному обсязі позивачу, є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача коштів за продаж її квартири у м.Львові, з урахуванням частково повернутих сум.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з абзацом першим частини 1 статті 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.3 договору купівлі-продажу квартири від 26.01.2013 року продаж вчинено за домовленістю сторін за 176 000 грн., що станом на 26.01.2013 року за курсом 8,00 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження Національного банку України становило 22000 доларів США.

12000 доларів США (станом на 26.01.2013 року за курсом НБУ - 96000 грн.) відповідачка повернула відразу у 2013 році. Отже залишок боргу станом на 2013 рік становив 176 000 - 96 000 = 80 000 грн..

40000 грн. повернуто відповідачці 16.06.2016 року відповідно до розписки від 16.06.2016 року.

Отже залишок боргу складає 80 000 - 40 000 = 40 000 грн..

Доводи апеляційної скарги стосовно спливу позовної даності не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Письмова вимога про повернення коштів була направлена в 14 грудня 2016 року, усно з вимогою про повернення коштів ОСОБА_4 зверталась до ОСОБА_2 у червні 2016 року після чого кошти були частково повернуті та написана розписка про повернення коштів.

За вказаних обставин, строк позовної даності не пропущений, оскільки перебіг строку позовної давності почався з моменту пред'явлення письмової вимоги, а саме 14 грудня 2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374 , 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Ніткевич А.В.