Постанова № 75568233, 23.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/732/17 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/783/962/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Ніткевича А.В., Савуляка Р.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 12 лютого 2018 року у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та розірвання договору,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Українське товариство глухих» звернулось до суду з позовом (а.с.2-6), уточненим заявою від 03.01.2018 року про збільшення позовних вимог (111-112), в якому просило розірвати договір «Про надання безвідсоткової позики за рахунок централізованого бюджету УТОГ» від 07.06.2007 року на підставі п.4.2 договору та стягнути з ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 416252 грн. 20 коп., з яких: 224000 грн. - основна сума боргу; 78233 грн. 50 коп. - інфляційні втрати; 17481 грн. 61 коп. - три проценти річних; 96537 грн. 08 коп. - проценти за користування позикою.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вказаний договір позики було укладено на підставі заяви ОСОБА_4, який на той час працював директором Дрогобицького меблевого підприємства «Карпати» Українського товариства глухих (УТОГ), та відповідно до постанови президії ЦП УТОГ від 29.03.2007 року №113 «Про надання позики директору Дрогобицького МП «Карпати» ОСОБА_4», на суму 250000 грн. для придбання ним квартири, строком до 30.06.2017 року без сплати процентів за користування позикою. Позикодавець своє зобов'язання за договором виконав, надавши позику в обумовленому в договорі розмірі, однак, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а також процентів за користування позикою, обрахованих станом на 01.12.2017 року.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 12.02.2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» заборгованість в розмірі 416252 грн. 20 коп.

В задоволенні позовної вимоги про розірвання договору - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7954 грн. 94 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4, просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким стягнути заборгованість за договором позики в межах трьохрічного строку позовної давності в розмірі 231610 грн. 75 коп., з яких: 162000 грн. - основний борг, 59694 грн. 50 коп. - інфляційні втрати та 9916 грн. 25 коп. - три проценти річних, а в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів за користування позикою - відмовити.

Свої доводи апелянт обгрунтовував тим, що суд розглянув справу у його відсутності, внаслідок чого він був позбавлений подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, та безпідставно стягнув проценти за користування позикою, оскільки сторони в договорі домовилися, що позика є безпроцентною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.06.2007 рокуміж Центральним правлінням Українського товариства глухих (позикодавцем) та відповідачем ОСОБА_4, директором Дрогобицького меблевого підприємства «Карпати» Українського товариства глухих (позичальником), у відповідності до постанови президії Центрального правління Українського товариства глухих від 29.03.2007 року №113, було укладено договір безпроцентної позики (а.с.7-9, 13-14), відповідно до умов якого (п.п.1.1, 1.2), позикодавець за рахунок коштів централізованого бюджету УТОГ надав позичальникові позику у розмірі 250000 грн. терміном на 10 років, до 30.06.2017 року, для придбання квартири, без сплати процентів за користування позикою, яку позичальник зобов'язувався повернути шляхом внесення до 20 числа кожного місяця щомісячних платежів згідно визначеного у договорі графіку, починаючи з 01.07.2007 року до повного погашення позики (п.п. 2.2, 3.1).

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що за несвоєчасне повернення позики відповідними частинами в повній сумі позичальник несе майнову відповідальність згідно з законодавством.

При несвоєчасному поверненні часток позики, які обумовлені у п.2.2. договору і які повинні повертатись щомісячно, позикодавець набуває право звернення стягнення на частину майна позичальника.

При неповерненні позики в повній сумі в термін, що вказаний в п.1.2 договору, позикодавець набуває права повного задоволення майнової вимоги за зобов'язаннями по цьому договору.

В усіх випадках право звернення стягнення настає на наступний день після закінчення терміну погашення чергової частки позики згідно з п.п.1.2 та 2.2 даного договору.

Пунктом 4.2. договору визначено, що в разі звільнення позичальника він до дати звільнення повертає позикодавцю всю суму позики.

Розпорядженням Центрального правління Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» від 21.09.2016 року №113 (а.с.17) відповідача ОСОБА_4 було звільнено на підставі п.8 ст.36 КЗпП України.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором позики виконав, надавши відповідачу обумовлену в договорі суму грошових коштів, шляхом перерахування їх з розрахункового рахунку позикодавця на рахунок позичальника, відкритий в Львівській філії ВАТ «ВТБ Банк» (а.с.10-12), чого не заперечує й сам відповідач, проте, останній умов договору належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.20-23, 113-114) станом на 01.12.2017 року становила 416252 грн. 20 коп., з яких: 224000 грн. - основна сума боргу; 78233 грн. 50 коп. - інфляційні втрати; 17481 грн. 61 коп. - три проценти річних; 96537 грн. 08 коп. - проценти за користування позикою.

Про існування заборгованості за договором позики та необхідність повернення всієї суми позики у зв'язку із звільненням відповідача із займаної посади позивач надсилав відповідачу письмову вимогу від 29.09.2016 року №12-03/162, яку відповідач отримав, однак, в добровільному порядку її не виконав (а.с.18,19).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача усієї суми боргу за договором позики з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, на загальну суму - 319715 грн. 11 коп., з яких: 224000 грн. - сума основного боргу; 78233 грн. 50 коп. - інфляційні втрати та 17481 грн. 61 коп. - три проценти річних, оскільки для цього є всі передбачені наведеними вище умовами договору та вимогами закону правові підстави.

При цьому, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування позикою, оскільки умовами укладеного між сторонами договору позики не передбачено сплати процентів за користування позикою - позика була безпроцентна, тому суд неправильно застосував у цій частині спору норму статті 1048 ЦК України, відповідно до якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування позикою в розмірі 96537 грн. 08 коп. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, а апеляційна скарга, відповідно, - частковому задоволенню.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону та не забезпечення відповідачу можливості скористатись правом подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог, заявлених поза межами трьохрічного строку позовної давності, є безпідставними, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про усі судові засідання (а.с.54, 57, 79-80, 105-106, 118, 127-130), 11.04.2017 року та 22.01.2018 року подавав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.69, 119), 15.05.2017 року подавав апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі (а.с.81), а тому жодних перешкод подати заяву про застосування судом наслідків спливу позовної давності у відповідача не було.

У зв'язку з частковим задоволенням за рішенням апеляційного суду позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості - на суму 319715 грн. 11 коп., що становить 77% від загального розміру пред'явлених до відповідача вимог майнового характеру (416252 грн. 20 коп.), відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог, із урахуванням судових витрат, які поніс відповідач по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог апелянта - 96537 грн. 08 коп., що становить 52% від оспорюваної суми - 184641 грн. 45 коп., оскільки заборгованість на суму 231610 грн. 75 коп. відповідачем визнається (416252 грн. 20 коп. - 231610 грн. 75 коп. = 184641 грн. 45 коп.).

При цьому, слід зазначити, що позивач та відповідач, сплачуючи судовий збір за подання позовної заяви та, відповідно, апеляційної скарги, неправильно визначили суму судового збору, а саме: за подання позовної заяви з майновою вимогою позивач повинен був сплатити 6243 грн. 78 коп. (1,5% від ціни позову), а за подання апеляційної скарги апелянт ОСОБА_4 повинен був сплатити 2769 грн. 62 коп. (150% від 1% оспорюваної суми), а тому розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у користь позивача за часткове задоволення майнової вимоги позивача, становить 4807 грн. 71 коп. (77% від 6243 грн. 78 коп.), а розмір судового збору, який підлягає стягненню з позивача у користь відповідача за часткове задоволення апеляційної скарги, становить 1440 грн. 20 коп. (52% від 2769 грн. 62 коп.), а відтак, остаточна сума судових витрат, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, шляхом зарахування стягуваних сум, становить 3367 грн. 51 коп.

Питання повернення зайво сплаченого судового збору підлягає вирішенню у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку, за умови подання заяви про це до відповідного суду.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2018 рокув частині задоволення позовної вимоги Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» про стягнення з ОСОБА_4 процентів за користування позикою в розмірі 96537 гривень 08 копійок скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги - відмовити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2018 рокув частині визначення розміру заборгованості та судового збору, які підлягають стягненню з ОСОБА_4, змінити, виклавши абзац другий та четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) у користь Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих»(м.Київ, вул.Велика Васильківська, 74, код ЄДРПОУ 00021344) заборгованість за договором позики від 07.06.2007 року в розмірі 319715 гривень 11 копійок, з яких: 224000 гривень - заборгованість за позикою; 78233 гривень 50 копійок - інфляційні втрати; 17481 гривня 61 копійка - три проценти річних.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) у користь Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих»(м.Київ, вул.Велика Васильківська, 74, код ЄДРПОУ 00021344) судові витрати в розмірі 3367 гривень 51 копійки».

В решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30 липня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Ніткевич А.В.

Савуляк Р.В.