Постанова № 75568231, 17.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/10253/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/309/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участі: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Франківського районного суду м.Львова у складі судді Ванівського Ю.М. від 22 грудня 2017 року у справі за поданням приватного виконавця Баірової Н.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон відносно ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 22 грудня 2017 рокуподання задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКППНОМЕР_1, АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань? покладених на нього виконавчим листом №465/10253/13ц виданим 04.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість в сумі 351544,59 доларів США та 50814, 91 грн, що становить 2860710, 82 грн, стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк» судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3441,00грн.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3, подавши апеляційну скаргу.

Вказує, що ухвала винесена на підставі неповного з`ясування та недоведеності всіх обставин, що мають істотне значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає що оскільки має невиконані зобов`язання перед ПАТ «Фольксбанк», тому не може вважатись винним в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Вказує, що будь-яких доказів на підтвердження факту свідомого ухилення від виконання своїх зобов`язань, відомостей про його обізнаність з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання матеріали справи не містять. Також, зазначає, що такий вид заходу впливу лише позбавить його можливості поїхати в іншу країну, отриимати певні грошові кошти за роботу та виконати зобов`язання щодо сплати боргу.

Просить ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 22 грудня 2017 року скасувати та прийняти відповідне рішення яким відмовити у задоволенні подання.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що 22 грудня 2017 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н.М. звернулась із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа.

Божником ОСОБА_3 рішення суду не виконується. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. від 14.11.2017 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №4365/10253/13-ц виданого 04.08.2015 року Франківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_3 користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість в сумі 351 544, 59 доларів США та 50814, 91 грн. що становить 2860710 грн 82 коп.

Задовольняючи подання суд першої інстанції врахувавши, що боржник ухиляється від виконання зобов'язання про стягнення боргу на користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» прийшов до висновку про доцільність задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобов'язань згідно рішення про стягнення заборгованості в сумі 2860710,82 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що приватним виконавцем було здійснено заходи щодо примусового виконання рішення, зокрема здійснено запити для виявлення рухомого та нерухомого майна, направлено запити боржникові для надання декларації та явки до приватного виконавця для надання пояснень.

З відповідей на запити приватного виконавця встановлено, що рухомого майна за боржником не виявлено. ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок площею 507,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 проте за вказаною адресою зареєстровані та проживають малолітні та неповнолітні діти. На лист приватного виконавця щодо надання дозволу органом опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника в якому проживають малолітні та неповнолітні діти, Франківська районна адміністрація надала відповідь щодо недоцільності надання згоди на реалізацію будинку АДРЕСА_1

Відповідно до п.18 ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання, однак такі не приймаються до уваги, оскільки факт ухилення боржника від виконання зобов`язання стверджується тим, що боржник перешкоджав вчиненню виконавчих дій, вичняє дії, спрямовані на приховання майна та ухилення від сплати боргу.

Відповідно до ст. 3 Конституції України гарантування прав і свобод людини є основним обов»язком держави.

Частиною 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод забезпечується важлива складова верховенства права - права на справедливий судовий розгляд у частині виконання судових рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

А відтак, вжиття державним виконавцем заходів для виконання рішення суду та тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не порушує прав боржника і відповідає принципу верховенства права.

В зв`язку викладеним, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 22 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 23 липня 2018 року.

Головуючий

Судді