Рішення № 75566624, 10.07.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 РІШЕННЯСправа № 335/2280/17 2/335/104/2018

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників процесу цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 р. ПАТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 травня 2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП банк», правонаступником якого в свою чергу є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-201/192/2006, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 76 800,00 доларів США зі строком повернення - 25 травня 2021 року. Відповідач-1 порушила умови кредитного договору, а саме не виконала умови Графіку платежів, у зв'язку із чим станом на 17 січня 2017 р. за нею рахується заборгованість за тілом кредиту 24 123,52 долари США, та за відсотками - 2 711,04 доларів США.

Крім того, 25 травня 2006 р. на забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором було укладено договір поруки № CGML-201/192/2006 із відповідачем-2 ОСОБА_2 За умовами договору поруки, відповідач-2 зобов'язався відповідати за повне і своєчасне виконання відповідачем-1 її зобов'язань за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. В силу вимог ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

На підставі викладеного позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 123,52 долари США - за тілом кредиту, 2 711,04 доларів США - за нарахованими та не сплаченими відсотками, а також судовий збір в розмірі 11 158,41 гривень з кожного в частині, пропорційної до задоволених позовних вимог (т. 1 а.с. 1-2).

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 березня 2017 р. відкрито провадження у даній цивільній справі, та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 6 квітня 2017 р. (т. 1 а.с. 49).

28 березня 2017 р. надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу від 3 березня 2017 р. в частині недотримання правил підсудності (т. 1 а.с. 51).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2017 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а ухвала суду першої інстанції від 3 березня 2017 р. залишена без змін (т. 1 а.с. 73).

7 червня 2017 р. надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу від 3 березня 2017 р. в частині недотримання правил підсудності (т. 1 а.с. 89-91).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 4 жовтня 2017 р. апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, а ухвала суду першої інстанції від 3 березня 2017 р. залишена без змін (т. 1 а.с. 129-130).

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням викладених вимог закону, розгляд справи було продовжено за правилами спрощеного позовного провадження, про судом постановлено ухвалу від 21 грудня 2017 р., якою також встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи та відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про витребування доказів (т. 1 а.с. 220-221).

12 січня 2018 р. від відповідача-1 ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що позивачем не надано належних доказів факту переходу прав та обов'язків за кредитним договором від АКБ «Райффайзенбанк України» до ЗАТ «ОТП банк». Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Також зазначав, що у наданому позивачем розрахунку заборгованості відсутні посилання на первинні бухгалтерські документи стосовно видачі кредиту відповідачу-1 та його часткового погашення. Графік платежів та відсоткова ставка за кредитним договором декілька разів змінювалась, однак позивачем надано лише один загальний розрахунок заборгованості. Надані представником позивача виписки по рахунку подані до суду після 15 грудня 2017 р., тобто під час дії ЦПК України в новій редакції. Копії даних доказів відповідачу-1 не надсилались, що є порушенням ч. 9 ст. 83 ЦПК України. Також виписки надруковані не в повному обсязі, що унеможливлює встановлення їх достовірності. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (т. 1 а.с. 226-227).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Представник позивача ПАТ «ОТП Банк» ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Відповідач-1 ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з'являлась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями, проте, конверти з поштовими відправленнями повернулись на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про відмову відповідача-1 від отримання поштової кореспонденції, надісланої судом. Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилась одержати судову повістку, вважається повідомленою. Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України, а також неодноразову неявку відповідача-1 в судове засідання суд вважав за можливе розглянути справу за її відсутності, з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позовну заяву її представника.

Представник відповідача-1 ОСОБА_1 ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Виходячи зі змісту клопотання відповідача-1 ОСОБА_1 від 16 березня 2018 р. про відкладення розгляду справи, представництво інтересів відповідача-1 за довіреністю представником ОСОБА_3 припинено. Тому суд вважав за можливе закінчити розгляд даної цивільної справи за його відсутності.

Відповідач-2 ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з'являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями, проте, конверти з поштовими відправленнями повернулись на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про відмову відповідача-2 від отримання поштової кореспонденції, надісланої судом. Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилась одержати судову повістку, вважається повідомленою. Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України, а також неодноразову неявку відповідача-2 в судове засідання суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

25 травня 2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-201/192/2006, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 76 800,00 доларів США зі строком повернення - 25 травня 2021 року, із цільовим призначенням -на придбання нерухомого майна. У договорі визначено фіксовану відсоткову ставку за кредитом - 10,5% річних, яка є незмінною на весь строк дії кредитного договору (т. 1 а.с. 5-9).

За умовами пп. 1.5.1 п. 1.5 ч. ІІ кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього Договору), шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором. Нараховані в порядку, передбаченому цим Договором, проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк, передбачений в Графіку повернення Кредиту та сплати процентів, якщо інше не передбачено цим Договором.

Відповідно до п. 1.9.1 п. 1.9 ч. ІІ кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим Договором, та/або умов Договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги.

В силу умов пп. 1.11.1 п. 1.11 ч. ІІ кредитного договору усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватися Позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах, встановлених цим Договором.

Згідно із Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, що є Додатком № 1 до кредитного договору сторонами погоджено терміни і порядок сплати кредиту та відсотків шляхом здійснення щомісячних платежів (т. 1 а.с. 10).

Також, 25 травня 2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та відповідачем-2 ОСОБА_2 укладено договір поруки № CGML-201/192/2006, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед Кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (т. 1 а.с. 29-31).

Згідно із наданим позивачем витягом зі Статуту ПАТ «ОТП Банк» від 16 лютого 2017 р., публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна». Банк був створений у формі акціонерного товариства закритого типу на підставі Договору про створення та діяльність акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна» від 13 листопада 1997 р. та рішення Установчих зборів Банку від 28 листопада 1997 р. та зареєстрований Національним банком України 2 березня 1998 р. Згідно з рішенням позачергових Загальних Зборів Акціонерів від 9 жовтня 2006 р. (протокол № 40) Банк змінив свою назву з Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна» на закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (т. 1 а.с. 36).

Отже, є необґрунтованими посилання у відзиві представника відповідача-1 на те, що відсутні докази факту передачі прав та обов'язків кредитора за кредитним договором, оскільки в даному випадку відбулась зміна назви банку, а не передача права вимоги.

25 березня 2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем-1 ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким внесені зміни та доповнення до кредитного договору, згідно із якими з 25 лютого 2011 р. змінилась процента ставка за кредитом на 10,58 % річних, викладено в новій редакції Графік платежів та змінені інші умови кредитного договору (т. 1 а.с. 11-18).

Також, 25 березня 2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем-2 ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору поруки, з урахуванням внесення змін до кредитного договору (т. 1 а.с. 30-31).

25 лютого 2011 р. між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем-1 ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким внесені зміни та доповнення, зокрема, викладено Графік платежів в новій редакції (т. 1 а.с. 19-25).

5 квітня 2012 р. між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем-1 ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким внесені зміни та доповнення, зокрема, щодо порядку нарахування процентів, а також викладено в новій редакції Графік платежів. Так, у п. 2.1.6 цього договору визначено, що у випадку порушення Позичальником будь-яких своїх зобов'язань фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток підвищуються на 4% річних, в порядку, передбаченому цим додатковим договором (т. 1 а.с. 26-28).

З матеріалів справи випливає, що через порушення відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, її заборгованість перед позивачем станом на 17 січня 2017 р. складає за тілом кредиту - 24 123,52 долари США, та за відсотками - 2 711,04 долари США. Зазначені суми підтверджені розрахунком суми заборгованості, доданим до позовної заяви (т. 1 а.с. 4), банківськими виписками про рух коштів за кредитним договором (т. 1 а.с. 174-210).

Правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку не була спростована відповідачами належними та допустимими доказами під час судового розгляду. Заперечення представника відповідача-1 зводилися до того, що у розрахунку суми заборгованості відсутнє посилання на первинні документи бухгалтерського обліку, а виписки по рахункам надані не в повному обсязі та без направлення їх копій сторонам. Дані заперечення суд вважає непереконливими, оскільки представником відповідача-1 не зазначено нормативно-правового акту, який би передбачав обов'язковість посилання у розрахунку суми позову на первинні бухгалтерські документи, а тому суд вважає за можливе покласти даний розрахунок в основу судового рішення по справі.

Крім того, факт не надіслання відповідачам копій банківських виписок не може бути прийнятий до уваги судом як підстава для не прийняття даних доказів, оскільки після набрання чинності змін до ЦПК України перше судове засідання було призначене на 21 грудня 2017 р., в якому судом було визначено подальший процесуальний порядок розгляду. Дані виписки були подані представником до вирішення зазначеного питання як додаток до заяви від 15 грудня 2017 р.

Враховуючи, що судом береться до уваги наданий позивачем розрахунок суми заборгованості, тому відомості, що містяться у банківських виписках не мають вирішального значення для розгляду справи. Також суд звертає увагу, що представником відповідача-1 на засадах змагальності не було спростовано даний розрахунок, не наведено контррозрахунку суми позовних вимог чи доказів відсутності заборгованості, не заявлено відповідного клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Крім того, позивачем 28 жовтня 2016 р. була надіслана досудова вимога відповідачу-1 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, яка була отримана відповідачем-1 (т. 1 а.с. 211-213). Проте, дана вимога виконана не була.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 543 ЦК України, при солідарному обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь-кого із них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним з боржників припиняє обов'язок інших солідарних боржників перед кредитором.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання їм свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тім же обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, що спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

На порушення норм закону та умов договору відповідач-1 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, кредит та проценти за користування кредитом у визначений договором строк не повернула, у зв'язку із чим в позивача наявні підстави вимагати виконання умов договору із застосуванням встановленим цим договором правових наслідків його неналежного виконання.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, що призвело до заборгованості за тілом кредиту та відсотками, з відповідачів у солідарному порядку ця заборгованість підлягає стягненню.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що задовольняє позов у повному обсязі.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору на суму 11 158,41 грн. (т. 1 а.с. 3).

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-80, 89, 141, 142, 259, 265, 273, 274-279, пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43) заборгованість за кредитним договором № ML-201/192/2006 від 25 травня 2006 року станом на 17 січня 2017 р. у розмірі 26 834 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять чотири) долари США 56 центів США, у тому числі за тілом кредиту - 24 123 (двадцять чотири тисячі сто двадцять три) долари США 52 центів США, за відсотками - 2 711 (дві тисячі сімсот одинадцять) доларів США 04 центи США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 158 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) гривень 41 копійка.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Шалагінова