Вирок № 75564863, 25.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.07.2018

Справа № 320/5172/17

Провадження № 1-кп/320/192/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря - Фурсової Л.І.,

прокурора - Фурманенко М.В.,

потерпілої - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката Савон В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12017080140001541 відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, з середньо- спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ :

31.03.2017 приблизно о 08 годині 47 хвилин водій ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Петра Дорошенко в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Інтеркультурної в напрямку вул. Героїв України.

На шляху прямування в районі перехрестя з вул. Гетьманською водій ОСОБА_4, маючи об'єктивну можливість заздалегідь виявити пішохода ОСОБА_2 яка знаходилась на нерегульованому пішохідному переході, та маючи технічну можливість запобігти на неї наїзду, відволікся від керування транспортним засобом, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справо наліво за напрямком руху автомобіля.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В діях водія ОСОБА_4 є порушення п. п. 2.3, 18.1 ПДР України, згідно з якими:

2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення п. 18.1 ПДР України, скоєне водієм ОСОБА_4, знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 161 від 03.04.2017 року у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: закритий перелом середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням, синці лівого плеча і лівого ліктьового суглоба, садно лівого ліктьового суглоба; поперечні переломи 4-5 ребер зліва по лінії лопатки з невеликим бічним зміщенням уламків 4-го ребра, синці та садна грудної клітки; синці лівого стегна і лівої гомілки; струс головного мозку.

Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином:

-пошкодження в області лівої верхньої кінцівки, зокрема закритий перелом середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням, а також в області грудної клітини, зокрема переломи 4-5 ребер зліва по лінії лопатки, як окремо, так і в сукупності - середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою тривалий, більш ніж 21 день, розлад здоров'я;

-струс головного мозку - легке, що потягло за собою короткочасний (більш ніж 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я;

- синці лівого стегна і лівої гомілки - легкі.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тому за відсутності заперечень сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що 31.03.2017 о 08.47 год він керуючи автомобілем НОМЕР_2 рухався по вул.. П.Дорошенко у м. Мелітополь з боку вул.. Інтернаціоналістів у напрямку вул.. Г.України. під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу він відволікся, тому вчасно не помітив, що ОСОБА_2 переходила дорогу по пішохідному переходу та скоїв на неї наїзд. У скоєному розкаявся, просив суворо не карати. Уточнений цивільний позов визнав частково, зазначив, що він визнає підтверджені матеріалами справи понесені потерпілою витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. та просив відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала уточнений цивільний позов, просила його задовольнити та покарати обвинуваченого на розсуд суду.

Представник ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ України» у судове засідання не з'явився, про час та дату був повідомлений належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 23.05.2018 року, відповідно до якої, ризик скоєння повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 є середнім, а ризик його небезпеки для суспільства - низьким, та орган пробації вважає, що виправлення особи можливе без ізоляції від суспільства за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення поторних кримінальних правопорушень.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом'якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає те, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав провину, щиросердно покаявся у скоєному, своїми правдивими свідченнями активно сприяв розкриттю злочину.

Згідно ст. 67 КК України, обставин які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.

З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4, суд вважає, що єдино вірним для нього покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, може бути покарання в межах санкцій ч.1 ст. 286 КК України, з застосуванням ст.. 75 КК України та покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України. Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно п. а ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням, та особи, яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

Враховуючи, що обвинувачений скоїв злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, на день набрання чинності цим Законом має двох малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, амністія раніше до нього не застосовувалась, суд вважає, що є підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 та ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ України» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_4 понесені витрати на правову допомогу та з ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ України» 300000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 38205,34 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати на правову допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

В матеріалах справи мається договір №29 від 15.05.2017 про надання юридичної допомоги укладений між адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_2, згідно якого розмір оплати за договором встановлюється за згодою сторін та складає 10000,00 грн., в суму оплати за договором включено: вивчення матеріалів та підготовка до ведення справи на суму 4000,00 грн., ведення справи у суді - 5000,00 грн. та за складання позовної заяви, скарги, клопотання, запитів, претензій та консультації - 1000,00 грн., а також товарний чек №29 від 15.05.2017 згідно якого ОСОБА_2 сплатила 10000,00 грн. за представництво її інтересів у кримінальному провадженні №12017080140001541. Таким чином, у судовому засіданні підтверджено понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., тому цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно іншої частини позовних вимог, суд вважає передчасним стягувати відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди з ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ України», оскільки обов'язок по відшкодуванню шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_4, а з договірних зобов'язань про відшкодування шкоди, які визначаються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р., яким передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди і умови такого відшкодування, однією з яких є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набув чинності відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована за договором страхування.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта суд вирішує відповідно до ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100 ч.9, 369-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.п.1,2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Звільнити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ України» про відшкодування стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином та витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, РНОКПП - НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП - НОМЕР_4 понесені витрати на правову допомогу у сумі 10000/десять тисяч/ грн. 00 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ України» про відшкодування стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, РНОКПП - НОМЕР_3, на користь держави (р/р 31112115008009, одерж.УК в Шевченківському р-ні м. Запоріжжя, код 24060300, МФО 899998, ОКПО 38025367, Банк: казначейство України) витрати на проведення судової інженерно-транспортних експертиз №19-49 від 06.04.2017, №19-62 від 18.05.2017 в розмірі 1581,92 грн. та 1319,4 грн., а всього 2901/дві тисячі дев'ятсот одна/ грн. 32 коп.

Речові докази:

-DVD-R диск, з відеозаписом пригоди з камери відео спостереження, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-Автомобіль ВАЗ - 21121, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_9 та згідно розписки від 03.04.2017 знаходиться у неї на відповідальному зберіганні - повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ