Рішення № 75562526, 27.07.2018, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/129/17

Провадження № 2/172/31/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2018 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі:

секретаря судового засідання - Глушко О.М.

представника відповідача - Тарабаки Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор», третя особа - Васильківська селищна рада Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор», третя особа - Васильківська селищна рада Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі недійним. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі державного акту серія НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку він є власником земельної ділянки площею 7,630 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10.11.2005 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди землі строком на п'ять років, тобто до 10.11.2010 року. Однак, 19.10.2009 року без його відома був укладений новий договір оренди землі строком на п'ятнадцять років. Даний договір він не підписував. Просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог визнати вказаний договір оренди земельної ділянки недійсним та стягнути судові витрати по справі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Пояснив, що не підписував договір оренди від 19.10.2009 року оскільки збирався самостійно обробляти свою земельну ділянку. Однак до грудня 2016 року орендатор уникав зустрічей та надання йому примірника договору. Про існування договору оренди землі від 19.10.2009 року дізнався у грудні коли отримав від ФГ «Агрофірма Віктор» зареєстрований примірник договору. Плату отримував як компенсацію за використання своєї землі оскільки орендар обіцяв повернути землю, а потім кожен рік ухилявся від цього. Зазначені обставини зумовили звернення до суду. Просив подальший розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважає, що позивачем не надано переконливих та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог. Зазначив про те, що позивачем пропущено строк позовної давності так як про порушення прав йому стало відомо 26.09.2010 тобто з дня отримання орендної плати за новим договором. У період з 2010 по 2016 роки включно позивач отримував орендну плату, що свідчить про його схвалення укладеного 19.10.09 договору оренди.

Третя особа - Васильківська селищна рада Дніпропетровської області надала до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, заперечень по справі не має.

Заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

На підставі Державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 7,630 га, що знаходиться на території Васильківської селищної ради Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ФГ «Агрофірма «Віктор» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років, який зареєстровано у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «ЦДЗК» 12.01.2010 року за № 041011800002.

На підтвердження заявлених вимог позивачем заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, яке ухвалою суду від 05.04.2017 року задоволено.

З висновку експерта Дніпропетровського НДІСЕ № 1886-17 від 21.07.2017 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі № 172/129/17 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2, що розміщені у загальній графі «Підписи сторін» у графі «Орендодавець» на останній сторінці договору оренди землі від 19.10.2009 року, у загальній графі «Земельну ділянку здав» акту приймання-передачі земельної ділянки від 19.10.2009 року, у графі «Орендодавець» акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19.10.2009 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

15.08.2018 року представником відповідача заявлено клопотання про призначення повторної експертизи, яке ухвалою суду від 15.08.2017 року задоволено.

З висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи, проведеної експертами Харківського НДІСЕ ім. Заслуженого проф. М.С. Бокаріуса № 19/12188 від 23.05.2018 року по цивільній справі № 172/129/17 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 19 жовтня 2009 року, укладеному між ОСОБА_2 та ФГ «Агрофірма «Віктор», розташовані на зворотному боці другого аркуша документа у розділі «Підписи сторін», у графі «Орендодавець», у акті приймання-передачі земельної ділянки від 19 жовтня 2009 року, у рядку «Земельну ділянку здав», у акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19 жовтня 2009 року, у рядку «Орендодавець» виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 р. № 6-127цс13 зазначено, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Під час судового розгляду встановлено, що спірний договір оренди землі був укладений без волевиявлення ОСОБА_2, оскільки між ним та відповідачем не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, він не складав та не скріплював своїм підписом спірного договору, що підтверджується висновками судово-почеркознавчих експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У разі невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 та ч. 3 ст. 203 ЦК України є недійсним.

Відповідно до статті 41 Конституції України та ст. 371 ЦК України право приватної власності є непорушним. Виключно власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка була чинна на момент укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди землі до суттєвих умов договору відносилось наступне: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою цієї статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі і умови, що визначені законом як істотні.

Укладений договір визнається недійсним на підставі статті 215 ЦК України при недодержанні сторонами вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Однак у даному випадку стаття 15 Закону України «Про оренду землі» є спеціальною нормою відносно до наведених статей ЦК України, а тому підлягають застосуванню саме її приписи.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 6 грудня 2012 року у справі № 6-104ц11 з приводу спору про розірвання договору оренди земельних ділянок.

Вивченням оспорюваного договору оренди землі встановлено, що у ньому не зазначено всі істотні умови договору встановлені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що була чинною станом на 19.10.09. А саме, у договорі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність таких умов у даному випадку не гарантує додержання прав власника та може сприяти позбавленню його права вільно розпоряджатись своєю земельною ділянкою та отримувати доходи.

Крім того, у п. 3.8 розділу 3 договору вказано, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Вказане свідчить про фактичну відсутність відповідальності орендаря за несплату орендної плати. У зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що передбачена законом така істотна умова як відповідальність за несплату орендної плати також відсутня у договорі.

Також у п. 3.7 розділу 3 договору зазначено умови за яких переглядається розмір орендної плати, однак відсутній порядок її перегляду, що також є істотною умовою договору оренди землі відповідно до чинного на час укладення договору законодавства.

Зазначені недоліки договору порушують охоронювані законом права та свободи позивача, є суттєвими.

Щодо клопотання відповідача про застосування у вказаній справі строків позовної давності суд вважає, що воно не може бути задоволене виходячи з наступного.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач отримав свій примірник договору оренди земельної ділянки лише у грудні 2016 року і лише вивчивши його зміст дізнався про порушення своїх охоронюваних законом прав. Тому суд вважає, що строк позовної давності слід відраховувати саме з моменту отримання позивачем його примірника договору, тобто з грудня 2016 року. Оскільки позов пред'явлено у січні 2017 року то строк позовної давності у даному випадку не минув.

Отримання позивачем орендної плати за оспорюваним договором суд розцінює як компенсацію за використання іншими особами його власності у комерційних цілях.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позов ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор», третя особа - Васильківська селищна рада Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,630 га, укладений між Фермерським господарством «Агрофірма «Віктор» та ОСОБА_2 19 жовтня 2009 року, зареєстрований у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «ЦДЗК» 12.01.2010 року за № 041011800002.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви в сумі 640 (шістсот сорок) гривень та судові витрати пов'язані із залученням експерта в сумі 4 952 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Васильківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30 липня 2018 року..

Суддя І.Г. Битяк