Постанова № 75562087, 23.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16247/17 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/798/18 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 жовтня 2011 року між банком і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якого отримав кредитну картку «Універсальна».

16 липня 2014 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold».

За умовами вищевказаного договору позичальник отримав на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 3800 грн. зі сплатою 27,6% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 31 серпня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 33901,14 грн., з яких 3686,36 грн. - заборгованість за кредитом, 25316,99 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 2807,26 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1590,53 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 31093 грн. 88 коп. та 1600 грн. судових витрат.

У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність і законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав.

Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, представник позивача у судове засідання не з'явився і його неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі підписаної сторонами анкети-заяви, за яким позичальник отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.5).

Ознайомившись з Умовами та правилами, відповідач просив оформити на його ім'я картку «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом у 3000 грн. Згідно із указаною заявою йому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

16 липня 2014 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 3800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці.

Підписавши 17 жовтня 2011 року анкету-заяву, ОСОБА_1 дав свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач не надав.

Оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору, не було необхідності і в заповненні додаткових документів для перевипуску карти, що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Посилання відповідача на те, що судом не з'ясовано, чи при підписанні заяви-анкети він розумів надані йому умови - відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідачем кредитний договір не оспорений із цих підстав і на час розгляду справи недійсним не визнаний.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, заперечуючи проти позову, не довів, що при отриманні кредитної картки «Унівесальна Gold» він розумів інші Умови, Правила та Тарифи, ніж ті, що були надані банком, або ж що кредитний договір був укладений на інших умовах, ніж зазначено у позовній заяві, та не спростував доводів банку про утворення заборгованості в зазначеному розмірі. Факт видачі саме такої картки підтверджується випискою по рахунку, зробленим банком розрахунком, у яких відображено розмір коштів, що видавались, розмір платежів, які вносились позичальником, розмір відсоткової ставки, яка застосовувалась банком і з якою погоджувався позичальник, який певний час здійснював погашення заборгованості за кредитом.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги, відмовивши при цьому у стягненні неустойки в частині стягнення нарахованої пені.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: