Рішення № 75561549, 30.07.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 229/1488/18

Номер провадження 2/229/510/2018

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого -судді Гонтар А.Л.

при секретарі Гумірова І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 20 квітня 2018 р. звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до Донецької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1 площею 70,3 кв.м. та земельної ділянки площею 0,4564 гектарів, розташованої за тією ж адресою. 09 листопада 2017 року він звернувся до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області, спадкова справа була зареєстрована у спадковому реєстрі за № 61527935.

Згідно постанови нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Демко М.Л. від 23 березня 2018 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій, видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 в теперешній час не має можливості, оскільки відомості щодо спадкового майна відсутні в єдиних державних реєстрах відомостей про реєстрацію прав власності, а БТІ м. Ясинувата Донецької області знаходиться на території тимчасово непідконтрольній українській владі і доступ до документів, що там знаходяться, відсутні.

В теперешній час, в зв'язку з вказаними обставинами, він не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та розпорядитись спадковим майном.

Просить визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 70,3 кв.м. та земельну ділянку площею 0,4564 гектарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 23 квітня 2018 року, провадження у вказаній цивільній справі було відкрито та справу призначено в підготовче судове засідання на 11 травня 2018 року (а.с.39-40).

25 червня 2018 року ухвалою Дружківського міського суду Донецької області підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 12 липня 2018 року (а.с.57-58).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином, відповідно до вимог ч.11 с.128 ЦПК України, оголошенням на сайті судової влади України. ОСОБА_1 надав заяву з клопотанням розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. (а.с.44)

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з"явилась, 10 травня 2018 року надала заяву про розгляд справи в її відсутність. В заяві вона також пояснила, що позов підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у ньому. (а.с.46)

Представник відповідача Донецької міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином.

З огляду на це, відповідно до ст. 247 ЦПК України, суд, вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних у суда доказів, без фіксації судового процесу.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу , він не заявив про відмову від неї. (ст. 1268 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3, що підтверджується актовим записом № 807 від 08 травня 1952 року (а.с.8).

Відповідно до актового запису № 1642 від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку загальною площею 70,3 кв.м. та земельної ділянки площею 0,4564 гектарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-17)

На день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_3 була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_3

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом №75 від 16 грудня 1985 року, власником будинку АДРЕСА_4 є ОСОБА_3. (а.с.13)

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 07 вересня 2000 року, власником земельної ділянки загальної площею 0,4564 Га є ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Первомайської сільської ради народних депутатів від 06 жовтня 1997 року №83. (а.с.17)

09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Демко М.Л. була заведена спадкова справа № 61527935 після смерті ОСОБА_3, але свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с. 10).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК, частина десята статті 67 Закону України «Про нотаріат»), тобто по цій справі свідоцтво про право на спадщину позивач мала отримати після 27 грудня 2011 р.

Згідно частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4.9. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Мінюсту України від 22.02.2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області від 23 березня 2018 р. зазначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщинуна житловий будинок та земельну ділянку не має можливості провести державну реєстрацію прав, у зв"язку з відсутністю в єдиних державнихреєстрах відомостей про реєстрацію права власності на їм"я спадкодавиці, та неможливо отримати з БТІ м. Ясинувата необхідну інфомацію, як того вимагає п.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав".

Місто Ясинувата віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, та доступ до якого відсутній у зв'язку із захопленням представниками незаконних озброєних формувань. З урахуванням наведеного, видати свідоцтво про право на спадщину за законом по спадковій справі, що була заведена 09.11.2017 року, на теперішній час не представляється можливим.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Мінюсту України від 22.02.2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав", під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Тобто, повторне заведення в теперішній час спадкової справи органами нотаріату, які здійснюють свої повноваження на території, яка контролюється органами державної влади України, є неможливим.

Кабінетом Міністрів України 15 квітня 2015 року постановою № 210 затверджено Порядок реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі, який визначає процедуру реєстрації у Спадковому реєстрі спадкових справ заведених на підставі статті 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Проте зазначений Порядок не врегулював процедуру оформлення права на спадкування у разі, якщо органи, що здійснювали реєстрацію речових прав до 01 січня 2013 року, залишились на тимчасово непідконтрольній території.

Суд вважає доведеним, що на теперішній час, позивач з незалежних від нього причин не може отримати свідоцтво про право на спадщину та розпорядитися спадковим майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частини першої статті 319, частини першої статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Будченко проти України», «найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000?I) (п. 40).

На теперішній час законні підстави для втручання органу влади у мирне володіння майном, а саме, для припинення (обмеження) можливості ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися будинком та земельною ділянкою, що входять до спадкового майна та належить йому в порядку спадкування з ІНФОРМАЦІЯ_4 року, відсутні. Проте в порушення статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу Конвенції право власності позивача на спадкове майно порушено - через тимчасову окупацію окремих районів Донецької області, проведення на території Донецької області антитерористичної операції позивач з незалежних від нього причин не може отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, є зокрема, визнання права.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).

Антитерористичну операцію розпочато Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На теперішній час рішення про завершення проведення антитерористичної операції на території Донецької області не прийнято.

Тобто, антитерористична операція на території Донецької області триває вже більше двох років і строки її закінчення є непередбачуваними, не виключено, що вона буде проводитися ще тривалий час.

Суд вважає, що на теперішній час дійсно існують перешкоди для оформлення позивачем спадкових прав у нотаріальному порядку і за таких обставин визнання права власності на майно в порядку спадкування є компетенцією суду.

Суд вважає, що за позивачем необхідно визнати право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок загальною площею 70,3 кв.м. та земельну ділянку площею 0,4564 гектарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

На підставі ст. 10,11,258,259,263,264,265 ЦПК України (в редакції 2017 року), на підставі ст. 15,328, 373,1225,1261 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на: житловий будинок загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 37, 8 кв.м., (А-1) з надвірними будівлями: літня кухня (Б), сарай (В), гараж (Г), сарай (Е), баня (Д), сарай (К), льох (ид), сарай (Ж), вбиральня (З), альтанка (Л), паркан (№1), ворота (№2), що розташований за адресою: АДРЕСА_5; земельну ділянку загальною площею 0,4564 гектарів, що зареєстрована на підставі рішення виконкому Первомайської сільської ради народних депутатів від 06 жовтня 1997 року №83 та розташована за адресою: АДРЕСА_2

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30 липня 2018 року.

Суддя: А. Л. Гонтар