Постанова № 75559174, 23.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2018 р. Справа № 917/450/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В. І., суддя Гетьман Р.А.,

за участю секретаря судового засідання Шило А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (вх. №1232 П/1-42) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02 травня 2018 року у справі № 917/450/18 (суддя Ціленко В.А., м. Полтава),

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібопекарський комплекс", вул. Половки, 94, м. Полтава, Полтавська область, 36034;

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", вул. Небесної Сотні, 69, м. Полтава, Полтавська область, 36022;

про стягнення грошових коштів в сумі 15 336 787,89 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02 травня 2018 року у справі №917/450/18 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібопекарський комплекс" про забезпечення позову по справі 917/450/18 в частині вартості попередньо оплаченого, але недопоставленого зерна, в сумі 3 301 476,00 грн та передбаченої договором пені в сумі 177 236,66 грн; ухвалено накласти арешт на грошові кошти, що належать Державному підприємству "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та знаходяться на рахунках відкритих у банківських установах, а саме: № 26005500050296 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" МФО 300614 (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4); № 26006500095636 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" МФО 300614 (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4); № 260042007876431 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" МФО 300614 (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4); № 26005060472515 в філії Полтавського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 331401 (м.Полтава, вул. Шведська,2; вул. Соборності,70 - А); № 26055060440627 в філії Полтавського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 331401 (м. Полтава, вул. Шведська,2; вул. Соборності,70 - А); № 37518000232759 в Державній казначейській службі (код ЄДРПОУ 37567646) в сумі 3 301 476,00 грн (вартість попередньо оплаченого але недопоставленого борошна) та в сумі 177 236,66 грн (пеня); в решті вимог відмовлено.

ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" з вказаною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування дійсних та фактичних обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, помилкове тлумачення норм чинного законодавства, просить її скасувати.

В апеляційній скарзі ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" наводить наступні підстави для скасування ухвали: судом першої інстанції не викликалися представники ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" для розгляду заяви про накладення арешту; судом першої інстанції не розглядалося питання зустрічного забезпечення; засіб забезпечення позову є неадекватним; кошти, які знаходяться на рахунку у Казначействі є цільовими та на них не може бути накладено арешт; недоведеність вини відповідача у не поставці товару.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 червня 2018 року поновлено ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 02 травня 2018 року у справі №917/450/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду на "23" липня 2018 року о 12-00 год.

23 липня 2018 року ТОВ "Полтавський хлібопекарський комплекс" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги та вважає ухвалу господарського суду Полтавської області від 02 травня 2018 року у справі №917/450/18 обгрунтованою та такою, що прийнята без порушень норм процесуального права. Позивач звертає увагу на те, що судом першої інстанції прийнято абсолютно адекватний розмір заходу забезпечення позову, який складається з вартості вже оплаченого, але не отриманого товару та розміру пені за прострочення виконання зобов'язання. Судом першої інстанції враховано, що доказами підтверджено наявність фактичних обставин, з якими пов'язані заходи забезпечення позову. З цих підстав просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 02 травня 2018 року у справі №917/450/18 залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення ухвали суду за № 6102225327970.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 зазначеного Кодексу, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про перегляд ухвали суду першої інстанції у відсутності представника відповідача.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами п. 1 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи сторін, викладені в апеляційні скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вислухавши позицію представника позивача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

ТОВ "Полтавський хлібопекарський комплекс" звернувся до Господарського суд Полтавської області з позовом про стягнення з ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" 15336787,89 грн, в тому числі 11709558,00 грн вартості неповернутого зерна, 3301476,00 грн вартості оплаченого, але не поставленого борошна, 177236,66 грн пені за прострочку поставки борошна, 32965,56 грн річних та 15551,67 грн інфляційних втрат за невиконання умов договору.

26 квітня 2018 року через канцелярію господарського суду Полтавської області ТОВ "Полтавський хлібопекарський комплекс" подало клопотання (вхід. № 4264 від 26 квітня 2018 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову та суми понесених судових витрат на грошові кошти, що належать ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та знаходяться на рахунках відкритих у банківських установах, а саме: № 26005500050296 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" МФО 300614 (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4); № 26006500095636 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" МФО 300614 (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4); № 260042007876431 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" МФО 300614 (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4); № 26005060472515 в філії Полтавського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 331401 (м. Полтава, вул. Шведська,2; вул. Соборності,70 - А); № 26055060440627 в філії Полтавського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 331401 (м. Полтава, вул. Шведська,2; вул. Соборності,70 - А);№ 37518000232759 в Державній казначейській службі ( код ЄДРПОУ 37567646).

В обґрунтування поданого клопотання, позивач посилається на те, що ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" уникає від сплати заборгованості за Договором на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах №55 від 24.04.2017 року, може намагатися зняти грошові кошти зі своїх рахунків, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в подальшому. Враховуючи значну ціну позову та збитки, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02 травня 2018 року у справі №917/450/18 задоволено заяву про забезпечення позову в частині вартості попередньо оплаченого, але недопоставленого зерна, в сумі 3 301 476,00 грн та передбаченої договором пені в сумі 177 236,66 грн, в решті відмовлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Положеннями ст. 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих Позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за Законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Більш того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення у випадку задоволення позову.

Як з'ясовано судовою колегією, у даній справі предметом позову є стягнення з ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" 15336787,89 грн, в тому числі 11709558,00 грн вартості неповернутого зерна, 3301476,00 грн вартості оплаченого, але не поставленого борошна, 177236,66 грн пені за прострочку поставки борошна, 32965,56 грн річних та 15551,67 грн інфляційних втрат за невиконання умов Договору №55 на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах від 24 квітня 2017 року.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору №55 на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах від 24 квітня 2017 року ТОВ "Полтавський хлібопекарський комплекс" передав на переробку ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" 1636373 кг пшениці 2-го класу урожаю 2016 року; 1724330 кг пшениці 3-го класу урожаю 2016 року; 30864 кг пшениці 3 класу урожаю 2016 року, 200000 кг пшениці 2-го класу урожаю 2017 року, що підтверджується долученими до справи заявками замовника послуг, Актами-розрахунками з давальцем, комісійними актами ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про перевірку кількості, якості, категорії та ваги прийнятого на переробку зерна.

У березні та квітні 2018 року ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", не зважаючи на неодноразові звернення, без будь-яких пояснень, припинив переробку зерна та відмовився від надання послуг. За результатами перевірки стану переданого для переробки зерна виявлено факт його відсутності, про що складено Акт від 25 квітня 2018 року. Загальна вартість не переробленого зерна відповідно до розрахунку позивача складає 11709558,00 грн. Вартість не поставленого борошна становить 3301476,00 грн, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу №42/1 від 13 жовтня 2017 року. ТОВ "Полтавський Хлібопекарський комплекс" платіжним дорученням №326 від 18 жовтня 2017 року здійснив попередню оплату за поставку борошна, в сумі 3 709 980 грн. Відповідач виконав свої зобов'язання частково та поставив лише 63,3 тони борошна вищого гатунку. Борошно у кількості 576,7 тон, не відвантажено, тому його вартість підлягає поверненню позивачеві. Також просить стягнути 177236,66 грн - пені, 32 965,56 грн - 3% річних та 115 551,67 грн - інфляційних втрат.

Оцінивши обставини, викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, беручи до уваги предмет та підстави заявленого позову, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що вжитті судом першої інстанції заходи забезпечення позову в частині вартості попередньо оплаченого, але недопоставленого зерна в сумі 3301 476,00 грн та передбаченої договором пені в сумі 177236,66 грн є співрозмірними заходами забезпечення позову, відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, не порушують збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та відповідають інституту забезпечення позову в господарському процесі.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залучені до позову додаткові докази щодо підстав забезпечення позову в частині накладення арешту на вартість відсутнього у відповідача зерна, зданого на переробку позивачем, до уваги судом прийняті бути не можуть, оскільки згідно листа ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів"від 03 квітня 2018 року вих. №89 залишки давальницького зерна товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібопекарський комплекс" становлять: 2 клас 2016 року - 820,273 т.; 3 клас 2016 року - 970,125 т.; 2 клас 2017 року - 200,000 т. Акт перевірки факту наявності зерна та продуктів його переробки від 25 квітня 2018 року є одностороннім і не може бути розцінений як належний доказ відсутності зерна.

З урахуванням того, що заявником не подано належних доказів відсутності у відповідача зданого на переробку та збереження зерна, що безпосередньо пов"язано з наявністю права на відшкодування збитків, а згідно чинного законодавства інфляційні та річні нараховуються лише за порушення грошових зобов'язань, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у забезпеченні позову на суму 11 709 558,00 грн вартості переданого відповідачеві на переробку та збереження зерна, 32 965,56 грн річних та 115 551,67 грн інфляційних втрат.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що засіб забезпечення позову обрано судом адекватний, який складається з вартості вже оплаченого, але не отриманого товару та розміру пені за прострочення виконання зобов'язання, розмір заходу повністю підтвердженим наявними у матеріалах справи доказами, що спростовує доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі щодо невідповідності засобу заявленим позовним вимогам.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не викликалися представники ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" для розгляду заяви про накладення арешту, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки ст. 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Щодо твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не розглядалося питання зустрічного забезпечення, слід зазначити, що апелянт не надав доказів звернення до суду першої інстанції з відповідним клопотанням.

Також апелянтом не доведено його твердження про те, що кошти, які знаходяться на рахунку у Казначействі є цільовими та на них не може бути накладено арешт, позаяк норми законодавства не містять пряму забору накладення арешту на відповідні кошти особи.

Стосовно тверджень апелянта про те, що вина ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не може бути доведена до моменту закінчення розслідування по кримінальній справі, слід зазначити, що заходи забезпечення позову вжиті у ході розгляду судом першої інстанції позовних вимог, на які не впливає ведення кримінального провадження.

Колегією суддів також не приймаються до уваги твердження скаржника, що застосування заходу до забезпечення позову призводить до порушення прав та негативним наслідкам у господарській діяльності відповідача, оскільки такі обставини апелянтом не доведені належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" без задоволення, а ухвали господарського суду Полтавської області від 02 травня 2018 року у справі № 917/450/18 про забезпечення позову - без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02 травня 2018 року у справі № 917/450/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в порядку ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30 липня 2018 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя В.І.Сіверін

Суддя Р.А.Гетьман