Постанова № 75559015, 17.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. Справа№ 911/418/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Нікогосян О.С. (довіреність №1612 від 31.10.17)

від відповідача: Баришенко С.В. (довіреність №2/08 від 03.01.18)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Київської області від 14.05.2018

у справі № 911/418/18 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"

про стягнення 844440,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (далі - відповідач) про стягнення 844440,20 грн., а саме: 585348,68 грн. плати за користування вагонами; 257035,77 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах;

- 1616,54 грн. збору за маневрову роботу;

- 439,20 грн. збору за телеграфне повідомлення.

19.04.2018 відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, який згідно до пункту 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, становить 6 місяців.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.05.2018 у задоволенні позову відмовлено в зв'язку з пропуском строку позовної давності 6 місяців.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.05.2018 у справі № 911/418/18 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправомірно застосовано строк позовної давності 6 місяців за національним законодавством, тоді як міжнародне законодавство, яке слід застосувати до даних правовідносин, встановлює строк позовної давності 1 рік.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2018 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця", розгляд справи призначено на 17.07.2018.

09.07.2017 відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на вірному застосуванні судом першої інстанції строку позовної давності.

17.07.2017 у судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2016 ДП "Клавдієвське лісове господарство" оформлено накладні №454678, №455022, №454694 на відправлення вагонів №67612820, №67895672, №66179383 відповідно, зі станції Немішаєве з вантажем деревини паливної у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах до станції Галац Ларга Румунська залізниця для вантажоодержувача СЧ "Пролісок" С.Р.Л.

04.01.2017 на адресу Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від Головного управлінням Національної поліції в Одеській області надійшов лист № 4\73 (а.с. 24), яким повідомлено, що на залізничній станції Кучурган регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходяться залізничні вагони, зокрема, №67612820, №67895672, №66179383. Згідно супровідних документів у вказаних вагонах повинна знаходитися деревина паливна хвойних порід, але в дійсності в зазначених вагонах знаходиться ділова деревина (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 01.01.2017 заборонений та щодо цього факту проводиться досудове розслідування. Отримувачем вказаної продукції є підприємство нерезидент СЧ Пролисок СРЛ, Румунія.

Також, у вказаному листі Головного управлінням Національної поліції в Одеській області зазначено що, з метою недопущення вивозу за межі України незаконно виробленої та забороненої для експорту лісопродукції, а також проведення слідчих (розшукових) дій, на час проведення яких Головне управлінням Національної поліції в Одеській області просить здійснити заходи щодо подальшого не транспортування, не розвантаження даних вагонів та збереження лісопродукції, що знаходиться в них.

Ухвалою суду Приморського районного суду міста Одеси від 05.01.2017 (а.с. 25) у справі №522/312/17-к (1-кс/522/361/17) надано дозвіл на проведення обшуку залізничних вагонів №67612820, 67895672, 66179383 на залізничній станції Кучурган Регіональної філії "Одеська залізниця" з метою виявлення та вилучення ділової деревини (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 01.01.2017 заборонений.

Відповідно до протоколу обшуку від 05.01.2017 (а.с. 28-29) у вагонах №67612820, №67895672, №66179383 міститься від 20% до 30% ділової деревини хвойних порід об'ємом по 69 куб. м, довжиною до 3 м. Деревина у вказаних вагонах вилучена та передана на відповідальне зберігання начальнику залізничної станції Кучурган.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 06.01.2017 (а.с. 26-27) у справі №522/312/17 (1-кс/522/428/17) накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку залізничних вагонів №67612820, №67895672, №66179383.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт " передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Для засвідчення факту простою вагонів працівниками станції Кучурган був складений акт загальної форми від 05.01.2017 №2к1.(а.с. 30)

06.01.2017 працівником станції Кучурган про факт затримки вагонів на адресу станції Немішаєве направлено телеграму №5. (а.с. 33)

Головним управлінням Національної поліції в Одеській області надіслано лист від 31.05.2017 №4/7575 Регіональній філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" з метою недопущення вивозу за межі України вагонів №67612820, №67895672, №66179383 (оскільки в зазначених вагонах в дійсності знаходиться ділова деревина (кругляк) хвойних порід замість деревини паливної хвойних порід), у якому вони просять направити дані вагони на ст. "Одеса-Застава-1" Одеської залізниці визначено одержувачу ТОВ "Віматекс".

Листом від 31.05.2017 №54-17 ТОВ "Віматекс" підтвердило готовність прийняти зазначені вагони на свою адресу та гарантує оплату залізничного тарифу (а.с. 36).

23.06.2017 вагон №66179383 був переадресований на адресу ТОВ "Віматекс", що підтверджується наказом від 23.06.2017 №323.(а.с.37)

Вагони №67612820 та №67895672 були переадресовані 17.07.2017 на адресу ТОВ "Віматекс", що підтверджується наказом від 17.07.2017 №347.(а.с. 38)

26.06.2017 та 21.07.2017 на станції Одеса-Застава-1 було складено акти приймання-передачі вантажу - паливна деревина, які підписані начальником станції Кучурган Грищенко Ю.В., начальником станції Одеса-Застава-1 Івановою І.О., директором ТОВ "Віматекс" Вакс М.З., директором ПП ВКФ "НЬЮБІ" Зайцевою А.А., старшим державним інспектором першого відділу оперативного реагування УПМП Сітніковою М.В., відповідно до яких зазначено, що вагони №67895672 -41 000кг, №67612820- 41 400 кг, №66179383 - 43800кг, з вантажем - деревина паливна, які знаходились на відповідальному зберіганні у начальника станції Кучурган Грищенко Ю.В. прибули на адресу вантажоодержувача ТОВ "Віматекс" та передані на відповідальне зберігання ПП ВКФ "НЬЮБІ" (а.с. 39-40).

За час простою вагонів на станційних коліях Кучурган, час затримки яких засвідчений актами загальної форми від 23.06.2017 №81К1 та від 17.07.2017 №97К1, позивачем було нараховано плату за користування вагонами в сумі 585348,68 грн., збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 257035,77 грн., збір за проведення маневрової роботи в сумі 1616,54 грн., збір за повідомлення (телеграфне) 439,20 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилались листи-претензії від 24.07.2017 №175/ДС, від 03.08.2017 №178/ДС, якими позивач просив оплатити нараховані за простій вагонів плату за користування вагонами, за зберігання вантажу у вагонах, збір за проведення маневрової роботи та збір за повідомлення (телеграфне).

Листами від 12.09.2017 №457/07 (а.с. 43) та від 12.09.2017 456/07 (а.с. 44) відповідач повідомив, що не визнає заборгованість щодо платежів за затримку вагонів, оскільки жодних порушень під час митного оформлення вантажу збоку підприємства не було. Згідно з умовами ІНКОТЕРМС-200, відвантаження товару здійснювалося на умовах FCA (склад продавця), де перевізником був ТОВ "Ріалтранс". У зв'язку з цим підприємство не буде сплачувати кошти за простій вагонів по станції Кучурган до вирішення даного питання в судовому порядку.

Як підтверджено матеріалами справи, 23.06.2017 на станції Одеса-Застава-1 складено акт загальної форми №81К1 про те, що вагон №66179383 затримано 05.01.2017 в 8:00, та був переадресований 23.06.2017 ТОВ «Віматекс». В даному акті також зазначено про простій вагону на ст..Кучурган - 4062 ваг/год., та містяться нарахування таких платежів: за користування вагоном - 148428,81 грн; маневрова робота - 30 хв. - 673,60 грн; повідомлення 3 шт. - 366,00 грн; зберігання 4 х 44т х 169 діб х 2,302 = 68470,68 грн; ПДВ - 43587,81 грн. Всього 261526,90 грн.

17.07.2017 на станції Одеса-Застава-1 складено акт загальної форми №97К1 про те, що вагони №67612820 та №67895672 затримано 05.01.2017 в 8:00, та був переадресований 17.07.2017 ТОВ «Віматекс». В даному акті також зазначено про простій вагону на ст..Кучурган - 4639 ваг/год. (за вагон), та містяться нарахування таких платежів: за користування вагоном - 339361,75 грн; маневрова робота - 30 хв. - 673,60 грн; зберігання 4 х 82т х 193 діб х 2,302 = 145725,80 грн; ПДВ - 97152,23 грн. Всього 582913,38 грн.

Таким чином, згідно із розрахунком сум за користування вагонами та інші послуги на станції, поданим позивачем до позовної заяви, загальна сума нарахованих платежів на підставі вищезазначених актів загальної форми становить 844440,20 грн. (плата за користування вагонами №67612820, №67895672, №66179383 в сумі 585348,68грн, збір за зберігання вантажу у вагонах в сумі 257035,77 грн, збір за маневрову роботу в сумі 1616,54 грн, збір за повідомлення (телеграфне) в сумі 439,20грн.), яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем пропущено спеціальний строк звернення з позовом, визначений, відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України.

Проте колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як унормовано відповідно до вимог статті 306 Господарського кодексу України - перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 , за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установам, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до пунктів 2,13 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 року, за користування вагонами та контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи- суб'єкти підприємницької діяльності (далі -вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення у всіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно із ст.6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт складання відповідачем накладних ЦИМ/СМГС від 27.12.2016:

№454678 про передачу залізниці вагону №67612820 з вантажем для перевезення;

№455022 про передачу залізниці вагону №67895672 з вантажем для перевезення;

№454694 про передачу залізниці вагону №66179383 з вантажем для перевезення.

Місцем доставки вантажу, який направлявся відповідачем у вагонах №67612820, №67895672, №66179383 за накладними ЦИМ/СМГС від 27.12.2016 №454678, №455022, №454694, визначено станцію призначення - Галац Ларга ЧФР, Румунія (одержувач СЧ Пролисок СРЛ), в зв'язку з чим перевезення вантажу за вказаним накладними здійснювалось у міжнародному залізничному сполученні.

Однак, вказані вагони були затримані на станції УЗ Кучурган-експорт (на Новосавицкую) Од. в зв'язку з діями Головного управлінням Національної поліції в Одеській області.

У відповідності до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до ст. 120 Статуту за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Згідно до п.п. 1.8, 10 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать, зокрема, інша маневрова робота з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування. За виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з табл. 3 За видачу довідок, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них, зокрема телеграфом справляється збір у розмірі 53,0грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції , факт затримки вагонів №67612820, №67895672, №66179383 відбувся з причин, незалежних від перевізника - "Укрзалізниці ", а в зв'язку з затримкою їх Головним управлінням Національної поліції в Одеській області (слідче управління), що документально підтверджено актами загальної форми (а.с. 30-32), які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу у вагонах, збір за маневрову роботу. Зазначені акти загальної форми відповідно до частини1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» , статті 129 Статуту залізниць України, є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника - відповідача у справі.

Отже, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у сумі 585 348,68 грн. на підставі ч.2 ст.119 Статуту залізниць України, збору за зберігання вантажу у вагонах у сумі 257 035, 77 грн. на підставі пункту 8 Правил зберігання вантажу, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 № 644, збору за маневрову роботу у сумі 1 616,54 грн. збору на підставі пункту 1.8 розділу 111 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, за телеграфне повідомлення 439,20 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування судом першої інстанції наслідків пропуску звернення з позовними вимогами, зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 1 ст. 261 ЦК України вказує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено що, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають зі ст. 137 Статуту.

Разом з тим, ст. 137 Статуту залізниць України, якою визначається, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані протягом 6 місяців, встановлюється порядок обчислення цього строку у випадках, які не стосуються стягнення штрафу за невиконання плану перевезень, з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки 6-ти місячний строк для пред'явлення позову за актом загальної форми від 23.06.2017 №81К1 сплив 24.12.2017, за актом від 17.07.2017 №97К1 сплив 18.01.2018, а позов подано до суду 28.02.2018, позивач пропустив строк позовної давності.

Однак зазначений висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки вимогами статті 926 ЦК України та ч. 6 ст. 315 ГК України передбачено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи вимоги до Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року" та те, що Україна приєдналась 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, при вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, необхідно враховувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Ст. 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (в редакції від 16.10.2015), яка врегульовує позовну давність, не містить положень про строки давності на подання залізницею позовів до вантажовідправників.

Відповідно до ст. 58 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (розділ IV до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року) строк давності позовів, які ґрунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік.

Строк давності починається: a) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки; b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу; c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред'явлені позови. День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає на те, що до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, які пов'язані з перевезенням вантажу відповідача у міжнародному сполученні (зі станції Немешаево, Україна до станції призначення - Галац Ларга, Румунія) має застосовуватися однорічна позовна давність, а не шестимісячний строк, передбачений ст.137 Статуту залізниць України та ч. 5 ст. 315 ГК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №927/526/17).

Як вбачається з акта загальної форми №2к1 від 05.07.2017 вагони №67612820, №67895672, №66179383 затримані для проведення досудового розслідування до з'ясування обставин.

23.06.2017 вагон №66179383 був переадресований на адресу ТОВ "Віматекс", що підтверджується наказом від 23.06.2017 №323.

Вагони №67612820 та №67895672 були переадресовані 17.07.2017 на адресу ТОВ "Віматекс", що підтверджується наказом від 17.07.2017 №347.

Підставою для майнової відповідальності стали акти загальної форми від 23.06.2017 №81К1 та від 17.07.2017 №97К1, з часу складання яких і почався перебіг позовної давності.

Позов пред'явлено до суду 28.02.2018, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду.

Враховуючи встановлені судом строки спірних правовідносин із перевезення вантажу вказаними вище вагонами та дату надходження до господарського суду Київської області позовної заяви, позивач звернувся до суду першої інстанції позовом в межах річного строку позовної давності, передбаченого діючим міжнародним законодавством.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду надав.

Колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення господарського суду Київської області від 14.05.2018 у справі №911/418/18 та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір у разі задоволенні позову покладається на відповідача (ст.129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" на рішення господарського суду Київської області від 14.05.2018 у справі №911/418/18 задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 14.05.2018 у справі №911/418/18 скасувати, прийняти нове, яким:

« 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (07850, Київська обл.., Бородянський р-н, смт.Клавдієво-Тарасове, вул..Вербна, 4, код 00992065) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м.Одеса, вул..Пантелеймонівська,19, код 40081200) 585348 грн. 68 коп. плати за користування вагонами, 257035 грн 77 коп. збору за зберігання вантажу у вагонах, 1616 грн. 54 коп. збору за маневрову роботу, 439 грн. 20 коп. збору за повідомлення (телеграфне), 12667 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.»

3. Стягнути з Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (07850, Київська обл.., Бородянський р-н, смт.Клавдієво-Тарасове, вул..Вербна, 4, код 00992065) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м.Одеса, вул..Пантелеймонівська,19, код 40081200) 19001 грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/418/18 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.07.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко