Рішення № 75556954, 26.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р. Справа№805/1875/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 84100, АДРЕСА_1)

до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, 87517, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86)

про визнання протиправними та скасування наказу від 1 лютого 2018 року № 260, наказів про звільнення від 19 лютого 2018 року № 437, № 64, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

за участю представників:

від позивача: Бутко О.О. - ордер, договір

від відповідача: Довбиш В.М. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу відповідача від 1 лютого 2018 року № 260 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу від 19 лютого 2018 року № 64 про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, від 19 лютого 2018 року № 437 про виконання пункту 1 наказу від 1 лютого 2018 року № 260, поновлення на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з рахунку середньоденного розміру грошового забезпечення.

Рішенням від 5 липня 2018 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 1 лютого 2018 року № 260, наказів про звільнення від 19 лютого 2018 року № 437, № 64, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено повністю, визнано протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 1 лютого 2018 року № 260 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, наказ від 19 лютого 2018 року № 437 про виконання пункту 1 наказу від 1 лютого 2018 року № 260, наказ від 19 лютого 2018 року № 64 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення 400 грн. 02 коп.

16 липня 2018 року представник позивача до суду надав заяву про ухвалення додаткового рішення суду, а саме просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката у розмірі 6000 грн. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що при розгляді справи у суді першої інстанції, позивач поніс витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою адвоката у розмірі 6000 грн., які судом не були розподілені в рішенні.

26 липня 2018 року відповідач до суду надав відзив на заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем у якості доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу подано договір про надання правничої допомоги від 18 травня 2018 року, копію ордеру серії АА № 045584 від 17 липня 2018 року, у якому зазначено про надання ОСОБА_1 правової допомоги на підставі договору від 17 травня 2018 року, опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 18 травня 2018 року. При ознайомленні зі змістом вказаних документів встановлено, що у ордері серії АА № 045584 від 17 травня 2018 року адвокат Бутко О.О. посилається на договір про надання правової допомоги позивачу від 17 травня 2018 року (без номеру), тоді як сам договір датований 18 травня 2018 року. Отже, не зрозуміло як і коли складалися вказані документи, на підставі яких ОСОБА_1 пред'являє вимогу про стягнення грошових коштів за надання правничої допомоги. Договір про надання правничої допомоги фіксує тільки його сторони, визначає назву суду та справу і суму гонорару адвоката. Однак, не містить умов про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення відповідної судової справи, детально не фіксує послуги, які надаються у рамках ведення відповідної судової справи, порядку оплати, строків тощо. У описі робіт від 18 травня 2018 року, який навіть не є складовою договору, визначено - вивчення нормативної бази та законодавства стосовно предмету спору даної цивільної справи, яка судом не розглядалась; складання та подання адвокатського запиту до ВП ГУНП в Донецькій області - невідомо коли, ким та до якого конкретно відділу; визначення наперед часу знаходження (одна година) у судовому засіданні 21 травня 2018 та подальшого прибуття до суду та участі у судових засіданнях. Вказане ставить під сумнів належність та допустимість даного документу, як доказу наданих послуг. За таких підстав, надані ОСОБА_1 документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок відповідача не можуть слугувати належними доказами та підтвердженням його розходів. Документи, які б свідчили про оплату гонорару адвокату у сумі 6000 грн. документально позивачем також не підтверджені. Зазначені обставини виключають підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до норм частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до норм частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що 21 травня 2018 року представник позивача до суду надав документи як докази здійснення правничої допомоги позивачу, а саме ордер від17 травня 2018 року серії АА № 045584, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2703 від 7 листопада 2007 року, договір про надання правничої допомоги від 18 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 як клієнтом та Бутко О.О. як адвокатом, відповідно до якого клієнт уповноважує адвоката надавати правничу допомогу та представляти інтереси у Донецьком окружному адміністративному суді по справі за позовом ОСОБА_1, до ГУ НП в Донецькій області про скасування наказів та поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Пунктом 1.2 договору значено, що за надання вищезазначеної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатові гонорар в розмірі 6000 грн. Також було надано опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до опису адвокатом були здійснені наступні види робіт: вивчення нормативної бази та законодавства стосовно предмету спору даної цивільної справи - 90 хвилин, вивчення судової практики розгляду судами України аналогічних та схожих спорів, згідно відомостей Єдиного реєстру судових рішень - 60 хвилин, складання та подання адвокатського запиту до ВП ГУНП в Донецькій області - 45 хвилин, складання договору про надання правничої допомоги - 15 хвилин, складання даного опису робіт (наданих послуг) - 20 хвилин, прибуття до Донецького окружного адміністративного суду 21 травня 18 року та участь у судовому засіданні - 1 година, подальше прибуття до Донецького окружного адміністративного суду та участь у судових засіданнях - 3 години 40 хвилин. На виконання умов договору від 18 травня 2018 року адвокатом до суду була надана квитанція від 18 травня 2018 року № 0051 на суму 6000 грн. та під час судового засідання підтверджений факт отримання цих коштів від позивача.

Враховуючи викладене, надані представником позивача докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги від 18 травня 2018 року, опис наданих послуг та складність справи, суд вважає, що наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Суд не приймає посилання відповідача на статті 139, 143 КАС України, оскільки норми, про які зазначає відповідач, не стосуються спірного питання. Докази понесених витрат були надані позивачем до ухвалення судового рішення та дійсно судом не був здійснений їх розподіл у рішенні від 5 липня 2018 року.

Суд також не приймає посилання відповідача на недоліки в договорі про надання правничої допомоги та описі наданих послуг, оскільки такі недоліки могли потягнути за собою зменшення розміру стягнутих витрат на правничу допомогу, а не відмова у їх стягнення в цілому, однак відповідач таке клопотання суду не заявляв в порядку частин 5-7 статті 134 КАС України, а суду відсутні підстави для самостійного зменшення розміру витрат.

Відповідно до норм статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може, в тому числі, за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що рішенням суду від 5 липня 2018 по справі № 805/1875/18-а позовні вимоги позивача задоволено повністю, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. та як наслідок задоволення заяви представника позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 134, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 252, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі 805/1875/18-а.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень).

Вступна та резолютивна частини додаткового судового рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 липня 2018 року. Повне додаткове судове рішення складено 30 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.