Рішення № 75553412, 20.07.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/65872/17-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Мотрич В.В.,

справа № 757/65872/17-ц

учасник справи

позивач ОСОБА_1

відповідач Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача Решетняк О.М.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрзалізниця» про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 08.02.2017 позивач працювала на посаді директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця». 19 вересня 2017 року позивачем на ім'я в.о. голови правління ПАТ «Укрзалізниця» подано заяву про призупинення дії щорічної відпустки, наданої відповідно до наказу від 08.09.2017 року № 4693 у зв'язку з сімейними обставинами та заяву про звільнення із займаної посади відповідно до ст. 38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію.

20 вересня 2017 року позивач приступила до виконання своїх трудових обов'язків та в цей же день подала заяву про відкликання заяв про призупинення дії щорічної відпустки та про звільнення у зв'язку з сімейними обставинами. Крім того, заявою від 20 вересня 2017 року проінформовано керівництво ПАТ «Укрзалізниця» про те, що в зв'язку різким погіршенням зору вона перебуває на лікарняному з 20 вересня 2017 року, на котрому остання перебувала до 6 жовтня 2017 року.

Разом з тим, позивача 20 вересня 2017 року звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України. Позивач вважає вказане звільнення незаконним, оскільки заяву про звільнення вона відкликала на наступний день після її подання, з наказом про звільнення була ознайомлена через місяць - 20 жовтня 2017 року.

Тому, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) № 2426/ос від 20.09.2017 року про її звільнення за ст. 38 КЗпП України та поновити на посаді директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» з 20.09.2017 року, стягнути грошову компенсацію за час вимушеного прогулу.

7 листопада 2017 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду на 8 грудня 2018 року.

У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному 8 грудня 2017 року та 5 лютого 2018 року справу знято з розгляду.

8 грудня 2017 року до суду надійшли письмові заперечення від представника відповідача Решетняк О.М. (а.с. 39-41), відповідно до яких звільнення позивача відбулось з дотриманням норм трудового законодавства на підставі заяви позивача.

Відповідно до положень п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції після 15 грудня 2017 року суд розглянув справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що з 08.02.2017 позивач ОСОБА_1 працювала на посаді директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».

19 вересня 2017 року позивачем на ім'я в.о. голови правління ПАТ «Укрзалізниця» подано заяву про призупинення дії щорічної відпустки, наданої відповідно до наказу від 08.09.2017 року № 4693 у зв'язку з сімейними обставинами та заяву про звільнення із займаної посади відповідно до ст. 38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію з 20 вересня 2017 року (а.с. 21).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже відповідач повинен був звільнити позивача у строк, визначений у її заяві про звільнення, а саме з 20 вересня 2017 року, враховуючи необхідність догляду за дитиною-інвалідом.

Проте, 20 вересня 2017 року позивач приступила до виконання своїх трудових обов'язків. Факт перебування позивача на робочому місці, на території адміністративної будівлі ПАТ «Укрзалізниця» підтверджується довідкою відповідача (а.с. 45) та визнається представником відповідача у письмових запереченнях.

Так, 20 вересня 2017 року позивач перебувала на роботі з 7 год. 40 хв. до 17 год. 16 хв.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 подала на ім'я в.о. голови Правління ПАТ «Укрзалізниця» заяву від 20 вересня 2017 року про відкликання заяв про призупинення дії щорічної відпустки та про звільнення у зв'язку з сімейними обставинами, котра зареєстрована в ПАТ «Укрзалізниця» 21 вересня 2017 року (а.с. 22).

Крім того, заявою від 20 вересня 2017 року (реєстрація у відповідача 22 вересня 2017 року) проінформовано керівництво ПАТ «Укрзалізниця» про те, що в зв'язку з різким погіршенням зору позивач перебуває на лікарняному з 20 вересня 2017 року, на котрому остання перебувала до 6 жовтня 2017 року (а.с. 23-24, 19-20).

Разом з тим, 20 вересня 2017 року позивача звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивача правомірно було звільнено з 20 вересня 2017 року, оскільки станом на 20 вересня 2017 року про наявність наказу про звільнення позивача, останній не було відомо.

Позивач 20 та 21 вересня 2017 року була на робочому місці, а тому відповідач мав можливість ознайомити позивача з наказом про її звільнення.

Даних про ознайомлення позивача з наказом про звільнення немає.

Акту про те, що позивач відмовилась з ознайомленням наказу про звільнення не складено.

Натомість відповідачем на адресу позивача направлено лист від 20 вересня 2017 року , у котрому зазначається необхідність позивача з'явитись до відділу кадрів для ознайомлення з наказом про звільнення та сам наказ (а.с. 43), хоча позивач знаходилась на робочому місці.

Акт про неявку позивача до відділу кадрів для ознайомлення з наказом про звільнення датований 21 вересня 2017 року, тобто на наступний день після направлення листа з наказом на адресу позивача про необхідність з'явитись для ознайомлення з наказом про звільнення, не може бути доказом відмови позивача від ознайомлення з таким наказом, оскільки даних щодо отримання позивачем листа станом на 21 вересня 2017 року відсутні.

Крім того, відповідно до довідки про доходи № 900 від 30 березня 2018 року вбачається, що позивачу відповідачем нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, що також підтверджує продовження трудових відносин, а не їх припинення на підставі наказу від 20 вересня 2017 року.

Відповідно до табелю використаного робочого часу за вересень 2017 року позивач з 20 вересня 2017 року, тобто з дня подання заяви про відкликання заяви про звільнення, та з дати звільнення, обліковувалась у відповідача як особа, яка перебуває на лікарняному (а.с. 18).

Отже, вказані обставини свідчать про продовження трудових відносин сторін з 20 вересня 2017 року, а не їх припинення.

Відповідно до абз. 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП).

Враховуючи наведене, позивач, скористалась наданим їй правом на відкликання заяви про звільнення, на наступний день після подання заяви про звільнення, та надала заяву про відкликання цієї заяви. Даних, що відповідачем на місце позивача запрошено іншу особу та її прийнято на цю посаду в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП) суду не надано. Тому, суд дійшов висновку про поновлення позивача на займаній посаді.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому, суд, як і будь-який інший орган з розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору. Якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення задоволенню не підлягають.

У зв'язку з поновленням позивача на посаді з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до ухвалення судового рішення.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Довідки про середньомісячну заробітну плату чи середньоденну заробітну плату суду не надано.

З довідки № 1137 від 31 жовтня 2017 року про заробітну плату ОСОБА_1 вбачається, що за два місяці, що передували звільненню позивача (липень, серпень 2017 року) ОСОБА_1 отримала заробітну плату у розмірі 273 905 грн. 18 коп. (109 202 грн. 93 коп. + 164 702 грн. 25 коп.) (а.с. 17).

Тому, відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата позивача становить 6 369 грн. 89 коп. (273 905 грн. 18 коп. / 43 робочі дні липня-серпня 2017 року).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до ухвалення судового рішення у розмірі 1 293 087 грн. 67 коп. з розрахунку 6 369 грн. 89 коп. х 208 робочих днів за період з 20 вересня 2017 року по 20 липня 2018 року.

Враховуючи, що відповідно до довідки про доходи № 900 від 30.03.2018 року позивачу було нараховано у жовтні 2017 року заробітну плату у розмірі 9 769 грн. 23 коп., то середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до ухвалення судового рішення, котрий підлягає стягненню з відповідача, становить 1 283 318 грн. 44 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до положень п. 2, 4 ст. 430 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один з місяць підлягає до негайного виконання.

З 20 вересня по 20 жовтня 2017 року пройшло 22 робочі дні, в зв'язку з чим заробітна плата позивача за один місяць становить 6 369 грн. 89 коп. х 22 робочі дні = 140 137 грн. 58 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та з урахуванням ставок судового збору, які діяли на час подання позову до суду, судовий збір стягується з відповідача на користь держави за вимоги немайнового характеру (про поновлення на посаді) у розмірі 640 грн. та за вимоги майнового характеру (про стягнення середнього заробітку) у розмірі 8 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 38, 235 КЗпП України, Закону України «Про судовий збір», Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та ст. 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» з 20 вересня 2017 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 283 318 грн. 44 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 140 137 грн. 58 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів - допустити до негайного виконання.

У задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 640 грн. та за вимоги майнового характеру у розмірі 8 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця»: вул. Тверська, 5, м. Київ-150, МСП 03680, код ЄДРПОУ 40075815.

Суддя О.В.Батрин