Рішення № 75552580, 19.06.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/16456/17

Провадження № 2/752/1629/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.06.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Якушко Т.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської державної адміністрації про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської державної адміністрації про стягнення з ОСОБА_4 56913,03 гривень, з ОСОБА_3 36784,18 гривень, з Київської міської державної адміністрації 37848,18 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПАТ «Банк «Хрещатик» та позивачем був укладений договір банківського вкладу № 64D-630176 «Осінній оксамит», відповідно до умов якого сума вкладу склала 196000 гривень. Протягом дії договору з 16.10.2015 р. по 15.04.2016 р. сума вкладу поповнювалась і на момент введення в Банку тимчасової адміністрації сума вкладу разом з нарахованими відсотками становила 352000,73 гривні.

Позивач зазначає, що він отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму відшкодування в розмірі 200000 гривень в зв»язку з ліквідацією Банку, та 16.06.2016 р. його включено до реєстру кредиторів банку Хрещатик» та акцептовано заяву в сумі 152000,73 гривні.

Оскільки відповідачі опосередковано володіють та є власниками істотної участі Банк «Контракт» і їх бездіяльність призвела до неплатоспроможності Банку, на підставі положень ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» позивач просить покласти на них відповідальність за зобов»язаннями Банку «Хрещатик» та стягнути грошові кошти в розмірі 152000,73 гривні.

Позивач в ході судового розгляду підтримав заявлені вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що бездіяльність відповідачів призвела до Банку «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних, що підтверджено Національним банком України. Внаслідок зазначених обставин, позивачу, який є вкладником Банку, була заподіяна шкода і сума вкладу в повному обсязі не повернута. Посилаючись на положення ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» позивач просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачів кошти в розмірі 152000,73 гривень відповідно до розміру їх часток участі у Банку .

Представник відповідача - Київської міської державної адміністрації, заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що Київська міська державна адміністрація згідно інформації Національного банку України станом на 18.02.2016 р. не є акціонером чи власником акцій КБ «Хрещатик». Крім того, представник відповідача звернула увагу суду, що позивач намагається отримати відшкодування, пов»язані з ліквідацією Банку «Хрещатик» у спосіб, не передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_3 в судове засідання не з»явились, повідомлялись судом за місцем проживання. Судові повістки повернулись до суду без вручення.

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Банк «Хрещатик» та позивачем був укладений договір банківського вкладу № 64D-630176 «Осінній оксамит», відповідно до умов якого сума вкладу склала 196000 гривень. Протягом дії договору з 16.10.2015 р. по 15.04.2016 р. сума вкладу поповнювалась і разом з нарахованими відсотками становила 352000,73 гривні.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 р. № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних КБ «Хрещатик» визнано неплатоспроможним та прийнято рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик».

Правлінням Національного банку України 02.06.2016 р. прийнято рішення № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 р. № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та призначено уповноважену особу на ліквідацію неплатоспроможного банку.

Відповідно до довідки № 2-3/3/9498 від 29.09.2016 р., виданої директором Департаменту ліквідаційних процедур ПАТ «КБ «Хрещатик», позивача включено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів на суму в розмірі 152000,73 гривень.

При зверненні до суду позивач підтвердив отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування в розмірі 200000 гривень в зв»язку з ліквідацією Банку.

Після початку процедури ліквідації Банку правовідносини між вкладниками неплатоспроможного Банку та безпосередньо Банком регулюються положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст.1 Закону ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є у т.ч. захист прав і законних інтересів вкладників банків.

Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Пунктом 1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлено, що обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов»язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-якій інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним для даних правовідносин і відповідно має пріоритет перед іншими нормативними актами.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Частиною ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено повноваження уповноваженої особи Фонду, яка з дня свого призначення, зокрема складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Вимагаючи відшкодування шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт завдання йому шкоди завдавачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Будь-яких доказів, що відповідачами вчинено дії або бездіяльність, що призвели до неплатоспроможності КБ «Хрещатик» матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем суду не надано належних доказів, що Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_4, є власниками істотної участі ПАТ КБ «Хрещатик».

Крім того, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб'єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі.

Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

У разі отримання відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом або уповноваженою особою Фонду, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Тобто, належним позивачем у справах щодо відшкодування шкоди, завданої діями або бездіяльністю пов»язаних з Банком осіб, які призвели до неплатоспроможності Банку, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і лише після настання умов, передбачених ст.52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Виплата коштів вкладникам Банку не у спосіб, передбачений спеціальним законом, не узгоджується з нормами чинного законодавства і може призвести до порушення прав третіх осіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач вона не є належним позивачем у даному спорі і зазначений порядок стягнення грошових коштів не узгоджується з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 259, 261, 265, 273, 284, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської державної адміністрації про захист прав споживача та стягнення грошових коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя